Этический кодекс

•     дотримуватися стилю одягу до відповідного випадку;

•     під час ділових переговорів підкреслювати оригінальні риси вашої пропозиції, що від­різняють вас від інших аналогічних фірм;

•     фіксувати свою увагу на цілях  партнера й на вашій допомозі у досягненні цих цілей .Міжнародний Інститут Ділової Етики (International Business Ethics Institute) сформулював чотири сфери, у яких повинні діяти компанії, щоб усталити свою репутацію. По-перше, це чесна робота з інвесторами й споживачами. По-друге, поліпшення ситуації всередині колективу — підвищення відповідальності й умотивованості співробітників, зниження плинності кадрів, підвищення продуктивності тощо. По-третє, професійна робота над репутацією, оскільки погіршення репутації неминуче позначиться на результатах роботи компанії. По-четверте, грамотна робота з нормативними актами й фінансами — тільки суворе дотримання «духу» і «букви» закону уможливлює створення довгострокового майбутнього для фірми.

  2.2 Етика та соціальна відповідальність менеджменту

    Практичну діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці відповідно до своїх функцій і посадових обов’язків, які можуть бути зафіксовані у документах (посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені фахівці добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити всі аспекти дій. Тому нерідко всупереч інструктивним документам чи постановам працівники керуються власними уявленнями і цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи. Тут як раз і підійшли до етичних аспектів менеджменту, котрі відображають ще один надзвичайно важливий механізм взаємодії суспільства й менеджменту.

     Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки у різних країнах набувають однакової етичної поведінки. Так, наприклад, американське законодавство хабарі вважає злочином, але допускає їх певною мірою з боку американських фірм за кордоном. Інший приклад досить типової етичної проблеми стосується дотримання антидемпінгового законодавства США металургійними підприємствами України, що експортували в 1996 році близько півмільйона тонн сталевого високоякісного вуглецевого обрізного листа на суму близько 200 млн. дол. Департамент торгівлі США в результаті антидемпінгового процесу, який було порушено двома американськими компаніями, установив з 1 липня 1997 року нові ставки ввізного мита для українських підприємств. Для “Азовсталі” вони становлять 100%, для комбінату ім. Ілліча - 177%, а для решти підприємств - 238%. Для наших менеджерів дане рішення було цілком несподіваним і, як вони вважають, несправедливим. Адже рівень рентабельності відносно собівартості дорівнює лише 7-10%. І начебто, на перший погляд, підстав для того, щоб вважати демпінговими ціни на українську металопродукцію, немає. Однак американська сторона мала для цього певні підстави.По-перше, українські підприємства близько 100 тис. тонн металопродукції поставили через фірми-посередники із південноазіатських країн, що вважається піратськими поставками. Це негативно відбилося на іміджі українських підприємств. Зараз фірми-посередники збанкрутували або ж були ліквідовані, а питання українського металу існує.По-друге, і це головне, українська економіка не має статусу ринкової, а вважається перехідною. Це дає можливість американському департаментові торгівлі вдаватися до широких маніпуляцій під час визначення “реальних” цін. Тому зараз один із пунктів, який обговорюється у відомій комісії “Кучма-Гор” - надання вітчизняній економіці статусу ринкової. А на переговорах між учасниками зазначеної антидемпінгової процедури українська сторона намагається призупинити введення в дію нових ставок ввізного мита на метал на 5 років. До речі, у США розглядається і декілька інших питань дотримання українських постачальниками вимог антидемпінгового законодавства США. Все це свідчить про актуальність етичних питань у сфері м/н бізнесу.

    Етика відносин зі споживачами:безпечність товарів (послуг, робіт);надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;-право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);урахування вимог споживачів;спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції;-поліпшення пакування і маркування;підвищення споживчої цінності продуктів;зменшення забрудненості продуктів.Етика відносин зі співробітниками:відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю;охорона здоров’я і техніка безпеки;навчання і розвиток персоналу;обговорення кар’єри;“Дитячий день” для працюючих батьків;-програми оздоровлення і стрес-менеджменту. Етика довкілля:-контроль забруднення;-захист середовища;-збереження природних ресурсів;-утилізація (переробка) відходів.Екологічна етика:уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;дотримання екологічних стандартів;участь у поліпшенні екології.Етика відносин із партнерами:дотримання зобов’язань;недопущення маніпулювання інвестиціями;урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.Етика взаємовідносин із конкурентами:запобігання таємних угод на ринках;використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінкиконкурентних стратегій;вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.     етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії;комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики;соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії;навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.

