Валютний курс і проблеми його регулювання

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КАМ’ЯНЕЦЬ ПОДІЛЬСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОЛЕДЖ

Спеціальність 5.03050801 «Фінанси і кредит»

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни « Гроші і кредит»

на тему:

Валютний курс і проблеми його регулювання

 

 

 

ВИКОНАЛА: студентка

економічного  відділення

групи Ф – 102

Дидик В.

 

КЕРІВНИК: викладач

фахових економічних дисциплін

Бурлюк М.М.

 

 

 

 

 

 

 

Кам’янець –  Подільський

2012

ПЛАН

 

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВАЛЮТНИЙ КУРС ТА ФАКТОРИ ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ  ТА МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ КУРСІВ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ В УКРАЇНІ ТА СТАБІЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

ВИСНОВКИ

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ВАЛЮТНИЙ КУРС ТА ФАКТОРИ ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ……………………………………………………………………6

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ  ТА МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ КУРСІВ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ…………………………………………………………........12

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ  В УКРАЇНІ ТА СТАБІЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ…………………………………………………….21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..27

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………........29

 

ВСТУП

 

 

Національні валюти, що обслуговують міжнародні економічні відносини, виконують  функцію світових грошей. Форма світових грошей повторює з деяким відставанням шлях розвитку національних грошей — від золотих до кредитних.

Валюта — це грошова  одиниця, що використовується як світові  гроші. Тобто поняття "світові  гроші" і "валюта" — тотожні.

При обігу паперових  грошей статус валюти одержує тільки конвертована національна грошова одиниця, тобто така, що обмінюється на інші валюти, що і зумовлює її використання в системі міжнародних розрахунків. Якщо національна грошова одиниця використовується також і у міжнародних розрахунках, то для такої країни поняття внутрішніх і зовнішніх грошей збігаються. Валюта є найуніверсальнішою грошовою одиницею, тому що забезпечує весь спектр обмінних і розрахункових операцій.

Актуальність  даної теми полягає в тому, що валютний курс робить істотний вплив на зовнішню торгівлю країни, оскільки від його рівня в значній мірі залежить конкурентоспроможність її товарів на світових ринках. Валютний курс впливає на напрямок міжнародних потоків капіталу. Рішення про вкладення національного капіталу в активи тієї або іншої країни приймається виходячи з очікуваної реального прибутку на капітал, що інвестується, яка залежить від відсоткової ставки і очікуваних змін валютного курсу.

Об’єкт і  предмет дослідження. Об'єктом даної роботи є валютний курс, а предметом - вивчення встановлення курсу однієї валюти по відношенню до іншої та розгляд методів та режимів його регулювання.

Мета і завдання дослідження. Основна мета курсової роботи – дослідити основні поняття валютного курсу, його види,  методи валютного регулювання та котирування національної валюти України.

Для досягнення поставленої  мети було визначено наступні завдання дослідження:

• визначити суть валютного курсу, його види, і фактори що на нього впливають;
• форми і методи розрахунку курсів та їх регулювання;
• розвиток регулювання валютного курсу в Україні та стабільність національної валюти України на сучасному етапі.

 Методи  дослідження.  Дослідження базується на використанні методів індукції та дедукції, аналізу і синтезу при визначенні суті валютного курсу та факторів , що на нього впливають, математичні і порівняльні методи, при розгляданні методів розрахунку валютного курсу та його регулювання, статистичний метод при обґрунтуванні розвитку валютного курсу України та прогнозі стабільності гривні.

Теоретичною основою та інформаційною базою дослідження є публікації зарубіжних і вітчизняних авторів, статистичні та інформаційні матеріали Міністерства фінансів України, Національного Банку України.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу,основної частини, висновку , переліку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить ………………

 

РОЗДІЛ 1. ВАЛЮТНИЙ КУРС ТА ФАКТОРИ ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ

 

 

Міжнародні економічні відносини потребують виміру вартісного співвідношення валют різних країн, таким співвідношенням є валютний курс.

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в іноземних грошових одиницях або міжнародних валютних одиницях (СДР, євро). Поняття "обмінний курс" і "валютний курс" є синонімами.

Зовнішнім виявом валютного курсу для учасників обміну є коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу.

На валютному ринку  його учасники використовують два курси: курс продавця і курс покупця.

Курс продавця — це курс, за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну, а курс покупця — це курс, за яким він купляє іноземну валюту за національну. Курс продавця завжди вищий за курс покупця.

Різниця між курсом продавця і покупця називається маржею. За рахунок маржі банк покриває видатки і формує прибуток за валютними операціями.

Часто дилери, а також  для економічних розрахунків  чи у зовнішньоторговельних контрактах для встановлення курсів валют використовують середній курс — середнє арифметичне курсів продавця і покупця.

Під час валютних операцій виникає необхідність встановлення крос-курсу. Це курс, отриманий розрахунково з курсів двох валют до третьої. Або це — котирування двох іноземних валют, жодна з яких не є національною валютою учасника угоди, який встановлює курс. Наприклад, курс долара до марки, встановлений Національним банком України. [ 13 ; 287]

Визначення обмінних курсів валюти називається котируванням. Розрізняють два протилежних методи котирування іноземних валют: пряме і непряме котирування. Пряме котирування визначає вартість одиниці іноземної валюти в національній валюті. Непряме, або зворотне, котирування визначає вартість одиниці національної валюти в іноземній валюті.

На міжбанківському  валютному ринку застосовується пряме котирування до долара США. В офіційній практиці більшості  країн світу застосовується пряме котирування до долара США, коли він є базовою валютою. Зворотне котирування до долара використовується у Великобританії, де ця традиція склалася історично, з того часу, коли фунт стерлінгів був ключовою валютою. До Першої світової війни 80 % міжнародних розрахунків здійснювалося у фунтах, тому зручніше було всі валюти прирівнювати до фунта, а не навпаки. Аналогічно домінуючі позиції долара в міжнародних розрахунках зумовили застосування зворотного котирування в США.

