Національні особливості мовленнєвого етикету

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Октября 2011 в 14:05, курсовая работа

Краткое описание

Як відомо, суспільство виробляє певні стандартизовані норми соціальної поведінки (у тому числі і мовленнєвої), які визначаються уявленнями про шаблони поведінки у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдине ціле, як складна соціальна система, суспільство має встановити такі рамки поведінки індивідів, у яких ця поведінка стає одноманітною, стабільною, такою, що повторюється. Саме такими рамками й є етикет — система правил зовнішньої культури людини, її поведінки, пристойності, гарного тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних формах поведінки: мовленнєвої і немовленнєвої. Якщо етикет, як встановлений у суспільстві набір правил регулює нашу зовнішню поведінку у відповідності із соціальними вимогами, то мовленнєвий етикет можна визначити, як правила, що регулюють нашу мовленнєву поведінку. Багато чого в цьому питанні мовного етикету не дуже широко досліджене.

Содержание работы

ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1 МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЯК ФЕНОМЕН І ВИРАЗНИК КОЖНОГО НАРОДУ…………………………………………………………….5
1.1 Поняття та системи мовленнєвого етикету………………………........5
1.2Функції та соціальна сторона мовного етикету.......................................8
1.3 Мовний етикет – важлива складова культури мовлення…….............10
РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА СТОРОНА ДОТРИМАННЯ ЕТИКЕТУ…………...13
2.1 Застосування мовного етикету в українській мові…………………...13
2.1 Мовленнєвий етикет в англійській мові………………………………21
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...22
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...23

Содержимое работы - 1 файл

Курсова.docx

— 42.17 Кб (Скачать файл)

Національний  університет “Острозька академія”

Факультет романо-германських мов

Кафедра індоєвропейських мов 
 

Курсова робота на тему: 

Національні особливості мовленнєвого етикету 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                           Виконала:

                    студентка групи А-32

                    Торчинюк  Лілія Іванівна 

                                                                                            Науковий керівник

                                                                                            доцент

                                                                                            Ковальчук І.В.                                                                         

Острог, 2010

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЯК ФЕНОМЕН  І ВИРАЗНИК КОЖНОГО НАРОДУ…………………………………………………………….5

    1.1 Поняття та системи мовленнєвого етикету………………………........5

    1.2Функції  та соціальна сторона мовного  етикету.......................................8

    1.3 Мовний етикет – важлива складова культури мовлення…….............10

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА СТОРОНА ДОТРИМАННЯ ЕТИКЕТУ…………...13

    2.1 Застосування мовного етикету  в українській мові…………………...13

    2.1 Мовленнєвий етикет в англійській мові………………………………21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...22

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Як  відомо, суспільство виробляє певні  стандартизовані норми соціальної поведінки (у тому числі і мовленнєвої), які визначаються уявленнями про  шаблони поведінки у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдине  ціле, як складна соціальна система, суспільство має встановити такі рамки поведінки індивідів, у  яких ця поведінка стає одноманітною, стабільною, такою, що повторюється. Саме такими рамками й є етикет —  система правил зовнішньої культури людини, її поведінки, пристойності, гарного  тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних формах поведінки: мовленнєвої  і немовленнєвої. Якщо етикет, як встановлений у суспільстві набір правил регулює  нашу зовнішню поведінку у відповідності  із соціальними вимогами, то мовленнєвий  етикет можна визначити, як правила, що регулюють нашу мовленнєву поведінку. Багато чого в цьому питанні мовного етикету не дуже широко досліджене.

     Актуальність  даного дослідження є дуже важливим для професійного вдосконалення  філолога, але ця проблема не настільки  широко розкрита і досліджена на даний  час. Шляхом критичного аналізу і  порівняння ми зможемо краще зрозуміти, що таке мовленнєвий етикет в англійській  і українській мові і як цими правилами  регулювати поведінку мовлення.

     Мета  цього дослідження краще зрозуміти  поняття мовного етикету і  порівняти особливості мовленнєвого етикету в двох мовах.

