Проблеми прокурорського нагляду за додержанням законності на стадії порушення та відмови в порушенні кримінальної справи

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ

Порушення кримінальної справи є першою, початковою стадією кримінального  процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні встановити наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, які є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи.

Своєчасне та обґрунтоване порушення  кримінальної справи є необхідною передумовою  для швидкого й повного розкриття  злочинів, викриття й покарання винних, запобігання злочинам і виконання завдань кримінального судочинства. Слідчі дії можна провадити лише після порушення кримінальної справи (ч. 1 ст. 113 КПК). Як виняток до її порушення у невідкладних випадках дозволяється провести огляд місця події, причому за наявності для цього підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду (ч. 2 ст. 190 КПК).

Стадія порушення кримінальної справи не зводиться тільки до відповідного процесуального акта – постанови  або ухвали про її порушення чи відмову в цьому. Вона включає  в себе систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв і повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи або про її відмову, прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю вказаних дій, перевірку судом за скаргами заінтересованих осіб законності та обґрунтованості постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є законодавство України.

Предмет дослідження – порядок порушення кримінальної справи та вимоги до постанови про порушення кримінальної справи.

Метою курсової роботи є дослідження порядку порушення кримінальної справи та вимоги до постанови про порушення кримінальної справи.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

• дослідити поняття порушення кримінальної справи згідно законодавства України;
• охарактеризувати процесуальний порядок порушення кримінальної справи;
• висвітлити порядок оскарження дій відповідних органів при порушенні кримінальної справи.
• дослідити проблеми прокурорського нагляду за додержанням законності на стадії порушення та відмови в порушенні кримінальної справи

 

 

Розділ 1. Порушення кримінальної справи згідно законодавства України

1.1. Поняття та зміст  стадії порушення кримінальної  справи

Порушення кримінальної справи –  це акт застосування процесуального права, який здійснюється в формі  винесення постанови, що відкриває загальну юридичну можливість провадження всіх без винятку слідчих дій та застосування, за наявності для того відповідних підстав, засобів процесуального примусу.

Стадія порушення кримінальної справи – це початкова стадія кримінального  процесу, зміст якої становить діяльність з прийняття, реєстрації, розгляду, перевірки заяв та повідомлень про злочини, прийняття по них рішень, з'ясування наявності або відсутності підстав для порушення кримінальної справи.

Кримінальний процес починається  з моменту прийняття уповноваженим на це суб'єктом кримінального процесу офіційної заяви або повідомлення про злочин, з повинною або безпосереднього виявлення ознак злочину.

Заява чи повідомлення про злочини, з'явлення з повинною або безпосереднє виявлення ознак злочину є  юридичними фактами, що породжують кримінально-процесуальні правовідносини, дають початок кримінальному процесу та його першій стадії – стадії порушення кримінальної справи. Діяльність з розгляду заяв та повідомлень про злочини являє собою систему правовідносин, що виникають між правоохоронними органами та іншими учасниками кримінального процесу [20, c. 390].

Згідно зі ст. 4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції  порушити кримінальну справу в кожному  випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів щодо встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені  або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

Ст. 97 КПК України визначає: "По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або  суддя зобов'язані не пізніше  триденного строку прийняти одне з  таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної  справи;

3) направити заяву або повідомлення  за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові  або припинити його. За наявності  відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Коли необхідно перевірити заяву  або повідомлення про злочин до порушення  справи, така. перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом  дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від  окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини  до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.

Кінцевими рішеннями даної стадії є порушення кримінальної справи або відмова в порушенні справи. Направлення заяви на повідомлення за належністю являється проміжним рішенням і з його прийняттям не варто тягнути до закінчення встановленого законом трьохденного строку саме для перевірки заяви і повідомлення, а не для вирішення питання про належність.

Завданнями стадії порушення кримінальної справи є: прийняття, реєстрація, розгляд, перевірка заяв та повідомлень про  злочини, прийняття по них рішень, виявлення та попередження злочинів. Засобами вирішення цих завдань є процесуальні дії, спрямовані на одержання доказів та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб: огляд місця події, отримання пояснень від громадян, витребування й отримання предметів та документів, а також ревізія, контрольна закупка та оперативно-розшукові дії.

Суб'єктами, які згідно з діючим законодавством правомочні вирішувати питання про порушення кримінальної справи, є: органи дізнання, слідчий, прокурор, суд. Ніякий інший правоохоронний орган  не має права вирішувати питання  про порушення справи. Більшість кримінальних справ порушується органами дізнання і слідчими, які не тільки мають юридичні і технічні можливості першими отримувати повідомлення про злочини, а й безпосередньо виявляти латентні злочинні діяння.

Органами дізнання є: міліція, податкова міліція, органи безпеки, командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів та профілакторіїв, органи державного пожежного нагляду, органи охорони державного кордону, в визначених в законі випадках, та капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Органами досудового слідства є  слідчі органів внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та слідчі органів безпеки.

