Банківське право

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Банківське  право

 

ЗМІСТ

1. Управління ризиками банку……………………………………3
2. Аналіз балансу банку…………………………………………...13
3. Аналіз активних та пасивних операцій банку…………………16

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………20 

 

1. Управління ризиками  банку

     Любий економічний суб’єкт у своїй діяльності зіштовхується з подіями й факторами, які він не в змозі регулювати й точно пророкувати. Більше того, це відбувається при будь-якій його діяльності й у кожен момент часу. У сучасних теоріях стало прийнято враховувати вплив таких невизначеностей на функціонування організацій і пропонувати різні методи по зниженню їхнього несприятливого впливу на результат. Таким чином, було уведене поняття ризику.

     Ризики  є невід’ємною частиною банківської діяльності, тому ефективна організація процесу керування ризиками є однією із ключових конкурентних переваг банку. Цей дводенний семінар спрямований на надання банкірам всеохоплюючої інформації щодо побудови сучасної системи керування ризиками.

     Ризик - небезпека несприятливого впливу змін різних факторів на результати діяльності.

     Залежно від сфери дії ризики бувають  загальні й спеціалізовані. Загальні ризики виникають у всіх банків, а спеціалізовані пов’язані з конкретними напрямками діяльності банків. Спеціалізація ризиків може проводитися по клієнтах банку, по галузях, по операціях, по функціональному призначенню й т.д.

     По  характері обліку банківські ризики діляться на ризики по балансовим і  позабалансових операціях.

     Дуже  часто кредитний ризик, що виникає  по балансових операціях, поширюється й на позабалансові операції, наприклад, при банкрутстві підприємства. Важливим є правильний облік ступеня можливих втрат від однієї й тієї ж діяльності, що проходить одночасно як по балансовим, так і по позабалансових рахунках.

     По  можливостях і методам регулювання ризики бувають відкриті й закриті. Відкриті ризики не підлягають регулюванню. Закриті ризики регулюються шляхом проведення політики диверсифікованості, тобто шляхом широкого перерозподілу кредитів у дрібних сумах, наданих великій кількості клієнтів при збереженні загального обсягу операцій банку; введення депозитних сертифікатів; страхування кредитів і депозитів; проведення продуманої політики по керуванню активами й пасивами й ін.

     По  методах розрахунку ризики можуть носити комплексний (загальний) і приватний характер. Комплексний ризик розраховується для всієї структури балансу. Приватний ризик розраховується для конкретної операції або групі операцій [3].

     По  впливі на результати діяльності ризики бувають чистими й спекулятивними. Чисті ризики завжди спричиняють втрати для банку, а спекулятивні при різному розвитку подій можуть давати додатковий прибуток.

     Залежно від сфери впливу або виникнення банківського ризику вони підрозділяються  на зовнішні й внутрішні.

     До  зовнішнього ставляться ризики, не пов’язані з діяльністю банку або конкретного клієнта, політичні, економічні й інші. Це втрати, що виникають у результаті війни, що почалася, революції, націоналізації, заборони на платежі за кордон, консолідації боргів, введення ембарго, скасування імпортної ліцензії, загострення економічної кризи в країні, стихійному лиху. Розглянемо дані види ризиків докладно.

     Ринкові ризики - які пов’язані зі змінами в перерозподільних відносинах. До ринкових ризиків ставляться зміна ринкової кон’юнктури, тобто різка зміна цін, попиту та пропозиції, а так само можливі кризові явища, як на внутрішніх ринках, так і на міжнародні. Найбільше часто розглянутим ризиком серед ринкових є інфляційний.

     До  географічних ризиків відносять  кліматичні, ризики стихійних лих, екологічні ризики та інші. Дані ризики пов’язані з різними катаклізмами, що виникають у природі.

     Внутрішні ризики у свою чергу діляться на втрати по основою й по допоміжній діяльності банку. Перші представляють  найпоширенішу групу ризиків: кредитний, процентний, валютний і ринковий ризики. Другі включають втрати по формуванню депозитів, ризики по не основних видах діяльності, ризики банківських зловживань.

