Рак шкіри та нижньої губи

 

 

 

 

 

 

Кафедра радіології

 

 

 

Рак шкіри та нижньої  губи

/Реферат/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Івано – Франківськ 2011

План

Вступ

1. Рак шкіри
1. Епідеміологія
2. Етіологія і фактори ризику
3. Класифікація
4. Клініка
5. Діагностика
6. Лікування
7. Метастазування і прогноз
8. Профілактика
2. Рак нижньої губи
1. Епідеміологія
2. Етіологія
3. Класифікація
4. Клініка
5. Діагностика
6. Лікування та результати

Висновок

Література 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Рак шкіри - одна з частих форм злоякісних пухлин, яка рівною мірою вражає чоловіків і жінок, переважно у віці старше 50 років, зазвичай на відкритих ділянках тіла. Частота рака шкіри складає близько 5% загальної захворюваності на рак.

Рак нижньої губи (РНГ) зустрічається в Україні досить часто. Захворюваність становить 4,3 на 100 тис. населення, що ставить його на 16 місце в структурі онкопатології населення України. Частіше хворіють на РНГ чоловіки (у 4 рази), і мешканці сільської місцевості (у 2 рази) в порівнянні з жінками і міським населенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Рак шкіри 

1. Епідеміологія

 

Рак шкіри (РШ) - це друга  за поширенням (після раку легень) злоякісна  патологія в Україні. Захворюваність на рак шкіри в 1992 році становила 30,9 випадку на 100 тис. населення, у 1997 р. - 39,1, а в 1999 році - 35,5. Щороку діагностується близько 17,5 тис. нових випадків раку шкіри, а смертність становить всього 1,5/100 000. Тобто 98,5 % хворих на рак шкіри виліковуються і це, без сумніву, є значним досягненням онкології. У Сполучених Штатах рак шкіри (понад і,3 мільйона випадків щороку) не враховується при обчисленні загальних показників онкологічної захворюваності і смертності.

Останнім часом це запроваджено і в канцер-реєстрі  України. Захворюваність на рак шкіри  дещо більша у жіночого населення  України (37,9/100 000), ніж у чоловічого (32,7). У жінок він знаходиться на другому місці після раку молочної залози. Значне збільшення захворюваності відмічається, починаючи з 50-річного віку: від 40 випадків до 180/100000 у віці 70-74 років. А у віковій групі понад 75 років рак шкіри займає домінуюче положення серед усіх злоякісних захворювань у жінок. У чоловіків рак шкіри знаходиться на третьому місці, поступаючись ракові легень і шлунка. Спостерігається аналогічна картина росту захворюваності з віком: у 50-річному віці вона становить 40/100 000, у 70-74 роки - 210, а в 80 років - 312 випадків на і00 тис. чоловічого населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Етіологія та фактори ризику

 

