Товарознавча характеристика золотих сережок

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Луцький національний технічний  університет

 

 

Кафедра товарознавства

та експертизи в митній справі

 

 

                                        КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни

«Товарознавство ювелірних  товарів і годинників»

на тему:

 

«ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЗОЛОТИХ СЕРЕЖОК

(ЗА МАТЕРІАЛАМИ  МАГАЗИНУ «ЗОЛОТИЙ ВІК»)»

 

 

Виконала:

ст.гр. ТЕМ-41

Рудчик О.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1  ТОВАРОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОЛОТИХ СЕРЕЖОК………………………………………………………………………4

1.1. Класифікація ювелірних товарів………………………………..4

1.2. Історія виникнення золотих сережок…………………………….5

1.3. Золото та золоті сплави як сировина для виготовлення золотих сережок…………………………………………………………….6

1.4. Конструкція і виготовлення сережок……………………………8

1.5. Класифікація сережок……………………………………………14

1.6. Споживні властивості золотих сережок……………………….16

1.7. Вимоги до якості золотих сережок…………………………….18

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ  ЮВЕЛІРНОГО МАГАЗИНУ «ЗОЛОТИЙ ВІК» ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ……22

2.1. Характеристика ювелірного магазину «Золотий вік»………22

       2.2. Характеристика асортименту ювелірного магазину «Золотий

               вік» та фактори його формування………………………………23

2.3. Оцінка ювелірних виробів………………………………………26

2.3.1.Оцінка ювелірних виробів з діамантами…………………27

2.3.2.Оцінка ювелірних виробів із смарагдами, рубінами,

         сапфірами,   природними перлами………………………29

                        2.3.3. Оцінка ювелірних виробів без вставок…………………29

        2.3.4. Історико-художня оцінка виробів………………………30

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………34

ДОДАТКИ………………………………………………………………………36

 

 

 

ВСТУП

 

Серед предметів, якими користується людина в повсякденному житті, прикраси, а зокрема, ювелірні вироби, займають особливе місце. Особливий статус особистих  прикрас пов'язаний з тим, що вони не мають ніяких практичних функцій. Їхнє основне призначення – підкреслити  соціальне і матеріальне становище  власника. Крім того, у стародавні часи вони наділялися магічними властивостями і виконували роль оберегу. Стан ринку ювелірних прикрас та біжутерії є індикатором стану економіки країни в цілому, платоспроможності населення та його рівня життя. Значну частку особистих прикрас становлять сережки із золота, тому тема курсової роботи є актуальною.

Таким чином, мета курсової роботи полягає у вивченні показників якості ювелірних виробів, зокрема золотих сережок, та методик визначення цих показників, а також проведенні оцінки якості ювелірних прикрас, вивчення асортименту магазину «Золотий вік».

Об’єктами даної роботи є золоті сережки. Предметом дослідження є споживні властивості золотих сережок.

Методичною базою для  написання курсової роботи стали нормативно-правові акти щодо якості ювелірних товарів та методів визначення їх якісних показників, підручники та довідники, інтернет-джерела.

Мета і завдання дослідження  зумовили структуру роботи, яка складається  зі вступу,  двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Перший розділ присвячено розгляду товарознавчої класифікації ювелірних виробів, вивченні їх споживних  властивостей та основних вимог до якості. У Другому розділі зроблено аналіз асортименту ювелірних товарів  у магазині «Золотий вік», визначено  фактори, які впливають на його формування. За результатами роботи зроблено висновки та подано рекомендації.

РОЗДІЛ 1

ТОВАРОЗНАВЧА  ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОЛОТИХ СЕРЕЖОК

 

1. Класифікація ювелірних товарів

 

Ювелірні вироби класифікують  по основній ознаці – призначенню  – на вісім груп, які ділять на підгрупи, а підгрупи – на види і  підвиди. У види і підвиди об’єднуються ювелірні вироби певної конструкції або одного фасону, виготовлені з певного матеріалу і які мають самостійні артикули. Така класифікація допомагає розмістити ювелірні вироби в магазинах так, щоб покупець міг швидко орієнтуватися при виборі необхідних йому товарів, а також дає можливість застосувати кодування, що важливо при обробці документації[4].

