Характеристика складових фінансової політики України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Мая 2013 в 23:11, контрольная работа

Краткое описание

У кожній державі реалізується певна економічна політика, яка впливає на всі стадії суспільного відтворення. Важливою складовою економічної політики держави є фінансова політика.
Фінансова політика — сукупність розподільних і перерозподільних заходів, які держава здійснює через фінансову систему, щодо організації та використання фінансових відносин з метою забезпечення зростання валового внутрішнього продукту країни і підвищення добробуту всіх членів суспільства.

Содержание работы

1 Характеристика складових фінансової політики України
2 Особливості організації фінансів громадських організацій
2.1 Фінанси громадських об'єднань
2.2 Фінанси профспілкових організацій
2.3 Фінанси політичних партій
2.4 Фінанси доброчинних фондів
2.5 Оподаткування громадських організацій
Перелік посилань

Содержимое работы - 1 файл

!ФІНАНСИ.doc

— 88.50 Кб (Скачать файл)

Створення та організація  діяльності громадських формувань ґрунтуються на правомочності володіння, користування і розпорядження майном, господарській правоздатності, господарсько-правовій відповідальності, а також на фінансовому забезпеченні, що відповідає основному напряму обраної діяльності (членські внески, пожертви, доходи від господарської діяльності тощо). Об'єднання громадян (громадські організації та політичні партії) як суб'єкти господарювання беруть участь у господарських відносинах, але не мають на меті отримання прибутку для розподілу між засновниками (учасниками). Для згаданих об'єднань важливим є наявність статусу неприбуткової організації. Цей статус вони отримують, як і державні організації та установи, після введення їх до Реєстру неприбуткових організацій і присвоєння в ідентифікаційному номері ознак неприбуткової організації.

 

2.1 Фінанси громадських об'єднань

 

Фінанси громадських  об'єднань передбачають такі грошові відносини:

1) між громадськими  об'єднаннями і їх членами щодо  сплати вступних і членських  внесків;

2) громадських об'єднань  з підприємствами, установами, які можуть вносити добровільні пожертвування;

3) відносини всередині громадського об'єднання щодо формування і використання фондів (фонд оплати праці, фонд капітальних вкладень тощо);

4) між громадськими  об'єднаннями та їх філіями.

Діяльність громадських організацій регламентується виключно їх статутом. Характерною особливістю використання власності громадських об'єднань є те, що вона не є джерелом доходів для окремих їх членів. Між сплатою членських внесків і отриманням матеріальної допомоги в тій чи іншій формі немає безпосереднього зв'язку.

Громадські організації  визнають власними: кошти і майно, отримані від засновників, членів (учасників) або держави; надходження від вступних та членських внесків; пожертвування від громадян, підприємств та організацій; кошти від виконання господарської та іншої комерційної діяльності; частину прибутку унітарних підприємств, засновниками яких є громадські організації; бюджетні кошти (творчі спілки); кошти, отримані на інших підставах, не заборонених законом.

 

2.2 Фінанси профспілкових організацій

 

Професійні спілки — найчисельніші самодіяльні громадські організації, створені для захисту інтересів та прав громадян, що об'єднуються за професійною ознакою. Діяльність профспілкових організацій забезпечується за рахунок:

— вступних і членських  внесків;

— доходів від господарської, комерційної та іншої діяльності належних їм підприємств і організацій;

— благодійних внесків;

— коштів, що надходять  від підприємств згідно з колективними договорами.

Кошти, що надходять первинним профспілковим організаціям, витрачаються згідно з кошторисом на:

— культурно-виховну  роботу;

— фізичну культуру і  спорт;

— матеріальну допомогу членам профспілок;

— адміністративно-господарські та організаційні витрати;

— преміювання профактиву.

 

2.3 Фінанси політичних партій

 

Політичні партії визнають власними кошти й інше майно, отримане від надходжень від вступних та членських внесків; продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів; реалізації виробів із власною символікою; проведення фестивалів, виставок, лекцій, політичних заходів; інші надходження (отримання на статутні потреби частини прибутків унітарних підприємств (засобів масової інформації), засновниками яких є політичні партії); державне фінансування. Політична партія має право на отримання державного фінансування її статутної діяльності якщо на останніх чергових виборах народних депутатів України виборчий список кандидатів у депутати від цієї партії отримав три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. За рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України фінансують статутну діяльність політичних партій не пов'язану з їхньою участю у виборах до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також відшкодовують витрати політичних партій (у т. ч. тих, що належали до виборчих блоків політичних партій), пов'язані з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час чергових та позачергових виборів народних депутатів України.

Політичним партіям, їх установам та організаціям заборонено прямо або опосередковано отримувати кошти та інше майно від: благодійних та релігійних об'єднань і організацій; іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян і осіб без громадянства; державних органів та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств установ й організацій; підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо частка держави або іноземного учасника у статутному капіталі перевищує 20%; нелегалізованих об'єднань громадян; анонімних осіб або під псевдонімом; політичних партій, що не належать до виборчого блоку політичних партій.

Політичні партії не мають  права отримувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм заборонено мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них коштовності.

