Контрольная работа по "Безопасности жизнедеятельности"

Іонізуючі випромінювання викликають також віддалені наслідки – лейкози, злоякісні новоутворення, раннє старіння.

Ступінь впливу радіації залежить від того чи є опромінення  зовнішнім чи внутрішнім. Внутрішнє  опромінення виникає при вдиханні, ковтанні радіоізотопів та проникненні їх в організм через шкіру.

Можуть бути локальні ураження, оскільки деякі речовини поглинаються і накопичуються в  конкретних органах. Наприклад, кальцій, радій, стронцій тощо накопичуються  в кістках. Ізотопи йоду викликають ушкодження щитовидної залози. Рідкоземельні елементи викликають переважно пухлини печінки. Ізотопи цезію, рубідію викликають порушення кровотворення, атрофію яєчників, пухлини м’яких тканин.

Найбільш небезпечними при внутрішньому опроміненні є альфа-випромінювальні ізотопи полонію та плутонію.

Ультрафіолетове випромінювання

Ультрафіолетове випромінювання (ultraviolet radiation) – це невидиме оком електромагнітне  випромінювання з довжиною хвилі  від 0,0136 до 0,4 мкм. Біологічно активна частина УФ-випромінювання поділяється на три частини: випромінювання з довжиною хвилі 0,4–0,315 мкм має слабку біологічну дію; випромінювання з довжиною хвилі 0,315–0,28 мкм справляють сильну дію на шкіру і мають антирахітну дію; випромінювання з довжиною хвилі 0,28–0,2 мкм має бактерицидну дію. Нормування ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях здійснюють згідно з санітарними нормами СН 4557-88 (ДНАОП 0.03-3.17-88).

Надлишок або нестача  цього виду випромінювань є небезпечним для організму людини. УФ-промені сонячного світла є життєво необхідними, вони стимулювально впливають на організм. Під впливом УФ-випромінювання більш інтенсивно виводяться з організму хімічні речовини (марганець, ртуть, свинець), знижується їх токсична дія. Вплив на шкіру великих доз УФ-випромінювань викликає шкірні захворювання – дерматити. Уражена ділянка напухає, відчуваються жар та свербіння. Часом відзначаються загальнотоксичні явища з підвищенням температури, хворого морозить, з’являється головний біль. В подальшому настає гіперпігментація та лущення шкіри. Хронічні зміни шкіри, викликані УФ-випромінюванням, проявляються через атрофію епідермісу, можливий розвиток злоякісних новоутворень.

УФ-випромінювання з довжиною хвилі менше 0,32 мкм, впливаючи на очі, викликає електроофтальмію. Захворювання проявляється як відчуття стороннього тіла або піску в очах, погіршення зору, страх світла, сльозотеча, біль голови. Однак електроофтальмія швидко минає (через день-два), якщо не продовжується вплив УФ-випромінювання. Часто спостерігається еритема шкіри обличчя та повік. До хронічних уражень відносяться хронічний кон’юнктивіт та блефарит, катаракта кришталика.

УФ-випромінювання має  подвійний характер впливу, оскільки існує небезпека переопромінення, а з іншого – необхідність УФ-опромінення для нормального функціонування організму людини, оскільки УФ-промені є важливим стимулятором основних біологічних процесів. Проявом ультрафіолетової нестачі є авітаміноз, при якому порушується фосфорно-кальцієвий обмін та процес кісткоутворення, а також відбувається зниження захисних функцій організму.

Оцінка ультрафіолетового  опромінення здійснюється за величиною  еритемної дози. Одиницею еритемної  дози є 1 ер, який дорівнює 1 Вт потужності УФ-випромінювання з довжиною хвилі 0,297 мкм. Для профілактики достатньо 1/10 еритемної дози, тобто 60–90 мБер хв/см2. Бактерицидна дія УФ-випромінювання, тобто здатність вбивати хвороботворні мікроби, залежить від довжини хвилі. УФ-промені з довжиною хвилі 0,334 мкм мають бактерицидний ефект в 1000 разів вищий, ніж УФ-промені з довжиною хвилі 0,4 мкм. УФ-промені з довжиною хвилі 0,254–0,257 мкм мають максимальний бактерицидний ефект.

Проблема ультрафіолетового  опромінення пов’язується з проблемою  забруднення довкілля, оскільки забруднення  атмосфери великих міст, небажане з токсикологічної точки зору, спричиняє зниження ультрафіолетової радіації.

Лазерне випромінювання

Лазерним випромінюванням (ЛВ) називають електромагнітне випромінювання в діапазоні довжин хвиль 0,1–1000 мкм. Цей діапазон в залежності від особливостей біологічної дії розбивається на такі піддіапазони: від 0,2 до 0,4 мкм – ультрафіолетова область; 0,4–0,75 мкм – видима зона; від 0,75 до 1,4 мкм – ближня інфрачервона зона; понад 1,4 – дальня інфрачервона зона. Нормування лазерного випромінювання здійснюється згідно із санітарними нормами і правилами СанПин 5804-91.

