Нотаріальна таємниця

План

1. Нотаріальна  таємниця

2. Нотаріальний  процес та його стадії

Використана література 

     1. Нотаріальна таємниця

     Робота  нотаріуа пов'язана з постійним  спілкуванням з багатьма людьми та ознайомленням з документами. В  ході такого ознайомлення нотаріус дізнається значну кількість інформації стосовно осіб, їх сімейного стану, наявності майна та ін. Саме ця інформація і являє собою нотаріальну таємницю.

     2 вересня 1993 року Верховна Рада  України прийняла Закон України  “Про нотаріат” № 3425-ХІІ (далі  – Закон про нотаріат), який встановив правові засади нотаріальної діяльності в нашій державі. Вперше в історії України та вітчизняного нотаріату почали діяти приватні нотаріуси, які надають населенню України та юридичним особам нотаріальні послуги та інші послуги правового характеру.

     18 червня 1994 року наказом Міністерства  юстиції України № 18/5 було затверджено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі – Інструкція), яка встановила детальний порядок вчинення нотаріальних дій всіма нотаріусами України, незалежно від того, займається нотаріус приватною нотаріальною діяльністю, або працює у державній нотаріальній конторі.

     Вчинення  нотаріальних дій нотаріусами України  має провадитись з дотриманням зазначених нормативних актів.

     Стаття 8 Закону про нотаріат встановлює, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчинюють нотаріальні дії, зобов’язані додержуватися таємниці цих дій.

     Необхідність  та обов’язковість додержання таємниці вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами закріплюється нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, зокрема Положенням про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 червня 1998 р. № 36/5 (далі – Положення про робоче місце). Пункт 7 Положення про робоче місце зазначає, що робоче місце нотаріуса має відповідати вимогам щодо збереження таємниці вчинюваних нотаріальних дій (відповідно до ст. 8 Закону про нотаріат). Нотаріус не вправі працювати в одному приміщенні з особами, діяльність яких не пов’язана з вчиненням нотаріальних дій. Приміщення має складатися з двох і більше кімнат.

     При цьому Положення про робоче місце  поширюється лише на приватних нотаріусів. Цей факт зумовив вчинення державними нотаріусами нотаріальних дій у приміщеннях, де знаходяться два і більше нотаріусів, які одночасно вчинюють різні за характером нотаріальні дії для декількох фізичних та юридичних осіб. Перебування клієнтів різних нотаріусів в одному приміщенні є порушенням принципу нерозголошення таємниці нотаріальних дій.

     Частиною 2 ст.8 Закону про нотаріат встановлюється правило, згідно з яким довідки про  вчинені нотаріальні дії та документи  видаються лише громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинюються нотаріальні дії. Що ж до інформації про посвідчені заповіти, то ч. 4 тієї ж статті встановлено, що довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.

     Наявність великої кількості нормативних  актів, які регламентують діяльність правоохоронних органів та в певних своїх частинах суперечать чинному законодавству України, призводить до непорозумінь між правоохоронними органами та нотаріусами. Працівники правоохоронних органів обґрунтовують свою вимогу необхідністю здійснення перевірки заяви громадянина або звернення юридичної особи. І зазначають, що без інформації, яка міститься у справах нотаріуса, питання про порушення кримінальної справи чи відмову у її порушенні з передачею всіх матеріалів на розгляд суду не може бути вирішено. Нотаріуси, в свою чергу, посилаючись на Закон про нотаріат, відмовляються надавати таку інформацію.

     Нотаріуси мають пам’ятати, що довідки про  вчинені нотаріальні дії та документи  видаються на письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури, органів дізнання і слідства в зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться в їх провадженні. Поряд з цим, на письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки, документи та копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та здійснення оподаткування. Таким чином, наведена норма обмежує коло осіб, які мають право знати про вчинені нотаріальні дії, а ч. 6 ст. 8 Закону про нотаріат на них покладається обов’язок додержувати таємницю про відомі їм вчинені нотаріальні дії.

     Відповідальність  нотаріусів за недодержання таємниці нотаріальних дій чітко визначена  ст. 12 Закону про нотаріат, пунктом  “ж” якої встановлюється, що порушення нотаріусом вимог, передбачених ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону про нотаріат, є підставою для анулювання Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

     Відповідальність  інших посадових осіб, які при  виконанні службових обов’язків дізналися про вчинені нотаріальні  дії, формулюється досить туманно: “...несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України” (ч. 7 ст. 8 Закону про нотаріат).

