Літературознавство

Словник літературознавчих  термінів

1. Авангардизм - це досить широке поняття символізує різні експериментальні, модерністські, підкреслено незвичайні почини і пошуки в мистецтві XX ст.
2. Автор - це фізична особа, творчою працею котрої створено твір.

Автор є творцем художнього або публіцистичного твору, наукового дослідження, проекту, винаходу, вигадником, письменником, композитором, винуватцем чого-небудь.

3. Акаталектика - випадок відсутності рифмованого закінчення понад природного кордону стопи: чоловіче закінчення для ямбу і анапеста, жіноче — для хорея і амфібрахія, дактилічне — для дактиля.
4. Алегорія - троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу (наприклад, у казках Лисиця уособлює хитрість
5. Алітерація - повторення подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності
6. Амфібрахій - у силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з наголосом на останньому складі
7. Анаколуф - синтаксична неузгодженість членів речення, не відмічена автором або допущена умисне для додання фразі характерної гостроти.
8. Анапест - у силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з наголосом на останньому складі
9. Анафора - єдинопочаток, повторення на початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів, синтаксичних конструкцій
10. Анекдот - коротке гумористичне оповідання про характерний випадок у побутовому житті з несподіваним і дотепним закінченням
11. Анжамбеман - неспівпадання синтаксичної паузи з ритмічною (кінцем вірша, полустішия, строфи); вживання цезури усередині тісно зв'язаної по сенсу групи слів.
12. Антигерой – це персонаж позбавлений справжніх героїчних рис
13. Антитеза - це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом
14. Апокриф - твори позднєїудейськой і ранньохристиянської літератури, що не увійшли до біблейського канону. Поняття «апокрифи» спочатку відносилося до творів гностицизму, що прагнув зберегти своє учення в таємниці. Пізніше термін «апокрифи» був віднесений до ранньохристиянських текстів.
15. Апосіопеза - умолчание, перерыв в конце фразы.
16. Асиндетон - безсполучниковість — стилістична фігура, що полягає в опущенні союзів з метою підсилити експресію мови.
17. Асонанс - повторення голосних звуків у вислові. У поезії має інші вживання — для опису поетичної фонетики. Так називається рима, в якій збігаються лише наголошені явні звуки, а також повторення у вірші однорідних голоснихх звуків.
18. Байка - невелика казочка повчального характеру, в якій дійові особи, — частіше тваринні, а також неживі предмети, але незрідка і люди.
19. Бакхій - стопа протилежна до антібакхию і що складається з першого ненаголошеного і два подальших ударних складів.
20. Балада - жанр ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом (наприклад, «Рибалка» П. Гулака-Артемовського)
21. Бароко - напрям у мистецтві та літературі XVII—XVIII ст., який прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу
22. Верлібр - вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини
23. Вид - зовнішній вигляд предмету, уявлення про який-небудь об'єкт, відмінне від його дійсної структури.
24. Водевіль - невелика комедійна п'єса (переважно одноактна), якій притаманна проста композиція, динамічний сюжет, дотепність, у ній розмови героїв чергуються з піснями, танцями (наприклад, «Москаль-чарівник» І. Котляревського),
25. Герой – 1. Постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного ліричного жанру. 2. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, звірів у казках, байках, притчах та деяких інших жанрах.
26. Гімн - хвалебний гімн божественним силам, — одне з найбільш елементарних художніх утворень, лежачих в основі всього світового літературного розвитку.
27. Гіпербола – різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характериних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії.
28. Гіперкаталектика - гіперкаталектикою називається вірш, в якому до повної останньої стопи додана будь-яка кількість ненаголошених складів.
29. Голосіння - народні гімни-плачі. Голосіння бувають: похоронні, весільні, рекрутські. Це ліро-епічні пісні, що змальовують горе, викликане смертю близької людини, розлукою з рідними при виході заміж.
