Формування у молодших школярів вміння вчитися

15

• переносити знання й способи діяльності, життєвий досвід у нову ситуацію;
• застосовувати аналогію як засіб засвоєння нового;
• уявляти та прогнозувати (вміти висловлювати припущення, здогадки, гіпотези); моделювати, комбінувати, доповнювати, продовжувати, перетворювати;
• знати сутність і вміти використовувати експериментальні вміння;
• знаходити до однієї задачі кілька правильних відповідей.

     Контрольно-оцінні, рефлексивні вміння та навички:

• вміти застосовувати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності за планом, зразком, аналогією, відповіддю, схемою;
• вміти прогнозувати результат, користуватися різними способами виправлення помилок;
• оцінювати відповідність обраних засобів завданням роботи;
• вдаватися до прийомів поопераційного та підсумкового контролю в процесі виконання навчального завдання;
• вміти аналізувати, пояснювати і оцінювати свої дії;
• брати участь у взаємному оцінюванні навчальної роботи;
• виявляти готовність до взаємоконтролю і взаємооцінювання в парній, груповій роботі [30, с. 4].

     Щоб успішно просуватися по всіх етапах навчальної діяльності, молодші школярі  у співробітництві з учителем мають оволодіти повним діапазоном загальнонавчальних умінь і навичок.

     Не  порівнюючи вагомості всіх названих загальнонавчальних умінь і навичок, на нашу думку, навчально-організаційні  вміння й навички є їхньою першоосновою і органічною частиною, тому дуже важливо забезпечити їх ефективне формування вже в молодших школярів, бо дитина, яка вміє самостійно вчитися, в майбутньому зможе самостійно та творчо працювати, жити.

     Формування  вміння вчитися як і кожне вміння здійснюється в кілька етапів. На підготовчому етапі школярі вчаться здійснювати первинне опрацювання навчального матеріалу, складати плани, ставити експерименти за прямими

16

вказівками  вчителя. Перший етап характеризується виробленням навички вибору способу  дій і застосування його в роботі над додатковим джерелом, формуванням ситуативного інтересу до додаткового матеріалу і способів діяльності. На другому етапі учні оволодівають вміннями самостійно виконувати дії у пошуковій та пізнавальній діяльності, закріплення стійкого інтересу до додаткових джерел інформації. Для третього етапу є характерним оволодіння навичками пошукової діяльності, уміннями самостійно бачити проблему, формулювати її, пропонувати шляхи її вирішення, навичками реалізації розробленого плану, здатністю робити висновки та узагальнення [22, с. 4].

     Для забезпечення успішності процесу формування вміння вчитися необхідно спеціально і системно впливати на учнів, поєднуючи  опосередковані та прямі засоби. Особистісно  орієнтоване, гуманне спілкування, різні прийоми заохочення допитливості, виникнення позитивних інтелектуальних почуттів (емоційність навчання), самостійності думки, нагромадження і осмислення цілеспрямованих спостережень, підтримка розумових зусиль дитини, розвиток асоціативного мислення, уяви - це все дає імпульс для стимулювання дослідницької поведінки, що дозволяє перевірити свої сили у процесі пошукової діяльності, вільного вибору завдання тощо. Прямі засоби формування в учнів умінь навчатися — використання систем розвивальних вправ і завдань багатофункціонального характеру.

• Перша група прямих засобів: розвиток процесів сприймання, уяви, формування організаційних, логіко-мовленнєвих, загальнопізнавальних, оцінних і контрольних умінь та навичок.
• Друга група: виконання учнями готових і самостійно створених конструктивних, фантазійних, творчих завдань засобами слова, образу, практичної дії.
• Третя група: включення у навчальний процес завдань комплексного характеру, у яких провідна навчальна дія підживлюється, збагачується завдяки іншим (трудові дії музичним і віршованим супроводом; словесні творчі роботи — одночасним сприйманням живопису; орфографічні вправи — музичним ритмом і т. ін.).

17

• Четверта група: використання опор, алгоритмів, моделей (особливо тих, які створюються дітьми у співробітництві з учителем і стимулюють їх самостійні міркування), що допомагають молодшим школярам переходити від конкретного до узагальнених способів дій [26, с. 1-2].