• Фізичні фактори: - інсоляція вважається основним канцерогенним фактором. Девяносто відсотків раку шкіри виникають у тих місцях тіла, які постійно або інтенсивно зазнають впливу сонячного опромінення; - іонізуюче та рентгенівське випромінювання є причиною розвитку раку шкіри у віддаленому періоді після опромінення (через 20 і більше років). Причому базальноклітинний рак (БКР) виникає в 75 % випадків, а плоскоклітинний рак (ПКР) - в 25%. Рентгеноасоційований рак шкіри характеризується торпідним перебігом і агресивністю (наприклад, професійний рак шкіри рук у рентгенологів); - вугілля, вугільна смола, гудрон, асфальт - це виробничі канцерогенні фактори; - миш’як: тривала виробнича експозиція з миш’яковистими сполуками сприяє розвитку хвороби Боуена, мультифокального базальноклітинного і плоскоклітинного раку, а також асоціюється з карциномами кишечника. Тверді, жовтого кольору гіперкератозні нашарування в ділянці підошв і долонь є ознакою хронічного контакту з миш’яком.
• Хронічні неспецифічні і специфічні процеси з явищами патологічної регенерації: - хронічні запальні процеси: трофічні виразки, остеомієлітні нориці, трщини і виразкування післяопікових рубців; - специфічні процеси: дискоїдний червоний вовчак, туберку-льоз шкіри, сифіліс, бульозний епідермоліз.
• Факультативні передраки: - гіперкератози: старечий кератоз, фотохімічні або сонячні ке-ратози (в 20-25 % випадків трансформуються в рак), шкірний ріг (10-12 % ризику переродження в карциному; рис. і9); - доброякісні новоутворення: папіломи, фіброми, фібропапіломи, кератоакантоми, аденоми сальних і потових залоз, бородавки, гемангіоми.
• Облігатні передраки: - пігментна ксеродерма, - хвороба Боуена (Bowen), - еритроплазія Кейра (Queyrat).
• Спадкові фактори: - пігментна ксеродерма (аутосомно-рецесивне захворювання). Діти з цією хворобою мають високий ризик розвитку БКР, ПКР і меланоми; - базальноклітинний невусний синдром (передається за ауто-сомно-домінантним типом) характеризується множинними ураженнями шкіри обличчя і тулуба вже в юнацькому віці.
• Інші фактори: - вік понад 50 років; - білий колір шкіри, світле і руде волосся, голубі очі, схильність до швидкого загару; - імуносупресія, як наприклад після трансплантації нирок, є сприяючим фактором для розвитку раку шкіри і лімфом; - папіломавіруси людини (HPV): НPV типів 5 і 8 спричиняють бородавчату епідермодисплазію, на грунті якої може виникнути ПКР під впливом сонячного опромінення. Як правило карциноми шкіри зовнішніх статевих органів і перианальної ділянки асоціюються з HPV типів 16 і 18; - активація онкогенів Kiras, N-ras, Haras, cmyc; інактивація антионкогенів (р53).

 

 

Передраковими захворюваннями варто вважати :

• альбінізм
• довгостроково існуючі виразки
• великі рубці і хронічні передпухлинні процеси - дискератози, у тому числі хвороба Бовена, пігментна ксеродерма і вовчанка
• радіаційний дерматит
• пігментна ксеродерма й ін.

 

Рак шкіри може розвиватися  в будь якому місці, трохи частіше на обличчі (спинка і крила носа, кут ока, чоло) і на тулубі у пахвовій ділянці, хоча нерідко вражає стопу або гомілку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.  Класифікація

 

ТNМ класифікація раку шкіри (UІСС, 2002)

Т-первиннапухлина:

Тх - первинна пухлина  не може бути виявленою

Т0 - немає ознак первинної  пухлини 

Тіs - карцинома in situ

Ті - пухлина розміром до 2 см

Т2 - пухлина розміром 2 - 5 см

Т3 - пухлина розміром понад 5 см

Т4 - пухлина проростає  в екстрадермальні тканини: м’язи, хрящ, кістку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.  Клініка

 

Рак шкіри, залежно від  морфологічної структури, поділяють  на базальноклітинний (БКР) і плоскоклітинний (ПКР). На базальноклітинну карциному  припадає 75 % усіх злоякісних захворювань  шкіри, 20 % - на ПКР, решта 5 % -на меланому, саркоми, лімфоми та ін.

Базальноклітинний рак  клінічно проявляється такими формами:

1. вузлова (нодулярна) форма переважно виникає на обличчі у вигляді воскоподібної папули з дрібними вкрапленнями чи судинною сіткою, які просвічуються через матову поверхню пухлини. Новоутворення, як правило, світлого чи світло-рожевого кольору.
2. базаліоми характерно кратероподібне заглиблення в центрі, яке часто покрите кіркою. Пухлина поширюється як горизонтально, так і в глибину шкіри. З часом у ділянці заглиблення появляється виразка, яку валикоподібно охоплюють краї пухлини.
3. виразково-вузлова форма БКР. Прогресуюча базаліома інфільтрує м’які підлеглі тканини, проростає в хрящ, руйнує кістку, спричиняє арозійні кровотечі. Цей місцево-деструктивний тип базаліоми (“rodent ulcer”) тяжко піддається лікуванню, часто рецидивує. Проте описані зміни відбуваються на досить тривалому проміжку часу (інколи декілька років), тому вчасна діагностика і лікування можуть перервати перебіг цього злоякісного процесу;
4. поверхнева форма БКР виникає на шкірі тулуба і голови, часто проявляються численними вогнищами (первинно-множинна карцинома), у вигляді коричневих сухих кірочок, лусочок, під якими знаходяться поверхневі ураження, що нагадують ерозії, які тривалий час не гояться. Такий тип базаліоми поширюється в більшості випадків горизонтально;
5. склеротична базаліома переважно уражає шкіру обличчя, дуже нагадує рубцеву тканину кольору слонової кістки, має чітко обмежені краї, плоска, щільна, дещо виступає над рівнем шкіри.

