Шпаргалка по "Управление трудовыми ресурсами"

      Індивідуальний  попит на робочу силу—  це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

      • попиту на продукцію  фірми,

      • стану виробництва,

      • якості праці,

      • фонду заробітної плати,

      Формування  попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвідношення зайнятого і Незайнятого населення, використання мало конкурентних груп населення, особливостей пенсійного законодавства, а також кадрової політики на кожному підприємстві. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

25. Формування пропозиції  на ринку праці.

      Ринок праці — це передусім система  суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками. У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

      • особи, що не працюють, але бажають  працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які  шукають зайняття після перерви в роботі);

      • особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають  друге місце основної або додаткової роботи;

      • особи, які зайняті, проте явно ризикують  утратити роботу і тому шукають друге  місце роботи.

      Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

      Отже, ринок праці — це ринок найманої праці. Він охоплює відносини  від моменту наймання працівників  на роботу до їхнього звільнення.

      Важливою  умовою формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця — інтересам працівника.

      Ринок робочих місць як складова ринку  праці, що відбиває потребу у робочій  силі, передусім характеризується кількістю  вакансій на підприємствах і в  організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

      Необхідними умовами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

26. Часткова зайнятість  і скрите безробіття.

      Часткова  зайнятість — це добровільна неповна  зайнятість.

      Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

      Явна  неповна зайнятість

      Прихована неповна зайнятість

      Скрита  форма безробіття - існує тоді, коли кількість робітників на виробничих дільницях перевищує об"єктивно необхідну. Класичною сферою скритого безробіття є сільське господарство.

      Скрита  форма безробіття - існує тоді, коли кількість робітників на виробничих дільницях  перевищує об"єктивно 

      необхідну. Класичною сферою скритого безробіття є сільське господарство. 
 
 
 

27. Шляхи подолання фрикційного і структурного безробіття.

      Фрикційне безробіття пов’язане  з пошуком та очікуванням  роботи і має добровільний характер. Охоплює  велику кількість  людей в усіх країнах, має короткостроковий період тривалості та є неминучим. Шляхами подолання фрикційного безробіття є вдосконалення інформаційної бази на ринку праці та введення певних обмежень щодо переміщення робочої сили.

      Структурне  безробіття пов’язане  з невідповідністю  пропозиції праці та попиту на робочу силу. З часом у структурі сукупного попиту і в технології відбуваються зміни, які, в свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу.

      . Структурне безробіття, як і фрикційне, також вважають неминучим. Методами економічної політики, спрямованими на зменшення структурного безробіття, є програми розвитку переструктурованих галузей та регіонів країни, програми перекваліфікації робочої сили. 

28. Якість робочої сили і кваліфікація працівників.

      Якість  робочої сили –  це кваліфікація, накопичена з досвідом. Якість робочої сили характеризується: - обсягом загальноосвітньої підготовки працівників; - рівнем загальної культури; - рівнем професіоналізму і кваліфікації;                - наявним досвідом і навиками роботи; - етичною надійністю..

      Кваліфікація  працівника — це сукупність його загальної  і спеціальної  професійної освіти, необхідних знань, умінь, професійних навичок  та виробничого досвіду  для виконання  в даних організаційно-технічних  умовах певних видів  робіт певної складності.  

4. Охарактеризуйте  основные составные  элементы рынка  труда Украины 

СРТ – совокупный рынок труда,

CC – совокупное сырье, СП – совокупное предложение,

УС(УП) – удовлетворительный спрос и  предложение,

ТС(ТП) – текущий спрос и предложение, ТРТ – текущий рынок труда;

Совокупный  рынок труда образует совокупность спроса и совокупность предложения  в результате удовлетворений которых происходит заполнение вакантны рабочих мест (УС и УП). СП – включает все категории  экономически активного  населения, в смысле, тех кто работает или желает работать.

ТП  – на рынке труда  составляется с таких  основных групп: безработные, которые активно  ищут работу и готовые  к ней приступить; работники, которые  пытаются изменить место  работы; личности, которые  желают работать в  свободное от времени работы.

СС –  охватывает всю сферу общественной жизни и включает как укомплектованные работниками, так и свободные  рабочие места.

