Значення фінансової звітності та вимоги до її змісту. Принципи формування фінансової звітності

Форми фінансової звітності  підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби — керівником спеціалізованої організації або фахівцем-бухгалтером, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.

Фінансова звітність підприємства є відкритою, крім випадків передбачених законодавством. Оприлюднення звітності — це офіційне подання фінансової звітності до органів Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства в засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.

Відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюджувати її у вигляді окремих друкованих видань.

Контроль за додержанням  законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюють відповідні органи в межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідні органи при  перевірці поданої на їхню адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних, наявність всіх звітних форм, взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками та формами звітності.

Затвердження звітності  підприємства відповідним органом оформлюється актом (протоколом), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо поліпшення його діяльності.

 

5. Форми фінансової  звітності

Фінансова звітність підприємства включає в себе: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Можна виділити такі особливості складання балансу.

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності  підприємств і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання фінансової звітності регулюються в Україні затвердженими Міністерством фінансів такими національними Положеннями (стандартами):

— П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

— П(С)БО 2 "Баланс";

— П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

— П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

— П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Призначення форм фінансової звітності розглянуто в додатку 1.

Форми фінансових звітів є  взаємозв'язаними, взаємодоповнюючими, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же операцій або інших.

5.1 Баланс: склад,  порядок заповнення, використання  для потреб управління

Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 ”Баланс”. Встановлюється мета складання балансу, основні принципи складання, наводяться визначення термінів. Встановлюються основні правила відображення активів, зобов’язань і капіталу в статтях балансу.

Визначається зміст записів  в окремих статях звіту. Зазначається, що подальша оцінка та розкриття окремих статей здійснюється згідно з відповідними стандартами

В П(С)БО 2 використовується наступні терміни: активи, власний капітал, довгострокові зобов’язання, пов’язані сторони, зобов’язання, еквіваленти грошових коштів, фінансові інвестиції, поточні зобов’язання, необоротні активи, операційний цикл.

Згідно з П(С)БО 2 баланс має таку структуру:

1) необоротні активи;

2) оборотні активи; АКТИВ 

3) витрати майбутніх періодів;

4) власний капітал;

5) зобов’язання; ПАСИВ 

6) доходи майбутніх періодів

Розглянемо кожний розділ окремо.

Ресурс не визнається активом, якщо понесені на його створення витрати, на думку бухгалтера, не призведуть до отримання економічних вигод  у майбутньому.

Економічна вигода, заключна в активі, може бути отримана протягом операційного циклу.

Операційний цикл розраховується як сума середнього часу збереження запасів, середнього часу виробництва. Середнього часу збереження готової продукції  для відвантаження (продажу) і середнього часу одержання грошей від покупців. У торгівлі операційний цикл визначається як сума часу збереження товарів і часу надходження грошей від покупців. У сфері робіт і послуг операційний цикл розраховується так само, як у сфері виробництва продукції.

Традиційно за операційний  цикл беруть проміжуток часу, що не перевищує 12-ти місяців, тобто одного календарного року.

В балансі інформація про  активи, зобов’язання і власний  капітал може бути наведена за наступних умов:

1) актив відображається  в балансі за умови, що оцінка  його може бути достовірно  визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням;

2) зобов’язання відображається  в балансі, якщо його оцінка  може бути достовірно визначена  та існує ймовірність зменшення  економічних вигод у майбутньому  внаслідок його погашення; 

3) власний капітал відображається  в балансі одночасно з відображенням  активів або зобов’язань, які  призводять до його зміни. 

Визначення витрат та доходів  майбутніх періодів буде розглянуто далі при коментуванні відповідних розділів активу і пасиву балансу.

Порядок заповнення балансу. Згідно П(С)БО 2 у статтях балансу повинна відображатись правдива, достовірна інформація, що дає змогу оцінити теперішні і майбутні події.

Для заповнення балансу використовуються дані про залишки по балансових рахунках.

Рахунки доходів і витрат у Балансі підприємства не відображається, а використовуються для складання Звіту про фінансові результати.