     Для реалізації мети курсової роботи були поставлені такі завдання:

    • зрозуміти норми мовного етикету і їх особливості
    • дізнатися, які функції виконує мовленнєвий етикет у суспільстві
    • встановити і порівняти як ці правила практично в анлійській і українській мовах

     Об’єктом  даного дослідження є безпосередньо  мовлення на заняттях з англійської  і української мов.

     Предметом цієї курсової роботи є особливості  мовленнєвого етикету в цих двох мовах.

     Для реалізації поставлених завдань  у ході дослідження були використані  загальнонаукові методи, зокрема:

    • метод порівняння ми використали для визначення особливостей мовного етикету в двох мовах
    • метод структурного аналізу допоміг краще зрозуміти, що таке мовленнєвий етикет

     Практичне значення даного дослідження полегшить  вивчення і спілкування цими мовами і глибше розкрите питання мовного  етикету вдосконалить знання філолога.

     Структура курсової роботи зумовлена логікою  побудови наукового дослідження, що витікає з об’єкта, предмета, поставленої мети і основних завдань. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури.

     У вступі обгрунтовується актуальність курсової роботи, виділяється об’єкт і предмет роботи, формулюється мета, що деталізується в завданнях, вказуються використані в роботі методи, розкривається практичне значення дослідження та подається структура курсової роботи.

     У першому розділі розкривається  поняття мовленнєвого етикету, його функції і значення.

     У другому розділі здійснюється аналіз і порівняння мовного етикету  в українській і англійській  мовах.

     У висновках підводяться підсумки дослідження.

     Список  використаних джерел нараховує 17 позицій.

     РОЗДІЛ 1 МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЯК ФЕНОМЕН  І ВИРАЗНИК КОЖНОГО НАРОДУ

    1. Поняття та системи мовленнєвого етикету

    Під мовленнєвим етикетом розуміють  мікросистему національно специфічних  стійких формул спілкування, прийнятих  і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання  спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або  стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових  ситуаціях. Тобто, набір типізованих  частотних ситуацій призводить до появи  набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації. Ступінь стандартизації одиниці знаходиться у прямій залежності від частотності її вживання.

    Для реалізації формул мовленнєвого етикету  потрібні певні “координати”. Мовленнєва ситуація відбувається за безпосередньої участі мовця — “я” і адресата-співрозмовника — “ти” (чи співрозмовників, їх може бути кілька: етикетна ситуація завжди діалогічна, бо передбачає спілкування, навіть, якщо її учасники (мовці) розділені  часом чи простором). Дія здебільшого  відбувається "тут" і "тепер" (якщо йдеться про усне спілкування).

    Систему мовленнєвого етикету нації складає  сукупність усіх можливих етикетних  формул. Структуру ж його визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо. З поміж них вирізняються ті, що вживаються при з'ясуванні контакту між мовцями — формули звертань і вітань; при підтриманні контакту  — формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту —  формули прощання, побажання.

    З точки зору національної специфіки  мовленнєвого етикету варто сказати, що структура його склалася у кожної нації на її власній народній основі під впливом різного роду психологічних, соціально-політичних, культурологічних факторів.

    Вважається, що мовленнєвий етикет є однією з  важливих характеристик поведінки  людини. Бо без знання прийнятих  у суспільстві форм етикету, без  вербальних форм вираження ввічливих  стосунків між людьми, індивід  не може ефективно, з користю для  себе і оточуючих здійснювати  процес спілкування. Стельмахович  М. Г. з цього приводу зауважує: "Не треба забувати, що будь-який, навіть найменший відступ від мовленнєвого етикету псує настрій, вносить непорозуміння в людські стосунки, а інколи, навіть, калічить душу і ранить серце людини".[10]

    Мовленнєвий етикет соціальний за своєю природою, бо виявляє соціально-рольову сторону  спілкування. Тобто на вибір тієї чи іншої одиниці мовленнєвого етикету  впливає соціальна роль індивіда — нормативно схвалений суспільством спосіб поведінки, який очікується від  кожного, хто займає дану соціальну  позицію.