ТС –  определяется требованием на работников для заполнения вакантных рабочих  мест на условиях основной деятельности, совмещенности или для выполнения разовых работ. 
 
 
 
 
 
 
 

1. Безработица, ее  показатели и виды.

Безработица — социально-экономическое явление, предполагающее отсутствие работы у людей, составляющих экономически активное население.

Виды  безработицы:

Добровольная — связана с нежеланием людей работать. Вынужденная (безработица ожидания) — возникает, когда работник может и хочет работать при данном уровне заработной платы, но не может найти работу. Разновидности вынужденной безработицы: циклическая, сезонная,Зарегистрированная — незанятое население, занимающееся поиском работы и официально взятое на учёт.Маргинальная — безработица слабо защищённых слоёв населения (молодёжи, женщин, инвалидов) и социальных низов.Неустойчивая — вызывается временными причинами (например, при добровольной смене работниками мест работы или увольнении в сезонных отраслях промышленности).Структурная — обусловлена изменениями в структуре спроса на труд. Институциональная — безработица, возникающая в случае вмешательства государства или профсоюзов в установление размеров ставок заработной платы, отличных от тех, которые могли бы сформироваться в естественном рыночном хозяйстве.Фрикционная — время добровольного поиска работником нового места работы, которое устраивает его в большей степени, нежели прежнее рабочее место.Скрытая: 1. формально занятые, но фактически безработные лица; в результате спада производства рабочая сила используется не полностью, но и не увольняется. 2. наличие лиц, желающих работать, но не зарегистрированных в качестве безработных. Отчасти скрытая безработица представлена людьми, переставшими искать работу. 
 
 
 

5. Дайте характеристику  механизма функционирования  и факторы, которые  изменяют спрос,  предложение и  их величину на  региональном рынке  труда.

       Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), що включає все економічно активне населення, та сукупний попит (П), що визначається загальною потребою економіки у найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці, або ринок праці в широкому розумінні. Основна частина сукупного попиту та сукупної пропозиції задовольняються, що забезпечує працівників роботою, а робочі місця — працівниками та створює умови для функціонування економіки.

 Менша  частина сукупного ринку праці  з причин природного, механічного та економічного руху робочої сили і робочих місць виявляється вільною і потребує задоволення попиту та пропозиції шляхом зведення здобувачів роботи з вакантними робочими місцями. Ця частина сукупного ринку праці називається поточним ринком праці, або ринком праці у вузькому розумінні. Його обсяг визначається кількістю вакантних робочих місць та кількістю працівників, активно зайнятих пошуками роботи

      Співвідношення попиту  і пропозиції на  ринку праці —  це його кон'юнктура.  Вона обумовлена багатьма чинниками, серед яких основними є загальний стан економіки; галузева структура народного господарства; рівень науково-технічного розвитку країни; рівень життя населення; загальна міра розвитку ринкових відносин (багатоукладність економіки, розвиненість ринків житла, послуг, цінних паперів тощо); стан соціальної та виробничої інфраструктури та ін.

       Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці:

1) трудодефіцитна —  якщо попит перевищує  пропозицію. Це було характерним для нашої країни в останні роки радянської влади;

2) трудонадлишкова  — якщо пропозиція  перевищує попит,  що характерно  для сучасної української  (і не лише української)  економіки;

3) рівноважна, коли  попит відповідає  пропозиції, що в принципі є теоретичним ідеалом, до якого треба прямувати, але якого неможливо досягти. 

7.  Раскройте (на  региональных примерах) социально-экономическую сущность занятости.

Зайнятість  розкриває один з найважливіших  аспектів соціально-економічного життя людини, пов'язаний із задоволенням її потреб у сфері праці. Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво валового національного продукту, а отже — економічну основу життя суспільства. Разом з тим зайнятість має і соціальний характер: вона відображає потреби людей не лише в заробітках, але і у самореалізації через суспільно корисну діяльність.

 Таким  чином, зайнятість — це надзвичайно  важливе явище соціально-економічного  життя суспільства, яке далеко  не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти, як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб народного господарства у робочій силі із врахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи тощо.