Проблемне вивчення української літератури в 5-му класі

«...Між тими стінами росте пишний сад... Там розстеляються :«зеленою скатертю луки з такою травою, як і на землі. Там були розкидані невеличкі, але гарні пригорки, велике каміння. І все місце було гарне, як рай: зеленіло гаями, лужками, садками, виноградом. Між зеленою травою росли всякі квітки. Карпо бачив під самою скелею, де він лежав, пишний рожевий кущ, чув навіть пахощі від рож і васильків. Зверху, з-під водяної стелі, понавішувалось на скелі латаття з широким листом, з білими та жовтими квітками, висіло купами дрібне, як пух, зелене підводне зілля... Скрізь світило сонце через водяну стелю, але той світ був тихий і разом ясний. ...Йому хотілося тільки дивитись то на сади, то на скелі, то на кришталеву стелю, синю від синього неба, а часом блискучу, як світ веселки». (Змальовано пейзаж казкового підводного світу, який дуже нагадує українську природу. Налаштовує на ліричний лад, казкові, незвичайні події.)

«В тім крузі, під самою високою кам'яною стіною, був пишний сад, а в тому саду росло всяке дерево. На дереві висіли спілі яблука та груші, червоніли вишні та черешні, червонів та жовтів і цілий виноград, порозкладавши широкий лист і важкі кетяги ягід скрізь по камінню.

...Тільки що Карпо минув високу кам'яну огорожу, він побачив уже другий сад, весь зелений, весь засаджений квітками...

...В тих садах росло дерево із золотим та срібним листом, а між тим деревом траплялося часом і просте дерево садове, і оце на одному були спілі овочі, а на другому тільки що наливалися, а третє дерево стояло у білому цвіту». (Описи садів символізують добробут, тихе, мирне, спокійне життя, казкову мрію. Є своєрідним контрастом до описів грізної водної стихії, змальованих у першій частині казки І.Нечуя-Левицького «Запорожці».)

3. «Мозкова атака».

Колективний висновок: пейзажі служать для яскравого зображення місця подій, що відбуваються у житті героїв художнього твору. Вони підкреслюють силу і (або) слабкість людей, готують до сприйняття чогось незвичайного; відбивають уявлення про «райське» життя, мрії людей про мир і добробут.

4. Слово вчителя.

Інколи у художніх творах сила, краса, якості характеру запорожців надзвичайно перебільшуються («Вони стиха розмовляли, а Карпові здалося, що то ревуть страшні Дніпрові пороги», «Голос той лився низом, як грім, то підіймався вгору і дзвенів, як голосний дзвін...», «Я б тебе обняв, та боюсь задушити тебе від моєї великої сили...», «Гетьман відв'язав меч і застромив у камінь. Меч увігнався в скелю як у віск...»).

Таке художнє перебільшення тих чи інших властивостей зображуваних людей, предметів і явищ називається гіперболою.

(Запис до літературознавчого словничка.)

Гіпербола сприяє глибокому і виразному розкриттю найголовнішого, типового. Часто вживається в народній поезії для характеристики героїчних подій, героїв-богатирів, а також негативних героїв. Використовується і як засіб гумору. У Остапа Вишні рибалка говорить: «Сома мені доводилось бачити такого завбільшки, як комбайн, тільки трохи довшого».

Нерідко гіпербола підкреслює любов народу (у фольклорних творах) до своїх мужніх захисників, авторське ставлення до героїв (у літературних творах). (Продемонструвати прийом гіперболи в живописі.)

Для допитливих. Протилежний до гіперболи художній засіб — літота. Це надмірне зменшення предметів і явищ з метою досягнення більшої художньої виразності (наприклад у фразеологізмах: кіт наплакав, курці по коліна; у казці І. Нечуя Левицького: «Чи вже ж тепер на Україні стали такі маленькі та мізерні люди, як оце ти? — спитав один чоловік...»).

 

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Марійка Допитлива просить допомогти з'ясувати їй питання:

— Чого можна навчитися у Карпа Летючого, а що — вважати за недоліки у його характері?

Карпо Летючий

Позитивні риси	Недоліки
Мав запорізьку вдачу: сміливий, відважний; добре володів майстерністю лоцмана; дотримувався народних звичаїв, гордий як орел	Необережний, необачний; трохи самовпевнений; не дуже замислюється про життя народу, не досить його знає

 

- Якою була Україна за часів Запорозької Січі й за часів Карпа Летючого?

Україна Запорожців	Україна Карпа
Цінувала волю, славу, вміла відстоювати незалежність; мужньо захищалася від ворогів – нападників; вважала за краще смерть, ніж покору	Забула славне героїчне минуле Запорожців; терпить від поневолювачів; люди підкорилися своїй долі, збайдужіли

 

- Про що говорить прізвище головного героя Карпа Летючого?