     Розглянемо  основні види внутрішніх банківських  ризиків більш докладно.

1.Кредитний  ризик - імовірність втрат у  зв’язку з несвоєчасним поверненням позичальником основного боргу й відсотків по ньому, або повному не поверненню коштів.

2.Процентний  ризик - можливість зазнати збитків  внаслідок непередбачених, несприятливих  для банку змін процентних  ставок і значного зменшення маржі, відомості її до нуля або до негативного показника. Процентний ризик виникає у випадках, коли не збігаються строки повернення наданих притягнутих коштів або коли ставки по активних і пасивних операціях установлюються різними способами (фіксовані ставки проти змінних і навпаки). В останньому випадку прикладом може служити ситуація, коли коштів запозичаться на короткий строк по змінних ставках, а кредити видаються на тривалий строк по фіксованих ставках розраховуючи на те, що змінні ставки не перевищать очікуваний рівень. Таким чином, цей ризик впливає на доходи банку, економічну вартість активів, зобов’язання й забалансові інструменти [7]. Основні форми процентного ризику, якому піддані банки, що випливають:

• ризик установлення нової ціни, що виникає у зв’язку з різницею строків(для фіксованих процентних ставок) і встановленням нової ціни (для плаваючих процентних ставок) банківських активів, пасивів і забалансових позицій;
• ризик кривої прибутковості, що виникає у зв’язку зі змінами нахилу й форми кривої прибутковості;
• базисний ризик, що виникає у зв’язку з недосконалою кореляцією зароблених і сплачених по різних інструментах відсотків;
• варіантність, що виникає у зв’язку із прямо вираженими або якими мається на увазі опціонами, убудованими в багато банківських активів і пасиви й забалансові портфелі.

3.Валютний  ризик - небезпека валютних (курсових) втрат, пов’язаних зі зміною курсів іноземних валют стосовно національної валюти.

4.Ринковий  ризик - означає можливі втрати, непередбачені витрати від зміни  ринкової вартості активів або пасивів, зміни ступеня їхньої ліквідності. Особливо піддані такого роду ризику вкладення в цінні папери.

5. Ризик  по формуванню депозитів (ресурсної  бази) - імовірність збільшення витрат  по залученню ресурсів у випадку  зміни ситуації на фінансовому ринку. Депозитна політика банку має мета забезпечити банк ресурсами на певний час за певною ціною для здійснення певних активних операцій. Її здійснення означає рішення двох протилежних завдань: стабільність ресурсної бази й мінімізація витрат по її формуванню.

6.Ризик  структури капіталу - втрати, пов’язані з тим, що активи й пасиви банку не погоджені по строках. Приміром, банк вложивший значні кошти клієнтів у кредитні операції зі строком погашення, що перевищує строки залучення ресурсів при зміні ситуації на ринку може понести як додаткові витрати (у випадку подорожчання ресурсів), так і виявитися банкрутом через визнання неплатоспроможним (критичний стан на ринку ресурсів - масове вилучення).

7.Ризик  банківських зловживань - збитки, пов’язані з недостатньою кваліфікацією банківського персоналу, а так само з корисливими цілями, які переслідують його співробітники.

8.Ризик  незбалансованої ліквідності - небезпека  втрат у випадку нездатності  банку покрити свої зобов’язання по пасивах балансу вимогами по активах. Проявляється в процесі масового зажадання внесків клієнтами банку (включаючи масове дострокове відкликання коштів з термінових й ощадних вкладів). При цьому варто розрізняти внутрішню й зовнішню ліквідність.

     Таким чином, тому що будь-який банк піддається різним видам ризиків, те відповідно ставати актуальної проблема ефективного керування ризиками з метою їхньої мінімізації.

Стратегія керування ризиками включає ряд  етапів:

1. виявлення  факторів, що збільшують і зменшують  конкретний вид ризику при здійсненні певних банківських операцій;

2. аналіз  виявлених факторів з погляду  чинності впливу на ризик;

3. оцінка  конкретного виду ризику;

4. установлення  оптимального розміру ризику;

5. аналіз  окремих операцій з погляду  відповідності прийнятному рівню ризику;

6. розробка  заходів щодо зниження ризику.

