Організація виробничого процесу

У потоковому виробництві транспортні засоби не тільки використовуються для переміщення  виробів, але і служать для  регулювання такту роботи і розподілу  предметів праці між паралельними робочими місцями на лінії.

Вживані в  потоковому виробництві транспортні  засоби можна розділити на приводні і без привідні безперервної і  переривчастої дії.

Найчастіше  в умовах потоку застосовуються різноманітні приводні транспортні засоби-конвейєри.

Кількість робочих місць обчислюється для кожної операції за формулою:

де   М_рі – розрахункова кількість робочих місць на і-й операції. Вона заокруглюється до більшого цілого числа М, після чого обчислюється коефіцієнт завантаження робочих місць (k_зі) для кожної операції:

Швидкість руху конвеєра залежить від його такту й відстані між виробами:

де   V – швидкість руху конвеєра, м/хв;

l – відстань між центрами двох суміжних виробів на конвеєрі, м.

Швидкість конвеєра, що рухається безперервно, обмежується  раціональним режимом праці. На пульсуючому  конвеєрі, який включається періодично, вона встановлюється максимальною з  урахуванням правил безпеки праці.

На робочому конвеєрі з безперервним рухом за виконання операції робітник пересувається  за ходом конвеєра в межах відведеної йому робочої зони. Після закінчення операції робітник повертається до початку  зони і виконує операцію над наступним  виробом, який на цей момент має підійти  до неї. Довжина робочої зони обчислюється за формулою:

де  α_і – довжина робочої зони на і-й операції, м. За обробки або складання невеликих виробів і малої швидкості руху конвеєра робітник може перебувати (сидіти) на одному місці. Наприклад, складання годинників, монтаж радіоапаратури та ін.

Просторове  розміщення потокових ліній може бути різним залежно від кількості  робочих місць, типу транспортних засобів, площі дільниці (цеху). Найпростішим і найпоширенішим є прямолінійне розміщення робочих місць за ходом  технологічного процесу. Але це не завжди можливо, тому буває дворядне, кільцеве, зигзагоподібне їхнє розміщення. Суміжні  потокові лінії треба розміщувати  так, щоб було зручно транспортувати предмети праці між ними. За організації  потокової обробки і складання  виробів допоміжні лінії, що забезпечують складальний конвеєр, розміщують перпендикулярно  до нього.

1.4. Тенденції розвитку потокового  виробництва

Потокове  виробництво внаслідок високої  спеціалізації, механізації та чіткої організації виробничого процесу  є високоефективним. Його ефективність виявляється у високій продуктивності праці, скороченні виробничого циклу  і незавершеного виробництва, ліпшому  використанні основних фондів. Усе  це забезпечує зменшення витрат на виробництво. Водночас потокове виробництво  має й помітні недоліки.

Найбільшим  недоліком потокового виробництва  є примітивізація праці робітників, обмеження її виконанням елементарних механічних операцій, що є наслідком  високої диференціації технологічного процесу. Це робить працю на потоковій  лінії малозмістовною, суперечить загальній  тенденції підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня працівників. Крім того, є непривабливими для людини жорсткий ритм роботи на потокових лініях, брак будь-яких творчих елементів у праці. Цей недолік потокового виробництва усувається його автоматизацією і створенням автоматичних потокових ліній, коли всі технологічні операції і транспортування предметів праці здійснюються автоматично. Автоматичні лінії широко застосовуються в масовому виробництві.

Істотним  недоліком потокового виробництва  в його традиційній вузькоспеціалізованій  формі є суперечність між його тяжінням до конструктивно-технологічної  стабільності (тобто між його консервативністю) і вимогою динамічності виробництва, постійного оновлення продукції  відповідно до науково-технічного прогресу та потреб ринку. Вузька спеціалізація  робочих місць, їхня жорстка прив'язка до ходу технологічного процесу створюють  труднощі для переходу на випуск нової  продукції. Виникає необхідність у  заміні устаткування, його переміщенні, створенні нового оснащення, перекваліфікації робітників, що зв'язано з великими витратами часу й коштів. Ця негативна  сторона потокового виробництва  поступово нейтралізується підвищенням  гнучкості технологічних систем, застосуванням машин із числовим програмним керуванням (ЧПК), запровадженням автоматичних багатофункціональних маніпуляторів-роботів.

Об'єднання  верстатів з ЧПК, роботів, автоматичних транспортних засобів і складів  під загальним керуванням ЕОМ  дає можливість створювати гнучкі автоматизовані системи (ГАС) з дальшим залученням до них автоматизованого проектування продукції. Такі системи поєднують  переваги потокового (висока продуктивність) і непотокового (гнучкість) виробництва, можуть застосовуватись в усіх його типах, і є особливо ефективними в серійному виробництві. Вони швидко і без великих витрат часу й коштів переналагоджуються на випуск іншої продукції (у межах технічних можливостей). Для цього потрібно змінити програму виробничого процесу, записану на машинному носії. Гнучкі автоматизовані системи – це стратегічний напрямок розвитку техніки та організації виробництва.

ЛІТЕРАТУРА

1. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
2. Экономика, организация и планирование промышленного производства: Выш. шк., 2003. – 446с.
3. Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: В 2-х ч. Часть 2. Тактическое планирование / Под. Общей ред. А.И. Ильина. – Мн.: ООО "Новое знание", 2000. – 416 с.
4. http://posibnyky.vntu.edu.ua/ekonomika/103.htm