Держбюджет і проблема бюджетного дефіциту

     Досліджуючи характеристики бюджетного дефіциту, можна констатувати, що його причинами є:

     - загальний спад виробництва, зниження  ефективності роботи окремих  галузей виробництва;

     - невчасне проведення структурних  змін в економіці;

     - жорстка податкова політика, яка не стимулює виробництво;

     - розвиток інфляційних процесів (інфляційні  процеси закономірно призводять  до економічної кризи, різкого  зниження доходів бюджету та  різкого зростання дефіциту бюджету), кредитна та цінова політика;

     - незбалансованість доходів і видатків бюджету, зростання видатків при зменшенні доходів.

     Можна виділити політичні, економічні, методологічні  й технологічні фактори, які спричиняють  виникнення негараздів в економіці, зменшення надходжень доходів бюджету  та збільшують його дефіцит [16, c.59].

     До  політичних факторів, насамперед, слід віднести часту зміну керівництва  як уряду так і міністерств. Основними  економічними факторами є податки, кредити, інвестиції, а тому вкрай  необхідно вдосконалювати податкову  систему в напрямку її децентралізації (урахування інтересів як держави так і регіонів, зменшення загальної частки ВВП, перерозподілюваної через бюджет, побудови чіткого механізму оподаткування та сплати податків цільового використання їх через бюджети різних рівнів). Реформування й розвиток й податкової системи має провадитись у чіткій відповідності з розвитком економіки.

     Методологічний  фактор характеризується необхідністю розбудови незалежної держави, що потребує якісно нових економічних, правових, законодавчих та нормативних актів щодо створення кредитної, податкової, цінової політики, що відповідають завданню стабілізації розвитку економіки і не тільки на макроекономічному, але й на мікроекономічному рівнях.

     Процес  відпрацювання методики підходів до розв’язання питань становлення фінансової, кредитної систем і економіки в цілому потребує великого проміжку часу, залучення до цієї справи широкого загалу науковців і політиків, вивчення процесу побудови цих систем у передових країнах світу і на цій основі видання методичних вказівок, положень, рекомендацій органам державної влади і управління.

     Неабияке  значення для процесу економіки  відіграє технологічний фактор. В  цілому необхідна глибока структурна перебудова економіки, модернізація підприємств  за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій і особливо оновлення технологічного обладнання, підвищення якості продукції та зниження її собівартості.

     Розділ 3. Шляхи запобігання  і вирішення проблеми державного дефіциту.

     Дефіцит бюджету має бути покритий. Мова йде про забезпечення необхідних видатків бюджету.

     Дефіцит державного бюджету не може бути ліквідований, якщо не буде вжито заходів щодо стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами.

     Подолання бюджетної кризи слід почати з  вирішення проблем формування державного бюджету. Пропозиції щодо напрямків вирішення проблеми: пропонувалось розробити і застосувати науково обґрунтовану систему макро- та мікроекономічних показників, на основі яких складався б бюджет; планувати бюджет на сформованій, сталій податковій базі; розширити систему бюджетної класифікації та бюджетної статистики, яка б відповідала міжнародним стандартам [1, c.18].

     Основною  базою успішного планування бюджету  має стати єдина база визначення доходів і видатків, тобто матеріали, прогнози та розрахунки, на основі яких складатиметься майбутній бюджет. Якщо формування бюджету починається з визначення структури й обсягу його доходів, які дозволяють встановити обсяг видатків, то його вдосконалення має починатися з визначення структури і обсягу видатків [18, c.48].

     Визначено три концепції збалансування  бюджету:

     1. Збалансування бюджету на щорічній  основі – це означає, що  державні витрати повинні вирівнюватися  з доходами в межах кожного  року. Для цього потрібно підвищити  чисті податки або зменшити  державні закупки.

     2. Збалансування бюджету на циклічній  основі – бюджет повинен балансуватися  в межах економічного циклу.  Під час падіння виробництва  держава, щоб стимулювати економіку,  зменшує чисті податки і збільшує  державні закупки, що спрямовує  бюджет до дефіциту. Під час інфляційного зростання, щоб стримати економіку держава підвищує чисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку. Бюджетний надлишок під час інфляційного зростання повинен покривати бюджетний дефіцит під час падіння виробництва.

     3. Концепція функціональних фінансів  – тут мається на увазі,  що стабілізація економіки є  важливішою проблемою, ніж збалансування  державного бюджету. Державний  бюджет є інструментом досягнення  цієї стабілізації.

     Для того, щоб ліквідувати дефіцит бюджету, треба неухильно провадити лінію на випередження зростання доходів порівняно з видатками держави.

     Теоретично  можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

     1) збільшення дохідної частини  бюджету;

     2) скорочення видаткової частини бюджету;

     3) здійснення внутрішніх і зовнішніх  позик;

     4) проведення грошової і кредитної  емісії.