     Основним  завданням регулювання ризиків  є підтримка прийнятних співвідношень  прибутковості з показниками  безпеки й ліквідності в процесі  керування активами й пасивами банку, тобто мінімізація банківських втрат. Ефективне керування рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки. Рівень ризику, пов’язаного з тим або іншою подією, постійно міняється через динамічний характер зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих або інших подій, переглядати відносини із клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області керування ризиками. Кожен банк повинен думати про мінімізацію своїх ризиків. Це необхідно для його виживання. Мінімізація ризиків - це боротьба за зниження втрат, інакше називана керуванням ризиками. Все це припускає розробку кожним банком власної стратегії керування ризиками, тобто основ політики прийняття рішень, таким чином, щоб вчасно й послідовно використати всі можливості розвитку банку й одночасно втримувати ризики на прийнятному й керованому рівні [5].

     Мета  й завдання стратегії керування  ризиками у великому ступені визначаються економічним середовищем, що постійно змінюється зовнішньою, у якій доводиться працювати банку. В основу банківського керування ризиками повинні бути покладені наступні принципи:

• прогнозування можливих джерел збитків або ситуацій, здатних принести збитки, їхній кількісний вимір;
• фінансування ризиків, економічне стимулювання їхнього зменшення;
• відповідальність й обов’язок керівників і співробітників, чіткість політики й механізмів керування ризиками;
• запобігання (попередження) виникнення ризиків або їхня мінімізація- завершальний, найважливіший етап процесу керування ризиками.

     Банк  повинен уміти вибирати такі ризики, які він може правильно оцінити  і якими здатний ефективно  управляти. Вирішивши прийняти певний ризик, банк повинен бути готів управляти їм, відслідковувати його. Це вимагає володіння навичками якісної оцінки відповідних процесів. Приміром, розглянемо процентний ризик. По сфері впливу він є внутрішнім ризиком банку, тому що зміни, що відбуваються, у процентних ставках для даного банку можуть бути негативними, а для якого-небудь іншого - позитивними. Це залежить від проведеної банком політики. Зовнішні ж ризики для всіх суб’єктів тягнуть негативні наслідки. Процентний ризик залежить від структури балансу банку, незважаючи на те, що інструменти, за допомогою яких здійснюється керування процентним ризиком, можуть відображатися на забалансових рахунках, в остаточному підсумку вони роблять свою дію через статті балансових рахунків, тому процентний ризик є балансовим ризиком. Цей ризик є регульованим (відкритим) комплексним ризиком. Він носить спекулятивний характер, тому що різний рух процентних ставок може спричинити як збитки, так і додаткові прибутки.

     Для того, щоб це представити необхідно  розглянути процентний ризик у системі  керування банком.

     У чому укладається процентний ризик? При керуванні процентним ризиком  необхідно вирішувати такі проблеми, як визначення причин і факторів ризику, визначення способів оцінки, визначення методів керування. Для цього  треба сформувати чітке подання  про те, яке місце займає процентний ризик у системі керування банком. Створимо спрощену модель керування банком, що включає перерахування основних ризиків, над якими здійснюється керування, особливості керування ними, відмінність їх від інших ризиків й їхня роль і вплив на загальний результат діяльності.

     Типові  зовнішні ризики. Вони не піддаються нормальній оцінці й керуванню. Вони є або  сугубо індивідуальними ризиками для  кожного банку. Приміром, політичний ризик у великих банків зовсім інший, чим у дрібних. Великі банки можуть їм активно управляти, крім того, для них прибутковість не є головною метою. Або вони є для всіх однаково непередбаченими, наприклад кон’юнктурні й екологічні. Таким чином, дуже складно ці ризики виділяти в окрему область дослідження. Їхній вплив можна приблизно оцінити й, якщо це необхідно, уводити його в моделі інших ризиків, як залишкові ризики. Різним методикам оцінки піддаються внутрішні ризики. Це кредитний, процентний, ризик незбалансованої ліквідності, і валютний ризик [8].