Ювелірні товари ділять за призначенням на наступні групи:

• Особисті прикраси. До них відносять: прикраси для голови; прикраси для шиї і плаття; прикраси для рук; гарнітури.
• Предмети туалету. До них відносять: предмети жіночого туалету; предмети чоловічого туалету; інші предмети  туалету.
• Предмети для прикраси інтер'єру. До них відносять: керамічні художні вироби; каменерізні і янтарні художні вироби; художні вироби з дерева; косторізні  художні вироби; художні вироби з пап'є-маше; художні  вироби з металу.
• Предмети для сервіровки столу. До них відносять: окремі предмети для сервіровки столу; сервізи і прилади.
• Письмові обладнання. До них відносять: обладнання для листа і чернення; предмети для  зберігання письмових обладнань; письмові прилади.
• Обладнання для годинників. До них відносять: обладнання для наручних годинників; обладнання для кишенькових годинників.
• Предмети для куріння. До них відносять: предмети для зберігання тютюну і тютюнових виробів; предмети для тримання тютюнових виробів; предмети для висікання вогню; інші предмети для куріння.
• Сувеніри. До них відносять: пам'ятні медалі; нагрудні значки; герби, ключі, брелки-сувеніри, символи; сувенірні скульптури малих форм; сувенірні вироби народних художніх промислів; інші сувенірні вироби.

За матеріалом, що використовується, ювелірні вироби можуть бути золотими, срібними, мельхіоровими, латунними, з  кістки, каменя і ін.[5].

 

1.2. Історія виникнення  золотих сережок

 

Сережки придумані людиною  в глибоку давнину і залишаються  досі надзвичайно популярним у всіх частинах світу. Історія їх починається  ще в кам'яному столітті, коли в  хід йшли перші вироби з черепашок, пластинок, дерев'яних паличок.

Встановлено, що ще сім тисячоліть тому азіати торгували сережками, 4 тис. до н. е. в них красувалися єгиптяни, а потім і шумери. У гробниці Тутанхамона були виявлені золоті сережки-кільця. У Стародавньому Римі та Стародавній Греції любили сережки із золота, зроблені у вигляді дисків та підвісок. Кількість сережок відображала суспільний статус. Право носити прикраси в обох вухах мали тільки багаті люди, в той час як один екземпляр дозволявся рабам, наложникам, циганам. Вже пізніше вони припали до смаку і звичайним вільним громадянам. На східноєвропейських землях цей вид прикрас виник приблизно в 3-2 тис. до н.е.

Сережки користувалися популярністю у вавилонян, слов'ян, персів, арабів, германців, індійців. У всіх народностей  дві сережки вважалися прерогативою заможних людей, проте дизайн їх значно відрізнявся. Так, наприклад, багаті скіфи  носили чоловічі золоті сережки у  вигляді кілець або спіралей, жителі античного Причорномор'я носили сережки із золота у вигляді дисків та джгутів із зображеннями голів тварин. Птахи, комахи, квіти, фрукти у багатьох народностей були улюбленим мотивом прикрас.

У різний час і в різних народів носили чоловічі сережки. Приміром, у Середньовіччі – цигани, шахраї, пірати. З легкої руки Генріха III виникла мода на прикраси у французької знаті чоловічої статі. Давньоруським хлопчакам втягали сережку в ліве вушко, причому на Русі цими виробами прикрашали і одяг. У козаків за допомогою сережки позначали єдиного сина в родині.

В Європі мода на сережки  із золота та інших матеріалів виникла  в XVIIст. в Італії і швидко охопила весь континент. Ці прикраси стали справжніми витворами ювелірного мистецтва, видозмінювалися відповідно до віянь часу[10].

 

1.3. Золото та золоті сплави як сировина для виготовлення золотих сережок

 

Золото (Au) – ця кристалічна речовина (сингонія кубічна) красивого яскраво-жовтого кольору з сильним металевим блиском. Густина 19,3 г/см³, температура плавлення 1 063⁰ С. Твердість по Брінеллю 20 кгс/мм², по шкалі Моуса 2,5[6].

Висока пластичність золота дозволяє з 1г отримати пластину в 27 м², або 3 км дроту. Межа пружності 46 кгс/см². Золото має значну механічну міцність: дріт поперечним діаметром 1 мм² розривається лише при навантаженні 27 кг. Воно володіє високою теплопровідністю і як більшість металевих речовин великою електропровідністю.

Золото дуже стійкий метал: з киснем повітря не з'єднується; у воді і на повітрі не втрачає  металевого блиску; луги і кислоти, солі і сірководень на нього не діють. Але воно розчиняється в «царській  горілці» (суміш однієї частини концентрованої азотної кислоти і трьох частин концентрованої соляної кислоти). Розчиняється золото і в ціанистому калії, хлористій і бромній воді. Золото легко з'єднується з ртуттю, утворюючи сплави темно-сірого кольору, звані амальгамою. Ці властивості золота використовують для витягання його з деяких руд (золото-срібних, золото-мідних і ін.). Такі процеси називають амальгамуванням, хлоруванням, цинкуванням. На спеціальних підприємствах його очищають від різних домішок і одержують високопробне золото. Цей процес очищення золота називають афінажем. В природі також зустрічаються самородки золота у вигляді шматків, пластин і ін.[16].

