Обов'язки сторін за договором страхування

 

 

 

План

ВСТУП…………………………………………………………….3-5

1.Поняття та  зміст страхування………………………………….6-13

 

2.Обов’язки  сторін за договором страхування………………...14-24

    2.1 Обовязки страховика за договором страхування…………...14-21

    2.2 Обов’язки страхувальника за договором страхування……..22-24

ВИСНОВКИ……………………………………………………..25-27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІЕРАТУРИ…………...28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Люди цілком природно прагнуть захиститися від небезпеки, що загрожує їм втратою життя, здоров'я, житла, харчів і т. ін. Потреба в захисті дуже близька до їхніх первинних (фізіологічних) запитів та інтересів. З урізноманітненням інтересів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

Протягом усього історичного  шляху розвитку людське суспільство  в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих  подій - ризиків, серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.

Стихійне лихо - це випадок, спричинений руйнівною дією сил  природи, яка охоплює, здебільшого, немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або  загибелі чи втрати здоров'я багатьох людей.

Нещасні випадки - це такі події, які через несприятливий збіг обставин (наприклад, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) тягнуть за собою загибель чи втрату здоров'я окремих осіб або їх групи.

Потенційна можливість настання стихійного лиха, нещасних та інших  непередбачуваних випадків, які призводять до збитків або упущення вигоди, становить сутність ризику.

Спираючись на свій багатовіковий  досвід, людство вживає дедалі ефективніших заходів у протистоянні стихійним  явищам. Підвищуються вимоги до будівництва  об'єктів, застосовуються щоразу досконаліші  інженерні конструкції, вогнетривкі  та інші новітні ізоляційні матеріали, споруджуються греблі, більша увага  приділяється безпеці експлуатації транспортних засобів тощо.

Проте концентрація виробництва  та ускладнення його технологій, одержання  й застосування нових хімічних речовин, енергетичних ресурсів, швидкісних і  багатотоннажних транспортних засобів, посилення криміногенних явищ - ось  лише деякі з тих чинників, які  примножують нові ризики.

На долю України випала найбільша з відомих у світі  техногенних катастроф - аварія на Чорнобильській атомній електростанції, що завдала  збитків на суму понад 140 млрд дол. Якщо така аварія є винятком, то пожежі на виробничих, комунальних і житлових об'єктах, травми на транспорті і в  побуті, забруднення навколишнього  середовища та інші локальні події  трапляються в нашій країні практично  щодня.

Великі ризики зумовлюються й новими хворобами (наприклад, СНІД), епідеміями інфекційних захворювань, травматизмом на виробництві та в  побуті. Не можна також не брати  до уваги ризиків для юридичних  і фізичних осіб, які дедалі підсилюються зі зростанням злочинності, поширенням наркоманії та алкоголізму.

Отже, сумарний вплив ризиків  досі не зменшується. Це змушує весь світ активно шукати шляхів послаблення  їх негативного впливу на життя людей.

Економічно розвинуте  суспільство не може існувати без  страхування, яке є невід'ємною  частиною суспільних відносин, гарантом благополуччя і стабільного розвитку. Можна із впевненістю припустити, що однією із умов формування людського  суспільства була потреба в безпеці, заснованої на інстинкті самозбереження. Відносини, що виникають між особами, зацікавленими у страхуванні  свого життя, майна, відповідальності та інших майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству  України (страхувальниками), з однієї сторони, та особами, які здійснюють страхування (страховиками), з іншої, опосередковуються договором страхування. Таким чином, цей договір є  правовим засобом, який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові.

Розвиток суспільства  та конкуренція на ринку страхування  призвели до створення якісно нових  страхових продуктів, що, в свою чергу, спричинило на практиці розробку нових  договорів страхування та необхідність їх врегулювання на законодавчому рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття та  зміст договору страхування

Договір страхування є  двостороннім договором, оскільки права  та обов’язки набувають обидва контрагенти  — страховик і страхувальник. При призначенні в договорі вигодонабувача стороною в договорі залишається  страхувальник, який виконує свої обов’язки, якщо перерозподіл обов’язків не передбачений в договорі. 
Обов’язки сторін за договором страхування умовно можна розділити на три групи: 
1) обов’язки, які сторони повинні виконати в процесі укладення договору; 
2) обов’язки, які сторони виконують протягом дії договору; 
3) обов’язки, які виникають після настання страхового випадку.

