Чарльз Діккенс

       Для Естер будинок, де живе  леді Дедлок, "черствий і безжальний  свідок мук її матері". Наче  передчуваючи трагічну загибель  своєї господині, будинок "нагадує  тіло, покинуте життям ". Холодний будинок, який Джарндіс успадкував після самогубства, "був понищений і запущений", що новому власникові "здалося, ніби будинок теж пустив собі кулю в чоло ..."

     Чарльз  Діккенс порівнює персонажів «Холодного дому» з похмурою погодою Лондона. Лондон, на березі ріки завжди уособлював окремий похмурий світ, і саме Діккенс  показав його справжню сутність, він  неписав чогось нового, невідомого.

     Діккенс малює людей , які вимучені процесом, які вмирають через цю нескінченну  тяганину канцелярстеого суду. Діккенс  малює квартали Лондона, які оточили  судівську палату. Вся природа, все  навкруги поринуло в судівський процес. Перед читачами постає, заросла павутиною  і заставлена всяким непотребом лавка  Крука, яка символізує рутину судівської палати, постає пуста кімната розореної, втраченої розсудок міс Флайт, постають печальні історії багатьох маленьких  людей, втягнутих в процес і втрачаючи  на цьому не тільки останні грощі,здоровя, але і розсудок.[3, 262]

     Образ суду  лорда-канцлера тісно пов’язаний з образом повноплинного туману і липкого, в’язкого бруду.[3, 263]

     « Да наполнится мраком єтот зал  с  мерцающими свечами, - патетичиски восклицаєт он, - да сгустится и некогда не рассеется застилающий его туман. Да непропустят в него дневного светапотускневшие  стекла, чтоби, заглянув сюда сквозь стеклянние двери, робкий новачок остерігся  входить, пароникшись ужасом перед  етим страшним миром и замогильними звуками, доносящимися из глубини святилища, где под. балдахіном, точно чудовищние привединия, заседают парики с лордом- канцлером, в главе».[3, 264]

     Відношення  Діккенса до практики Лінкольнської  палати розкривається в повторюючому образі окутаного туманом, потопаючого  в осінній грязі Лондона. Довгі  періоди, акцентуються постійними повторами, посилюють гнівну інтонацію автора, передають його відразу до відображуваного.

       «Разница между тем и другим (судом и светом) не так велика, - замечает Диккенс… -  И там  и здесь царство обычаев и  рутины…»[3,265]

     Діккенс показує мілину, не благородність, і  деградацію обездолених низів Англії, він змальовує найбідніші квартали Лондона де оселилась страшна  мілина. Діккенс підкреслює некультурність, темноту, повне здичавіння, яке панує  «на дні». Іншими словами описує своє дитинство,яке пов’язане з  образом міста яке чітко проходить  через все його життя . Темнота, туман, бруд асоціюється з похмурим життям автор. 
 

Висновок

            Взагалі англійський класичний реалізм відрізняється зосередженням на проблемах гріху й моралі, що несе в собі сильний християнський вплив. Названа особливість є неодмінною рисою вікторіанської епохи, яку названо на честь правління королеви Вікторії (1837 – 1901). Вікторіанська епоха вважається однією з провідних в історії Англії. Традиційне обличчя країни було сформовано саме тоді, коли після суворого протистояння “голодних сорокових” держава прийшла до соціального компромісу. Починаючи із 30 – 40 рр. англійські романтичні школи починають втрачати домінуючі позиції у мистецтві, а у 50 – 60 рр. реалізм отримує кінцеву перемогу. Хоча романтизм продовжує існування, поступово переходячи у стадію неоромантизму, особливої уваги заслуговує школа “сенсаційного роману” ( Ч.Рід, У.Коллінз), письменників якої вважають нащадками Діккенса. Джерелом сили Діккенса як художника був його реалізм, знання тодішньої, йому дійсності. У своїх творах Чарльз Діккенс відображав актуальні питання дійсності. Вичерпністю його критицизму був звільнюючий рух, який спричинив глибокий підйом реалізму в Англії  ХІХстоліття. Діккенс у своїх найкращих творах обєктивно змалював життя англійського народу, показав несправедливість буржуазного суспільства. Питання про Діккенса – як художника-реаліста вирішується в розрахунку з тим, що при всій несуміжності свого світобачення  він зумів побачити і правдиво відобразити обєктивну реальність. Англійський народ і зараз читає і любить великого реаліста. Діккенс широко популярний і за кордонами своєї держави. Його твори переведені майже на всі мови світу.

