Лексичні особливості створення портрета персонажа в сучасній грецькій літературі

УДК                                                                                                           

ЛЕКСИЧНІ особливості  
створення портрета персонажа в СУЧАСНІЙ

ГРЕЦЬКІЙ  ЛІТЕРАТУРІ

          Антропоцентрична парадигма в сучасному вітчизняному та зарубіжному мовознавстві характеризується спільним об'єктом наукових пошуків, яким є образ людини як творця мови, де відбивається специфіка колективної та індивідуальної свідомості, світогляду, досвіду, внутрішніх станів, емоцій та інтелекту. Наша розвідка присвячена вивченню лексичних особливостей створення портрета персонажа як складника образу людини в сучасній грецькій літературі. Такий підхід вписується в коло пріоритетних напрямів моделювання образу людини, зокрема, за літературними пам′ятками.

Впродовж минулого століття й дотепер портрет персонажа перебуває у фокусі літературознавчих (В.С.Барахов, Б.Є.Галанов, М.Г.Уртмінцева), фольклористичних (М.А.Баранчикова) та власне лінгвістичних студій як в плані синхронії, так і діахронії. Вивчалися структурно-композиційний (Є.О.Гончарова, Т.І.Іжевська), лінгвопрагматичний (Н.Д.Борисенко) аспекти портрета. Простудійовано семантичну будову портрета персонажа на матеріалі російської (Сун Біньбінь, О.В.Закірова, Н.Б.Іпполітова, І.С.Клімас, Г.В.Старикова), англійської (А.В.Бєлова, Т.Г.Малік, О.А.Мальцева), французької (В.Б.Бурбело) та німецької (І.І.Краус, М.І.Ткачівська) мов. Портрету персонажа в грецькій мовознавчій науці також присвячена низка досліджень. Незважаючи на численність лінгвістичних розвідок вітчизняних та зарубіжних учених, спрямованих на вивчення віддзеркаленого в мові образу людини з його національними, соціальними, історичними прикметами, які формують портрет персонажа, найменш розкритими залишаються портретні описи героїв в сучасній новогрецькій літературі. Недостатньо вивчені способи та форми створення портретного опису персонажа грецькими письменниками різних літературних течій, а також семантика лексичних одиниць на позначення зовнішнього вигляду персонажів, їх характеру, міміки та жестів [1, с.5].

Актуальність цієї роботи зумовлена антропоцентричним спрямуванням сучасних лінгвістичних студій художнього тексту, необхідністю системного опису динаміки репрезентації образу людини у національно-специфічних контекстах художньої літератури, а також потребою спеціальних досліджень лексичних особливостей створення портрета персонажа в сучасній грецькій художній літературі XX-XXI століть.

Метою роботи є визначення лексичних особливостей створення портрета дійової особи в грецьких художніх творах.

Об′єктом дослідження є портретні описи персонажів грецьких художніх творів XX-XXI століть.

Предметом вивчення є лексичні особливості створення портрета персонажа в грецькій художній літературі XX-XXI століть.

У лінгвістичній літературі поняття “портрет персонажа” розглядається у таких основних аспектах: опис зовнішності (обличчя, фігури, одягу); опис кінетичних характеристик (жестів, міміки, постав); опис мовлення (тембру голосу, манери говоріння); опис рис характеру, інтелекту, динаміки думок, почуттів, вчинків та переживань; опис предметів, що оточують персонажа, а також опис його соціального стану (М.І.Андронікова, В.С.Барахов, Б.Є.Галанов, А.І.Домашнєв, Л.Б.Нікітіна, М.І.Уртмінцева).

