Особливості економічного розвитку міст Північного Причорномор'я

      Основу  сільського господарства становило  вирощування зернових злакових культур. Значну роль відігравало й скотарство. Починаючи з елліністичного часу, важливе місце зайняло виноградарство. Садівництво відігравало допоміжну  роль. Головними злаковими культурами були ячмінь, просо, пшениця, жито, гречка. З бобових вирощували сочевицю, чину, горох. Серед городніх і баштанних  культур переважали огірки, кавуни і дині. В садах вирощували яблука, груші, інжир, мигдаль, каштани, грецькі  горіхи.

     Сільськогосподарські  знаряддя тих часів становили  залізні наральники, мотики, сокири, коси, серпи, виноградні й садові ножі. Зерно і крупу перемелювали за допомогою круглих кам'яних жорен  та ступок.

     Рівень  розвитку зернового виробництва  не тільки забезпечував потреби населення, але й давав можливість вивозити зерно у Середземномор'я, Найбільшим північнопонтійським постачальником хліба в Афіни був Боспор. Боспорську пшеницю вивозили також на Родос.

     Тваринництво  північно причорноморських античних держав складалося з таких основних напрямів: 1) велика рогата худоба (бики, воли, буйволи); 2) дрібна рогата худоба (кози, вівці); 3) свині; 4) коні, а також осли і верблюди. З домашньої птиці розводили  курей, качок, гусей.

     Виноградарство  було основою виноробства та виноторгівлі. Про це свідчать залишки давніх виноградників, виноробень, а також спеціальних  приміщень для зберігання вина у  цистернах і керамічній тарі (піфоси, амфори). Ринками для продажу вина були землі Скіфії, потім - СарматіЇ.

У господарстві античних північно причорноморських міст важливе місце посідав рибний промисел. Азовське і Чорноморське узбережжя, лимани, пониззя річок були багаті різною рибою. Розкопками на античних поселеннях виявлено значну кількість кісток риб та луски. Чимало античних поселень у районі Керченської протоки спеціалізувалися на ловлі риби та її переробці. У Тірітаці та Мірмекії, наприклад, відкрито залишки великих приміщень, в яких обробляли рибу (засолювали, сушили, коптили).

     В античних державах Північного Причорномор'я  розвивалися залізообробне, бронзоливарне, ювелірне, керамічне, склоробне та інші ремесла. Письмові історичні документи  і дані археології свідчать про значний розвиток ткацтва, прядіння, плетіння, шкіряного виробництва та косторізного ремесла.

     Наймасовішим  було керамічне виробництво, яке  виникло у VI ст. до н.е. і подальшого значного розвитку набуло в елліністичний  період та особливо у перші століття нової ери. Керамічні майстерні  розміщувалися на периферії античних міст (Німфея, Херсонеса, Ольвії, Пантікапея, Фанагорії). Формували посуд на гончарному крузі. Деякі вироби кераміки виготовляли у формах (рельєфний посуд, будівельна кераміка, теракота).

     Керамічні вироби випалювали в печах. У Північному Причорномор'ї знайдено близько 70 гончарних  горен. Більшість з них датується  ІІІ-ІІ ст. до н.е. (Херсонес) і першими  століттями нової ери (Ольвія). Знайдено залишки кількох гончарних печей  у Пантікапеї і Німфеї, що існували у VI—V ст. до н.е. Гончарні печі являють  собою (у вертикальному розрізі) двох'ярусні споруди округлої або  овальної форми, з центральним опорним  стовпом під основою випалювальної  камери з люфтами-продухами. У перші  століття нової ери набувають  поширення прямокутні або круглі у плані гончарні печі з довгими  устями, нерідко з двома опорними стовпами або з вертикальною перегородкою замість них (Ольвія).

Стародавні  майстри виготовляли піфоси, амфори, в тому числі і з, клеймами майстерень, кухонні каструлі, сковороди, тарілки, глеки, миски, чашки. За типами амфор, чорнолакового  і червонолакового столового  посуду вдається встановити, по-перше, напрями торгівлі північно причорноморських міст з центрами Середземномор'я, а  по-друге - виготовлення кераміки у  місцевих майстернях з використанням  певної модифікації античних привізних  зразків. Набули поширення різноманітні керамічні світильники.