 

Плоскоклітинний рак  шкіри може перебігати у вигляді таких форм:

1. вузлової
2. виразкової
3. інфільтративної

Рак шкіри клінічно проявляється виникненням безболісного щільного одного, чи відразу декількох вузликів, що зливаються між собою, рожево-жовтуватого  воскоподібного кольору, іноді з перловими просвітчастими краями, ерітематозними чи пігментованими. Пухлина прогресивно збільшується й швидко звиразковується. Лише деякі форми рака шкіри (базаліоми) відрізняються дуже повільним ростом, іноді існуючи по багато років без видимих змін. Ракова виразка має характерні припідняті, валикоподібні різко ущільнені краї і грязно-сірого кольору дно. В міру розвитку пухлини настає зрощення її з підлягаючими тканинами й утворення щільного нерухомого інфільтрату. Часта ознака - супутня телеангіоектазія.

Іноді передпухлинне  утворення ніяк не змінюється, але  з'являються метастази в лімфатичні вузли. Плоскоклітинний рак тече повільно, але в пізніх стадіях  зазвичай виникають регіонарні і  віддалені метастази. У рідкісних  випадках рак шкіри має агресивний перебіг (рецидиви зі швидким ростом, раннє метастазування в легені, кістки й інші тканини).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5 Діагностика.

 

Скринінг 

Спеціально розробленої програми скринінгу в нашій країні немає. Однак кожний медичний працівник (лікар, фельдшер, медична сестра), здійснюючи елементарний огляд шкіри пацієнта, може запідозрити злоякісний ріст і цим сприяти своєчасній діагностиці. Та найбільш ефективним діагностичним методом є ретельне самообстеження всієї поверхні шкіри (перед дзеркалом), яке рекомендується здійснювати один раз на місяць. При виявленні навіть незначного ураження шкіри не займатись самолікуванням, а звернутись до спеціалістів: дерматолога, онколога.

Ретельний огляд підозрілої на рак пухлини проводять через  збільшувальне скло. Для підтвердження діагнозу застосовують радіоізотопне дослідження, визначаючи накопичення радіоактивного фосфору в пухлині, що при раку досягає 300-400% у порівнянні зі здоровою ділянкою шкіри.

Основний метод розпізнавання  цієї форми рака - цитологічне вивчення відбитків пунктата з виразки або з щільних ділянок пухлини, або біопсія, при якій висікають шматочок у вигляді сектора, захоплюючи краї здорові тканини. Гістологічно - вогнища злоякісних клітин знаходяться в склеродермоподібній фіброзній тканині. Цей тип БКР найчастше рецидивує; -пігментнабазаліома (вкл. - рис. 17) буває як поверхневою, так і нодулярною (необхідна диференційна діагностика з меланомою). Плоскоклітинний рак (ПКР) клінічно зустрічається у вигляді екзофітної форми росту (вузловий, грибоподібний), поверхневої та виразково-інфільтративної форми (вкл. - рис. і8, 20). Порівняно з БКР цей тип раку характеризується глибокою інфільтрацією шкіри, мікроскопічним площинним поширенням між шарами шкіри, “гіпертрофічним” виразкуванням, ураженням регіонарних лімфатичних вузлів і віддаленим метастазуванням (в 2-5 % випадків). Поверхневий ПКР проникає в глибину шкіри до початку ретикулярного шару, у той час як інфільтративний - захоплює всю товщину шкіри і підлеглу жирову тканину. На шкірі голови ПКР виникає в 75 % випадків, на руках -у і5 %, решта - в інших місцях (тулуб, нижні кінцівки; промежина: екстрамаммарний рак Педжета з ураженням вульви, мошонки, перианальної ділянки). Діагностика Діагностичний алгоритм: огляд, пальпація пухлини (визначається ступінь інфільтрації підлеглих тканин), пальпація регіонарних лімфовузлів, біопсія пухлини, інші методи обстеження (рентгенографія ОГК, УЗД). Верифікація діагнозу: - зскрібок скальпелем з виразково-ерозивної поверхні пухлини й приготування мазків для цитологічного дослідження; - мазки-відбитки з виразково-ерозивної поверхні; - аспіраційна пункційна біопсія пухлини (цитологічне дослдження); - ексцизійна або інцизійна біопсія пухлини (гістологічне дослідження); - аспіраційна пункційна біопсія лімфатичних вузлів при підозрі на метастази.