 Згідно з чинним  законодавством України страховик  зобов 'язаний:

1) ознайомити страхувальника  з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох  робочих днів, тільки-но стане  відомо про настання страхового  випадку, вжити заходів щодо  оформлення всіх необхідних документів  для своєчасного здійснення страхової  виплати або страхового відшкодування  страхувальникові;

3)у разі настання  страхового випадку здійснити  страхову виплату або виплату  страхового відшкодування в передбачений  договором термін. Страховик несе  майнову відповідальність за  несвоєчасне здійснення виплати  страхової суми (страхового відшкодування)  шляхом сплати страхувальникові  неустойки (штрафу, пені), розмір  якої визначається умовами договору  страхування;

4) відшкодувати  витрати, що їх у разі настання  страхового випадку взяв на  себе страхувальник, аби запобігти  збиткам або зменшити їх, якщо  це передбачено умовами договору;

5)у разі збільшення  вартості майна за заявою страхувальника, котрий вжив заходів, спрямованих  на зменшення страхового ризику, переукласти з ним договір  страхування;

6) тримати в таємниці  відомості про страхувальника  та його майновий стан, за винятком  випадків, передбачених законодавством  України.

Умовами договору страхування  можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.

Обов'язки страхувальника полягають ось у чому:

1) своєчасно вносити  страхові платежі;

2) при укладанні  договору страхування надати  страховикові інформацію про  всі відомі йому обставини,  що мають істотне значення  для оцінювання страхового ризику, і надалі інформувати його  про будь-яку зміну страхового  ризику;

3) повідомити страховика  про інші чинні договори страхування  щодо цього об'єкта страхування;

4) вживати заходів,  щоб запобігти збиткам, завданим  внаслідок настання страхового  випадку та зменшити їх;

5) повідомити страховика  про настання страхового випадку  в термін, передбачений умовами  страхування.

Умовами договору страхування  можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Основним правом страхувальника є право на одержання  обумовлених договором грошових сум.

Так, за договором  страхування майна або пов'язаного  з ним майнового інтересу (договір  майнового страхування) страховик  зобов'язується у разі настання зазначеної в договорі події (страхового випадку) відшкодувати страхувальникові або  іншій особі, на користь якої укладено договір, завдані збитки повністю або  частково (виплатити страхове відшкодування), у межах обумовленої договором  суми (страхової суми).

На випадок, коли майно застраховане не на повну вартість, відшкодуванню підлягає відповідна частина збитку, якщо інше не передбачено  законодавчими актами або договором  страхування.

Якщо страхова сума, заявлена в угоді, перевищує дійсну вартість застрахованого майна, договір  є недійсним у тій частині  страхової суми, яка перевищує  вартість майна.

За договором  особистого страхування страховик  зобов'язується у разі настання страхового випадку заплатити страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, обумовлену за договором  страхову суму, незалежно від суми, яка за соціальним страхуванням чи соціальним забезпеченням належить йому для покриття шкоди.

При страхуванні  майна страхова сума не може перевищувати його дійсної вартості на момент укладення  договору (страхової вартості). Сторони  не можуть змінювати страхову вартість майна, визначену в договорі страхування, за винятком випадків, коли страховик  доведе, що він введений в оману  страхувальником.

Страхове відшкодування  не може перевищувати розміру прямого  збитку, завданого застрахованому майну  страхувальника або третьої особи  в разі страхового випадку. Непрямі  збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Страхове забезпечення виплачується страхувальникові або  третій особі (незалежно від суми, яка належить йому за іншими договорами страхування, із соціального страхування  чи соціального забезпечення) як відшкодування  збитків.

