Лінгвоконцептологія і термінознавство

На рубежі ХХ-ХХІ ст. у лінгвістиці та суміжних із нею науках активізувалися поняття, що стали наскрізними для багатьох молодих дисциплін (антропоцентричної та когнітивної лінгвістики, глибинної і ситуаційної семантики, дискурсознавства, лінгвокультурології, етнопсихолінгвістики тощо). Одним із них є поняття концепту.



Посилений інтерес науковців до цієї універсалії, осмислення її природи, структурно-змістової організації як мовно-ментальної, когнітивної та лінгвокультурної одиниці, вербальних та невербальних форм її вираження, специфічних властивостей, статусних характеристик, типологічних різновидів та архітектоніки в різних картинах світу, продукування нового методу дослідження - концептуального аналізу і т. ін. - усе це засвідчує той факт, що на сьогоднішній день, як цілком слушно зазначає С. Воркачов, "на стику лінгвокультурології та когнітивної лінгвістики можна прогнозувати становлення лінгвістичної концептології (лінгвоконцептології) [курсив - В.І.], у завдання якої ввійде, преш за все, визначення свого об'єкта та розроблення методологічної бази його дослідження" [Воркачев, 2002]. Іншими словами, є сенс говорити про новий об'єкт наукових пошуків та пов'язану з ним проблематику.