(Асоціюється з польотом, сміливістю, мрією.)

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти у художніх творах та живописі приклади гіперболи, пейзажу, прокоментувати їх.

VI. ПІДСУМОК

 

 

Урок української літератури в 5 класі із застосуванням методу «Пошуково-дослідницької роботи»

 

Тема. Григір Тютюнник. «Дивак».

Мета: допомогти учням усвідомити ідею неповторності і багатства

внутрішнього світу людини, яка утверджується в оповіданні; з'ясувати художні особливості твору, його красу; формувати усвідомлення особливого призначення кожної людини на землі; виховувати прагнення до самореалізації, розкриття своїх кращих рис.

Тип уроку: формування і вдосконалення вмінь та навичок.

Обладнання:  портрет письменника, збірки творів, ілюстрації до  оповідання «Дивак».

Теорія літератури: оповідання, його особливості; головний та другорядні

герої; художні засоби.

ХІД УРОКУ

I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Повідомлення теми й мети уроку

2. «МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА»
3. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

На сьогоднішньому уроці буде знову присутня наша нова допитлива учениця, - Марійка Допитлива. Гадаю сьогодні, як і на попередньому уроці, ви знайдете відповіді на її запитання.

4. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання.

1) Виразне читання епізодів, які сподобалися найбільше.

2. Зачитування планів із взаєморецензуванням та коментарями вчителя.
3. Переказування за планом всього твору (ланцюжком) або улюблених епізодів.

4) Огляд ілюстрацій до твору.

IV. ФОРМУВАННЯ І ВДОСКОНАЛЕННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Пошуково-дослідницька робота в групах.

І група: знаходять в оповіданні різні види описів, з'ясовують їх художні особливості й роль у творі.

II група: з'ясовують, як побудоване оповідання (сюжет, кульмінація), тему, основну думку.

III група: характеризують образи оповідання.

IV група: з'ясовують, які художні засоби використовуються автором найчастіше і яка їхня роль у розкритті теми та ідеї.

V група («фантасти»): прогнозують, як складеться доля Олеся в подальшому.

VI група: порівнюють героя з образами дітей у світовій літературі (наприклад, з твору А.Ліндгрен «Пеппі-Довгапанчоха»).

6. група («експерти»): доповнюють, уточнюють, узагальнюють відповіді, роблять висновки.

Орієнтовні відповіді.

1) Портрет Олеся: «Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ», «Пальтечко в нього товсте, а сам тонкий».

Пейзаж: «В бору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром з верховіття»;

«Воно [дно] тьмарилось мулистим пилком, пускало бульбашки, котрі прилипали до криги — білі, круглі, як воляче око. Течія розчісувала зелений кушир, пряли тоненькими ніжками якісь жучки, боком долаючи пружний струмінь».

Опис речі: «А сьогодні, діти, ми будемо малювати... перегнійний горщечок. ...Потім вона дістала з портфеля гирунчик і урочисто поставила на стіл.

Діти почали малювати, виводячи кожен своє: той жлуктечко, інший ринку або макітерку. І оскільки дірку в денці ніяк було передати, то її чіпляли збоку».

Описи точні, лаконічні, неповторні, оригінальні. Допомагають глибше розкрити індивідуальність головного героя.

2) Твір названий за прізвиськом головного героя, таким його вважали оточуючі. Можна зрозуміти і як слово, що походить від слова «диво», «здивуватися».

Тема — розкриття вразливого душевного світу хлопчика, який понад усе бажав, щоб ніхто нікого не ображав, нічого не руйнував, не нівечив, щоб квіти, трави, риби жили мирно, а люди любили один одного.

Сюжет небагатий на події: шлях Олеся до школи, дятел; Федько знічев'я б'є Олеся; Олесь спостерігає за дном річки і бачить, як щука з'їла пліточку, плаче; на уроці малювання малює дятла замість перегнійного горщечка, як того вимагали; йде зі школи; спостерігає за різними дивами природи; радий, що Федько підійшов до нього миритися; чує про себе слова дядьків, думає над цими словами; їде з дідом по сіно, жаліє коней; не згоден зі словами діда; навіть уві сні мріє про злагоду в світі.

Кульмінаційні моменти: Олесь намагається врятувати від щуки пліточку; виходить із класу; не дає дідові бити коней.

Основна думка: треба поважати людську індивідуальність, особистість, не чинити зла ні людям, ні природі.

3) Олесь — головний герой. Добрий, вразливий, любить спостерігати за природою; прагне всіх захистити — сосну, маленьку рибку, коней; незлопам'ятний, товариський: вибачив Федькові й подарував йому цілий скарб — гніздо ремеза.

