Поняття і види суб'єктів міжнародного права

Поняття і види суб'єктів  міжнародного права

Суб'єкт міжнародного права -- це носій певних міжнародних  прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права  або розпоряджень міжнародно-правових актів.Це також особа (у збірному значенні), поведінка якої регулюється міжнародним правом і яка вступає або може вступати в міжнародні публічні (міжвладні) правовідносини.

У сучасній доктрині міжнародного права традиційні суб'єкти міжнародного права прийнято поділяти на дві категорії: основні (первинні) та похідні (вторинні). До категорії основних (первинних) суб'єктів міжнародного права відносять держави, що володіють (як ми бачили на прикладах, наведених міжнародно-правових документів) державним суверенітетом і набувають на підставі свого виникнення (утворення) міжнародної правосуб'єктності. Категорію похідних (вторинних) суб'єктів міжнародного права становлять міжнародні міжурядові організації і державо подібні утворення. Під державо подібними утвореннями розуміють особливі історично сформовані політико-релігійні або політико-територіальні одиниці (Ватикан, Мальтійський орден та ін.).

Особливе становище  серед суб'єктів міжнародного права  посідають нації і народи, які борються проти колоніалізму, іноземного панування за створення власної держави на основі національного суверенітету. Прикладом цього є Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 3236 (XXIX), що розглянула 22 листопада 1974 p. питання про Палестину. У цій резолюції, зокрема, зазначається, що Генеральна Асамблея, “заслухавши заяву Організації визволення Палестини, що є представницею палестинського народу..., визнаючи, що палестинський народ має право на самовизначення відповідно до Статуту ООН... Звертається з закликом до всіх держав і міжнародних організацій надати підтримку палестинському народу у його боротьбі за відновлення прав відповідно до Статуту. Просить Генерального секретаря налагодити контакти з Організацією визволення Палестини з усіх проблем, що стосуються питання про Палестину".

Аналіз Резолюції  Генеральної Асамблеї 00Н 3236 (XXIX) корисний для розгляду поняття суб'єкта міжнародного права з кількох аспектів. По-перше, резолюція закріплює становище  Організації визволення Палестини  як суб'єкта міжнародного права; по-друге, перераховуються основні (держави) і похідні (міжнародні організації) суб'єкти міжнародного права; по-третє, вказується на основну властивість суб'єкта -- спроможність до самостійних міжнародних дій.У теорії міжнародного права розглядається питання про статус і види деяких нетрадиційних суб'єктів міжнародного права. Можна назвати кілька таких суб'єктів. Це міжнародні неурядові організації, міжнародні господарські об'єднання.

З урахуванням повноважень, передбачених конституціями деяких, насамперед федеративних, держав, визначених міжнародно-правовим статусом, характеризуються і суб'єкти федерацій (Російська Федерація, ФРН та ін.). Як і раніше, спірною є думка про правосуб'єктність індивідів (фізичних осіб) у міжнародному праві. Так, австрійський юрист-міжнародник А.Фердросс, розглядаючи поняття і види суб'єктів міжнародного права, відзначав, що "суб'єктами міжнародного права є особи, поведінка яких регулюється безпосередньо міжнародним правопорядком". Відомий американський юрист Ч. Хайд у своїй багатотомній праці "Міжнародне право, його розуміння і застосування Сполученими Штатами Америки" зробив докладний аналіз ставлення міжнародного права до фізичних осіб. Він зазначав, що у численних багатосторонніх договорах відображається властиве різним групам держав усвідомлення необхідності обмежити свободу фізичних осіб вчиняти протиправні дії (наприклад, проти дипломатичних та інших "представників" держав), які, якщо їх не припиняти, зробили б неможливим міжнародне спілкування. Ч. Хайд наводить випадок, коли Постійна палата міжнародного правосуддя заявила у своєму висновку, що можна легко допустити, що відповідно до усталеного принципу міжнародного права Beamtenabkommen (угода між Польщею і Данцигом 22 жовтня 1921 p.), будучи міжнародною угодою, не може як така надати прямі права та зобов'язання фізичним особам. І це Ч. Хайд вважає правильним.

Певну ясність у  питання про правосуб'єктність фізичних осіб у міжнародному праві вносить відома юристка-міжнародниця О. Шибаєва, відмічаючи, що визначення суб'єкта права, дане загальною теорією права, можна застосувати і до міжнародного права. З цією думкою не можна не погодитися. Останнім часом у загальній теорії права розрізняють поняття "суб'єкт права" і "суб'єкт правовідносин". При цьому поняття "суб'єкт правовідносин" варто розглядати як вужче, ніж "суб'єкт права". У міжнародному праві, мабуть, доцільно розрізняти поняття суб'єкта права як потенційного учасника певних міжнародно-правових відносин і творця міжнародно-правових норм і поняття учасника правовідносин, тобто особи, яка реально бере участь у даних міжнародно-правових відносинах, а не у процесі створення норм міжнародного права. Цікаве й побажання В.С. Верещетіна про необхідність зняти "табу" з обговорення питання про правосуб'єктність особи в сучасному міжнародному праві.

На підтвердження цієї ідеї слід згадати, що Україна ратифікувала 1996 p. Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини. Відтепер є реальна можливість кожного громадянина України за потреби і якщо вичерпані всі національні засоби звертатися для захисту своїх прав у Європейський суд з прав людини. При цьому кожна така фізична особа стає стороною у відносинах із суверенною державою, тобто стає учасником міжнародних правовідносин. Отже, індивід дедалі безпосередніше й тісніше контактує з міжнародним правом, розширюється обсяг його міжнародної правосуб'єктності. 
 
