Трагедія на ЧАЕС. Причини виникнення та її наслідки

Учені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основних радіонукліда. Більша частина  з них розпалася протягом декількох місяців після аварії і небезпеки вже не представляє. У перші хвилини після вибуху й утворення радіоактивної хмари найбільшу загрозу для здоров'я людей представляли ізотопи так званих шляхетних газів. Атмосферні умови, що склалися в районі ЧАЕС у момент аварії, сприяли тому, що радіоактивна хмара пройшла мимо м. Прип'яті і поступово розвіявся в атмосфері, втрачаючи свою активність. Надалі серйозну тривогу лікарів викликали що випали на землю короткоживучі радіоактивні компоненти, в першу чергу йод-131. Незважаючи на те, що період його напіврозпаду, а, отже, і нейтралізації загрозливих властивостей менш восьми доби, він має велику активність і небезпечний тим, що передається по харчових ланцюгах, швидко засвоюється людиною і накопичується в організмі. У зв'язку з цим вводилися обмеження на вживання деяких харчових продуктів (наприклад, молока), проводилася йодна профілактика. Крім того, хто знаходився в найбільш небезпечній зоні висувалося вимога про обов'язкове використання респіраторів.

Після розпаду  більшої частини радіоактивного йоду увагу радіохіміки і медиків залучив, перш за все, плутоній. Він не настільки радіоактивний, однак довгожителів. Його нагромадження навіть у малих дозах (небезпечно для легень.  
В результаті досліджень з'ясувалося, що протяженность зон з підвищеною концентрацією плутонію була незначної, а хімічні форми і розміри часток, у яких він виявився, легко затримувався респіраторами.

Наступною проблемою  стали уже довго живучі ізотопи  стронцію і цезію, особливо цезій-137. Їхня наявність на тій чи іншій території сьогодні викликає необхідність проведення додаткових дезактиваційних робіт, а також визначає рішення питань реевакуації населення, його проживання у визначених районах, сільськогосподарських робіт режиму харчування людей і інших проблем.

* * *

 
Вжиті заходи :

Заходи безпеки, прийняті в м. Прип'яті, який потрапив у 30-кілометровій зоні, грунтувалися на "критерії для прийняття рішень щодо захисту населення у випадку  аварії атомного реактора", розроблених  і опублікованих вченими ще в 1963 році. Їх два.

Перший критерій для вжиття заходів безпеки (критерій "А") визначається рівнем зовнішнього  опромінення до 25 бер і загальним  опроміненням щитовидної залози в 30-250 бер. У випадку, якщо прогнозована доза опромінення не досягає цих рівнів або близька до них, ніяких особливих заходів, крім йодної профілактики і дотримання рекомендацій общегігіеніческого характеру, не потрібно.

За рівня  зовнішнього опромінення від 25 до 75 бер (критерій "Б") проводяться  заходи, пов'язані з профілактикою, укриттям населення залежно від місцевих умов. Крайнім рішенням може бути евакуація. Але її проведення стає обов'язковим лише тоді, коли прогнозується доза зовнішнього гамма-опромінення більше 75 бер.

Ситуація в  Прип'яті була така, що рівні радіації досягли критерію "А", але не досягли критерію "Б". Прогноз понад 50 бер взагалі був відсутній. Отже, з юридичної точки зору місто в той момент можна було і не евакуювати. Чому все-таки було прийнято таке рішення? Тому, що в результаті аварії на ЧАЕС стався не великий разовий викид активності (можливі наслідки якого були розраховані наукою заздалегідь), а викид активності, розтягнутий у часі.

В інших місцях, над якими навіть і пройшло  радіоактивна хмара, підстав для  евакуації та великих тривог не було, рекомендувалися лише заходи захисту за критерієм "А".

Першочерговою задачею по ліквідації наслідків  аварії було здійснення комплексу робіт, спрямованих на припинення викидів  радіоактивних речовин у навколишнє середовище із зруйнованого реактора. За допомогою військових вертольотів вогнище аварії закидався тепловідвідними і фільтруючими матеріалами, що дозволило істотно знизити, а потім і припинити викид радіоактивності в навколишнє середовище. Проводилися також спеціальні заходи щодо запобігання потрапляння радіоактивних речовин із зруйнованого реактора в грунт під будівлею 4-го енергоблоку.

Важливим етапом цієї роботи стало спорудження укриття  над зруйнованим реактором з  метою забезпечення нормальної радіаційної  обстановки на навколишній території  та в повітряному просторі.

З метою попередження розповсюдження радіоактивності через  підземні та поверхневі води в районі Чорнобильської АЕС був створений комплекс захисних та гідротехнічних споруд.

Завдяки дезактивації внутрішніх приміщень ЧАЕС їх радіаційна забрудненість знижена до звичайних  норм при обслуговуванні атомних  електростанцій.

На основній частині території станції рівні радіації становили (осінь 1988р.) Від 1 до 7 мР/год, у адміністративно-побутового корпусу, куди прибуває персонал, (0,5-0,7 мР/год Концентрація аерозолів на території АЕС знаходиться в межах допустимої норми для атомних станцій.

За два роки після аварії на ЧАЕС різні відомства, відповідальні за радіаційну обстановку в країні, за медичні аспекти аварії, отримали величезний масив даних (мільйони досліджень дозиметричного, радіометричного, спектрометричного характеру, які дозволили отримати всеосяжну інформацію про обстановку як на самій атомній станції, так і в інших районах.

У цілому радіаційна обстановка в 1988 році стабілізувалася, так як до цього часу в основному  розпалися короткоживучі радіонукліди і радіаційний фон на територіях, розташованих за межами 30-кілометрової зони, визначався довгоживучими радіонуклідами цезію-137.

Загальний фон  гамма-випромінювань у Києві становив в середині 1988 від 0,035 мР/год у  правобережних районах до 0,045 мР/год  у лівобережних. Рівні ці абсолютно безпечні. Не перевищує таких меж радіаційний фон і в інших великих містах, що знаходяться в радіусі 100-200 км від району аварії.

Більш складною є радіаційна обстановка в зоні жорсткого  контролю.

Радіаційне  забруднення тут нерівномірно. Під впливом погодних умов (дощі, напрямку і сили вітру) у період проходження радіоактивної хмари, що утворилася при аварії на ЧАЕС, у цій зоні сформувалися окремі плями цезію-137 (так звані цезієвого плями).

В даний час  в зоні жорсткого контролю триває дезактивація найбільш забруднених ділянок і здійснюються заходи щодо захисту населення від зовнішнього і внутрішнього радіоактивного опромінення. Вжито заходів, що забезпечують регламентацію опромінення жителів зони на тривалу перспективу відповідно до норм радіаційної безпеки, що діють в районах розміщення атомних станцій. Населення зони інформується про конкретну радіаційну обстановку в районах його проживання.

Перші оперативні заходи Політбюро ЦК КПРС і Уряд прийняли буквально через кілька годин після аварії на ЧАЕС. З тих пір питання ліквідації наслідків аварії знаходилися під контролем партійних і державних органів.

Передбачалися серйозні заходи матеріальної допомоги населенню, що постраждало в результаті аварії. Зокрема, виділялися кошти на одноразову допомогу, придбання одягу та інших предметів першої необхідності для переселенців громадян, на оплату їх харчування та проїзду.