Функціонування валютного ринку в Україні

     Згідно  з Декретом Кабінету Міністрів України  «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 усі надходження на користь резидентів у іноземній валюті піддягають обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському ринку України протягом п'яти банківських днів з моменту зарахування таких надходжень на кореспондентські рахунки уповноважених банків. Крім того, з самого початку дії цього нормативного акту було запроваджено тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті, який визначено за Декретом Кабінету Міністрів України «Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті» також від 19.02.1993 р. № 16-93.

     Зазначений  порядок було введено з метою  створення необхідних умов для запровадження  внутрішньої конвертації української  національної валюти, стабілізації її курсу та стимулювання експорту Обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України підлягають не 100, а тільки 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. Решта коштів у валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

     Законодавчими актами з питань валютного регулювання передбачається ряд випадків, коли резиденти звільняються від обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті. Так, обов'язковому продажу не підлягають:

     1) кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку України, через уповноважені банки протягом терміну, встановленого валютним законодавством для розрахунків з нерезидентами;

     2) кошти в іноземній валюті, одержані  фізичними особами резидентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, одержаних від підприємницької діяльності;

     3) кошти в іноземній валюті, що  належать дипломатичним, консульським, торговельним та іншим офіційним представництвам України, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіям та представництвам за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

     4) кошти в іноземній валюті, що  належать уповноваженим банкам  та іншим кредитно-фінансовим  установам, які мають ліцензію  НБУ на право здійснення валютних операцій, в тому числі придбані від свого імені і за свій рахунок у фізичних осіб резидентів і нерезидентів з урахуванням правил ведення касових операцій, що встановлюються НБУ;

     5) кошти в міжнародних розрахункових  (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також кошти в конвертованій іноземній валюті, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;

     6) кошти в іноземній валюті, одержані  від приватизації державного майна.

     Водночас, крім зазначених вище випадків, тимчасово  не підлягають обов'язковому продажу суми виручки в іноземній валюті, які:

• надійшли на рахунки резидентів-посередників від продажу продукції (робіт, послуг) і які підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам — суб'єктам підприємницької діяльності, за дорученням яких на підставі комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено вказаний продаж;
• повністю спрямовуються резидентами на погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитами, отриманими резидентами на підставі індивідуальної ліцензії НБУ або гарантованими Урядом України чи НБУ;
• перераховуються на територію України з метою їх внесення до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями;
• надійшли на користь підприємств з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.

     Порядок розрахунків при імпорті товарів (робіт, послуг). При укладанні контрактів на імпорт продукції в Україну резидент повинен використовувати форми розрахунків з нерезидентами, передбачені чинним законодавством, з урахуванням обмежень, встановлених Національним банком України на момент здійснення розрахунків. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуального дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем реєстрації резидента.

     Підставою на продовження законодавче встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україні згідно п. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність висновків відповідних міністерств і відомств, які підтверджують надійність контракту резидента з іноземною фірмою до порядку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 28.12.94 р. «Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення». В інших випадках клопотання щодо продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк України не розглядає.

     Моментом  здійснення авансового платежу або  виставлення векселя на користь іноземного партнера вважається дата списання коштів з валютного рахунку резидента або дата виписки векселя.

     За  відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом вільно конвертованої валюти для оплати продукції, що імпортується в Україну, уповноважений банк здійснює конвертацію наявної іноземної валюти у валюту контракту за курсом купівлі.

     У випадку, якщо між партнерами досягнуто  згоди на оплату продукції в іншій вільно конвертованій валюті, що передбачена контрактом, перерахунок вартості контракту у валюті, в якій буде здійснено платіж, проводиться за крос-курсом на останню дату публікації у «FINANCIAL TIMES» перед здійсненням платежу або за даними системи «REUTERS» на дату здійснення платежу. За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом валюти оплата продукції, що імпортується в Україну, здійснюється, у разі згоди на це іноземного партнера, у наявній вільно конвертованій валюті, яка перераховується за крос-курсом (на дату здійснення платежу) у валюту контракту, де застосовуються зазначені терміни до перерахованих за кордон валютних коштів у вигляді заставної суми для участі у міжнародних торгах на одержання замовлення на здійснення будівництва чи поставок обладнання для будівництва за кордоном, які після закінчення торгів повертаються резидентам.