30. Градація - у багатьох випадках відчуття градації зв'язане не стільки із смисловим наростанням, скільки з синтаксичними особливостями будови фрази.
31. Дактиль - у силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з наголосом на першому склад
32. Дистих - двовірш, два вірші, сполучені загальною римою.
33. Дифірамб - один з найважче визначних видів поезії; найчастіше під дифірамбом розуміють гімн захопленого характеру.
34. Дійова особа - це персонаж в творах драматичного жанру літератури, що розкриває свій характер безпосередньо у фабульній дії: у дії психофізичній і словесній.
35. Драма - 1. Один з основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів. 2. Один із жанрів драматичного роду, поряд з комедією, трагедією, це п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі
36. Дума - великий пісенно-розповідний (ліро-епічний) твір переважно героїчного змісту
37. Експозиція - сюжетно-композиційна частина художнього твору, яка знайомить читача з його головними персонажами, конфліктами, проблемами, обставинами дії
38. Елегія - один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту (наприклад, «Думи мої...» Т. Шевченка),
39. Еліпсис - навмисний пропуск слів, несуттєвих для сенсу вирази. Використовується і як риторична фігура розмовного стилю.
40. Епілог - навмисний пропуск слів, несуттєвих для сенсу вирази. Використовується і як риторична фігура розмовного стилю.
41. Епітет - образне означення, влучна характеристика особи, предмета або явища, яка підкреслює їх суттєву ознаку, дає ідейно-емоційну оцінку: сонце золоте; ясні зорі; тихі води
42. Епіфора - стилістична фігура, протилежна анафорі: повторення однакових виразів, слів, або звукових сполучень у кінці віршових рядків чи строф, а також прозових уривків з метою посилення виразності поетичної мови, підкреслення чогось
43. Епопея - значний за обсягом монументальний твір епічного змісту, в якому широко і всебічно відтворено епохальний перелом у житті цілого народу (часом багатьох народів), відображені події, що мають вирішальне значення для багатьох поколінь (наприклад, твір У. Самчука «Волинь»)
44. Епос - один із трьох родів літератури, відмінний за своїми ознаками від лірики та драми. Основа епічного твору — розповідь від автора. Жанр епічної героїчної поеми
45. Жанр - тип літературного твору, один з елементів класифікації літературного матеріалу, позначає літературні твори, які умовно об'єднуються за певною структурою та спільними ознаками зображення дійсності. Наприклад, серед епічних творів найчастіше виділяють такі жанри (види): казка, байка, легенда, оповідання, новела, повість, роман, епопея та ін.; серед ліричних: ліричний вірш, пісня, елегія, епіграма та ін.; серед драматичних: трагедія, комедія, драма, водевіль, фарс та ін
46. Зав’язка - елемент сюжету й композиції, який розпочинає основний конфлікт, зіткнення антиподів
47. Загадка - це короткий твір, в основі якого лежить дотепне метафоричне запитання, що передбачає відповідь на нього
48. Звуконаслідування - умовне відтворення звуків природи , рефлективных вигуків людей, звуків, вироблених предметами; створення слів, звукові оболонки яких певною мірою нагадують звуки.
49. Звукопис - застосування різноманітних фонетичних прийомів для посилення звуковий виразності мови. Зокрема, засобами мови можуть відтворюватися зображувані в тексті немовні звуки.
50. Зміст - довідково-пошукова спростити і прискорити пошук складових частин видання (голів, параграфів, інших підрозділів, приміток і т. д.); інформаційно-пояснювальна функція.
51. Ідейно-тематична основа - тема та ідея твору у своїй єлності становлять ідейно – тематичну основу твору. Розділяють їх при аналізі умовно, а у творі вони поєднані і характеризують насамперед його зміст.
52. Ідейний зміст – це сукупність ідей художнього твору
53. Ідея твору - емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора
54. Інверсія - одна із стилістичних фігур мови, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні, щоб найбільш значуще слово чи слова особливо підкреслити, звернути на них увагу
55. Казка - один із основних жанрів народної творчості, епічний, розповідний, сюжетний художній твір усного походження про вигадані та фантастичні події
56. Какофонія - неблагозвучність, збіг звуків або звукосполучень на стику слів, яке викликає неприємні асоціації, важко вимовляється.
