Болонський процес

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Марта 2012 в 10:29, реферат

Краткое описание

Питання болонського процесу і його впровадження на теренах нашої держави турбує усіх, хто має хоча б якесь відношення до навчання. Те, що Болонська система сама по собі продуктивна погодяться всі. Питання лише втому на скільки якісно і правильно вона буде запроваджена у наших ВНЗ. Розглянемо основні позитивні сторони роботи системи і ті проблеми, що заважають її якісному функціонуванню.

Содержимое работы - 1 файл

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС.doc

— 39.00 Кб (Скачать файл)


БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС: ПЕРСПЕКТИВИ ТА РЕАЛІЇ

                                                                                                    Тетяна Сєдих

НПУ імені Драгоманова,

фізико - математичний

інститут

Питання болонського процесу і його впровадження на теренах нашої держави турбує усіх, хто має хоча б якесь відношення до навчання. Те, що Болонська система сама по собі продуктивна погодяться всі. Питання лише втому на скільки якісно і правильно вона буде запроваджена у наших ВНЗ. Розглянемо основні позитивні сторони роботи системи і ті проблеми, що заважають її якісному функціонуванню.

Серед позитивів Болонського процесу можна відзначити: 1) автономність університетів; 2) мобільність студентів та викладацького складу; 3) запровадження модульної системи оцінки знань; 4) створення системи кредитів європейської системи взаємозаліків; 5) запровадження додатка до диплому; 6) запровадження двох навчальних циклів: до дипломного (бакалавр – не менше 3-х років, прирівнюється до кваліфікації) і післядипломного (магістр – два роки), а згодом додано третій цикл – здобуття ступеня доктора наук; 7) ліквідація вченого ступеня «кандидат наук» і запровадження «доктора філософії»; 8) уніфікація систем освіти; навчання щонайменше один семестр у будь-якому університеті іншої країни; 9) забезпечення соціальних умов реалізації права на освіту.

Тепер проаналізуємо чинники, що негативно впливають на перехід до кредитно- модульної освіти: 1) надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей. Кращі світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше; 2) недостатнє визнання в українському суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, готуючись до вступу у ВНЗ ми орієнтуємося не на кваліфікацію бакалаврату, а на фахову спеціальність; 3) загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості нової вищої освіти, що наростає в геометричній прогресії; 4) збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці; 5) невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їхня еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV; 6) ми змирилися з нехтуванням передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі; 7) неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність у державі в чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих; 8) відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип “освіта упродовж життя” поки що в умовах нашої держави не може бути в повній мірі реалізований; 9) університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.

Таким чином, проведений аналіз позитивів та гальмівних чинників дозволяють виділити найважливіші завдання, щодо впровадження ідей Болонського процесу в українських ВНЗ: 1. Опрацювання, опублікування та неухильне дотримання словника основних термінів Болонського процесу. 2. Створення та негайне запровадження нового Положення про організацію навчального процесу у ВНЗ. 3. Впровадження в повному обсязі ECTS як єдиної системи кредитного трансферу. 4. Напрацювання необхідного нормативно-правового забезпечення визнання неформального навчання. 5. Модернізація описів державних стандартів. 6. Розроблення Національної Рамки кваліфікацій. 7. Опрацювання концепції третього циклу навчання

Болонський процес – це процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою в європейському просторі. Якщо майбутнє України пов'язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має заспокоювати нас і стримувати глибинне її реформування.

Всесвітнє визнання нашої освіти та висока якість навчання – це досягнення попередньої епохи, попередньої системи влади, попереднього покоління. Нині можна з жалем констатувати, що незважаючи на природні досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система (демократичність, гнучкість, незаідеологізованість), у масовому вимірі освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (особливо нових) не конкурентоспроможна на європейському ринку праці. Це зобов'язує менше говорити про власні досягнення, а все більше аналізувати світові та європейські тенденції реформування освіти і відповідно до цього напружено і послідовно вдосконалювати нашу професійну сферу діяльності.

Ми починаємо рух до Болонського процесу. На цьому шляху важливо, щоб нас не спіткала небезпека. Вона в тому, аби наші перетворення не виявилися поверховими, косметичними і не звелися лише до конференцій і обговорень. Вони мають бути такими, щоб дозволяти досягнути бажаної мети – надати молоді можливість співпрацюючи з Європою, приймати активну участь у розбудові демократичної і незалежної України і зробити усіх нас громадянами прекрасної європейської країни.

Джерела

1.                  Європейський освітній портал. Що таке болонський процес?: [Электрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.eu-edu.org/ua/bolonsky1.html

2.                  Освітній портал. Болонський процес в Україні. ?: [Электрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/bologna/



Информация о работе Болонський процес