I розділ активу Балансу 

У статті ”Нематеріальні активи” (рядки 010-012) відображається вартість об’єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Детальніша інформація про  оцінку, облік та знос нематеріальних активів розглядається в П(С)БО 8.

У статті ”Незавершене будівництво” (рядок 070) показується вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті ”Основні засоби” (рядки 030-032) наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку Балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату Балансу.

У статті ”Довгострокові фінансові інвестиції” (рядки 040-045) відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі в капіталі.

Фінансові інвестиції визнаються в балансі як довгострокові, якщо виконуються такі вимоги:

1) існує ймовірність отримання  в майбутньому підприємством економічних вигід від фінансових інвестицій;

2) їх оцінка може бути  достовірно визначена; 

3) строк утримання перевищує  один рік;

4) інвестиція не може  бути вільно реалізована в  будь-який момент.

Якщо всі ці вимоги по відношенню до інвестиції виконуються, її слід класифікувати як довгострокову фінансову інвестицію.

Первісна оцінка довгострокових фінансових інвестицій при зарахуванні  на баланс здійснюється за фактичною собівартістю. Подальша оцінка довгострокових фінансових інвестицій здійснюється за однією з наступних видів оцінки:

- за собівартістю;

- за сумою переоцінки;

- для ринкових цінних  паперів, що надають право власності,  за нижчою з двох оцінок: собівартістю  або ринковою вартістю, визначеною  на основі інвестиційного портфеля. Якщо застосовується сума переоцінки, то підприємство повинно прийняти політику щодо періодичності переоцінки. Переоцінку довгострокових інвестицій варто проводити по всій категорії одночасно.

Збільшення балансової вартості, яке виникає від переоцінки довгострокових інвестицій, слід визначити як ”Інший додатковий капітал”.

Зменшення балансової вартості згортається з попереднім збільшенням  однієї і тієї ж інвестиції у статті ”Інший додатковий капітал”. У всіх інших випадках зниження балансової вартості слід визнавати як витрати в Звіті про фінансові результати.

У статті ”Довгострокова дебіторська заборгованість” (рядок 050) показує заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті ”Відстрочені податкові активи” (рядок 060) відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Відкладені податкові  активи виникають у випадку перевищення величини податку на прибуток, обчисленої згідно з даними декларації, над величиною цього податку, обчисленою з фактично обчисленого прибутку.

У статті ”Інші необоротні активи” (рядок 070) наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу ”Необоротні активи”.

II розділ активу Балансу 

Інформація про запаси розкривається в Балансі і  в Примітках до фінансових звітів. За встановленою П(С)БО 2 формою баланс передбачає розкриття інформації по запасах в таких статтях:

- виробничі запаси;

- тварини на вирощуванні  та відгодівлі;

- незавершене виробництво; 

- готова продукція; 

- товари.

У статті ”Виробничі запаси” (рядок 100) показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

У статті ”Тварини на вирощуванні та відгодівлі” (рядок 110) відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кроликів, дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації та молодняку тварин.

У статті ”Незавершене виробництво” (рядок 120) показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги)

За П(С)БО 2 ”Баланс” у статті ”Незавершене виробництво” відображаються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги).

Незавершене виробництво  відноситься до запасів підприємства. Методологія обліку запасів і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається П(С)БО 9 ”Запаси”.

Незавершене виробництво  підприємства, що виготовляє продукцію, включає витрати, розподілені на продукцію, обробка якої не закінчена. Для підприємства, що надає послуги, запаси включають витрати з надання послуг, для яких підприємство не визнало дохід.

До складу витрат, що включаються до незавершеного виробництва, відносяться:

- прямі витрати сировини  та основних матеріалів, на оплату праці та інші прямі витрати;

- накладні виробничі витрати  допоміжних матеріалів, на оплату праці управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу, на виконання робіт з обслуговування та ремонту основних виробничих запасів тощо.

У статті ”Готова продукція” (рядок 130) показуються записи виробів на складі, обробка за яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва.

У статті ”Товари” (рядок 140) показується вартість товарів, які придбані підприємствами для наступного продажу.

У статті ”Векселі одержані” (рядок 150) показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

У статті ”Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядки 160-162) відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.