     Перший  напрямок – збільшення дохідної частини  бюджету – може бути пов’язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформ заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов’язано із зацікавленістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

     Другий  напрямок – скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто віднести насамперед скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Витрати, пов’язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використати частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.

     Скорочення  видаткової частини бюджету може бути пов’язане, наприклад, зі скороченням військових витрат на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, тимчасового скорочення витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров’я) і що особливо важливо зі скороченням витрат на управління.

     Третій  напрямок – здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук  джерел фінансування дефіциту, що склався.

     Зовнішні  позики можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні форми. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає виникнення можливості здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас є можливість виникнення нового явища – державного боргу, що тісно пов’язане з дефіцитом державного бюджету.

     Наявність державного боргу призводить до певних соціальних наслідків:

     1) тягар державного боргу несуть  на собі всі громадяни –  платники податків, а вигоду дістають лише деякі – цінні папери державного боргу розміщуються здебільшого серед високоприбуткових підприємств і заможних громадян. Отже, лише вони мають доходи, а відшкодовують сам борг і відсотки по ньому усі громадяни;

     2) державний борг, що виник з вини одного покоління може лягати тягарем на плечі наступних поколінь – відсотки по державному боргу збільшують загальну суму самого боргу. Ситуація загострюється, якщо взяті кошти держава використовує не на ефективні інвестиції, а, наприклад, на поточні споживання. Подібне використання коштів у майбутньому призведе до скорочення споживання, зниження рівня добробуту громадян, адже для покриття боргу доведеться або збільшувати податки або зменшувати соціальні витрати.

     Зовнішній державний борг, що перевищує 80% від ВВП, вважається небезпечним для стабілізації економіки [4, c.383].

     У разі фінансування дефіциту бюджету  за рахунок внутрішніх позик, уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг.

     Платежі по внутрішньому боргу підвищують сукупний попит і позитивно впливають  на економіку, а платежі по зовнішньому  боргу – негативно.

     Грошово-кредитна емісія означає, що випускаються нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансується уряд.

     Позики  як джерело фінансування бюджетного дефіциту створюють державний борг, що є негативним проявом. Грошово-кредитна емісія не створює державного боргу, але є інфляційною. Інфляційні процеси у свою чергу ведуть до неконтрольованого різкого зростання дефіциту бюджету. Тому доцільно використовувати такі напрямки подолання дефіциту бюджету як збільшення дохідної частини або скорочення видаткової частини бюджету. Витрати мають бути доцільні і ефективні.

     Щоб уникнути дефіциту державного бюджету  потрібно проект бюджету розробляти на реальних прогнозах економічного розвитку, потрібно порівнювати дві  частини бюджету – видатки  і доходи – і збалансувати суми запланованих видатків у відповідності  з доходами.

     Для збільшення дохідної частини бюджету необхідно вдосконалювати податкову систему – побудувати чіткий механізм оподаткування та сплати податків, використовувати з ціллю їх через бюджет.

     Необхідна розробка якісно нових економічних, правових, законодавчих та нормативних актів щодо створення кредитної, податкової, цінової політики, що відповідають завданню стабілізації та розвитку економіки.

     Важливу роль у процесах скорочення дефіциту бюджету відіграє участь органів  влади й управління, яка полягає  в управлінні податковою політикою, бюджетним фінансуванням і регулюванням бюджетів усіх рівнів відповідно до економічного розвитку регіонів.

     Дефіцит бюджету повинен стати контрольованим і сприяти розвитку економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ

     Дійсно державний бюджет країни та його дефіцит є важливими питаннями сучасності, що стосуються економічної сторони життя країни. Вони потребують детального обговорення та аналізу, і в результаті вирішення всіх проблем, пов’язаних з ними, усунення всіх недоліків.

     Бюджет  – основний інструмент економічного планування та макроекономічної стабілізації та зростання. Тому робота, яка проводиться у бюджетній сфері має приділятись значна увага.

     Через бюджет держава фінансує економічний  та соціально – культурний розвиток, керує цими процесами. Отже, бюджет відображає як економічну, так і соціально - культурну сторону життя суспільства.

     Бюджет  – провідна ланка фінансової системи. Через бюджет здійснюється перерозподіл більшої частини національного  доходу держави.

     Державний бюджет країни складається з доходів та видатків. Тому в ньому об’єднуються основні фінансові інститути – видатки, різні види доходів, державні позики.

     Державний бюджет - централізований грошовий фонд, що витрачається державою для  здійснення її функцій та завдань. Він  необхідний для забезпечення існування сучасної демократичної держави, розвитку економіки та культури.

     Бюджет  відіграє важливу роль для стимулювання довгострокового економічного зростання, забезпечення стратегічних умов розвитку економіки і підвищення її ефективності та конкурентноспроможності.