     У процесі формування даного вміння органічно взаємодіють змістова, мотиваційна і процесуальна сторони. Отже, учень вміє вчитися, якщо він визначає

сам або приймає мету, яку ставить вчитель, відповідно до неї планує і виконує необхідні дії, контролює та оцінює свої результати. Ці уміння мають міжпредметний характер і формуються протягом усього навчання в початковій школі під час вивчення всіх навчальних предметів з урахуванням розвивальних можливостей тієї чи іншої теми. Але їх не можна зводити лише до зовнішніх проявів організованості навчання. Вони мають передбачати формування в учнів умінь і навичок, які забезпечують швидке входження молодших школярів у навчальний процес, їхню здатність діяти спрямовано, орієнтуватися в часі, заздалегідь обдумувати послідовність і способи виконання завдання.

     Таким чином, вміння вчитися – комплексне поняття, яке передбачає формування системи загальнонавчальних умінь і навичок, зокрема, навчально-організаційних, мовленнєвих, пізнавальних,  контрольних та творчих. Тобто, щоб сформувати в учнів вміння вчитися, раціонально оволодівати знаннями важливо виробити в них цілий комплекс різноманітних організаційних та інтелектуальних умінь, які забезпечуються самостійністю у навчанні.

     Отже, формування вміння вчитися у молодших школярів – це одна із важливих сторін гармонійного розвитку компетентної у всіх відношеннях особистості. 
 
 
 
 

18

Розділ 2

Елементи  технології навчання молодших школярів вміння вчитися 

2.1 Методика формування  основних видів  загальнонавчальних  вмінь 

     Оскільки  вміння вчитися є комплексним  умінням, що має міжпредметний характер, тому час для роботи по його формуванню вчитель знаходить на різних уроках, враховуючи розвивальні можливості тієї чи іншої теми. Також поряд з прийомами, що стимулюють дітей до самостійного застосування цих умінь, практикуються спеціальні завдання і засоби навчання розумових дій, які становлять структуру кожного вміння. Важливим для формування вміння вчитися є розвиток процесів сприймання, уяви, формування організаційних, логіко-мовленнєвих, загально-пізнавальних і контрольно оцінних умінь та навичок.

     Формуванню  організаційних умінь та навичок  також сприяє формування умінь швидко і раціонально працювати з  книжкою. Реалізації цих завдань сприяє відповідна робота на уроках читання, коли особливо наполегливо слід домагатися, щоб діти:

     1. Шукаючи потрібний твір, не гортали сторінки, а знаходили його назву в змісті, а потім за номером сторінки — у книжці. Наприклад, на уроці читання у 3 класі за підручником О.Я.Савченко на початку вивчення нового розділу "Вірші про світ природи і дитинства" вчитель може запропонувати учням такі завдання:

- Знайдіть  і прочитайте назву розділу в змісті книжки. Перегляньте, які твори належать до цього розділу. З творами яких письменників ми познайомимось?

- Сьогодні  ми вивчатимемо творчість Марійки  Підгірянки, які її твори тут  надруковано? Вкажіть відповідну сторінку [31, с. 30-31].

     2. Уміли користуватися підрядковим словником, в якому пояснюються невідомі або маловживані слова з читаного твору. Саме тому не є доцільним учителю пояснювати слова, тлумачення яких є у підручнику. Також варто спонукати  

19

учнів до самостійного складання і пошуку тлумачення нових невідомих слів, до ведення спеціальних записів у зошитах. Для успішного проведення цієї роботи

важливо проводити знайомство учнів з  різними видами словників систематично і послідовно. Необхідно забезпечити  кожному учневі у класі вільний доступ до малих тлумачних словників школяра та навчити користуватись ними.

     3. Знали, що таке  червоний рядок, абзац, діалог, римські цифри, тобто уміли  досконало орієнтуватись у різних  книгах та знали їх складові, розпізнавати і вміти швидко віднаходити основні, виділені жирним шрифтом, моменти. Вирішення цього завдання повинно здійснюватися протягом усього періоду навчання на різних уроках (української мови, читання, образотворчого мистецтва, трудового навчання). окрім того можна проводити свята й походи до бібліотек, на тему: "Книга – твій друг", "У світі книг", "Бібліотека – дім книг", "Енциклопедія, підручник, словник", "Періодична література – що це?"