    При зміні рольової структури ситуації спілкування індивід переключається з одних стереотипів поведінки  на інші, послуговується різними стилями  мови, різними одиницями мовленнєвого етикету і т. д. Тобто, соціальні  ролі мовної особистості є ключовими  в розумінні сутності мовленнєвого етикету.

    Мовленнєвий етикет досліджується різними лінгвістичними дисциплінами. На нього звертають  свою увагу культура мови (перша  за все, з погляду нормативності  — ненормативності використовуваних одиниць щодо норм літературної мови), стилістика, соціолінгвістика. Дослідження  явищ мовленнєвого етикету здійснюється у двох основних аспектах: соціолінгвістичному  і стилістичному. [11]

    Соціолінгвістика  цікавиться соціальною стороною мовленнєвого етикету. За допомогою мовленнєвого етикету відбувається соціальний вплив  комунікантів один на одного, що характерно для спілкування взагалі, а в  мовленнєвому етикеті виявляється  особливо яскраво. Соціальна диференціація  носіїв мови, їх постійний соціальний статус і змінні соціальні ролі диктують добір одиниць і, як наслідок, закріпленність за групами носіїв стилістично маркованих формул тощо.

    З точки зору ж стилістики мовленнєвий  етикет - явище надстильове, не прекріплене  до жодного стилю. Можна говорити лише про більшу чи меншу міру його вияву у тому чи іншому стилі. Наприклад, найтиповішою формою вияву мовленнєвого етикету є усне контактне спонтанне  діалогічне мовлення, і ці ознаки наближають мовленнєвий етикет до розмовного мовлення. Але мовленнєвий етикет не належить до розмовного мовлення, а тим більше до розмовного стилю (хоча найбільш повно  мовленнєвий етикет виражається  саме в усному розмовному мовленні).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Функції та соціальна сторона  мовного етикету

    Мовленнєвий етикет, як соціально-лінгвістичне явище  детермінований з функціонального  боку, тобто в основі його виділення  лежать спеціалізовані функції. Формановська Н. І. нараховує їх близько шести.

    Перша з них контактна (фатична) функція  — встановлення, збереження чи закріплення, підтримуваних зв'язків і стосунків, індивідуальних чи соціально-масових. Поняття "контактна функція" однаково стосується усіх тематичних груп одиниць  мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми встановлюємо можливість подальшого контакту.

    Функція ввічливості (конотативна) — пов'язана  з проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним.

    Регулююча функція (регулятивна) — теж стосується усіх проявів мовленнєвого етикету, бо вибір певної форми при встановленні контакту регулює характер стосунків  адресата і адресанта.

    Функція впливу (імперативна, волюнтативна) - передбачає реакцію співбесідника — вербальну, жестову, діяльнісну.

    Функція звертальна (апелятивна) — тісно  пов'язана з імперативною, бо привернути увагу, означає здійснити вплив  на співбесідника.

    Емоційно-експресивна (емотивна) функція — є факультативною функцією, оскільки вона властива не усім одиницям мовленнєвого етикету.

    Усі функції мовленнєвого етикету існують  на основі комунікативної функції мови.

    Існування вказаних функцій доводить, що мовленнєвий  етикет не є якимось випадковим чи несуттєвим явищем, а навпаки представляє  собою своєрідний механізм, лише з  допомогою якого може відбуватися  ефективна комунікація. [12]

    Взагалі ж, за походженням одиниці мовленнєвого етикету в деякій мірі наближаються до умовних сигналів. Але набагато більше у них властивостей, що характеризують їх, як одиниці мови. Вони не довільні, позаяк з'явились не у результаті штучної домовленості, а виникли  і розвивались (і розвиваються) природно і поступово, на базі існуючої мови, як вторинні утворення.

    Письмова  чи усна форма мовлення накладає певні  обмеження на використання мовленнєвого етикету. Наприклад, епістолярний жанр (як представник письмового мовлення) розробив специфічні для письма одиниці.

Информация о работе Національні особливості мовленнєвого етикету