Ювелірна промисловість  випускає вироби, виготовлені з потрійного сплаву, який складається із золота, срібла і міді. Такий сплав відрізняється  порівняльною міцністю і має красивий жовтий колір, добре прокочується і  легко піддається чеканці. Рідше  застосовується подвійний сплав  золота і срібла. Залежно від змісту інших металів золото може мати різні  кольори.

Сплави золота — золото утворює сплави з багатьма металами. До складу золотих сплавів як легуючі компоненти можуть входити срібло, мідь, паладій, родій, платина, цинк, нікель, кадмій, ртуть і ін. Із сріблом і міддю золото сплавляється у всіх пропорціях з утворенням твердих розчинів.

Сплави золото-срібло є  безперервним рядом твердих розчинів цих металів один в одному. Вони відрізняються м'якістю, володіють  доброю ковкістю і добре піддаються механічній обробці. Срібло знижує температуру  плавлення і змінює колір сплаву. Із збільшенням вмісту срібла колір  сплавів змінюється від жовтого  до  світлого . При вмісті срібла до 30 % колір сплаву зеленувато-жовтий, до 50 % — жовто-білий, до 60 % — майже білий і при 65% жовтий колір сплаву повністю зникає.

Сплави золото-мідь є безперервним рядом твердих розчинів тільки при  високій температурі, при 425— 450°  С.

Сплави золото-платина, що містять від 25 до 80 % (атомних) платини, утворюють суміші двох твердих розчинів. Твердість сплавів зростає із збільшенням кількості платини. Так, при вмісті 20 % (по масі) платини твердість складає 40 кг/мм2, при 50 % — 80 кг/мм² і при 80 % досягає максимального значення в 128 кг/мм², після чого твердість знижується. Із збільшенням кількості платини колір сплавів з жовтого перетворюється на сірий.

Сплави золото-паладій  утворюють безперервний ряд твердих  розчинів. Максимальну твердість (60 кг/мм²) має сплав, що містить 85 % (атомних) паладію. Паладій підвищує температуру плавлення золотого сплаву і різко змінює  його колір при вмісті в сплаві 10 % паладію зливок забарвлюється в білий колір. Пластичність і ковкість сплаву зберігаються.

Сплави золото-платина-паладій, що містять до 40 % (атомних) паладію, — механічна суміш паладію і твердих розчинів золота в платині. Сплави із вмістом паладію більше 40 % є однорідними твердими розчинами трьох металів один в одному і володіють високою твердістю.

Сплави золото-паладій-срібло утворюють безперервний ряд твердих  розчинів, володіють високою пластичністю і неокислюваністю, мають красиве  забарвлення.

Платина забарвлює золото в білий колір інтенсивніше за паладій, жовтизна втрачається вже  при вмісті в сплаві 8,4 % платини[17].

 

1.4. Конструкція і виготовлення сережок.

 

Є велике число різновидів сережок без каменів, як простих, так і складних форм. Підрозділяються  вони і по конструкції, і по методу кріплення. Залежно від художнього виконання сережки можуть бути гладкими і ажурними.

Замки в сережках різні  по конструкції: гачки з клямкою  і вільні; гачки з петелькою; відкриті гачки у вигляді скоби на шарнірі, гвинтового з'єднання, складні типу «патент» і ін.[12].

Сережки із замками  у вигляді гачків. До числа таких сережок відносяться сережки з різними художніми елементами (кульки і напівкульки, квітки і ін.), які жорстко сполучені з гачками. Причому разом з художнім елементом, жорстко є сполучений з гачком, може бути використаний додатково і підвіска, сполучена з ним жваво на петельці (колечку).

Для виготовлення сережок  із замками у вигляді вільних  гачків, гачків з петелькою і відкритих  гачків злиток (шматок) дорогоцінного  металу вальцюють з періодичним  відпалом і вибілюванням в пластину необхідної товщини і пруток, з  якого витягується дріт необхідного  перетину.

Художні елементи можуть виготовлятися  штампуванням або випилюванням уручну з подальшим формуванням. Потім  до художнього елемента припаюють дріт, який надалі згинають круглогубцами в гачок форми, що вимагається. Причому необхідно добитися єдності форми гачків на обох сережках. Якщо замок передбачається у вигляді вільного гачка, то сережки рихтують, обпилюють, шабрують і заздалегідь шліфують; якщо ж у вигляді гачка з петелькою, то на тильній стороні художнього елемента проводять розмітку і визначають крапку до якої потрібно припаяти пластинку, де переміщатиметься на шарнірі петелька. При цьому необхідно визначити таке місце, де б петелька могла легко відкривати і закривати гачок, тобто захоплювати і розкривати підпружинений гачок.

Петельку виконують з  дроту, згинаючи її у вигляді трикутника, і просмикують в паз спеціальної  пластинки, яка припаяна до тильної  сторони сережки. Потім такі сережки  рихтують, обпилюють, шабрують і заздалегідь  шліфують, після чого обробляють за  загальноприйнятою технологією[12].