У стадії порушення кримінальної справи орган дізнання, слідчий чи прокурор, а в визначених у законі випадках і суд (справи приватного обвинувачення), здійснивши перевірку інформації про  злочин, вирішують питання: чи мало місце офіційне повідомлення про злочин і чи є законний привід до порушення кримінальної справи, чи встановлені ознаки злочину, чи немає підстав, що виключають порушення справи, до якого слідчого органу слід буде направити справу по підслідності в разі її порушення.

Підсумковими рішеннями стадії порушення кримінальної справи є: рішення  про порушення справи; рішення  про відмову в порушенні справи.

Стадію порушення кримінальної справи іноді йменують більш точніше  стадією прийняття, перевірки і  розгляду заяв та повідомлень про злочини. Адже стадія може закінчуватись не тільки порушенням справи, а й протилежним рішенням – постановою про відмову в порушенні справи. Л.М. Лобойко та B.C. Зелененький пропонують іменувати її дослідчим провадженням. Можна запропонувати йменувати цю стадію більш слушним і доцільним поняттям, яке відповідає змісту і формі здійснюваної на цьому етапі процесуальної діяльності, – дізнанням. Згідно з такою моделлю дізнанням слід вважати діяльність з прийняття, перевірки і розгляду заяв і повідомлень про злочини, провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів та здійснення органом дізнання невідкладних слідчих дій по порушеній кримінальній справі.

Заява чи повідомлення про злочин мають бути розглянуті протягом трьох  діб. Згідно зі ст. 97 КПК України, коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів. Продовження цих строків законом не передбачено.

За даними МВС України, слідчим  апаратом органів внутрішніх справ  України в 2000 році було розглянуто 327 905 заяв і повідомлень про злочини, з них у строк до трьох діб  було розглянуто 151 797 матеріалів, у  яких приймались рішення у порядку, передбаченому статтею 97 КПК України. Від 3 до 10 діб розглянуто слідчими 159 249 заяв і повідомлень про злочини, що становить 49,6% (у 1999 р. – 50,7%). Всього тільки слідчими МВС України в 2000 році порушено 300 594 кримінальні справи [20, с. 393].

Швидкий та всебічний розгляд заяв і повідомлень про злочини створює оптимальні умови для вирішення слідчим завдання встановлення об'єктивної істини та забезпечення захисту прав громадян і організацій. Несвоєчасне порушення кримінальної справи ці умови погіршує: особи, зацікавлені в результатах справи, отримують можливість приховати сліди злочину та перешкоджати встановленню істини.

З іншого боку, аналіз статистичних даних  свідчить, що слідчі ще багато зусиль витрачають на розгляд заяв про малозначні злочини  чи інші проступки. Протягом 2000 року у 16 416 заявах або у 5% було відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю події і складу злочину. Очевидно необхідності в направленні їх до слідчих підрозділів не було, а слідчі при вирішенні цих матеріалів відволікались від розслідування злочинів і займалися непродуктивною роботою – прийняттям рішень у неперспективних матеріалах.

Для порушення кримінальної справи необхідні законні приводи (джерела  інформації про злочин) та достатні підстави (фактичні дані, що вказують на наявність ознак злочину).

1.2. Приводи і підстави для порушення кримінальної справи

Необхідною передумовою для  порушення кримінальної справи є  наявність законних приводів і підстав.

Приводи – це передбачені законом  джерела, з яких органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини.

КПК передбачає такі приводи для  порушення кримінальної справи:

1) заяви або повідомлення підприємств,  установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2) повідомлення представників влади,  громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу  на місці вчинення злочину  або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом  дізнання, слідчим, прокурором або  судом ознак злочину (ч. 1 ст. 94) [2].

Цей перелік є вичерпним. Закон  вимагає, щоб повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових  осіб були викладені в письмовій формі (ч. 3 ст. 95 КПК). Всі інші заяви або повідомлення можуть бути усними або письмовими.

Усні заяви про злочин заносяться до протоколу, який підписують заявник  і посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник під розписку попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос за ст. 177 КК [14, с. 190].

Письмова заява повинна бути підписана особою, яка її подає. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і взяти у нього відповідну підписку.

Отже, анонімні письмові заяви, а також  повідомлення про злочин, зроблені по телефону, навіть якщо той, хто повідомив, назвав себе, не е приводом до порушення  кримінальної справи. В разі необхідності вони можуть бути перевірені, однак якщо в ході такої перевірки будуть установлені достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, то приводом до порушення справи буде безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК).

Повідомляти про злочини компетентним органам – право кожного громадянина. Проте якщо йому стало достовірно відомо, що хтось готує або вчинив злочин, за недонесення про який передбачено кримінальну відповідальність (ст. 187 КК), він зобов'язаний повідомити про такий злочин органам, які мають право порушувати кримінальні справи.

Керівники підприємств, установ, організацій, посадові особи, представники влади  і громадськості повідомляють про  підготовлювані або вчинені злочини, які стали їм відомі у ході їх діяльності.