Образ романтического героя в серии романов купера

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
КАФЕДРА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ: 
ЕВОЛЮЦІЯ РОМАНТИЧНОГО ГЕРОЯ З ПЕНТАЛОГІЇ КУПЕРА

(СЕРІЯ  РОМАНІВ ПРО ШКІРЯНУ ПАНЧОХУ) 
 
 
 

                                      студентки IV курсу 
                                                                    спеціальності «Філологія (англійська,     

                                                                     німецька мова та література) 
                                                                     денної форми 
                                                                    Негоди Лариси

 
                                                                     Науковий керівник:

                                                                     доц. Штепенко О. Г.  
 
 
 
 
 
 

Херсон - 2012

ПЛАН 
 

ВСТУП 

РОЗДІЛ Ι. Фенімор  Купер – засновник американського романтичного нативізму.

               1.1. Вплив життєвого шляху письменника на творчість.

               1.2. Серія романів про Шкіряну  Панчоху. 

РОЗДІЛ ΙΙ. Розвиток романтичного героя в епопеях.

               2.1. Натті Бампо – Шкіряна Панчоха.

               2.2. Еволюція героя в романах. 

ВИСНОВОК 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

          Формування американської культури, зокрема оригінальної національної художньої літератури, відбувалося паралельно з бурхливим розвитком самих Сполучених Штатів як незалежної держави. Молода країна невпинно розширювала свою територію на Захід, Південь і Північ, стрімко й масштабно формувала власну економіку, торгівлю, промисловість, фінанси, транспорт, розбудовувала і закладала нові міста та поселення, енергійно провадила самостійну політику. Ривок від невеличких європейських колоній, розташованих на відносно вузькій смузі землі вздовж східного узбережжя континенту, ще тисячами ниток зв'язаних із материнським Старим Світом, до великої і всезростаючої суверенної держави, яка простяглася від Атлантичного до Тихого океану, від Великих озер до Мексиканської затоки — цей ривок відбувався у карколомному темпі.

      Після перемоги американських колоній  у боротьбі за незалежність (1775-1783), проголошення суверенних Сполучених Штатів (1776), прийняття Конституції 1787 р. і  революційного проголошення республіканського устрою, після другої успішної війни проти Англії в 1812 р. здавалося, що ніщо не стоїть на перешкоді позитивного здійснення одного з найбільших експериментів в історії людства — створення в Новому Світі на засадах свободи, рівності, права на щастя нового суспільного устрою, про який століттями мріяло людство. Цим був обумовлений ентузіазм, оптимізм, віра в світле майбутнє, такі характерні для більшості американців на початку XIX ст. З окремих, досить різних за своїм національним складом, звичаями, релігійними переконаннями, мовними особливостями регіонів поступово складається єдина держава, а в ній єдина американська нація, пройнята духом патріотизму й переконанням у своїх перевагах над народами Старого Світу.

      Створення національної культури, гідної молодого динамічного народу, проголошується невідкладним завданням із шпальт газет, сторінок книг, кафедр лекторів. Доба піднесення національного духу, формування національного характеру і самосвідомості була за своїм характером романтичною. І так щасливо співпало, що саме в цей час провідним напрямом у мистецтві й літературі Англії, Німеччини, Франції стає романтизм і американські художники саме в ньому знаходять співзвучність своїм ідейно-художнім шуканням.

      Видатний  майстер короткої прози Френсіс Брет Гарт у статті "Виникнення короткого оповідання" (1899), характеризуючи літературну ситуацію у власній країні на початку XIX ст. писав: "Те, що називалося американською літературою, все ще перебувало в рамках англійських методів або виходило з англійських взірців. Кращі письменники або відправлялися в пошуках натхнення за тридев'ять земель, або, змушені обмежуватися місцевим матеріалом, зверталися до історії та легенд; у художньому сенсі вони віддавалися спогляданню власної країни і рідко спостереженню. Література тулилася на вузькій смужці Атлантичного узбережжя, дослухаючись до віянь із чужих берегів, до шумів інших земель, а не до голосів власної країни... Створювалося враження, що американський народ, вивільнившись з-під англійського ярма в сферах урядовій, політичній і національного розвитку, здивувавши Старий Світ винахідливістю й оригінальністю практичних ідей, ніяк не міг вивільнитися з тенет англійського літературного прецеденту".