При котируванні валют  установлюється базова валюта і валюта котирування. Базовою є валюта, щодо якої котируються інші валюти (як правило, це валюти провідних промислово розвинених країн). Але іноді з історичних причин дрібні валюти виконують роль базової. Наприклад, австралійський і новозеландський долари є базовими щодо долара США. Валютою котирування є валюта, що котирується до базової.

Валютний курс - це ціна грошей. Зміна  валютного курсу означає подорожчання або знецінювання валют відносно одна одної (Рис. 1.1).

 

Рис.1.1. Динаміка курсу національної валюти [ 8; 345 ]

Курс національної валюти визначається кількістю іноземної валюти, яку можна купити або продати за одиницю національної валюти на визначений момент часу.

Курс іноземної  валюти визначається кількістю національної валюти, яку можна купити або продати за одиницю іноземної валюти на визначений момент часу. [ 3;155 ]

Класифікацію видів  валютного курсу наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація видів валютних курсів [16;415 ]

 

У сучасній світовій валютній системі в кожній країні регулювання курсу національної валюти з боку держави ґрунтується на поєднанні двох типів валютного регулювання, згідно з якими валютний курс може бути фіксованим або плаваючим.

Фіксований  курс - це закріплене міждержавною угодою співвідношення валют, що передбачає деякі обмеження в самостійній економічній політиці окремих країн для дотримання фіксованого співвідношення.

Фіксований валютний курс офіційно встановлюється центральним  банком з врахуванням співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних партнерів, рівня валютних резервів, стану торговельного балансу. Фіксований валютний курс найбільш доцільний за умов внутрішніх кризових ситуацій в нестабільній економіці, тому що забезпечує нижчі темпи інфляції, стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.

Плаваючий (гнучкий) курс — це обмінний курс валют, який не обмежує економічний суверенітет країни і визначається лише ринковими чинниками.

Розрізняють плаваючі курси, які змінюються в залежності від попиту та пропозиції на ринку та курси, які змінюються в залежності від попиту і пропозиції на ринку, але корегуються валютними інтервенціями центральних банків.

В разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної  валюти не впливає на грошову базу, і центральний банк може проводити свою грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу. Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним використанням різних валютних курсів, кожний з яких використовується з певною метою. Ці режими називають системами множинних валютних курсів, які можуть бути:

- валютними курсами,  які безпосередньо контролюються  або фіксуються урядом;

- вільними ринковими  курсами, встановленими приватним попитом та пропозицією. [11;96 ]

Види  валютний курсів  та методи їх фіксації зображено на Таблиці 1.2

Таблиці 1.2

Види валютний курсів [ 17 ; 105]

При встановленні валютного  курсу необхідно враховувати  рівень співвідношення валют у довгостроковому та короткостроковому періодах. У довгостроковому періоді виявляється вартісна основа валютного курсу як купівельна спроможність валют, що виражає середні національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції. Таким чином, в основі базового курсу двох валют лежать пропорції обміну: зіставлення цін стандартного споживчого кошика (вибраного набору стандартних товарів і послуг).

У короткостроковому  періоді часу визначається поточний курс валют як результат взаємодії на валютному ринку попиту на валюту і пропозиції валюти до продажу з боку учасників валютного ринку, включаючи державу в особі центрального банку країни. Поточний курс валют формується здебільшого на міжбанківському валютному ринку.

На поточний валютний курс впливає :

• рівень адміністративного втручання з боку держави (наприклад, установлення валютного коридору, обов'язковий продаж валюти експортерами тощо);

• співвідношення попиту та пропозиції валюти на ринку;

• стан фінансової системи  країни (бюджетний дефіцит, державний  борг, стабільність банківської системи тощо). [4; 288 ]

На зміну валютних курсів впливають різні чинники. Загальну закономірність зміни валютних курсів залежно від різних чинників можна виразити так:

г = [(Мн/Мі) • (Nn/Ni)]  (ін - Іі) • (Рн - Pi)  T.

Це означає, що курс іноземної валюти щодо національної зросте, якщо:

*  збільшиться грошова маса в даній країні (Мн);

*  зменшиться грошова маса в іноземній державі (Мі);

*  підвищиться ВВП в даній країні (Nh);

*  зменшиться ВВП в іноземній країні (Ni);

*  знизяться відсоткові ставки в даній країні (/«);

*  підвищиться відсоткова ставка в іноземній країні (Іі)',

*  збільшаться очікувані темпи інфляції в даній країні (Рн);

*  зменшаться темпи інфляції в іноземній країні (Рі);

*  знизиться сальдо торгового балансу даної країни (Т). [ 14; 215]

 

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ  ТА МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ КУРСІВ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ

 

 

Валютний курс є одним  із ключових параметрів міжнародних  валютних відносин. Величина валютного  курсу та режим його функціонування впливає практично на всю систему макро та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції у світовій економіці, перерозподіл ресурсів, збалансованість платіжного балансу тощо. Тому визначення валютного курсу та управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.

За умов золотого стандарту  рівень валютних курсів визначався рівнем золотого паритету валют, тобто співвідношенням  їх золотого вмісту. Валютний курс міг  відхилятися від золотого паритету тільки на вартість перевозу золота золотого однієї країни в іншу. Межі відхилення валютного курсу від валютного паритету називалися золотими точками.

Нижня межа відхилення дорівнювала  валютному паритету мінус витрати  на перевезення золота. Вона відповідала  мінімальному курсу валюти і називалася нижньою золотою точкою.