Словесний портрет  як різновид композиційно-мовленнєвої  форми “опис” (М.П.Брандес, О.Н.Гришина, С.Н.Плотнікова) нарівні з описом інтер'єру відіграє значну роль у сюжетно-композиційній побудові художнього твору (О.С.Горшенєва). Через словесний портрет з опорою на розмаїття мовних засобів здійснюється як художнє пізнання людини в цілому, так і самопізнання митця слова – творця портрета. Письменник через портретний опис досягає зображення героя, висловлюючи своє ставлення до нього на основі позитивних та негативних оцінок, за допомогою яких здійснюється передбачений вплив на читача. Таким чином, портрет літературного персонажа реалізує два завдання одночасно: здійснює функцію представлення персонажа і відображає авторське ставлення до нього, в іншій термінології – авторську модальність (І.Р.Гальперін).

Залежно від  того, чи є лексичні одиниці на позначення якостей людини відображенням оцінних  стереотипів, прийнятих в певному  суспільстві, чи їх наявність у тексті викликана індивідуально-авторськими  особливостями сприйняття образу людини (О.М.Вольф, Н.Д.Арутюнова), лексичні одиниці умовно розмежовано на два підтипи:

1) оцінні лексичні одиниці, які мають культурологічну значимість та відбивають досвід, матеріальну і духовну культуру, історичні традиції певного народу, а також його уявлення про зовнішні прикмети та внутрішні риси інших націй.

2) оцінні лексичні одиниці, які мають естетичну значимість та містять ознаку “хороший / поганий” в плані естетичного враження, привабливості. Так, краса людини у багатьох народів уважається силою, яка зачаровує. Тому лексичні одиниці, що мають позитивну емоційну оцінку зі значенням прекрасного в плані зовнішності, поза співвіднесенням фізичних даних із внутрішнім, духовним світом персонажа, притаманні творам багатьох письменників. Привабливість дійової особи у творі “Το χρώμα του φεγγαριού” («Колір місяця») грецької письменниці Алкіоні Пападакі описується у такому прикладі: Κορίτσι δεκαοχτώ χρονώ η Μαρουσώ, όλο νάζια και καμώματα, με τα μαλλιά χυμένα στην πλάτη κι ένα ολόγλυκο γέλιο να φτεροκοπά στο πρόσωπό της.

Залежно від  складу лексики на позначення візуального  образа в  
художньому тексті ми орієнтуємся на такі три лексико-тематичні розряди,  
виділені Г.В.Стариковою:

1. Соматична лексика. Цей розряд складають іменники, які позначають тіло людини та його частини (голова, обличчя, очі, ніс, руки тощо). Одиницею соматичної лексики є соматема (наприклад, χέρια – “руки”, κεφάλι – голова, πρόσωπο – обличчя). Наприклад, Алкіона Пападакі у творі “Το χρώμα του φεγγαριού” описує соматему «обличчя» наступним чином: Η γιαγιά η Δέσποινα! Μια ψηλή γυναίκα με ξεραμένο μαύρο πρόσωπο και λίγα λουλούδια χαμομηλιού φυτρωμένα στις άκρες των χειλιών της.

2. Вестиальна лексика. До цього розряду входять іменники, які називають одяг, взуття (плаття, штани, туфлі). Одиницею вестиальної лексики є вестема (наприклад, παντελόνια – “штани”). Так, Алкіона Пападакі описує піжаму у творі “Το χρώμα του φεγγαριού”: Ο δεύτερος γιος της γιαγιάς φορούσε τριμμένες θαλασσιές πιτζάμες που του έδωσαν στο ψυχιατρείο.

3. Кінетична лексика. До цього розряду входять лексичні одиниці, які позначають міміку, жести, поставу. Одиниця такої лексики – кінетема (ταράσσομαι – “здригатися”).

Отже, у творах грецьких письменників простежується тенденція до звуження базових схем портретів персонажів, що зумовлює специфіку лексичних засобів у репрезентації образу людини.

Література

1. Бохун Н.В. Мовностилістичні особливості  створення портрета персонажа в іспанській  художній літературі XIX-XX століть : автореф. дис. … кандидата філ. наук : 10.02.05 / Н.В. Бохун. – Київ, 2007. – 20 с.

2. Παπαδάκη Α. Το χρώμα του φεγγαριού / Α.Παπαδάκη. – Αθήνα: Εκδόσεις Καλέντης, 1995. –156 σ.