Органiзацiя роботи iнспекцiї з питань захисту прав споживачiв в Одеськiй областi

 

Зміст

1. Закон України  « Про захист прав споживачів»

1.1 Права споживачів  та їх захист

1.2 Громадські  організації споживачів

1.3 Діяльність  органів влади у сфері захисту  прав споживачів

2. Індивідуальне  завдання

2.1 Характеристика  та основні функції Інспекції  з питань захисту прав споживачів

2.2 Коротка характеристика  підприємства та основні його  функції

2.3 Асортимент  окремих груп товарів та їх  нормативні документи

2.4 Інформація  щодо маркування та умов зберігання  товарів

Висновки

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Закон України  « Про захист прав споживачів»

1. Права споживачів та їх захист

          Стаття 4.  Права та обов'язки споживачів

         1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та  обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну  та своєчасну інформацію про  продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування майнової та моральної  шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

6) звернення до суду та інших  уповноважених органів державної  влади за захистом порушених прав;

7) об'єднання в громадські організації  споживачів (об'єднання споживачів).

2. Споживачі також мають інші  права, встановлені законодавством  про захист прав споживачів.

3. Споживачі зобов'язані:

1) перед початком експлуатації  товару уважно ознайомитися з  правилами експлуатації, викладеними  в наданій виробником (продавцем,  виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз'яснення  умов та правил використання  товару - до початку використання  товару звернутися за роз'ясненнями  до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно  з його цільовим призначенням  та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним  для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Стаття 5. Захист прав споживачів

1. Держава забезпечує споживачам  захист їх прав, надає можливість  вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

2. Держава створює умови для  здобуття споживачами потрібних  знань з питань реалізації  їх прав.

3. Захист прав споживачів здійснюють  спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади у сфері  захисту прав споживачів та  його територіальні органи, Рада  міністрів Автономної Республіки  Крим, місцеві державні адміністрації,  органи і установи, що здійснюють  державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень  прав споживачів, які можуть бути  встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким  чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким  чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої  споживач не може відмовитись,  а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності  сторін договору, учасником якого  є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується  право споживача на одержання  необхідної, доступної, достовірної  та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію,  яка є небезпечною, неналежної  якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним  чином;

8) документи, які підтверджують  виконання договору, учасником якого  є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

1. Захист прав споживачів, передбачених  законодавством, здійснюється судом.

2. При задоволенні вимог споживача  суд одночасно вирішує питання  щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

3. Споживачі звільняються від сплати  судового збору за позовами, що  пов'язані з порушенням їх прав.

1.2 Громадські  організації споживачів

 Стаття 24. Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)

1. З метою захисту своїх законних  прав та інтересів споживачі  мають право об'єднуватися у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2. Об'єднання споживачів є громадськими  організаціями, що провадять свою  діяльність відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян".

3. Держава підтримує діяльність  об'єднань споживачів.

Стаття 25. Права громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів)

1. Об'єднання споживачів мають право:

1) вивчати споживчі властивості  продукції, попит на неї, проводити  опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;

2) проводити самостійно або звертатися  до уповноважених державних органів щодо проведення експертизи та випробування продукції;

3) одержувати від органів виконавчої  влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

4) сприяти відповідним державним  органам у здійсненні контролю  за якістю продукції та обслуговування;

5) надавати юридичну і консультаційну  допомогу споживачам згідно із  законодавством;

6) вносити пропозиції щодо розроблення  нормативних документів, які встановлюють вимоги до якості продукції;

7) представляти і захищати інтереси  споживачів в органах виконавчої  влади та органах місцевого  самоврядування згідно із законодавством;

8) вносити органам виконавчої влади  і суб'єктам господарювання пропозиції про заходи щодо підвищення якості продукції, про тимчасове зупинення випуску та реалізації продукції, яка не відповідає встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації продукції, що становлять небезпеку для життя, здоров'я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому природному середовищу, фальсифіковану та дефектну продукцію, а також про коригування цін, встановлених з порушенням законодавства;

9) звертатися з позовом до суду  про визнання дій продавця, виробника  (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо  невизначеного кола споживачів і припинення цих дій.

При задоволенні такого позову суд зобов'язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів.

Рішення суду, що набрало законної сили, про  визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов'язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами;

10) відповідно до законодавства  захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських  організацій споживачів (об'єднань  споживачів);

11) звертатися до правоохоронних  органів та органів виконавчої  влади про притягнення до відповідальності  осіб, винних у випуску та реалізації  продукції неналежної якості;

12) інформувати громадськість про  права споживачів;

13) сприяти розвитку міжнародного  співробітництва у сфері захисту  прав та інтересів споживачів.

1.3. Діяльність органів  влади у сфері захисту прав  споживачів

          Стаття 26. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів.

         1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

1) давати суб'єктам господарювання  обов'язкові для виконання приписи  про припинення порушень прав  споживачів;

2) перевіряти у суб'єктів господарювання  сфери торгівлі і послуг, у  тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання  обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

3) відбирати у суб'єктів господарювання  сфери торгівлі і послуг, у  тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;

4) проводити контрольні перевірки  правильності розрахунків із  споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;

5) одержувати безоплатно від суб'єктів  господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

6) припиняти відвантаження і реалізацію  товарів, що не відповідають  вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;

7) забороняти суб'єктам господарювання  реалізацію споживачам продукції:

а) на яку відсутні документи, що засвідчують  її відповідність вимогам нормативних документів;

б) на яку в нормативно-правових актах  та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

в) ввезеної на територію України без  документів, які підтверджують її належну якість;

г) на яку строк придатності не зазначено  або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;

ґ) яка є фальсифікованою;

8) приймати рішення про:

а) припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків;

б) тимчасове припинення діяльності суб'єктів  господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;

9) опломбовувати у порядку, передбаченому  законодавством, виробничі, складські,  торговельні та інші приміщення  суб'єктів господарювання сфери  торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;