      Для того, щоб учні краще засвоїли вищезгадані  поняття, учитель обов'язково повинен  вживати їх у повсякденному мовленні. Наприклад, на уроках читання на етапі перечитування тексту в 3 класі доцільно, щоб учні читали текст по абзацах, а на етапі перевірки розуміння прочитаного можна пропонувати учням такі завдання:

- Перечитайте  мовчки другий абзац. Що в ньому описується?

- Про  що йде мова в четвертому  абзаці? У якому абзаці йде  мова про те, що робив малий Тарас у другого дяка? [31, с. 22-23].

- Знайдіть  в тексті уривок з журналу.  Чи легко було це зробити?  Чому? (Савченко О. "Чи любиш ти читати журнали?") [31, с. 16-18].

     Роботу  із підручником на початку року чи семестру варто починати із загального ознайомлення із ним: обкладинка, форзаци, зміст, структура підручника, умовні позначення, визначення кількісної переваги тексту над ілюстраціями. Наприклад, при ознайомленні з другою частиною читанки 3 класу на початку семестру варто попрацювати з учнями над матеріалом форзацу (тлумачення

прислів'їв). А  також в процесі опрацювання  текстів, головна думка яких пов'язана  із тим, що виражено у прислів'ях можна запропонувати виконати таке завдання:

20

     - Які влучні вислови, розміщені  на сторінках форзацу, передають  основний зміст даного твору  (Олекса Кобець "Хотів би я знати…") ?[31, с.4]    

     До  організаційних належить уміння орієнтуватися  часі, берегти його. Оволодіння цим умінням — одна головних ознак культури розумової праці.

     Формування  в молодших школярів почуття часу — складний і тривалий процес, адже час не має наочної форми, він завжди сприймається суб'єктивному про нього кажуть: пливе, тягнеться, біжить, летить...  Час на уроці діти сприймають теж по-різному, залежно від інтересу, посильності навантаження, самопочуття. Кожна дитина має знати резерви свого часу на уроці (не роздивлятися на всі боки, не перепитувати, довго не вагатися, діяти відразу після вказівки вчителя, тримати в порядку приладдя тощо). Протягом певного часу на різних уроках діти поступово нагромаджують особистий досвід, уявлення про те, що можна виконати за 1, 2, З хвилини: скільки написати літер, прочитати сторінок, вирізати фігурок, які фізичні вправи виконати, скільки зробити кроків, стрибків. Корисні й "зворотні" вправи: попередня прикидка, що можна встигнути за певний час, і перевірка припущення практичними діями [27, с. 174].

      Для розвитку вміння працювати й довго  зосереджуватися на певній справі, об'єкті, раціонально та доцільно використовувати час, можна запропонувати учням виконати вправу "Я працюю з секундоміром".

Хід вправи

Поставте секундомір на три хвилини. Тепер пишіть, рахуйте, учіть, намагаючись ні на секунду не відволікатися від справи. Зосередьте свою увагу на тому, що ви виконуєте. Це вимагає великої напруги сил і викликає втому. Тому, коли годинник продзвенить, зробіть "робочу перерву". Відхиліться назад, відкладіть ручку чи олівець. Розслабтеся. Перевірте те, що ви написали. Якщо зроблене вас задовольняє, продовжіть роботу. Якщо ви незадоволені тим, що зробили (написали брудно, з помилками, з великою кількістю виправлень), переробіть роботу. Поставте секундомір. Знову, максимально зосередившись, працюйте три хвилини. 

21

      Через кілька днів, коли трьох хвилин для  зосередженої роботи вам буде мало, збільшуйте час роботи до чотирьох хвилин. Цього проміжку часу для  зосередженої роботи дотримуйтесь доти, доки він вам знову не видасться занадто коротким. Тоді продовжіть його до п'яти хвилин і в тім же порядку продовжуйте працювати, поступово збільшуючи час "робочого циклу". Завдяки цьому ви будете ставати все уважнішими.