Виділення коштів залежно від  фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників. Отже, фінансування здійснюється не автоматично за планом, а з урахуванням реальних потреб. Це дуже важливо, бо сприяє недопущенню завищення планових розрахунків для отримання більшого фінансування.

      Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями. При цьому встановлена відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінансування. Необхідність контролю випливає з того, що цей метод фінансової діяльності не передбачає реальних стимулів і фінансової відповідальності за результати діяльності. Тому потрібен жорсткий і постійний фінансовий контроль за діяльністю таких організацій та установ.

      В окремих випадках у межах одного підприємства чи організації може застосовуватись одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність. Наприклад, у державних вищих закладах освіти студенти навчаються за рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі. При цьому, як правило, ці напрями діяльності чітко розмежовуються.

      Бюджетне  фінансування може здійснюватися також  за узагальненими нормативами, наприклад, у медичних закладах — за нормативом на одного жителя. Такий підхід означає послаблення цільового характеру бюджетних асигнувань, оскільки вони виділяються в загальній сумі, а їх розподіл за статтями витрат здійснює сама організація (установа).

      Кошторисне  фінансування як метод організації  фінансової діяльності не включає достатніх  стимулів до раціонального й ефективного  господарювання. Тому він застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. Насамперед це установи соціальної сфери, які надають так звані безплатні послуги, тобто оплата здійснюється не отримувачем послуг, а державою чи за рахунок централізованих фондів. [3]

      Висновок

      Організація фінансів підприємств — методи, форми і способи формування та використання фінансових ресурсів, а також контроль за їх кругообігом з метою досягнення поставлених цілей.

      В основу організації фінансів підприємств закладено такі принципи:

      - самостійність в області фінансово-господарської  діяльності;

      - самофінансування;

      - зацікавленість у результатах  роботи;

      - відповідальність за ці результати;

      - утворення фінансових резервів;

      - поділ засобів на власні й  позикові;

      - першочерговість виконання зобов'язань  перед бюджетом і державними  позабюджетними фондами;

      - фінансовий контроль за діяльністю  підприємства.

      Список  використаної літератури:

      1. Фінанси: Навч.посіб./ О.П.Близнюк,  Л.І.Лачкова, В.І.Оспіщев та ін.; За ред. Оспіщева. – 2-ге вид.,перероб. і доп.- К.: Знання, 2008. – 366 с.

      2. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: Ніос, 2000.

      3. Єпіфанова А. О., Сало І. В., Дьяконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник — К.: Наук. думка, 1997.

      4. Кудряшов В.П. Фінанси. Навч. Посібн./ Херсон:Одді-плюс, 2002. –352 с.

      5. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник  . – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.