      "Вивільнення  з тенет англійського (і не  лише англійського) літературного прецеденту" відбувалося поступово. Розриву з європейською художньою традицією не сталося. Американський романтизм продовжував і розвивав на новому матеріалі у своєрідних національних умовах традиції європейських майстрів, передусім Вальтера Скотта і німецьких романтиків, зокрема Гофмана. Дуже значним був вплив естетичних і філософських ідей Колріджа, через нього американці прилучалися до провідних принципів нового літературного напряму, його критичні й теоретичні статті знайомили із засадами німецьких романтиків, привернули пильну увагу до творчості Шекспіра, котрий став для багатьох американських романтиків справжнім кумиром.

      Значну  роль у становленні філософських засад романтизму США відіграли  твори французьких просвітителів, ідеї Французької революції. Взагалі американські романтики не поривали з Просвітництвом. В їхній творчості відбувався досить часто синтез просвітницьких ідей і нових романтичних форм. Зокрема це стосується творчості визначного американського романтика Джеймса Фенімора Купера  (1789-1851)

      Серед класиків американського романтизму Джеймс Фенімор Купер поряд з По —  найпопулярніший у нашій країні. Інтерес до його творчості зберігається певною мірою й досі. Щоправда, досить швидко з письменника для всіх він став у нас передусім автором книжок для юнацтва. Та це, як відомо, випало на долю багатьом видатним художникам минулого — від Дефо і Свіфта до Вальтера Скотта і Марка Твена.

      Джеймс Фенімор Купер виріс на березі озера Отсего, миль за сто на північний захід від Нью-Йорка, де в ту пору проходив «фронтир» - поняття в Новому Світі не тільки географічне, але у великій мірі соціально-психологічне - між уже освоєними територіями і дикими, первозданними землями аборигенів. Таким чином, з малоліття він став живим свідком драматичного, а то й кривавого зростання американської цивілізації, прорубується все далі на захід. Героїв своїх майбутніх книг - піонерів-скватерів, індіанців, фермерів, що ставали відразу великими плантаторами, він знав не з чуток.

      Своєю всесвітньої славою Купер зобов'язаний не так званої трилогії про земельну ренту («Чортів палець», 1845, «Землемір», 1845, «Червоношкірі», 1846), де старі барони, земельні аристократи, протиставлені жадібним ділкам, не скутим жодними моральними заборонами, і не інший трилогії, навіяної легендами і дійсністю європейського середньовіччя («Браво», 1831, «Гейденмауер», 1832, «Кат», 1833), і не численним морським романів («Червоний корсар», 1828, «Морська чарівниця», 1830 , та ін), і тим більше не сатирам, на кшталт «Моніконов» (1835), а також прилеглим до них з проблематики двом публіцистичним романам «Додому» (1838) і «Дома» (1838). Це взагалі злободенна полеміка на Внутріамериканська теми, відповідь письменника критикам, який звинуватив його у браку патріотизму, що дійсно повинно було його болісно зачепити - адже позаду залишився «Шпигун» (1821) - явно патріотичний роман з часів американської революції. «Монікінов» навіть порівнюють з «Подорожі Гулівера», але Куперу явно не вистачає ні свіфтовской фантазії, ні Свіфтівську дотепності, тут занадто явно проступає тенденція, що вбиває всяку художність. Взагалі, як не дивно, Купер більш успішно протистояв своїм недругам не як письменник, а просто як громадянин, який при нагоді і в судові інстанції міг звернутися.

          Репутація Купера, класика національної та світової літератури, міцно тримається на пенталогії про Натті Бампі - Шкіряному Панчоху. При всьому скоропису автора, робота над цим твором розтягнулася, хоча з великими перервами, на сімнадцять років. На багатому історичному тлі в ньому простежується доля людини, прокладає стежки і магістралі американської цивілізації і в той же час трагічно переживає великі моральні витрати цього шляху. Як проникливо зауважив свого часу Горький, герой Купера «несвідомо служив великій справі ... розповсюдження матеріальної культури в країні диких людей і - виявився нездатним жити в умовах цієї культури ...».

          Метою даної курсової роботи є дослідження еволюції романтичного героя пенталогії Дж. Ф. Купера Натті Бампо.

          Об’єктом дослідження стануть романи «Останній з могікан», «Звіробій», «Слідопит», «Піонери», «Прерія», які, на мою думку, найповніше втілюють глибину авторської думки, вираженої у специфічних модифікаціях пригодницько-історичного жанру .

