Правові засади виборчого процесу

ЗМІСТ

Вступ                                                                                                                                                          3

1.      Теоретичні аспекти виборчого процесу як пріоритетної форми безпосередньої демократії в Україні                                                                                    5

1.1.     Поняття виборів як процесу формування представницьких

органів та обрання посадових осіб                                                                                                  5

1.2. Засади та стадії виборчого процесу в Україні                                                        8

2.      Правове регулювання виборчого процесу в Україні                                          12

3. Пропозиції щодо удосконалення виборчого процесу в Україні                            17

Висновки                                                                                                                                                          28

Список використаних джерел                                                                                                  31

Вступ

З прийняттям Конституції України на загальнодержавному рівні було визначено, що народ України як носій суверенітету і як єдине джерело влади в Україні має безумовне і пріоритетне право на її здійснення безпосередньо та через органи державної влади і органи місцевого самоврядування, а однією з основних форм безпосередньої демократії, за допомогою якої реалізується народне волевиявлення, є вибори. Відтак постала потреба наукових досліджень інституту виборчого права на рівні конституційного права. Однак цього виявилось недостатньо. Адже Основний Закон держави не розв'язав і, зрештою, не міг розв'язати всіх проблем державотворення. Зокрема, не визначеним в Конституції залишається питання, якою має бути виборча система - мажоритарною, пропорційною чи змішаною.

Крім того, упродовж останнього десятиліття в Україні відбувався невпинний виборчий процес: проводилися парламентські, місцеві, президентські вибори, неодноразово повторні вибори та вибори депутатів замість тих, які вибули.

Виборчий процес – це здійснення суб'єктами, визначе­ними Законом, виборчих процедур, передбачених ним.

Виборчий процес включає такі етапи: складання списків виборців; утворення одномандатних округів; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів у депутати, вклю­чених до виборчих списків партій (блоків) багатомандатного округу, проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсум­ків голосування і результатів виборів депутатів; реєстрація обраних депутатів. Виборчий процес завершується офіційним оприлюднен­ням Центральною виборчою комісією результатів виборів де­путатів.

Об'єктом дослідження роботи є правові засади виборчого процесу в Україні.

Предметом дослідження роботи є питання здійснення виборчого процесу в Україні.

Метою роботи є визначити правові засади виборчого процесу в Україні та надати пропозиції щодо його удосконалення.

Для досягнення наведеної мети в роботі вирішуються наступні завдання:

- розглянути поняття виборів як процесу формування представницьких органів та обрання посадових осіб;

- вивчити засади та стадії виборчого процесу в Україні;

- дослідити правове регулювання виборчого процесу в Україні;

- надати пропозиції щодо удосконалення виборчого процесу в Україні.

У роботі використовуються такі методи: методи і прийоми наукового пізнання, історико-правовий, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, соціолого-політичний,  політологічний та статистичний методи.

Теоретичною основою дослідження є наукові положення, праці вітчизняних учених конституціоналістів з питань виборчого процесу, таких як О. Барабаша, Л. Бориславського, В. Головатенка, В. Копєйчикова,                      О. Костюченка, В. Кравченка та ін.

Нормативною базою роботи є Конституція України, Закон України «Про вибори Президента України», Закон України «Про вибори народних депутатів України», Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим», Закон України «Про Центральну виборчу комісію», а також інші закони України.

1. Теоретичні аспекти виборчого процесу як пріоритетної форми безпосередньої демократії в Україні

1.1. Поняття виборів як процесу формування представницьких органів та обрання посадових осіб

Вибори – це спосіб формування органів державної влади і наділення повноваженнями посадової особи через волевиявлення громадян.

Вибори є одним з найдавніших інститутів конституцій­ного права, який широко використовувся у Стародавній Гре­ції, Римі, а згодом у XVI-XIX ст.

У широкому розумінні – це техніка голосування, яка використовується в галузі публічного і приватного права для визначення, хто буде обраний до складу відповідних держав­них органів або буде заміщати певну посаду.

У вузькому розумінні – це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатур, що вису­нуті до складу представницького органу або на заміщення певної посади [13, c. 207].

Зміст виборів як політичного суспільно-правового інституту полягає в тому, що волею народу здійснюється конституювання органів державної влади та місцевого самоврядування. Це надає підстави характеризувати вибори як державотворчу функцію народовладдя.

За формою здійснення вибори можна розглядати як специфічну, урегульовану законом діяльність уповноважених органів і громадян, спрямовану на формування органів державної влади та місцевого самоврядування [7, c. 104].

В Україні проводяться такі види виборів:

-         вибори Президента України,

-         вибори народних депутатів України,

-         вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

-         вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Вибори є інсти­тутом  конституційного права, зміст якого складається з сукупності відповідних норм Конституції України та законів про вибори Президента України, народних депутатів, а також депутатів місцевих рад і сільських, се­лищних та місцевих голів.

До головних функцій виборів можна віднести такі:

-         артикуляція інтересів різних соціальних груп;

-         мирне вирішення конфлікту між політичними акторами, що претендують на владу;

-         легітимація структур влади;

-         політична соціалізація і мобілізація громадян.

Всі сучасні політичні режими використовують процедуру виборів для легітимації влади, але не усі вони дозволяють відобразити справжню волю народу [14, с. 198].

