Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання

     Приватний вищий навчальний ЗАКЛАД

     «Європейський університет»

     Вінницька філія 
 
 
 

     Кафедра економіки та менеджменту 
 
 
 

     Реферат

     з дисципліни «Фінансове право»

     на  тему:

     «Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання» 
 
 

     Виконала:

     Студентка V курсу 52 З/Ф групи

     Тимощук Інна Вікторівна

     Перевірив:

     к.е.н. Коровій В.В. 
 
 
 
 

     Вінниця 2011

   Організація, управління, контроль фінансової діяльності держави передбачає чітку правову  врегульoваність відносин руху публічних фінансових ресурсів. Це означає визначеність у разі відокремлення об’єкта регулювання, системи суб’єктів відносин, їх повноважень, прав і обов’язків. Не варто зводити фінансово-правове регулювання тільки до руху коштів. Ці відносини є предметом кількох галузей права.

   Предметом фінансового права є тільки відносини, що регулюють рух публічних фінансів, які утворюються у зв’язку з функціонуванням державних фінансів та фінансів територіальних громад. Отже, фінансове право є сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів держави та територіальних громад. Саме на такому підході ґрунтується визначення предмета фінансово-правового регулювання меж цієї галузі.

   Ознаки  суспільних відносин, що складають предмет фінансового права

• мають владно-майновий характер;
• направлені на утворення, розподіл та використання держаних фінансових ресурсів;
• однією з сторін завжди виступає держава або її орган.

Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, виникають при:

1. встановлені бюджетної, грошово-кредитної та податкової систем держави;
2. складанні, розгляданні та затвердженні актів про бюджет;
3. розподіл доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи;
4. виконанні державного та місцевих бюджетів;
5. збиранні податків, зборів та інших обов’язкових платежів;
6. фінансуванні та кредитуванні;
7. обов’язковому державному майновому та особистому страхуванні;
8. відносинах державного кредиту;
9. регулюванні грошово-кредитної та валютної систем.

   Метод фінансово-правового регулювання (імперативний, командно-вольовий) – це сукупність засобів впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин. Основним методом фінансового права є метод владних приписів, який за своєю структурою є органічно цілісною системою безперервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій. Метод владних приписів характерний для публічних галузей права – конституційного, адміністративного та кримінального. Однак у кожній галузі він застосовується залежно від предмета правового регулювання. Оскільки фінансове право пов’язане з фінансовою діяльністю держави, метод владних приписів являє собою органічну систему, що уособлює цілісність юридичних фактів, з якими пов’язані виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин, юридичний статус їхніх суб’єктів, розподіл прав та обов’язків мі ж ними, встановлення санкцій за порушення приписів фінансових правових норм та порядок їх застосування.

   Беручи  до уваги специфічний зміст фінансової діяльності, метод владних приписів проявляється у змісті конкретних фінансових правовідносин та у складі їх учасників. Владні приписи стосуються забезпечення фінансової діяльності держави:

1. визначення розміру та порядку справляння податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів;
2. визначення повноважень розпорядників бюджетних коштів;
3. встановлення порядку розподілу компетенції між учасниками бюджетних відносин;
4. здійснення бюджетних трансфертів;
5. порядку використання фінансових ресурсів, у тому числі кошторисно-бюджетного фінансування;
6. правового забезпечення державного боргу;
7. здійснення грошово-кредитної діяльності і т.д.

   Щодо  державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси як категоричність та відсутність оперативної самостійності. Пояснюються це насамперед тим, якого значення надає держава фінансам для її стального функціонування та забезпечення суверенітету. Будь-які приписи у сфері фінансів мають категоричних характер. Наприклад, несплата своєчасно податку тягне за собою у будь-якому разі обов’язок застосування санкції з боку держави через уповноважений орган – держану податкову інспекцію. При стягненні таких санкцій наявність суб’єктивної вини, на відміну від адміністративних або кримінальних відносин, не має значення. Вчинення правопорушення автоматично тягне за собою застосування встановлених санкцій. Відсутність оперативної самостійності також є визначальною рисою саме фінансового права. Податківець не має права обрати той чи інший вид санкцій за вчинення правопорушення у сфері податкових відносин - за кожне з них передбачена конкретна санкція, розмір якої або черговість застосування не можуть бути змінені.

   Поряд із методом владних приписів, для  фінансового права характерні метод субординації, метод погодження, метод рекомендації тощо, що поступово поширюються. Особливо це стосується сфери муніципальних фінансів, де органи місцевої влади та самоврядування дістають більшу самостійність у реалізації своїх повноважень, у тому числі й у фінансовій сфері. Хоч зазначені методи, як правило, застосовується разом із основним  методом фінансового права – метод владних приписів.

   Отже, фінансове право – це публічна галузь права, що містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу й використання фондів коштів ( фінансових ресурсів) держави та органи місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань та функцій.

    ЛІТЕРАТУРА

1. Вінницький Д.П. Фінансове право в сучасних умовах: традиції та новації // Фінансове право. - 2006. - №8. - С.36-40.
2. Опря А.Т. Фінансове право: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 248 с.
3. Веприняк Д.М. Фінансове право: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2008. – 168 с.
4. Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., Шкарупа В.К., Глух М.В. Фінансове право: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 85 с.
5. Нагребельний В.П., Сухонос В.В. Фінансове право України: загальна частина: Навчальний посібник для ВНЗ. – Університетська книга, 2005.