 

2.4 Фінанси доброчинних  фондів

 

Доброчинні фонди — це особлива форма організації фінансових відносин, яка характеризується виключно добровільним характером надходжень грошових коштів для утворення фондів і використання наявних коштів на благодійні цілі.

Держава не втручається  у справи доброчинних фондів, але може сприяти їхній діяльності, особливо тоді, коли вона спрямована на вирішення проблем загальнонаціонального або регіонального значення (у такому випадку можуть виділятися кошти з бюджету).

Залежно від статусу  доброчинні фонди поділяють на державні й місцеві. Фонди є юридичними особами і можуть мати у власності кошти, майно, майнові права, необхідні для здійснення статутної діяльності.

Особливість фінансів доброчинних фондів полягає в тому, що у джерелах формування коштів переважають добровільні пожертвування та спонсорські внески.

Доходи доброчинних  фондів формуються за рахунок:

— внесків членів фондів;

— благодійних внесків  і пожертвувань фізичних та юридичних  осіб;

— коштів, що передаються  на договірних засадах фізичними  та юридичними особами для фінансування конкретних програм, які відповідають завданням фонду;

—  кредитів та інших  позик;

—  частини доходів  від діяльності створених благодійними фондами суб'єктів підприємництва в межах, передбачених їхніми установчими документами.

Кошти доброчинних фондів витрачаються на благодійну діяльність згідно зі статутом, оплату праці штатним працівникам, адміністративно-господарські та інші видатки.

 

2.5 Оподаткування громадських організацій

 

Не оподатковують податком на прибуток кошти і доходи, отримані від операцій громадськими організаціями, а саме: надходження від вступних та членських внесків; доходи, отримані від основної діяльності (від надання послуг для суспільного споживання та для інших потреб, передбачених статутними документами); кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги; кошти або майно, які надійшли безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; вартість майна і кошти, що визнані як гуманітарна допомога; доходи у вигляді відсотків, страхових виплат та відшкодувань, роялті, дивіденди, а також приріст вартості майна підприємства, заснованого на праві власності об'єднань громадян при його ліквідації і розподілі між учасниками.

При оподаткуванні доходів  громадських (неприбуткових) організацій потрібно враховувати, що проведення господарської діяльності через відокремлені підрозділи (представництва, філії, відділення) без статусу юридичної особи, агентів або будь-яких інших осіб, котрі діють від імені й на користь організації,  не визнають регулярною, постійною і безпосередньою участю у діяльності організації. Це означає, що отримання доходу за послуги, що надали підрозділи без статусу юридичної особи або агенти, може призвести до позбавлення організації статусу неприбуткової.

Доходи, отримані від  проведення господарської діяльності через відокремлені підрозділи без  статусу юридичної особи або  агентів, підлягають оподаткуванню  за ставкою 25 % з урахуванням суми витрат, пов'язаних з їх отриманням  (без урахування   сум   перевищення  витрат  над  доходами),   а   також амортизаційних відрахувань.

Слід зазначити, що доходи від оренди (оперативного лізингу) не вводять до пасивних доходів і не звільняють від оподаткування. Тому некомерційні організації для надання свого майна в оренду використовують унітарні підприємства, які вони створюють за рахунок своїх коштів та власного майна. Доходи підприємств, організацій та установ, заснованих на праві власності громадських організацій, оподатковують на загальних підставах. Ці суб'єкти господарювання мають право вибору схеми сплати єдиного податку.

Кошти об'єднань громадян (громадських організацій і політичних партій) використовують відповідно до напрямів, передбачених у статуті, що відображають у видатковій частині кошторису. За використання коштів, звільнених від оподаткування не за цільовим призначенням або не підтверджених документально, їх належить відображати у звіті про використання коштів неприбуткових організацій з метою їх оподаткування.

Громадські організації й політичні партії є платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, комунального податку та плати за землю.

Органи місцевого самоврядування в рамках компетенції мають право вводити пільгові ставки, звільняти від сплати окремі категорії платників податні (наприклад, від комунального податку). Звільнення від сплати окремих податків (наприклад, плати за землю) або надання податкових пільг поширюється і на громадські організації інвалідів.

Якщо організації, які користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні комерційні підприємства або надають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі, то податок сплачують за земельні ділянки, зайняті цими підприємствами або будівлями, у встановлених розмірах на загальних підставах.

Від плати за землю звільнені підприємства та установи громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, і на яких кількість працюючих інвалідів становить не менше 50% від загальної чисельності працівників, та за умови, що їх фонд оплати праці — не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що належать до валових витрат виробництва (обігу) плату.

Як й інші суб'єкти господарювання, громадські організації та політичні партії є платниками зборів до державних цільових фондів (збори на обов'язкове державне пенсійне забезпечення; на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних   захворювань,    що   спричинили   втрату   працездатності; на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Україні на випадок безробіття та ін.).

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

 

1. Стеців Л.П., Копилюк О.І. Фінанси: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007.- 235 с.

2. Фінанси: Підручник / За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. – К.: Знання, 2008. – 611 с.

3. Фінанси: Навч. посіб. / В.І. Оспіщев, Л.І. Лачкова, О.П. Близнюк та ін.; За ред. В.І. Оспіщева. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 366 с.

 

 


Информация о работе Характеристика складових фінансової політики України