До предмета правового регулювання конституційно-правового інституту виборів Конституція України і відпо­відні закони відносять такі основні принципи виборного пра­ва:

-         вимоги, які пред'являються до виборців і кандидатів на виборні посади;

-         порядок формування і діяльності органів, які безпосередньо організовують і проводять вибори;

-         статус суб'єктів виборчого процесу — громадян та політичних пар­тій, блоків партій;

-         процедура виборчої компанії і голосуван­ня;

-         порядок визначення результатів виборів;

-         способи оскар­ження порушень у ході виборчої кампанії і голосування та опротестування виборів;

-         види юридичної відповідальності за порушення виборчого закону [13, c. 207].

Багато з перелічених принципів закріплюються і регулю­ються на конституційному рівні, у розділах, присвячених правам і свободам громадян (ст. 38 Конституції України), в окремих статтях розділу III Основного Закону «Вибори. Ре­ферендум» (статті 69, 70 та 71), у відповідних статтях, при­свячених виборам до вищих представницьких органів держа­ви (ст. 76), виборам Президента України (ст. 103), органів місцевого самоврядування (ст. 143) [1].

Загальність виборчого права – це можливість брати участь у виборах усім громадянам, крім осіб, які не досягли виборчого віку та недієздатних.

Рівність – виборці мають однакову кількість голосів, тобто однакову питому вагу при розподілі мандатів.

Вільний характер виборів – це відсутність будь-якого впливу на волевиявлення виборців, а також додержання та­ємниці голосування.

Конституція і закони про вибори визначають вимоги до суб'єктів виборчого процесу – виборців і кандидатів.

Що стосується виборців, які мають активне виборче пра­во, то це вимоги до віку, громадянства, осудності, включених до списку виборців. Щодо віку, то виборці на день виборів повинні досягти вісімнадцяти років.

Право обирати мають лише громадяни України (активне виборче право).

Щодо пасивного права такими вимогами є: загальні ви­моги – вік, громадянство, термін проживання в Україні, осудність, а також спеціальні вимоги, якщо їх пред'являють до кандидатів на виборні посади.

До загальних вимог до кандидатів у народні депутати України належать такі: відповідно до Конституції України народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голо­су і проживає в Україні протягом останніх п'яти років (ст. 76 Конституції).

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем ви­борів років та володіє державною мовою.

Депутатами місцевих рад, сільськими, селищними та місцевими головами можуть бути громадяни України, які на день виборів досягли вісімнадцяти років і мають право голосу [13, c. 209].

Спеціальними вимогами до кандидатів у представницькі органи і на посаду Президента України є необранність та не­сумісність.

Необранність – це виключення або обмеження можли­вості балотуватися в якості кандидата. При цьому виділяють абсолютну необранність – неможливість балотуватися у всіх виборчих округах і відносну, коли не можна балотува­тися у певних виборчих округах.

Принцип несумісності полягає у забороні особам, які обрані шляхом виборів, обіймати певні посади і працювати на постійній основі на інших посадах. Цей принцип випливає з необхідності здійснення принципу поділу влади та забезпе­чення рівних можливостей для участі кандидатів у виборчо­му процесі.

1.2. Засади та стадії виборчого процесу

Виборчий процес – це урегульована правовими та іншими соціальними нормами діяльність органів, організацій, окремих громадян, їхніх колективів і груп (суб'єктів виборчого процесу) з підготування і проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади і місцевого самоврядування [8, c. 197].

До суб'єктів виборчого процесу належать: виборці; ви­борчі комісії; кандидати у депутати, зареєстровані у поряд­ку, встановленому законом; партії (блоки), які висунули кан­дидатів у депутати; органи державної влади та органи місцевого самоврядування у випадках, передбачених зако­ном, та офіційні спостерігачі від партій (блоків) – суб'єктів виборчого процесу, від кандидатів у депутати, зареєстрова­них в одномандатних округах, від іноземних держав і міжна­родних організацій [13, c. 214].

Виборчий процес здійснюється на засадах:

-         політичного плюралізму (багатопартійності);

-         гласності і відкритості виборчого процесу;

-         рівності прав партій (блоків) – суб'єктів виборчого процесу;

-         рівності всіх кандидатів у депу­тати;

-         свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації;

-         неупередженості до партій (блоків), кандидатів у депутати з боку органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та керівників підприємств, установ і організацій.

Початок виборчого процесу оголошує Центральна вибор­ча комісія відповідно до строків, визначених Конституцією України та Законом.

Виборчий процес відбувається в певній, чітко визначеній виборчим законодавством послідовності і складається з кількох етапів – стадій виборчого процесу, таких як:

І – прийняття відповідним органом або посадовою осо­бою рішення про проведення виборів;

П – утворення виборчих округів. Згідно з законодав­ством України залежно від кількості осіб, які обираються, розрізняють одномандатні і багатомандатні округи.

Залежно від територіальних кордонів розрізняють загаль­нодержавні і територіальні округи. Кількість мандатів зале­жить від кількості виборців, чисельності населення, кількості виборців, які взяли участь в останніх виборах;

III – складання списків виборців – компетенція муніци­пальної влади;

IV – висування кандидатів;

V – реєстрація кандидатів;

VI – агітація і пропаганда за висунутих кандидатів;

VII – фінансове забезпечення виборчої кампанії;

VIII – голосування;

IX – визначення результатів, яке залежить від виду ви­борчих систем.

Виборчий процес завершується офіційним оприлюднен­ням Центральною виборчою комісією результатів виборів де­путатів [13, c. 210].

Кожна стадія виборчого процесу складається з відповідної кількості етапів, а етапи – з елементарних дій.