3.“Залізний”  закон соціальної відповідальності.

     Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.Юридична відповідальність - додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація. Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.Соціальна відповідальність - певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії. Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці минулого - на початок 20 ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. Дуже часто при цьому згадують ім’я Е.Карнегі. Ендрю Карнегі - провідний бізнесмен у виробництві сталі, видав у 1990 році “Євангеліє процвітання”, де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн. дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн. дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв’язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури.  
 
 

2.3 Етика ринку в Україні

     Ринкові відносини в нашій країні припускають співробітництво нашої економічної системи зі світовим господарським процесом. Тут виникають певні труднощі, а саме у процесі роботи виявляються протилежні гуманітарно-психологічні начала в економіці нашої країни й країн Заходу.

Колишній  досвід роботи підприємців-співвітчизників  із закордонними партнерами свідчить про те, що наші бізнесмен» мають досить своєрідні уявлення про основні цінності ринку. Поряд з цією обставиною нестабільна політична ситуація в країні й не конвертованість національної валюти не дуже заохочують західних потенційних партнерів до вкладення коштів в економіку нашої країни.Підприємцям, що працюють не з метою особистого збагачення, а для підняття економіки країни, слід засвоїти, що ринок — це не «базар», а особлива психологія, логіка, етика, цілий культурний шар з особливою психологією, логікою, етикою, який необхідно ретельно вивчити. У західних інвесторів складається несхвальна думка про наших підприємців, що користуються аморальними, шахрайськими прийомами в бізнесі, робота яких ґрунтується на корисливості й наживі, а також на неповазі до покупців і конкурентів. Цивілізований ринок ґрунтується на довірі, надійності, шляхетності, порядності й солідарності.Більшість західних фірм працюють під девізом «Прибуток вище за все, але вище за прибуток — честь».           Більшість українських фірм працює за принципом «Прибуток за будь-яку ціну», «Гроші погано не пахнуть». При цьому виникає природне запитання: а чи є довіра до ділового партнера? Якщо в США або Японії багатомільйонна угода може укладатися по телефону, при цьому обидві сторони не сумніваються в надійності одна одної, то в нас підприємець до останнього моменту боїться, що угода може «зірватися» або що діловий партнер «підсуне» бракований товар або діятиме не в рамках закону. А якщо повернутися до історії; слово купця було твердим, це його честь, репутація, гроші, довіра. Хтось може обуритися, що і з боку закордонних партнерів можуть виникнути «проблеми». Так, у будь-якому суспільстві є підприємці, що працюють «нечисто», але основна їх маса усе-таки працює в умовах цивілізованого ринку, і їхнє слово є законом.

Спробуємо перелічити ті моменти, що переводять вітчизняний бізнес до розряду збиткових.

1. У  вітчизняних підприємців відсутні  не тільки звичка, але і бажання  прислужити, обслужити, зустріти  й проводити клієнта доброзичливою посмішкою. Особливо ці риси виявляються в працівників сфери обслуговування (сервісу). І не дай боже товар справді виявиться гіршої якості, ніж було заявлено, а клієнт повернеться для його обміну, саме тут і проявиться вся «доброзичливість» сторони, що продає. Не випадково при наборі великої кількості персоналу в спільні підприємства (магазини, кафе, готелі) обов'язковою вимогою до претендентів є відсутність досвіду роботи в сфері обслуговування.

2. Злість, що межує із брутальністю, нетерпимість, агресивна категоричність, нездорове бажання «розтоптати», принизити. Іноземці відзначають підвищену конфліктність наших людей, небажання шукати компроміси.

3. Більшість  вітчизняних підприємців воліє  працювати так, «щоб на життя  вистачило», заробляючи по копієчці, повільно, але напевне. Тут спрацьовує комплекс «неповноцінності», непевності в своїх силах, покірність, острах піти ва-банк, ризикуючи втратити все. Елементарне боягузтво. Психологія не переможця, а того, хто вічно програє до початку гри. І разом з тим — надія на майже миттєве, казкове збагачення, але аж ніяк не віра у власні сили, відсутність наполегливості й навіть інтуїції.