             Новий етап у творчості Діккенса розпочинається на початку 50 р. У 1853 p. виступаючи в Бірмінгемі з промовою на вшануванні, влаштованому у зв'язку з присвоєнням йому звання національного письменника Англії, Діккенс говорив про відповідальність літератури перед народом: «Література повинна бути відданою народові, мусить пристрасно та ревно боротися за його прогрес, добробут і щастя. Моя віра в народ безмежна», — ці слова Діккенса прозвучали як вираження змісту і мети його літературно-суспільної діяльності. [3,8] Романам Діккенса 50-х pp. притаманні сміливість узагальнень, розмаїття форм сатиричної типізації. Використовуються гострі в соціальному плані зіставлення і символічні паралелі, гіперболізовані образи, інколи навмисне позбавлені індивідуальних рис, але які передають найхарактерніше з того, що властиво державним закладам, вельможним особам. Це канцлерський суд і образ «холодного» дому, що символізує Англію («Холодний дім»), це образи Казначейства, Міністерства Тяганини, Кольорів Адвокатури («Крихітка Дорріт»). У «Важких часах» виникає образ сміттєзвалища, з яким порівнюється парламент, канцлерський суд зіставляється у «Холодному домі» з брудною крамничкою лахмітника. Таким є роман «Холодний дім», де в центрі уваги — канцлерський суд Англії з його складною бюрократичною машиною, підкупами, безкінечною тяганиною. Суд — втілення консервативної державної системи. Долі головних героїв так чи інакше пов'язані із судовим процесом через спадщину, що триває протягом багатьох років. І як не закінчуються судові розгляди, так і не вирішується й решта суперечностей, від яких залежать долі людей.

                Один із найавторитетніших біографів Діккенса, Х.Пірсон, вважав, що важке дитинство письменника зіграло позитивну службу у плані формування подальшого стилю художника: “у лондонських хрущобах він, сам того не розуміючи, отримував свою справжню освіту… блукаючи містом, його похмурими окраїнами, він, непомітно для себе отримував матеріал, з якого йому стояло створювати своїх героїв”. До цієї думки приєднався Г.Честертон: «… фабричні колеса… виготовляли ваксу і одночасно – найславетнішого оптиміста століття». [3,6] 

        В «Холодному домі» є герої але немає обовязкових, як у перших романах письменника, злодіїв, які втілюють зло. При всій багатозначності сюжетних ліній роман відрізняється однією єдністю. Те що колись слугувало джерелом сміху, слугує в «Холодному домі» джерелом жаху. В сатиричному образі Крука уже немає нічого смішного. Це – символ зла, яке сконценторвано в Лінкольнській палаті і отравляє своїм ядом не тільки людей, але і речі. Таким чином «Холодний дім» є одним із найкращих і найбільш значних романів зрілого Діккенса, відкриває ряд тенденцій, які дозволяють віднести цей роман до нового етапу творчості письменника.

     День похорону письменника ( 14.06.1870 ) став для британців Днем національного трауру. Вони ховали людину, яка все життя прослужила Добру, захищала “принижених й ображених”, одночасно прославиляла ясні і світлі сторони національного життя, зробила настільки реальний аналіз політичного й економічного життя своєї країни, що за її книгами можна писати наукові трактати, і проаналізувавши світ, зупинилась на таких не вмирущих цінностях, як християнське милосердя й тепло домашнього вогнища. Діккенс навіки залишився національним англійським романістом, який для англійців уявляє не меншу цінність, ніж Шекспір у драмі і поезії. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури

1. «Зарубіжна література 1917-1980 років» / Упор. Д.С.Наливайко. – К.: КДУ, 1984. – 25 с.
2. Ивашева, В. Английский реалистический роман XIX века в его современном звучание. – Москва: Художественная література, 1974.
3. История зарубежной литературы конца ХІХ – начала ХХ века / Под ред.В.Н.Богословский, – М.: Высшая школа, 1991. –637с.

4. Ковалів, Ю. І. Літературознавчий словник-довідник. – Київ: Академія, 1997.
5. Лексикон літературознавства. –Чернівці: Волинь, 1998.
6. Литература ХХ века. 1871-1917: Хрестоматия / Под ред.. Н.П.Михальской, Б.И.Пуришева. – М.: Просвещение, 1981. – 638 с.

7. Утевская  Л.Н. Английская и американская литература. – Москва: Издательский центр "МиК", 2009.
8. Чарльз Дыккенс «Холодный дом». Государственное издательство художественной литературы., 1955. – 855с.
9.   http://www.literature-study-online.com/resources/
10.   http://uk.wikipedia.org/wiki/Чарлз_Діккенс