Что такое информация

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Ноября 2012 в 22:56, реферат

Краткое описание

«Немає, мабуть, у науці, практиці сучасності поняття більш розповсюдженого, ніж поняття «інформація» І немає одночасно іншого поняття, щодо якого ведеться стільки суперечок, дискусій, є стільки різних поглядів .», — стверджував учений В. Г Афанасьев
Наявність безлічі визначень інформації обумовлена складністю, специфічністю й різноманіттям підходів до тлумачення сутності цього поняття. Узагалі існує кілька поглядів на те, що прийнято вважати інформацією.

Содержимое работы - 1 файл

Документ Microsoft Office Word (3).docx

— 27.12 Кб (Скачать файл)

3) розробка технології й електронно-обчислювальної  техніки, що дозволяють розвивати  перші два напрямки.

Сучасна інформатика склалася в надрах математики і кібернетики, системотехніки й  електроніки, логіки й лінгвістики. Основні наукові напрямки інформатики  утворюють такі дисципліни, як теоретичні основи обчислювальної техніки, статистична  теорія інформації, теорія обчислювального  експерименту, алгоритмізація, програмування  і штучний інтелект.

Прикладна інформатика обслуговує науку, техніку, виробництво й інші види людської діяльності шляхом створення й передачі суспільству інформаційної технології.

Комп"ютерна інформаційна технологія містить у  собі послідовне виконання певних етапів роботи з інформацією. Підготовчі етапи  виконуються безпосередньо людиною, виконавчі — машиною або машиною  з участю людини (діалогові Режими роботи ЕОМ).

На  підготовчих етапах здійснюється змістовний і формалізований аналіз розв’язуваної  задачі, вибір методу і математичної моделі її розв"язання. Визначається послідовність і порядок розв"язання, його алгоритмічний опис, складаються  програми якою-небудь доступною для  машини мовою. Потім програми вводяться  в ЕОМ, налагоджуються, редагуються  й записуються для зберігання На зовнішніх носіях.

Зміст виконавчих етапів залежить від характеру  завдання й типу використовуваної ЕОМ. Він зводиться до автоматичного  виконання програми, причому частина  програми може виконуватися за участю людини. Завершальним етапом є аналіз, оцінка отриманих результатів для  їх практичного використання й удосконалювання  розроблених алгоритмів і програм.

Зміст підготовчих етапів істотно спрощується, якшо існують готові програми, що відповідають характеру розв"язуваних задач. Тоді основна частина роботи — операції з даними: їх добір, введення в ЕОМ, формування масивів даних тощо. Виклик програми і її виконання здійснюються відповідно до інструкцій з експлуатації цієї ЕОМ.

Характерною рисою сучасних комп"ютерів є  те, що переважна їх кількість (за даними фахівців, до 80 %) використовується не для  вирішення обчислювальних задач, а  для різноманітної обробки інформації. Це — обробка текстів, виконання  графічних робіт, нагромадження  й оперативна видача різноманітних  даних, програмне представлення  інформації у процесі комп"ютерного навчання, автоматизований контроль знань тощо.

Будь-який комп"ютер, яким би досконалим він  не був, є продуктом людського  розуму і реалізує лише запрограмовані людиною дії. Кажуть: «Автоматизувати  можна усе, що програмується, однак  не все можна запрограмувати». На думку фахівців, навіть «чесальний»  рефлекс собаки у всіх деталях  формалізувати досить складно. Тому розумність діалогу комп"ютера  з людиною завжди обмежена рамками  можливостей формальної логіки, ступенем урахування в програмі типових, поверхових, стійких життєвих ситуацій.