Зупинимося на розгляді окремих положень статті 9 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування"", які мають  важливе правове значення.

По-перше, основним принципом майнового страхування  є страхування майна на всю  його дійсну вартість на момент укладання  договору (страхова вартість), і розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, заподіяного  застрахованому майну, тобто принцип  відшкодування, компенсації шкоди.

По-друге, у законі міститься норма, згідно з якою в  разі, коли страхова сума нижча за страхову вартість майна, розмір страхового відшкодування  скорочується в тій пропорції, яким є відношення страхової суми до страхової  вартості майна (якщо умовами договору страхування не передбачено інше), тобто закріплюється принцип  пропорційної системи покриття заподіяних збитків.

Метою і завданням  майнового страхування є відшкодування  заподіяних негативними чинниками  збитків застрахованим об'єктам. Проте розмір страхового відшкодування  не завжди збігається з розміром завданих збитків. Співвідношення між цими величинами залежить від ряду факторів, у тому числі таких, як страхова сума, страхова вартість і система (вид) страхового забезпечення.

Істотне значення для  обсягу відшкодування в майновому  страхуванні має страхова сума - максимальна грошова сума, у межах  якої страхова організація несе зобов'язання з виплати страхового збитку в разі настання страхового випадку.

Страхова сума може збігатися зі страховою вартістю об'єкта. Тоді майно вважається застрахованим  за повною його вартістю. А якщо вона нижча за страхову вартість, важливим чинником при визначенні розміру  страхового відшкодування є система (вид)страхового забезпечення.

В особистому страхуванні  страхова сума встановлюється за згодою сторін, і страхові виплати за договором  страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та/або у вигляді регулятивних, послідовних виплат, обумовлених  у договорі страхування сум ануїтету.

У майновому страхуванні  застосовуються дві основні системи  страхового забезпечення: пропорційна  і першого ризику. За пропорційної системи відшкодування виплачується в розмірі такої частини збитків, яку страхова сума становить щодо страхової оцінки (страхової вартості) об'єкта страхування. Якщо страхова сума менша за практичну вартість майна, то певна частка збитку завжди лежить на страхувальникові, іншими словами, ступінь повноти відшкодування  залежить від співвідношення між  страховою сумою та вартістю застрахованого майна (страховою вартістю). Ця система, з одного боку, дає змогу страхувальникові відшкодовувати в повному розмірі  збитки, а з іншого - підштовхує до вжиття заходів зі збереженням майна, а також попереджувальних заходів, оскільки частина втраченого йому не повертається.

Система першого  ризику передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі збитку, але в межах страхової суми. За такої системи страхового забезпечення збитки в рамках страхової суми (перший ризик) повністю погашаються страховиком, а збитки понад страхову суму (другий ризик) не погашаються. При системі першого ризику рівень відшкодування, як правило, вищий, ніж у разі пропорційної системи.

Якщо майно застраховане на повну вартість (страхова сума дорівнює страховій оцінці - страховій вартості), то розмір страхового відшкодування  буде один і той самий як при  страховому забезпеченні за пропорційною системою, так і в разі системи  першого ризику: відшкодування при  цьому завжди дорівнює збитку. Якщо застраховане майно загинуло повністю, то відмінності між зазначеними  системами практично втрачаються, оскільки за тією чи іншою системою виплачується повна страхова сума.

Відмінності між  цими системами виявляються при  страхуванні майна не в повній вартості і водночас при неповній його загибелі, коли обсяг відшкодування  за системою першого ризику трохи  вищий. Хоча в цілому механізм зазначених двох систем можна вважати умовно вигідним, обом сторонам - страхувальникові і страховикові. Адже незначна втрата для страхової організації в  разі системи першого ризику компенсується  залученням багатьох страхувальників, зацікавлених у таких умовах майнового  страхування. Це, зрештою, підвищує фінансову  стійкість страхування, а отже, у  підсумку відповідає інтересам страхової  організації.