     Імпортні  розрахунки резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в  разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, обов'язково потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

     Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами передбачених термінів, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої за офіційним поточним валютним курсом на день нарахування пені. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.

     У разі порушення резидентами зазначених термінів, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.

     Органи  валютного контролю. Розвиток валютного ринву неможливий без створення ефективної системи контролю, метою якого є забезпечення виконання норм валютного законодавства України усіма резидентами та нерезидентами на території країни під час здійснення операцій з валютними цінностями.

     Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні операції з участю резидентів та нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Головним органом валютного контролю в Україні є Національний банк України. НБУ не тільки контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України, а й забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю за операціями, які проводяться через ці банки.

     Інші  державні органи також мають певні  повноваження у сфері валютного  контролю. Так, державна податкова адміністрація  України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, державна митна служба контролює додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон, а міністерство зв'язку наглядає за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через кордон. 

Висновки 

     Валютний ринок - це сукупність економічних та організаційних форм, що пов'язані з купівлею або продажем валют різних країн. До валютного ринку як системи входить підсистема валютного механізму і валютних відносин. Під першою маються на увазі правові норми й інститути, що репрезентують Ці норми на національному та міжнародному рівнях. До другої входять щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти.

       Питання про визначення оптимального  режиму валютного курсу національної  грошової одиниці - складне і надзвичайно відповідальне для центрального банку. Особливі труднощі при його вирішенні і виникають у країнах з перехідною економікою. Вони пов’язані, з економічною нестабільністю та відсутністю стійкості грошово-кредитної системи.

       Теорією і практикою доведено, що жоден із режимів валютних  курсів - чи то система фіксованого, чи “плаваючого” курсу не може абсолютизуватися, кожна із них має як позитивні, так і негативні аспекти.

       По-перше, якщо країна обирає  для себе фіксацію курсу національної  валюти, вона повинна насамперед  зважити на стан економіки  держав ¾ головних торговельних  партнерів. Якщо внутрішній темп  інфляції перевищує інфляцію означених країн, підтримання фіксованого курсу валюти призведе до постійної поступової втрати конкурентоспроможності держави.

       По-друге, необхідна постійна  координація політичного розвитку  держав ¾ торговельних партнерів,  тому що погіршення стану економіки  однієї з них відразу негативно  вплине на економіку країни, курс  якої прив’язаний до валюти  даної держави.

       По-третє, для підтримання повзучого курсу, як і валютного коридору, необхідний постійний гарантований рівень власних валютних резервів.

     Список  використаної літератури 

1. Гальчинський  А. С. Сучасна валютна система. - -К.: "LIBRA", 2003. -95, с.
2. Горбач Л. М. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. -К.: Кондор, 2006. -435, с.
3. Денисенко М. П.Грошово-кредитна діяльність банків: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2006. -338 с.
4. Коваленко М. А. Операції сучасного комерційного банку: Навч. посіб. -Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. -467 с.
5. Кудряшов В. П.Фінанси: Навчальний посібник. -Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. -356 с.
6. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник. -К.: КНЕУ, 2005. -502, с.
7. Носкова И. Я. Международные валютно-кредитные отношения. - М.: Банки и биржи, 2005. -208, с.
8. Руденко Л. В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Посібник. -К.: Видавничий центр "Академія", 2007. -375 с.
9. Словник-довідник фінансового ринку / Укл.: В. В. Фещенко, О. О. Резнікова, О. В. Романченко та ін.. -К.: Українське агентство фінансового розвитку, 2005. -321 с.
10. Шелудько В. М.Фінансовий ринок: Підручник. -К.: Знання , 2006. -535 с.