Поет Василь Стус

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Мая 2013 в 20:40, статья

Краткое описание

Всім відомо про внутрішню моральну опозицію до тоталітарного державного режиму, течію якої називають „шістдесятництвом”. Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Василь Стус став людиною, яка всіма силами була віддана своїй справі – літературі та її захисту.

Содержимое работы - 1 файл

ессе.docx

— 23.49 Кб (Скачать файл)

 

 

Василь Стус за своїм покликанням – поет. Він поет не тільки непересічний, а  рідкісний своїм талантом і культурою. Доля призначила йому в житті ще й ролю політв'язня.

Народився в селянській родині. 1939 батьки —  Семен Дем'янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Ще через рік (1940) забрали туди своїх дітей.  
    Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно. Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці вчителював в селі Таужня Кіровоградскої області, після чого два роки служив в армії. Під час навчання і служби став писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке; переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено. 1959 опублікував свої перші вірші. 

Всім  відомо про внутрішню моральну опозицію до тоталітарного державного режиму, течію якої називають „шістдесятництвом”. Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Василь Стус став людиною, яка всіма силами була віддана своїй справі – літературі та її захисту. Мене здивувало те, що дізнаючись про активних діячів-шістдесятників, Василь Стус видався мені дещо іншим від його однодумців. Відстоюючи те саме, що й інші діячі, Стус, зумовлюючи обставини життя, своїми енергійними та емоційно наповненими творами, яскраво виражав державному правлінню та суспільству своє вільнодумство.

Форма його віршів була внутрішньою, філософською, але за цими строками проглядають  цінності – віра в людину, в первинність  духовних цінностей, пошук справедливості.

По закінченню служби в збройних силах три роки працював редактором газети «Соціалістичний  Донбас», після чого 1963 вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР у Києві. Того ж  року опублікував добірку віршів. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке; переклав близько сотні їх віршів, що дало мені зрозуміти про ранню ерудованість поета та потенційну спроможність відкрити себе для України, що на той етап розвитку культури, я вважаю, було дуже необхідно.

Весна 1966 року. У літературному процесі  шістдесятників В. Стус виступав водночас як молодий талановитий поет і  уважний наставник ще молодших поетів. Він не просто вболівав за молоду поезію, а домагався, щоб молодим талантам не перешкоджали розквітнути.

Восени 1972 заарештований і засуджений на п'ять років примусової праці  і три роки заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Весь термін ув'язнення перебував у концтаборах  Мордовії. Більшість віршів, що Стус писав у концтаборі, вилучалася і  знищувалась, лише деякі потрапили  на волю через листи до дружини.  
    По закінченню строку в концтаборі Стуса 1977 вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. 

    Нам відомо, що на жаль система в Радянському Союзі не дозволяла таким, як Стус, жити на волі – навіть з усіма її обмеженнями. Влада безсила перед аргументованою стійкістю Стуса. З її боку лишається одне – фізичне знищення.

Василь Стус став для мене прикладом поведінки  людини з високими моральними принципами, з твердою демократичною позицією. Він дав мені зрозуміти, вільнодумство  є свідченням прогресивізму країни, нації та окремої людини. Не можу не згодитись с тим, що ім'я Василя Стуса увійшло в нашу історію як важливий чинник національного пробудження й самоусвідомлення, стало символом духовної незламності і свободи.

 

Список  використаної літератури:

  1. http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/213/
  2. http://exlibris.org.ua/stus/r11.html

Информация о работе Поет Василь Стус