Вміє добре малювати; творча натура; не терпить безглуздя; трохи своєвільний (пішов з уроку).

Мати — любить і розуміє хлопчика.

Дід — не розуміє хлопчика, прагматичний, корисливий, вчить здобувати собі місце в житті, розштовхуючи інших; трохи жорстокий.

Вчителька — не розуміє індивідуальності хлопця, ставить принципи вище за людину.

Федько — задерикуватий, нерозважливий, але розуміє провину, намагається її загладити; товариський.

Героїв небагато, другорядні герої допомагають краще розкрити характер головного героя, змальовуються за допомогою невеликих, але чітких і виразних деталей.

4) Автор використовує епітети (тоненький лід, молодий лід, войовничий вигляд, подавлений теплий пиріг та ін.), порівняння (підскоче, як злякане пострілом звірятко, та ін.), метафори (промайнула чорна блискавка та ін.), фразеологізми (Через пень-колоду та ін.), діалог (дійсний та уявний), просторічні слова (ач'кий, не хто', кухваєчкою та ін.), емоційно забарвлену лексику (дурний, розприндився, мимрив, клята баба та ін.).

Художні засоби вживаються доречно, економно; вони виразні, впливають на уяву читача.

5. Олесь поїде вчитися до міста, у художню школу. Йому важко звикати до нового оточення, він мріє про ліс, річку. Продовжує боротися за справедливість, за добро, за гармонійні стосунки. Повертається в село й працює вчителем малювання, викладає по-новому, розвиваючи фантазію, творчу уяву та здібності учнів.
6. Пеппі Довгапанчоха — теж незвичайна особистість, яка виявляє свою індивідуальність у різних витівках, у мріях про нові способи навчання («екзамен» та ін.).
7. Експерти використовують висновки груп і висувають тезу, що оповідання Гр. Тютюнника цікаве за змістом, художньо довершене; характер героя і його душевні порухи розкриваються глибоко; оповідання справляє незабутнє враження.

2. Слово вчителя.

Головний герой оповідання Гр. Тютюнника — хлопчик Олесь. Щоб повно схарактеризувати його образ, треба скласти план.

1. Хто такий Олесь.
2. Вік хлопчика.
3. Зовнішній вигляд.
4. Поведінка, вчинки.
5. Заняття, уподобання.
6. Стосунки з однолітками, дорослими, рідними.
7. Риси характеру.
8. Моє ставлення до героя (що подобається, що не подобається).

3. Усний твір-характеристика героя.

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Марійка Допитлива пропонує розглянути таки ситуації і висловити свою позицію.

1) «Займи позицію»:

а) хотів би потоваришувати з Олесем;

б) не хотів би дружити з Олесем;

в) мені байдуже.

2. Уявіть, що ви зустрілися з Олесем, героєм оповідання Гр. Тютюнника. Про що б ви його запитали, а що б йому сказали?

3) Уявіть, що вам зустрівся на шляху Федько Тойкало, образив, ударив вас ні за що, а потім підійшов і став пригощати пирогами. Як би ви до цього поставилися?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати усний твір «Літературний герой, на якого я хотів би бути схожим».

VII. ПІДСУМОК

 

 

Висновок

Сьогодні , в умовах реформи загальноосвітньої і професійної школи, як ніколи раніше, підвищилися вимоги до уроку — основної форми навчання і виховання учнівської молоді.

Змістова наповненість та ідейно-виховна спрямованість  кожної навчальної години набувають  особливого значення, коли йдеться  про сучасний урок літератури, про  виховання в учнів активної життєвої позиції, їхньої готовності до самостійного трудового життя.

Удосконалення уроків літератури в школі — завжди актуальна  проблема. Чим краще організований  і проведений кожен урок, тим ширшою і глибшою буде літературна освіта молоді.

Художні твори дають великі можливості для виховання духовно багатої особистості. Але ці можливості завжди реалізуються вчителем. Соціологічні та психолого-педагогічні дослідження підтверджують, що далеко не всі учні виявляють готовність постійно спілкуватися з творами мистецтва: кожний третій підліток є пасивним читачем. Це викликає занепокоєння. У багатьох учнів не сформовані правильні критерії оцінки художнього твору, тому вони не вміють глибоко сприймати справжнє мистецтво, насолоджуватися ним, розумно використовувати його для свого духовного збагачення. Більшість учнів не лише середніх, а й старших класів недостатньо володіють технікою виразного читання. Все це зумовлено багатьма факторами, серед яких на першому плані — недосконалість і невисока педагогічна результативність уроків літератури, відсутність у процесі навчання динамізму, атмосфери мистецтва, високого інтелектуального та емоційного фону.