Антикріпосницький рух на Західних землях

У 1894 р. з Києва до Львова переїхав молодий історик М. Гру-шевський. Він отримав кафедру історії  в місцевому університеті. Незабаром  разом з І. Франком М. Грушевський  став ідейним лідером українського національного руху. У 1899 р. у Львові була створена Українська національно-демократична партія (УНДП), що стала найбільш масовою політичною організацією в Україні. У Галичині виникають також перші українські військово-спортивні товариства - "Сокіл" (1898 р.) і "Січі" (1900 р.), що стали зародком майбутнього національного війська.

У цей час до України  починають проникати і марксистські ідеї. Першим українським марксистом вважається Зібер, який вже у 1871 р. познайомив своїх студентів з основами теорії Маркса. У 1875 р. Е. Заславський організував в Одесі "Південноросійський союз робітників" - одну з перших марксистських організацій в імперії. У 1893 р. в Києві з'явилася перша марксистська група - "Російська група соціал-демократів". Але в цілому марксизм не знаходив широкого розуміння і розповсюдження серед українського населення, хоча в індустріальних центрах він перетворився на досить впливову ідейну течію, з якої виріс соціал-демократичний рух.

У Лівобережній частині України  першою національною політичною організацією стало "Братство тарасівців", засноване в 1891 р. групою студентів. Були встановлені зв'язки із студентськими групами у Києві, Одесі, Полтаві та Чернігові. Головною метою братерства було визнання політичної автономії України у складі Російської федерації, але, не добившись реальних успіхів, ця організація незабаром розпалася.

Таким чином, на межі XIX - XX ст. значна частина українських земель у складі Російської імперії перетворилась  у важливі індустріальні регіони. Бурхливий розвиток промисловості  призвів до значних змін у структурі суспільства. Різко зросла питома вага найманих робітників, та інших верств населення. Іноді ці верстви населення мали різнонаправлені інтереси. Почали виникати політичні партії, які виражали інтереси тієї або іншої частини суспільства. Все це призвело до різкого загострення внутрішньополітичної боротьби на початку наступного XX ст.