     Загалом керамічний комплекс VI-І ст. до н.е. відрізняється  від кераміки римського часу (І-ІV ст. н.е.). Замість чорнолакового домінує червонолаковий посуд Серед столового посуду перших століть н.е виділяється група тонкостінного посуду: стакани, кулясті кубки, глеки, в тому числі на високих піддонах. Порівняно небагато червонодакових глеків, а також мисок -тарілей.

Важливу роль у житті античних північно причорноморських міст відігравали торгівля та грошовий обіг. Торгівля з хорою, а також з варварськими племенами мала обмінний характер. Торговці ж, що прибували у Північне Причорномор'я з метрополії, везли сюди гроші для закупівлі товарів або товари, які продавали на місцевих ринках. Основним предметом вивозу було зерно. Геродот повідомляє про скіфів, які жили на північ від Ольвії і сіяли хліб на продаж. Значних масштабів експорт зерна досяг у IV ст. до н.е. Період з III ст. до н.е. до перших століть нашої ери характеризується тривожною внутрішньою обстановкою. Історичні дані про вивезення в цей час зерна в інші країни відсутні. У ІІ-ІІІ ст, н.е. відновлюється активна торгівля причорноморського населення хлібом.

     Важливе місце у торгівлі займала солена риба. З Причорномор'я вивозили також  худобу, продукти тваринництва, мед  та інші товари. У Причорномор'я з  Іонії ввозили вино, керамічні  вироби, прикраси, скульптури, мармурові  та теракотові архітектурні деталі- У  меншій мірі представлена продукція  Хіоса, Родоса, Самоса. За елліністичного періоду на перше місце висувається  торгівля з Родосом і містами  Південного та Західного Понту - Гераклеею, Візантією, Синопою, Істрією та іи. На ранньому етапі провідну роль у торгівлі зі Скіфією відігравала Ольвія. У  VІ-ІV ст. до н.е. Ольвія збувала у Скіфію бронзові дзеркала й прикраси. Другим важливим торговельним осередком був Боспор. У IV ст. до н.е. торговельна діяльність боспорських купців посилюється, їхні товари поступово витискають ольвійські.

Торгівля

Торгівлю в  античному світі Північного Причорномор’я  можна поділити на декілька напрямків: зовнішню з полісами Середземномор’я  і колоніями Причорномор’я, греко-варварський  обмін, а також внутрішню —  в межах власного полісу. Про надзвичайно  важливу роль торгівлі в економіці  античних полісів свідчать античні  автори: про вивіз із північно-причорноморських центрів хліба, рабів та інших  товарів; тексти декретів, в яких йдеться  про привілеї іноземним купцям, правила  ввозу і вивозу та обміну грошей; листи на свинцевих платівках. Напрямки торгівельних контактів визначаються за клеймами на амфорах, знахідками монет  та імпортних товарів, насамперед, керамічного  посуду, який найчастіше не тільки має  “адресу” виготовлення, а й досить точне датування. Цінним джерелом є  метрологічний інвентар — мідні, свинцеві та кам’яні важки, ваги, мірні  посудини, які застосовувались при  торгівлі.

Традиційними  товарами, які вивозили із Північного Причорномор’я, були хліб, худоба, шкіра  та інші продукти скотарства. Страбон  і Полібій писали про вивіз  із колоній рабів. В торгівлі з  місцевими племенами античні  колонії виконували роль посередницьких торгівельних центрів, розповсюджуючи завезені із метрополії товари, а також  торгували продукцією власного ремесла.

Серед предметів  імпорту у Північне Причорномор’я  із метрополії відзначаються, насамперед, чудові зразки розписної кераміки, високохудожнього металевого посуду, мармур і вироби з нього. Згодом поширюється  імпорт вина та олії, дорогоцінних тканин, прикрас, скляних виробів. Від місцевого населення отримували зерно та іншу продукцію сільського господарства, місцеві металеві вироби, а також сировину.