57. Каталектика - у метричному і силлабо-тонічному віршуванні поняття закінчення рядка неповною урізаною стопою, на відміну від неурізаної при акаталектиці. Відповідно, вірш каталектики — будь-який вірш, в якому остання стопа повністю не зберігається і урізана.
58. Катрен - строфа з чотирьох рядків, чотиривірш
59. Класицизм - художній стиль, в основі якого лежить нормативна естетика, що вимагає строгого дотримання ряду правив, канонів, єдності.
60. Колізія - зіткнення протилежностей (інтересів, переконань, мотивів, окремих осіб), джерело конфлікту та форма його реалізації у художньому творі
61. Коломийка - жанр української пісенної лірики, який пов'язаний з однойменним народним танцем. Коломийка має традиційну жанрову структуру: дворядкова строфа, кожен рядок якої складається з 14 складів, має малу цезуру після 4-го та велику після 8-го складів і закінчується жіночою римою (з наголосом на передостанньому складі)
62. Комедія - драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, виявляється смішне в навколишній дійсності чи людині (наприклад, «За двома зайцями» М. Старицького)
63. Композиція - побудова твору. Найпоширеніші види: лінійна — події зображаються в хронологічній послідовності; ретроспективна — події, що відбулися раніше, зображаються пізніше; паралельна — дві події, що відбулися одночасно, зображаються як послідовні; монтаж — кілька подій, що відбуваються одночасно, зображаються по черзі
64. Кульмінація - важливий елемент сюжету: вирішальне, найгостріше зіткнення сил, які ведуть боротьбу, момент найвищого напруження в розвиткові змальованих у творі подій
65. Логаеди – поетичні твори, в яких у певній послідовності вживається два розміри, тому логаедичні вірші й називають ще змішаними.
66. Легенда - народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю
67. Лірика як роди літератури - 1. Один із трьох родів художньої літератури, в якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. 2. Певний віршовий твір або сукупність творів
68. Ліричний відступ - це такий авторський відступ від розгортання подій, картин і образів, у якому письменник безпосередньо від себе висловлює почуття і настрої у зв'язку з долею героїв, виявляє своє ставлення до них тощо
69. Ліричний герой – образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов’язково тотожний авторові.
70. Ліро-епічна поема – це літературний твір, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки (балада, співомовка, поема, роман у віршах)
71. Літературна школа - це професійна близкість групи письменників.
72. Літота - троп, що має значення применшення або нарочного пом'якшення.
73. Метафора - один з основних тропів: образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю
74. Метонімія - один з художніх тропів, спосіб художнього формоутворення, який полягає в зближенні, співвіднесенні і з'єднанні образів за подібністю змісту.
75. Мемуари - оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був
76. Мистецька ідея - уявний прообраз якого-небудь предмету, явища, принципу, що виділяє його основні, головні і істотні межі.
77. Модернізм - загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість
78. Мотив - неподільна смислова одиниця, з якої складається сюжет (мотив жертовності, скорбота та ін.) або тема ліричного твору
79. Напрям - не конкретно-історичне втілення художнього методу. Напрям об'єднує митців на основі методу і подібних стильових особливостей.
80. Новела - невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією
81. Образ – це узагальнена картина життя емоційно та естетично втілена в конкретну форму творчою уявою митця
82. Ода - жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб
83. Оксиморон - різновид тропа, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу: На нашій — не своїй землі (Т. Шевченко),
84. Октава - восьмістішная строфа італійського походження з розташуванням рим по системі: abab abcc.
85. Оповідання - невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному епізоді з життя одного персонажа (іноді кількох)
86. Оповідач - особа, вигадана автором, від імені якої в художньому творі автор оповідає про події та людей
87. Перипетія - раптова ускладнююча подія, а також різка зміна, раптовий поворот в ході подій, в чиїй-небудь долі.