Ступінь впливу лазерного  випромінювання на організм людини залежить від інтенсивності випромінювання, довжини хвилі, тривалості імпульсу, частоти повторення імпульсів, часу впливу, а також від біологічних та фізико-хімічних особливостей опромінюваних тканин та органів.

Розрізняють кілька видів  дії лазерного випромінювання на біологічну тканину: теплову, ударну, світлову, а також утворення мікрохвильового  електричного поля на рівні клітини.

Неперервне ЛВ викликає переважно теплову дію, яка супроводжується  коагуляцією (згортанням) білка. Потужне  ЛВ викликає випаровування біологічної  тканини.

Імпульси тривалістю менше с супроводжуються перетворенням  енергії випромінювання в енергію механічних коливань. Виникає, зокрема, ударна хвиля. При цьому максимальну амплітуду має перший імпульс стиснення, який викликає глибинні ушкодження тканин. Наприклад, опромінення черевної порожнини або голови викликає ушкодження печінки, кишечника та інших органів черевної порожнини. При опроміненні голови виникають внутрішньоклітинні та мозкові крововиливи.

Друга стадія характеризується утворенням вільних радикалів з  іонів та збуджених молекул, які  мають високу здатність до хімічних реакцій.

На третій стадії вільні радикали реагують з молекулами речовин, які є елементами живої тканини.

Найбільш уразливими до дії ЛВ є очі, оскільки оптична  система очей збільшує потужність випромінювання видимого та ближнього інфрачервоного випромінювання на очному дні порівняно з рогівкою в разів. Ступінь ураження очей залежить від часу опромінення, густини потоку енергії, довжини хвилі, виду випромінювання, індивідуальних властивостей очей.

На очі, зокрема на сітківку, найбільше впливає ЛВ з  довжиною хвиль 0,4–1,4 мкм. Може бути кілька видів ураження сітківки – від незначних опіків до суттєвих ушкоджень, які призводять до погіршення зору і навіть до повної його втрати. Клітини сітківки після їх ушкодження не відновлюються. Ушкодження сітківки такі: засліплення від яскравого світлового спалаху та термічний опік з необоротними ушкодженнями (з викиданням зерен пігменту меланіну в скловидне тіло).

Ступінь ушкодження райдужної  оболонки лазерним опроміненням суттєво  залежить від її кольору. Наприклад, зелені та блакитні очі ушкоджуються більше, ніж карі.

Інфрачервоне випромінювання (ІВ) викликає каламутність кришталика. ІВ в інфрачервоному діапазоні справляє теплову дію.

Під впливом ультрафіолетового  випромінювання, коли довжина хвилі  <0,4 мкм, уражається переважно рогівка, викликаючи кератит (при А=0,288 мкм). Випромінювання з довжиною хвилі  < 0,32 мкм майже повністю поглинається в рогівці та у водному середовищі передньої камери ока, а з =0,32-0,39 – в кришталику.

Під впливом УФ-випромінювання відбувається злоякісне переродження клітин та прискорюється старіння шкіри.

Ушкодження шкіри можуть бути від еритеми (почервоніння) до поверхневого зневуглювання та утворення  глибоких дефектів. Особливо помітні  ушкодження можуть бути на родимих  плямах, на темній або загорілій  шкірі. Впливаючи на світлу шкіру, лазерне випромінювання проникає в підшкірні тканини і пошкоджує розташовані в них судини та нерви. Найбільший ефект має місце при =0,28-0,32 мкм.

Під впливом ЛВ можуть відбуватися функціональні зміни  серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, зміни артеріального тиску, підвищення втомлюваності, зниження працездатності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

1. Желібо Є.П., Зоверуха Н.М., Зоцарний В.В. Безпека життєдіяльності. -Львів: Піча Ю.В., -К.: Каравелла, -Львів: Новий світ 2000, 2002. - 328 с
2. Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовецький А.П. Безпека життєдіяльності. -Львів: Світ 1995. - 288 с
3. Безпека життєдіяльності / За заг. ред. ЯЛ. Бедрія. -Львів: вид. підприємство "АРІ", 2000. - 276 с
4. Джигерей B.C., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Вид. 4-те, доповнене.

- Львів: Афіша, 2001. - 256 с

5. Семчук Я.М, Паневник О.В., Мандрик О.М. Безпека життєдіяльності: Конспект лекцій. - Івано-Франківськ: Факел, 2002. - 90 с
6. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. -2-ге вид., доп. -К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - 268 с.
7. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Вид.  5-те. -Льзів: Львівський банківський інститут РБУ; -К: Т-во "Знання" КОО, 2002. - 186 с
8. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. - 304 с