        Предметом   дослідження є образ романтичного героя романів Натті Бампо (Шкіряна Панчоха).

         

         Мета роботи передбачає реалізацію таких завдань: 

     

1. Проаналізувати  своєрідність ідейно-художнього задуму пенталогії, її проблематику, ідейно-філософський зміст  та показати засоби їх втілення на змістовому та мовно-стилістичному рівні.
2. З’ясувати розкриття автором образу романтичного героя  та  розглянути  структуру його особистості.
3. Окреслити новаторство Купера у жанрі роману та на прикладі названих творів визначити етапи еволюції головного героя під впливом нової цивілізації.

      Меті  та завданням дослідження підпорядковується  структура курсової роботи. Вона складається зі вступу, основної частини, яку творять два розділи  – «Фенімор Купер – засновник американського романтичного нативізму» та «Розвиток романтичного героя в епопеях», висновків та списку використаних джерел.

Методичною  основою роботи є праці вітчизняних  та зарубіжних літературознавців, зокрема, В. Л. Паррингтона, Ю. Ковальова, В. Г. Белінського, А. А. Єлістратової, С. С. Іванько, М. Горького та ін., що відображено у списку використаної літератури та посиланнях. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 РОЗДІЛ Ι.  Фенімор Купер – засновник американського романтичного нативізму. 

     1.1. Вплив життєвого шляху письменника  на творчість.

          Джеймс Фенімор Купер – класик романтичного нативізму: саме він ввів в літературу США таке національне та багатолике явище, як фронтир, хоча цим і не вичерпується відкрита Купером читачу Америка. Саме він створив національне обличчя американця, як в позитивному, так і в негативному сенсі, і навіть прославив людину чесності і мужності.

          Джеймс Фенімор Купер вніс  великий внесок в розробку  жанру роману в США. «Фенімор  Купер – батько американського  роману, який надав цьому жанру  універсальність»,- пише Марія Нестерівна Боброва, дослідниця життя і творчості Купера. Вражає різнотипність романів у цього письменника. Він – творець історичного американського роману («Шпіон», «Лайонель Лінкольн»), нравоописового («Додому», «Вдома»), утопічного («Кратер»), авантюрно-пригодницького (романи про Шкіряну Панчоху), сатиричного («Монікіни»), морського («Лоцман», «Червоний корсар», «Морська Чарівниця», «Два адмірала», «Морські леви» та інші). Дійсно, своїми книгами Купер відкрив Америку для європейського читача.

          Літературний спадок Купера великий.  Йому належить 32 романи, більш ніж  10 томів описів подорожей до  Франції, Англії, Германії, Швейцарії,  Італії, Швеції, в яких зображені  побут, пейзажі, суспільне життя,  історія цих країн; декілька  томів публіцистичних та інших робіт.

                Життєвий шлях письменника неабияк  вплинув на його подальшу творчість. Джеймс Купер (друге ім'я Фенімор він узяв пізніше за дівочим прізвищем матері) народився у місті Берлінгтон, що у штаті Нью-Джерсі, неподалік від Нью-Йорка. Його батьком був заможний землевласник і досить крупний політичний діяч Вільям Купер, який пишався тим, що дає працю сорока тисячам земляків. Купери походили з англійських квакерів — працьовитих, упертих, суворих. Вільям Купер успадкував енергію, бурхливий темперамент і консерватизм своїх предків. Ці риси він передав і своєму синові, майбутньому романісту. Дитячі роки Джеймса пройшли у селищі Куперстаун, заснованому його батьком. Селище лежало неподалік від фронтіру, тобто кордону між землями, заселеними новоприбульцями і "дикою цілиною" — територією, де ще жили індіанці — одвічні власники цих країв.

      Фронтир за життя Купера просувався все далі на Захід, залишаючи по собі оповіді, легенди й міфи про мужність і сміливу вдачу першопрохідців, про криваву боротьбу за землю з тубільцями, про вперте долання труднощів в освоєнні "дикого Заходу". Дитиною Джеймс наслухався фольклорних оповідок фронтиру, історій з недавнього минулого рідного краю. Пізніше вони органічно увійшли в його історичні романи, як і живі емоційні спогади про мешканців Куперстауна, власну родину і колоритну фігуру батька, про природу навколишніх земель, ліси, луки, озеро Отсего і річку Сасквегана.