Для виключення наявності  метастазів у внутрішніх органах  використовують ультразвукове дослідження (УЗД), рентгенографію і комп'ютерну томографію (КТ).

6. Лікування.

 

Xipypгічні методи  і вилучення пухлини: - для 1-ї стадії БКР вважається адекватним висічення пухлини в межах до 0,5 см візуально нормальних тканин (95 % ефективності). Для пухлин розміром понад 2,0 см у діаметрі висічення здійснюється в межах 0,5-1,0 см. Рецидивна і склеро-дермоподібна форми БКР вимагають відступити від краю пухлини на і,0-2,0 см; - для ПКР діаметром менше 1,0 см рекомендується висічення в межах 1,0 см нормальних тканин (90-100 % лікувальний ефект); пухлини розмірами понад 1,0 см вимагають ширших країв висічення: 1,5-2,0-3,0 см (70-90 % ефективності). Електроексцизія чи висічення скальпелем пухлин на стадії Т1-Т2 здійснюють під місцевим знеболюванням, дотримуючись правил абластики й антибластики. Висічення пухлин на стадії Т3-Т4 здійснюється при загальному знеболюванні. Залежно від величини операційного дефекту тканин застосовують різні методи пластики: звичайне зіставлення країв рани з накладанням швів; пластика місцевими тканинами шляхом перемщення шкірно-жирових клаптв; аутодермопластику; ведення рани з очікуванням утворення грануляційної тканини і відстроченою аутодермопластикою або самостійною епітелізацією рани. У західних клініках для висічення злоякісних пухлин шкіри застосовується так звана мікроскопічна хірургічна техніка за методом Mohs. Це спосіб висічення пухлини з одночасним гістологічним контролем (на кріостатних зрізах) горизонтального поширення пухлини по всіх шарах шкіри. Таким чином, можлива ще субопераційна корекція країв і глибини висічення. Якщо при БКР пухлину меншу < 20 мм висікти в межах 3 мм візуально здорової шкіри, то в краях рани, що утворилася, у 85 % випадків не знаходять клітин карциноми; висічення в межах 4-5 мм збільшує до 95 % відсутність ракових клітин на периферії. Хірургічні методи висічення найбільш ефективні у випадках вузлового росту карцином шкіри.

Деструкція пухлини: - електрокоагуляція здійснюється у випадках поверхневих карцином невеликих розмірів; - кріодеструкція: три сеанси “заморожування” на всю товщину шкіри зі самостійним розморожуванням ефективні при карциномах І стадії (і00 %). Холодова деструкція клітин пухлини наступає після їх охолодження (за допомогою рідкого азоту) до - 40°С і нижче. Кріодеструкцію не застосовують при склеродермоподібній формі БКР; - лазерна хірургія: під дією високоенергетичного лазерного випромінювання наступає миттєве “випаровування” (вапори-зація) пухлини.

Операції при метастазах у регіонарні лімфатичні вузли (N11): - операція Ванаха (підщелепова фасціально-футлярна лімфаденектомія) у випадках локалізації карциноми на шкірі обличчя; - пахвова лімфаденектомія (карцинома верхньої кінцівки та грудної клітки); - операція Дюкена (пахвинно-стегнова лімфаденектомія) при локалізації пухлини на нижній кінцівці.