Сучасні ЕОМ не настільки досконалі, щоб  розуміти програми, складені якоюсь з  уживаних людиною мов — українською, польською, японською. Тому команди, призначені машині, необхідно записувати в зрозумілій формі. З цією метою застосовують штучні мови, що називаються алгоритмічними, або мовами програмування. Алфавіт, словниковий запас і структура  цих мов обираються таким чином, щоб вони були однаково зручні як людині, що працює з програмою, так і ЕОМ, яка повинна пегко розшифровувати й виконувати послідовність команд, що задається програмою. Отже, мову програмування можна вважати  засобом спілкування між людиною  й машиною. Досі створено чимало алгоритмічних мов для опису задач різних класів. Універсальні мови поєднують у собі кілька задач.

Інформаційні  технології

Перед тим як говорити про інформаційні технології, наведемо визначення технології взагалі. Технологія — це комплекс наукових й інженерних знань, реалізованих у прийомах праці, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, способах їх поєднання  для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно пов"язана  з машинізацією виробничого або  невиробничого, насамперед управлінського процесу. Управлінські технології ґрунтуються  на застосуванні комп"ютерів і телекомунікаційної техніки.

Відповідно  до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія — це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації  праці людей, зайнятих обробкою і  зберіганням інформації; обчислювальну  техніку й методи організації  та взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, їхнє практичне застосування, а також пов"язані з цим  соціальні, економічні й культурні  проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великих  первісних витрат і наукомісткої техніки. їх введення має починатися зі створення математичного забезпечення, формування інформаційних потоків  у системах підготовки фахівців.

Складові інформаційної  технології

Такі  технологічні поняття як норма, норматив, технологічний процес, технологічна операція і т. ін., які використовуються у виробничій сфері, можуть застосовуватися  і в інформаційній технології. Перш ніж розробляти ці поняття в  будь-якій технології, у тому числі  й в інформаційній, завжди слід починати з визначення мети. Потім необхідно  спробувати провести структурування всіх передбачуваних дій, що призводять до наміченої мети, і вибрати потрібний  програмний інструментарій.

Треба розуміти, що освоєння інформаційної  технології і подальше її використання повинні зводитися до того, що потрібно спочатку добре опанувати набір  елементарних операцій, кількість яких обмежена. З цього обмеженого числа  елементарних операцій у різних комбінаціях  складається дія, а з дій, також  у різних комбінаціях, складаються  операції, які визначають той або  інший технологічний етап. Сукупність технологічних етапів утворює технологічний  процес (технологію). Він може починатися з будь-якого рівня і не включати, наприклад, етапи або операції, а  складатися тільки з дій. Для реалізації етапів технологічного процесу можуть використовуватися різні програмні  середовища.

Інформаційна  технологія, як і будь-яка інша, повинна  відповідати таким вимогам:

— забезпечувати високий ступінь  розчленовування всього процесу  обробки інформації на етапи (фази), операції, дії;

— включати весь набір елементів, необхідних для досягнення поставленої мети;

— мати регулярний характер. Етапи, дії, операції технологічного процесу можуть бути стандартизовані й уніфіковані, що дозволить більш ефективно  здійснювати цілеспрямоване управління інформаційними процесами.

Реалізація  технологічного процесу матеріального  виробництва здійснюється за допомогою  різних технічних засобів, до яких належать устаткування, верстати, інструменти, конвеєрні лінії і т. ін. За аналогією  і для інформаційної технології має бути щось подібне. Такими технічними засобами виробництва інформації буде апаратне, програмне і математичне  забезпечення цього процесу. За їхньою допомогою здійснюється переробка  первинної інформації на інформацію нової якості. Виділимо окремо з  цих засобів програмні продукти і назвемо їх інструментарієм, а  для більшої чіткості можна й  конкретизувати, назвавши програмним інструментарієм інформаційної  технології.

Як інструментарій можна  використовувати такі розповсюджені  види програмних продуктів для персонального  комп"ютера: текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи керування базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі, інформаційні системи функціонального  призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу й т. ін.), експертні  системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела:

1.   Пекелис В. Кибернетика от А до Я. М.,1990.

2.   Дмитриев В. Прикладная теория информации. М., 1989.


Информация о работе Что такое информация