Шляхи покращення фінансового стану ПП «Санта-Україна»

      Згідно  розрахунків таблиці 2.7 можна зробити  висновок, що підприємство має гарний фінансовий стан і йому не загрожує банкрутство Окрім моделі Конана і Гольдара, згідно з показниками  якої має місце ймовірність затримки платежів на 85 %.

Розділ ІІІ. Шляхи покращення фінансового стану ПП "Санта - Україна" 

      Одним із способів підвищення ліквідності  підприємства є лізинг. Існують різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п'яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона - гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

      Одним з найвагоміших чинників, що визначають рівень платоспроможності підприємства є політика фінансування активів підприємства.

      Політика  фінансування активів підприємства представляє собою частину загальної  політики управління його активами і  виявляється в оптимізації об'єму  і складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного  використання власного та позикового капіталу, достатньої фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

      Оптимізація обсягу поточного фінансування активів  підприємства дозволяє виявити і мінімізувати реальну потребу підприємства в фінансуванні активів за рахунок власного капіталу і фінансового кредиту, що залучається (в довгостроковій або короткостроковій його формах).

      З-поміж  багатьох різних заходів, які сприяють підвищенню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності виділяють, зокрема, такі, як зміна складу керівників підприємства та стилю управління; інвентаризація активів підприємства; оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат підприємства; продаж незавершеного будівництва; обґрунтування необхідної чисельності персоналу; продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків товарів; реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки; запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва; удосконалення організації праці; проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

      Якщо  підприємство отримує прибуток і  є при цьому неплатоспроможним, треба проаналізувати використання прибутку.

      Крім  радикальних напрямів підвищення рівня платоспроможності підприємства потрібно проводити пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості діяльності і досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоздатності товарів, зниження їх собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат. Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсо зберігання: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організації дієвого обліку і контролю за використанням ресурсів, вивчення і впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

      Велику  допомогу у виявленні резервів поліпшення платоспроможності підприємства може надати маркетинговий аналіз по вивченню попиту і пропозиції, ринків збуту і формування на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва і реалізації продукції підприємства.

      Для удосконалення платоспроможності  та ліквідності підприємства необхідно:

1. Оптимізація виробництва;
2. Забезпечення обліковою технологією;
3. Посилення контролю за виробничим і обліковим процесами;
4. Комп'ютеризація діяльності;
5. Забезпечення кваліфікованими кадрами, зацікавленими в діяльності підприємства.

      Тактичні  рішення управління ліквідністю  та платоспроможністю пов'язані  з оптимізацією величини та структури оборотних активів і полягають у виборі відповідної політики управління запасами, грошовими активами, дебіторською заборгованістю.

      З  метою  виявлення  ознак  погіршення  фінансового  стану  підприємства необхідно здійснювати прогнозування фінансового стану діяльності підприємства, що забезпечить можливість керівництву підприємства приймати певні управлінські рішення по покращенню фінансового стану підприємства.

      Підприємства  можуть підвищити ефективність використання фінансових ресурсів. Недоотримання частини прибутку визначається в деякій мірі не оптимальністю структури засобів підприємства і джерел їх фінансування.

      Оптимальна  структура фінансових ресурсів підприємства передбачає їхнє співвідношення, при  якому досягається максимальна  віддача мри використанні даного виду ресурсу. В існуючих умовах найбільш оптимальним слід вважати такий розподіл коштів, за якого оборотні активи складають 43%, а основний капітал - 57% у загальній сумі засобів підприємства. У той же час склад оборотних активів можна вважати оптимальним тоді, коли запаси товарно-матеріальних цінностей складають 72%, дебіторська заборгованість 21%, кошти і цінні папери - 7%. Якщо розглянути таким же чином джерела засобів підприємства, то їхнє співвідношення буде оптимальним тоді, коли власний капітал складе 61%, довгострокові зобов'язання 17%, короткострокові зобов'язання 22% у загальній сумі джерел коштів підприємства, така структура надає можливості підприємству набути стійкого фінансового становища.

      Заходи, спрямовані на поліпшення фінансового становища підприємства, можуть містити в собі вивчення попиту на продукцію з метою розширення ринку збуту або переорієнтації на випуск іншої продукції; аналіз складової собівартості продукції і визначення шляхів її зниження; виявлення наднормативних запасів матеріальних цінностей для залучення їх до господарського обороту або реалізації; вивчення руху дебіторської заборгованості з метою її зменшення; вивчення можливості одержання довгострокових кредитів; аналіз складової короткострокової кредиторської заборгованості і можливості її зменшення; аналіз складових першочергових платежів з прибутку з метою недопущення нераціональних виплат; контроль за фінансовим становищем підприємства і дотриманням фінансової стратегії.

      Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань при розробці заходів щодо поліпшення фінансового становища підприємства. Оптимізація структури капіталу являє собою таке відношення використовуваних власних і залучених коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнта фінансової стійкості підприємства, тобто максимізація його ринкової вартості.

      Є такі методи оптимізації структури  капіталу: оптимізація структури  капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності, оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості та оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових витрат.

      У підприємств є значні резерви  підвищення ефективності використання фінансових ресурсів. Недоотримання частини прибутку визначається в деякій мірі не оптимальністю структури засобів підприємства і джерел їх фінансування.

      То  ж  підприємства  можуть  підвищувати  ефективність  використання фінансових ресурсів та збільшувати суму прибутку різними шляхами. І одним із них є оптимізація структури капіталу.

      У фінансовій моделі діяльності підприємства задаються планові обсяги діяльності, доходи і витрати за ними, що в  підсумку дає можливість спланувати показники для балансу, звіту про фінансові результати, які є надійним засобом контролю показників діяльності підприємства наступного року. Передбачаються витрати капіталу, нові програми або проекти, заплановані витрати і фінансові результати діяльності на наступний фінансовий рік як у цілому на підприємстві, так і по окремому підрозділу.

      Продуктами  фінансового моделювання підприємства є:

• Фінансова модель і план господарських операцій;
• Бюджет підприємства і бюджет структурних підрозділів;
• Розрахунок прогнозних показників.

      Фінансовому моделюванню передує поглиблений  внутрішній аналіз фінансового стану  підприємства, фінансових результатів  його діяльності й ефективності операцій і заходів, які проводяться.

      Фінансова модель підприємства розробляється  на базі попередньо

      узгоджених між собою документів: фінансової  моделі, плану руху капіталу, розробки  та  впровадження нових програм і проектів, плану господарських операцій, бюджету і розрахунку прогнозних показників.

      До  фінансової моделі входять:

• баланс ресурсів із розбивкою за укрупненими видами;
• витрати підприємства;
• загальний фінансовий результат.

      Фінансова модель може також містити план руху капіталу.

      Бюджетування  – процес планування майбутніх доходів  і витрат підприємства ( окремих  підрозділів) та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

      Видаткова частина бюджету – витрати, які  несе підприємство, у поточній господарській  діяльності.

      До  прогнозних показників входять :

• Прогнозний баланс і звіт про фінансові результати;
• Прогнозний розрахунок показників платоспроможності, ліквідності й ефективності роботи;

      Розрахунок  прогнозних показників дає змогу  побачити діяльність підприємства в  перспективі (наприкінці планового  періоду), а також оцінити , чи не спричинять поставлені завдання порушення  вимог нормативних документів, внутрішніх нормативів підприємств.

      Отже, модулювання на підприємстві забезпечує :

• Визначення конкретних фінансових показників для досягнення стратегічних цілей і тактичних завдань підприємства;
• Чітке бачення проблем і перешкод, що виникають в міру перетворення в життя стратегії і тактики підприємства;
• Вироблення нових тактичних шляхів для досягнення стратегічних цілей;
• Координацію , кооперацію і комунікацію;
• Створення основ для оцінки і контролю виконання. Оскільки бюджетування відображає майбутню діяльність підприємства, то в міру здійснення цієї діяльності воно стає базою для оцінки діяльності підрозділів підприємства;
• Усвідомлення витрат на діяльність підприємства;
• Кількісне обґрунтування планів підрозділів підприємства;
• Виконання вимог нормативних документів і контактів;

      Таким чином, фінансове моделювання є  інформаційною базою для оперативного планування і управління діяльністю підприємства. Порівняння  фактичних  результатів із запланованими дає  змогу визначити ефективність діяльності підприємства, прийняти оптимальні управлінські рішення для його подальшого розвитку.

      Виходячи  із вище викладеного слід зазначити ,що сучасні прогресивні , науково  обґрунтовані моделі управління фінансовою стійкістю підприємства передбачають урахування економічних законів управління ,обґрунтування системи утворення і використання грошових фондів, системність організації управління фінансовою діяльністю підприємства, використання економіко математичних методів та комп’ютерних технологій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

      Фінансовий  стан – найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.