історія досліджень У ГАЛУЗІ ЕЛЕКТРИКИ

     Четверта  серія дослідів – препарував жабу вдома на столі – з`єднав залізним крючком нерви мозку із м`язами – кожного разу отримав конвульсії жаби!!! Це навело на думку про протікання електричного флюїду від нервів до м`язів – так звана “істотна електрика”!

     Підмітив  дуже важливий факт: Якщо провідник (дуга) неоднорідний (наприклад, до мозку під`єднаний мідний, а до м`язів – залізний), то конвульсії в багато разів сильніші і триваліші!!!

     Висновок: “істотна електрика” має ту саму природу, що й “машинна” електрика. У 1795-97 р.р він детальніше виклав теорію “істотної електрики”: ця електрика накопичується в нерівноважному стані у м`язових тканинах; через м`язевий нерв вона переходить у металеву дугу, а через неї – знову повертається у м`язу. Іншими словами, м`язи і нерви (за Гальвані) утворюють ніби то дві обкладинки лейденської банки. 

     Алессандро вольта (1745-1827) – не довіряв “істотній електриці”, вважав, що такої електрики взагалі не існує за виключення електричних риб.

     Так було, поки він не ознайомився з  роботою Гальвані. Він почав повторювати  досліди Гальвані у 1792 р. і “перейшов від зневіри до фанатизму” - за словами Вольта.

     Вольта  цікався, перш за все, фізичною стороною цього процесу. Якщо Гальвані вважав, що причини “істотної електрики” у фізіологічних процесах всередині тварини, то

     Вольта – що електрика виникає в результаті з`єднання різнорідних металів, а жаба лише відіграє роль реєструючого пристрою.

     Вольта  висловив гіпотезу: металеві тіла мають властивість діяти на електричний флюїд, який знаходиться в них, відштовхуючи або притягуючи його. Дотик різних металів з флюїдом викликає різну дію на нього і тому приводить флюїд у рух – так виникає електричний струм.

     Далі  Вольта запропонував змінити назву  “істотна електрика” на “металева електрика”.

СУПЕРЕЧКА ГАЛЬВАНІ І ВОЛЬТА

     Після публікації гіпотези Вольта навколо  “гальванізму” розігралася суперечка.

     Прибічники  “істотної електрики” – спостерігали скороченням`язів жаби без участі двох металевих провідників.

     Прибічники  “металевої електрики” – досягли кращих успіхів! –         1) Вольта перевірив свою гіпотезу, виключивши жабу з досліду, а обмежився лише фізичними приладами. Цим він довів, що простий дотик різних металів приводить до їх електризації; - нібито під дією якоїсь сили електрика переганяється з одного металу в інший; в результаті один метал заряджається позитивно, а інший – негативно. (Це було відкриття контактної різниці потенціалів!!!)

2) Для виявлення контактної різниці потенціалів Вольта використав сконструйований ним електрометр з конденсатором. Електрометр Вольта – це електроскоп із шкалою. Одну пластину конденсатора він з`єднував з землею, а іншу – з металевою пластиною (наприклад, з срібною), яка була притиснута до іншої (цинкової) пластини, з`єднанню, у свою чергу, з землею. За шкалою електрометра визначав контактну різницю потенціалів.

3) Дослідження  Вольтом гальванічної електрики привели до створення першого гальванічного елемента. (1800 р.) – “Вольтов столб” (стр.262 – Спаський, ч.1).

     Вольта  став творцем “контактної теорії гальванічного елемента”.

     Паралельно  існувала інша теорія гальванічного елемента – ХІМІЧНА. Згідно з нею, електричний струм виникає в результаті хімічної дії, що відбувається всередині гальванічного елемента.

     Між прибічниками цих  теорій виникла дискусія. 
 
 
 

5. Дослідження російських вчених з електрики (В.Петров, Лодигін, Яблочков)

     Петров  – відкриття електричної дуги. Досліджував хімічну та світлову дію електричного струму. 
 

6. Відкриття електромагнетизму  (Х.Ерстед, Ж.Біо, Ф.Саварр, О.Лаплас) 
 

7. Роботи Ампера та їх значення для розвитку вчення про електрику