4. Рабська  покірливість, чекання команди «зверху», непевність і запобігливість, що  пояснюються, з одного боку, низьким  рівнем життя і «спадщиною»  від соціалістичного ладу, з іншого  — непевністю в завтрашньому  дні.

5. Прагнення  до відсутності здорової конкуренції, монополізація «ніш» ринку, з опорою на «блат» Одноосібне володарювання розвиває жорстокість.

6. Відсутність  іміджу ділової людини. Мати свій  стиль — це не обов'язково  бути одягненим у шикарний  костюм-трійку, насамперед це виявляється  в стилі мислення, умінні поводитися. На Заході з неохайно вдягненою людиною справи вести не будуть, але з діловою людиною, одягненою навіть у сорочку й джинси, багато солідних фірм укладатимуть контракти, тому що вона має імідж Ділової людини

Моральні  норми ринку

1. Концепція «служіння суспільству», на якій повинна ґрунтуватися вся внутріфірмова політика, підтримувана як президентом фірми, так і персоналом, аж до найманих співробітників. Клієнт повинен одержати те, що бажає, за розумну плату.

2. Багатство  бізнесмена полягає не в грошах, а в справжній, захоплюючій справі. Ставлення до грошей повинне доходити практично до неповаги до них, неприйнятним є ставлення до них як до ідола, якому потрібно сліпо поклонятися. Гроші — це засіб для досягнення поставленої мети, не більше. Відсутність культу грошей робить підприємця вільним і розкріпаченим, дає можливість іти на розумний ризик.

3. Нові  цілі, прагнення до розв'язання  чимраз масштабніших і складніших  завдань — ось запорука успіху. Бізнес — це азарт, рух, процес, невмируще почуття здорового честолюбства.

4. Чесність, щирість, сумлінність, відкритість  — непорушні атрибути ділових  взаємин. Найменша пляма на  репутації бізнесмена може призвести  як мінімум до фінансових втрат,  як максимум — до банкрутства.  В умовах здорової конкурентоспроможності чесним бути вигідно. По-перше, із чесним бізнесменом хочуть співпрацювати багато фірм, як солідних, так і молодих, здатних внести в Ділову практику щось нове й оригінальне. По-друге, на сторожі чесної конкуренції стоять численні союзи, гільдії й асоціації, що уповноважені займатися Регулюванням діяльності своїх «побратимів» за видом діяльності в інтересах споживачів. Такі організації існують для того, щоб ділова практика завжди залишалася рівноправною, справедливою й етично здоровою. Крім того, в об'єднаннях подібного типу існує професійний кодекс честі, відступ від якого вважається порушенням етичних норм, і члени об'єднання можуть «закрити» порушникові дорогу до подальшої підприємницької діяльності.

5. Будь-який  чесний бізнес, незалежно від його масштабності, гідний похвали Бізнес у будь-якій сфері діяльності престижний, якщо він працює на благо покупців. В основі такого підходу лежить впевненість у собі й у своїх силах, а також високий професіоналізм.

6. Важлива  свідомість і дотримання принципу: досягнення успіхів у бізнесі не повинне будуватися на руйнуванні навколишнього середовища.

7. Важливим  є виконання одного з основних  правил ринкової економіки —  у розподілі прибутку повинні  брати участь усі, хто брав  участь у його створенніЕтика  — одна з найдавніших дисциплін, об'єктом вивчення якої є мораль. Термін «етика» був запроваджений ще Арістотелем, який глибокодумно зауважив, що етика «допомагає пізнати, що слід робити і від чого слід утриматися»

    Сучасна етика — це, насамперед, наука, що дозволяє розглядати людські стосунки, а також оцінювати поводження людей з погляду загальноприйнятих норм. Існує професійна етика, яка містить у собі систему норм морального поводження людини, що належить до певної суспільної групи. Підприємець повинен не тільки знати етичні норми поводження, але і дотримуватися їх.

Існує так звана професійна етика, і  зокрема — ділова етика, що містить  у собі норми поводження підприємця. Підприємницька діяльність неможлива  без численних контактів з  людьми, вона не розрахована на роботу «поодинці», тому культурне суспільство висуває до бізнесмена як особистості, що займається почасти і «суспільно-контактною» роботою, особливі вимоги до стилю його роботи, соціального вигляду, характеру спілкування з оточуючими.