     Згідно  ст. 8 ЗУ «Про Нотаріат» Нотаріальна  таємниця – це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

          Нотаріус, органи і посадові особи,  що вчиняють нотаріальні дії,  стажист нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

          Обов'язок дотримання нотаріальної  таємниці поширюється також на  осіб, яким про вчинені нотаріальні  дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

          Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

          Довідки про вчинені нотаріальні  дії та копії документів, що  зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких  вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

          Довідки про вчинені нотаріальні  дії та інші документи надаються  нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.

          Довідки про суму нотаріально  посвідчених договорів, які необхідні  виключно для встановлення додержання  законодавства з питань оподаткування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.

          Довідки про наявність складеного  заповіту та витяги із спадкового  реєстру за виключенням заповідача  видаються тільки після смерті  заповідача.

          Нотаріус не має права давати  свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

          На вимогу Міністерства юстиції  України, Головного управління  юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси видають підписані ними копії документів та витяги з них, а також пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами".

          Нотаріус та особи, зазначені  у статті 1 цього Закону, а також  стажист  нотаріуса  зобов'язані  зберігати  нотаріальну  таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням  правової  допомоги чи  ознайомленням  з  документами  і нотаріальна дія або дія,  яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.     

     Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється  також на осіб, яким про вчинені  нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи  іншої  роботи,  на  осіб, залучених  для  вчинення нотаріальних дій у якості свідків,  та на інших осіб,  яким стали відомі відомості,  що  становлять  предмет нотаріальної таємниці.

          Особи, винні   в   порушенні   нотаріальної  таємниці,  несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.     

     Довідки про вчинені нотаріальні дії  та копії  документів,  що зберігаються  у нотаріуса,  видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам,  за дорученням яких або щодо  яких  вчинялися нотаріальні дії.  У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого.  У  разі  визнання  особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього,  має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії,  якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

          Довідки про  вчинені  нотаріальні   дії  та   інші   документи  надаються  нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду,  прокуратури,  органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або   кримінальними   справами,   справами   про   адміністративні правопорушення,  що  знаходяться  в  провадженні  цих  органів, з обов'язковим зазначенням номера справи  та  прикладенням  гербової печатки відповідного органу.

          Довідки про   суму  нотаріально   посвідчених  договорів,  які  необхідні виключно для  встановлення  додержання  законодавства  з питань  оподаткування,  надаються нотаріусом  протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної  податкової служби.

          Нотаріус не  має  права давати  свідчення в якості свідка  щодо відомостей,  які становлять нотаріальну таємницю,  крім  випадків, коли  цього  вимагають  особи,  за  дорученням  яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

          На вимогу Міністерства юстиції  України,  Головного управління  юстиції Міністерства юстиції  України в Автономній Республіці  Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси видають підписані ними копії документів та витяги з них,  а  також пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами.{  Стаття  8  із  змінами,  внесеними згідно  із Законом N 762-IV (  762-15  ) від 15.05.2003; в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 } 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Нотаріальний процес  та його стадії

     Діяльність нотаріальних органів врегульована нормами нотаріального процесуального права : здійснювана у визначеному процесуальному порядку. Змістом цієї діяльності є сукупність взаємних прав та обов'язків суб'єктів процесу — нотаріальних органів і осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Об'єднані нотаріальними правовідносинами, ці суб'єкти здійснюють процесуальні дії, спрямовані ж досягнення відповідної мети.

     Нотаріальний  процес — це вид юридичного процесу, що являє собою встановлений законом  порядок вчинення нотаріальних дій. Нотаріальний процес характеризується наступними ознаками:

     1) нотаріальний процес — це розгляд  певної юридичної справи;

     2) нотаріальний процес — це діяльність  по здійсненню операцій з нормами права, тобто різновид правозастосовчої діяльності, коли відповідний державний орган або посадова особа повинні безпосередньо використати норми права для вирішення конкретної юридичної справи;

     3) нотаріальний процес — правова  форма діяльності уповноважених  на те органів держави та  посадових осіб. Вчинення нотаріальних  дій виконує чітко встановлене коло осіб. їх конкретний склад і обсяг компетенції встановлені законодавством (статті 1,3, 34—38, 40 Закону). Крім того, природа нотаріального процесу характеризується не тільки суворо передбаченою компетентністю вчинення функцій, але і вимогами встановлення чітко визначеного певного ступеня професіоналізму в діяльності всіх посадових осіб як суб'єктів — організаторів процесу (ст.З Закону);