 

Держави як основні  суб'єкти міжнародного права

Суверенні держави  є основними суб'єктами міжнародного права. Маючи суверенну владу, держави  створюють і застосовують міжнародно-правові  норми. Поняття держави, у міжнародному праві має свої особливості. Головне  полягає в тому, що як носій суверенітету держава представляє країну в міжнародних відносинах і має змогу здійснювати міжнародні права та обов'язки. При цьому поняття держави становить єдність трьох елементів -- суверенної влади, населення і території.

У Міжамериканській конвенції про права та обов'язки держав від 26 грудня 1933 p. чітко визначено  критерії держави "як особи міжнародного права" (ст. 1). Це: постійне населення, визначена територія, уряд (тобто  влада), спроможність вступати у зносини  з іншими державами.

Міжнародна правосуб'єктність держав може бути пов'язана з участю у діяльності міжнародних організацій, із підтримкою взаємовигідних зв'язків з іншими державами. У чинній Конституції України закріплено спеціальні норми, що регулюють відносини нашої країни з іншими державами. Так, у ст. 18 зазначено, що "зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права". Цю норму взято за основу міжнародно-правової концепції України, вона істотно розвиває положення Декларації про державний суверенітет України. Статтею 18 на конституційному рівні закріплено положення про те, що, виконуючи зовнішньополітичні функції, держава має за мету оберігати свої національні інтереси й безпеку. При цьому варто звернути увагу, що Україна ще в 1990 p. проголосила свій намір стати нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і додержується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не накопичувати ядерної зброї.

Відповідно до міжнародно-правової концепції забезпечення національних інтересів і безпеки України  передбачається здійснювати шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Такими основними  принципами міжнародного права є:

* мирне співіснування;

* суверенна рівність держав;

* незастосування  сили або погрози силою у  міжнародних відносинах;

* непорушність державних  кордонів;

* територіальна цілісність  держав,

* мирне врегулювання  міжнародних спорів;

* невтручання у  внутрішні справи інших держав;

* повага прав людини  й основних свобод;

* рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею;

* співробітництво  держав;

* сумлінне виконання  міжнародних зобов'язань. 

Підкреслюючи, що держави є основними суб'єктами міжнародного права, варто виходити з об'єктивних меж самого міжнародного права. Показниками об'єктивних меж міжнародного права є, як зазначає професор С.Черниченко, по-перше, те, що нормами міжнародного права можуть регулюватися лише міждержавні відносини, і, по-друге, те, що суб'єктами міжнародного права можуть бути тільки учасники міждержавних відносин. Розглядаючи зміни стосовно суб'єктів міжнародного права, зумовлені зміною історичних епох, слід усе ж таки керуватися уявленнями сьогодення, оскільки це питання нас цікавить із погляду прогнозування подальших тенденцій у цій галузі. Те, що в наш час суб'єктами міжнародного права поряд із державами стають також народи і нації, які борються за своє визволення, і міжурядові організації, не свідчить про можливість безмежного розширення кола суб'єктів міжнародного права в майбутньому. 
 
 
 
 

Види суб'єктів  міжнародного права

Всі суб'єкти міжнародного права діляться на: основні (первинні) -- держави, нації і народності, що борються за своє національне визволення і створення власної національної держави. їхня поява є об'єктивною реальністю, результатом природно-історичного процесу. У силу властивого їм державного або національного суверенітету вони признаються носіями міжнародних прав і обов'язків.

Виникнувши як суб'єкти соціального буття, вони неминуче вступають у контакт один з одним, створюючи при цьому для себе правила взаємного спілкування, що згодом закріплюються в міжнародних актах, стають юридично обов'язковими для суб'єктів міжнародного права. Суверенітет робить цих суб'єктів незалежними від інших суб'єктів міжнародного права і визначає можливість їхньої самостійної участі в міжнародних відносинах; похідні (вторинні) -- міжнародні міжурядові організації, специфічні державоподібні утворення (раніше -- це так звані вільні міста Венеція, Гамбург, Данциг та ін.; у даний час -- Ватикан, Монако, Сан-Маріно та ін.). Похідні суб'єкти міжнародного права створюються первинними. Тому обсяг їхньої міжнародної правоздатності (обсяг прав і повноважень) залежить від наміру і бажання їхніх створювачів -- держав-фундаторів, що наділяють їх правом виступати в міждержавних відносинах від власного імені.

Держави -- основні суб'єкти міжнародного права

Держави є єдиними  суверенними суб'єктами міжнародного права, тому що міжнародна правосуб'єктність властива їм у силу самого факту їх існування.

Держави відіграють основну роль на міжнародній арені  не тільки тому, що вони мають територію, населення, апарат влади і управління (публічна влада), але і тому, що вони мають суверенітет, який заперечує  наявність над ними якогось іншого суб'єкта політичної влади і робить їх юридично рівними між собою при взаємовідносинах на міжнародній арені.

Державний суверенітет  означає повну самостійність  і незалежність держави при розв'язанні питань внутрішнього і зовнішнього  життя.

До елементів суверенітету держави належать:

а) територіальна  цілісність, котра означає, що ніхто не вправі змінити територію держави без згоди на те її вищих органів державної влади або її народу;

б) територіальне  верховенство, що означає, що на території держави діють закони тільки тієї держави;

в) нероздільність державної  влади, що включає ви знання всіма гілками влади верховенства законодавчої влади, що формує систему органів держави і визначає їхні повноваження;

т) незалежність державної  влади як усередині країни від  будь-яких фізичних і юридичних осіб, так і зовні, на міжнародній арені від інших держав і міжнародних організацій.

Якщо державу яким-небудь чином обмежено в суверенітеті (наприклад, не має повного верховенства на своїй території), то вона обмежується й в обсязі міжнародної правосуб'єктності.