Внутрішня торгівля в античних містах була сконцентрована на агорі. В північно-причорноморських містах агора досліджена тільки в  Ольвії. Торгівлю на агорі контролювали виборні агораноми, які були об’єднані  в колегії. Вони не тільки повинні  були підтримувати належний порядок  на агорі і в її спорудах, а  й контролювали правильне використання ваг і мір. З Ольвії, Пантікапея, Фанагорії, Німфея, Мірмекія, Танаїса  походять мірні посудини і контрольні свинцеві ваги з клеймом колегії  агораномів.

Північно-причорноморська  торгівля, як і в античному світі  в цілому, здійснювалась, головним чином, водними шляхами.

З кінця V ст. до н.е. освоюється короткий шлях від мису Карамбій у Малій Азії навпростець  до мису Баранячий Лоб на півдні Криму і від Істрії до Херсонесу  і Керкінітіди. Значно скорочував шлях і прямий напрямок через Меотійське озеро від Боспору Кімерійського  до гирла Дону.

Основними комунікаціями  греко-варварської торгівлі були річкові  шляхи і це підтверджує картографія  розповсюдження античного імпорту, який в архаїчний час концентрується на пам’ятках, розташованих поблизу  берегів Південного Буга, Дніпра, Дона та їх приток. 
 

ВИСНОВОК 

В містах розвивалися  металургійне, каменярське, деревообробне, гончарне, ювелірне, кісткорізне та інші ремесла, а також рибальський  промисел і виноробство. В міста  Греції, Малої Азії, Єгипту з цих  міст вивозили хліб, рибу, хутра, продукти тваринництва тощо. Економічною основою  античних міст-держав Північного Причорномор'я  були сільське господарство, різні  ремесла і промисли. Важливу роль відігравала торгівля з населенням причорноморських степів і з центрами Середземномор'я. В архітектурі міст Північного Причорномор'я переважали загальногрецькі античні містобудівельні  традиції, проте з часом тут  були вироблені свої особливості, які  виявилися у мішаному греко-"варварському" характері архітектури. Ремісничі  квартали та найбідніші житла містилися  здебільшого на околицях міст.

Основу сільського господарства становило вирощування  зернових злакових культур. Значну роль відігравало й скотарство. Важливе  місце займало виноградарство. Городництво, садівництво, баштанництво відігравали  допоміжну роль. Головними злаковими  культурами були ячмінь, просо, пшениця, жито, гречка. Рівень розвитку зернового  виробництва не тільки забезпечував потреби населення,але й давав  можливість вивозити зерно в Середземномор'я. Виноградарство було основою винробства та виноторгівлі. Ринками для продажу  вина були землі Скіфії, потім Сарматії. Розводили велику рогату худобу, дрібну рогату худобу, свиней, коней, віслюків. Важливе місце посідав рибний промисел. У Середземномор'ї був  великий попит на понтійську рибу (Чорне море греки називали Понт). Основні міста Північного Причорномор'я мали розвинені монетні системи. Монети карбували Тіра, Ольвія, Пантікапей, Німфей, Феодосія, Фанагорія. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ольговський С.Я. Давньогрецькі міста-колонії Північного Причорномор’я: навчальний посібник. – К.: КНУКіМ, 2007. – 149 с
2. Крижицький С Д., Зубар В.М., Русяева A.C. Античні держави Північного Причорномор'я. - Україна крізь віки. - К., 1998. - Т. 2.
3. Бойко В. Історія України. – К., 1999.
4. Історія держави і права України. Підручник. — У 2-х т. / За ред. В. Я. Тація, І А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. — Том 1. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 656 с.
5. Зубар В.. Ліньова С, Сон Н. Античний світ Північного Причорномор'я. - К., 1999.
6. Археологія України. Курс лекцій. — К., 2005. — 40 д.а. (у співавтор. з В.Отрощенком, К.Бунятян, В.Зубарем, Р.Терпиловським, О.Моцею).