88. Перифраз - це троп, який описово виражає одне поняття за допомогою декількох.
89. Персонаж – це будь-яка постать людини зображена письменником у художньому творі, незалежно від його жанрової приналежності
90. Персоніфікація – вид метафори: уподібнення неживих предметів чи явищ природи людськими якостями, олюднення їх.
91. Пірихій – у силабо-тонічному віршуванні пірихієм умовно називається зміна стопи ямба чи хорея стопою з двох ненаголошених складів
92. Плеоназм - дублювання деякого елементу сенсу; наявність декількох мовних форм, що виражають одне і те ж значення, в межах закінченого відрізання мови або тексту — а також само мовне вираження, в якому є подібне дублювання. Плеоназм — зворот мови, в якому без потреби повторюються слова, частково або повністю співпадаючі за значенням.
93. Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість – Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»)
94. Полісиндетон - наявність у пропозиції декількох однакових спілок; багатосполучниковість.
95. Постмодернізм - термін, що позначає структурно схожі явища в світовому суспільному житті і культурі другої половини XX століття.
96. Порівняння - акт мислення, за допомогою якого на основі фіксованого установки оцінюється, упорядковується і класифікується зміст пізнання.
97. Приказка - влучний народний вираз, лаконічне за формою і гостре по думки і спостережливості, найчастіше з гумористичним або сатиричних відтінком.
98. Прислів'я - мала форма народної поетичної творчості, зодягнена в короткий, ритмізований вислів, що несе узагальнену думку, висновок, іносказання з дидактичним ухилом.
99. Проблематика твору – це питання, які ставить митець перед собою, персонажами і читачем у художньому творі
100. Пролог - вступний розділ оперного, балетного або драматичного спектаклю.
101. Прототип – це нехудожній образ, а конкретна реальна особа, яка стала моделью для створення літературного образу
102. Рід - узагальнююче поняття, один з головних елементів систематизації літературного матеріалу, категорія вищого порядку. За родами література поділяється на епос, лірику, драму
103. Рима – співзвучність закінчень слів у віршових рядках
104. Ритм - чергування яких-небудь елементів, що відбувається з певною послідовністю, частотою.
105. Ритміка - поняття ритміка уживається в літературі в двох значеннях. У одному випадку воно позначає комплекс ритмічних особливостей, характерних для того або іншого поета. У іншому — ритміка виступає як особливий розділ стіховеденія, присвячений вивченню віршованого ритму. Сюди входить вивчення звуків мови з точки зору їх рітмообразующего значення, визначення ритмічної одиниці і її модифікацій в даній системі віршування, вивчення строфіки, фоникі, рими, пауз і тому подібне з точки зору їх рітмообразующего значення.
106. Риторичні фігури – це своєрідна синтаксична будова фраз та їхнє поєднання у художньому творі (звертання, запитання, ствердження та інші)
107. Реалізм - філософський напрям, що визнає лежачу поза свідомістю реальність, яка тлумачиться як буття ідеальних об'єктів.
108. Розповідач – персонаж, або свідок, або учасник події, або стороння особистість від якої ведеться розповідь. Він може бути сприятливий або несприятливий у тексті
109. Розвиток дії - довільна навмисна опосередкована активність, направлена на досягнення усвідомлюваної мети. Головна структурна одиниця діяльності. Визначається як процес, направлений на досягнення мети.
110. Розв’язка – складовий компонент сюжету, вирішення конфлікту (інтриги) епічного, ліро-епічного, драматичного, а іноді й ліричного (сюжетного) твору
111. Розмір віршувальний - приватна реалізація віршованого метра, його варіація. У силлабо-тонічному віршування варіюється, головним чином, довжина рядка: так, ямбічний метр може виступати у вигляді, двостопного, тристопного і ямбічного розміру однієї стопи.
112. Роман – літературний жанр, найбільш поширений у XVIII-XX століттях, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.
113. Романтизм - явище європейської культури в XVIII—XIX століттях, що є реакцією на Освіту і що стимулює їм науково-технічний прогрес.
114. Сентименталізм - напрям в європейській літературі і мистецтві другої половини 18 ст, що сформувалося в рамках пізньої Освіти і відобразило зростання демократичних настроїв суспільства.
115. Символ - ідея, образ або об'єкт, що має власний зміст і одночасно представляє в узагальненій, нерозгорнутій формі деякий інший зміст.
116. Синекдоха - різновид метонімічних, заснована на перенесення значення з одного явища на інше за ознакою кількісного відношення між ними.
117. Синтаксичний паралелізм - синтаксичний паралелізм полягає в тому, що в суміжних віршах дотримується однакова структура пропозицій. Це явище поетичного стилю цікаво простежити на прикладах, узятих у різних поетів.
118. Сонет – ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, тобто з двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцин) тернарного римування за основною схемою (abab abab bbd ggd), хоча можливі й інші конфігурації рим
119. Співомовка - невеликий по розмірах жартівливий твір в прозі або віршах.
120. Спондей – у силабо-тонічній системі віршування заміна стопи ямба чи хорея стопою з двох наголошених складів
121. Стиль - єдність морфологічних особливостей, що відрізняє творчу манеру окремого майстра, національну або етнічну художню традицію, мистецтво епохи, цивілізації.
122. Стопа – в силабо-тонічному віршуванні – це група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням у ній одного наголошеного і одного, двох або трьох ненаголошених складів. Від повторення стоп залежить розмір вірша
123. Строфа – повторюване вданому вірші поєднання кількох віршованих рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією або за змістом, а також відділене від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками
124. Сюжет – організована в життєво правдоподібну картину система подій за участю певних персонажів
125. Тавтологія - судження, яке має одне і те ж. Тавтологія - це звичайне повторення одного і того ж за допомогою різних термінів, що видається за нове судження, нібито здатне розширити наше пізнання.
126. Такт – частина речення між двома паузами
127. Творчий метод - система принципів, керівників процесом створення творів літератури і мистецтва. Категорія була введена в естетичну думку в кінці 1920-х рр.
128. Тема – це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв’язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема – узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому
129. Тематика - сукупність основних і побічних тим літературного твору або ряду творів одного письменника або цілої групи, школи, напряму.
130. Тенденційність - ідейно-естетична спрямованість художнього твору, виражена через систему образів певна соціальна позиція художника, ціннісний аспект ідеї твору.
131. Течія - це група письменників, об'єднаних ідейно-естетичними поглядами та художньо стильовими особливостями. Це історико-типологічне утворення, що охоплює як змістовний, так і формальний рівні мистецтва, які між собою взаємопов'язані.
132. Тип – образ-персонаж, в якому відбиваються риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації, а він при цьому залишається яскраво індивідуальним, неповторним
133. Трагедія – (грец. tragoedia, буквально: козлина пісня) – драматичній твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об’єктивною неможливістю їх реалізації
134. Уособлення - логічна операція, за допомогою якої в результаті виключення видового ознаки виходить інше поняття більш широкого обсягу, але менш конкретного змісту.
135. Фабула – основні події міфу, легенди, художнього твору, викладені без додаткових деталей. Це схема сюжету, його хронологічний розвиток, природний розвиток
136. Фольклор – усна народна творчість
137. Характер – це зображення письменником у художньому творі людини з властивими їй індивідуальними рисами, які зумовлюють її поведінку, ставлення до інших людей, до життя
138. Хорей – у силабо-тонічному віршуванні – це двоскладова стопа з наголосом на першому складі
139. Щоденник - так називаються записки, складені даною особою про події свого зовнішнього і внутрішнього життя.
140. Ямб – у силабо-тонічному віршуванні – це двоскладова стопа з наголосом на другому складі