Пріоритети зовнішньої політики України

      Україна після проголошення незалежності стала активним суб'єктом міжнародної політики. Основні засади зовнішньої політики України сформульовано в таких документах, як Декларація про державний суверенітет і "Основні напрями зовнішньої політики України", Конституція України, Концепція національної безпеки. В цих документах підкреслюється, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів та безпеки шляхом підтримання мирного і взаємного співробітництва з різними державами за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

     Зовнішня політика України — це сукупність стосунків держави України з іншими державами світу та міжнародними організаціям. У зовнішній політиці Україна керується рядом ключових пріоритетів:

•    захист державного суверенітету; забезпечення національної безпеки;

•    захист територіальної цілісності та недоторканності  державних кордонів, недопущення  втручання у внутрішні справи України;

•    забезпечення розвитку економічного потенціалу України  та здобуття нею високого місця у  міжнародному поділі праці;

•    захист українських громадян за кордоном;

•    формування позитивного інформаційного іміджу Української держави 

•   сприяння науково-технічному прогресу в Україні, розвитку її культури та освіти .

     Практична реалізація зовнішньої  політики України забезпечується  під керівництвом Президента  України Кабінетом Міністрів  України, Міністерством закордонних  справ, іншими центральними органами державної виконавчої влади на основі Конституції України.

    Україна як суб'єкт міжнародних  відносин зарекомендувала себе  як миролюбна, без'ядерна, позаблокова  держава з чіткими зовнішньополітичними  орієнтирами на зміцнення міжнародної  безпеки, інтеграцію до міжнародних організаційних структур. У цьому аспекті вагомими досягненнями міжнародної політики України слід вважати:

— приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної  зброї (1994 р.), ліквідацію стратегічного  і тактичного ядерного потенціалу;

— підписання факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні  права (1991 р.);

— членство в ОБСЄ, Раді Європи, а також у  МВФ, Світовому банку та Європейському  банку реконструкції і розвитку;

— налагодження співробітництва з ЄС і НАТО шляхом підписання програми "Партнерство заради миру" і "Хартії про особливе партнерство з НАТО", в якій задекларовані гаранти безпеки України в новій системі європейського порядку;

— налагодження контактів з країнами Великої  сімки, Центрально-Східної Європи, Латинської Америки, Близького та Середнього Сходу, Африки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону;

— підписання договорів про дружбу і співробітництво  зі своїми найближчими сусідами, зокрема  Росією і Польщею, завдяки яким вдалося  юридично закріпити існуючий між ними територіальний статус кво. 

2.Основні  напрями розвитку. Євроінтеграція, євроатлантична  та євразійська  інтеграція. 

Визначається  три основнi напрями зовнiшньої  полiтики України:  
1. розвиток двостороннiх мiждержавних вiдносин;

2. європейська iнтеграцiя;

3. багатостороння  дипломатiя

       Підкреслюючи вагомі досягнення міжнародної політики України, слід зазначити, що вона не повністю використовує вигідні геополітичні умови для ефективної реалізації своїх національних інтересів. Це стосується передусім відсутності чітких геостратегічних орієнтирів серед політичного істеблішменту України.

      Стосовно цієї проблеми можна  виділити декілька геополітичних  стратегій: європейську, євроатлантичну, євразійську, самобутнього розвитку, нейтрального статусу.

1) Європейська інтеграція — ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до Європейського Союзу. На сьогодні ЄС є найбільшим зовнішньоторговельним партнером України у світі.

             Цілком зрозуміло, що вступ України до ЄС є довготривалим, багатоетапним та віддаленим у часі процесом.

В настоящий  момент в отношении Украины действует  Европейская политика соседства.  Украина ведёт переговоры с ЕС о подписании договора об ассоциации предусматривающего упрощение визового режима и создание зоны свободной торговли.

      Для получения членства в ЕС необходима заявка на вступление и согласие всех стран-членов.

      Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається під час проведення щорічних засідань.

     Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС набула чинності 1 березня 1998 року.

      У червні 2007 року ЄС і Україна розпочали переговори про протокол до Угоди про партнерство і співробітництво щодо основних принципів участі в програмах ЄС.

28 липня  2010 року Єврокомісія запропонувала  Раді ЄС схвалити протокол.

       Згідно з документом, Україна зможе брати участь у всіх програмах ЄС, відкритих для участі третіх країн. При цьому Україна має вносити відповідні кошти до бюджету Євросоюзу, відповідно до вимог тих програм, в яких вона братиме участь.

       Документом також визначений приблизний список з 18 програм Євросоюзу, відкритих для співпраці з третіми країнами. Серед них - програми співпраці у сфері фінансового контролю, у сфері співпраці митних і податкових органів, у сфері інноваційного розвитку, захисту прав споживачів, фундаментальних прав і юстиції, боротьби з тероризмом і організованою злочинністю, у галузі вантажного транспорту і створення нової системи управління авіапольотами, посилення енергоефективності, розвитку інформаційного співтовариства, швидкого реагування на надзвичайні ситуації, в сферах охорони здоров`я, захисту авторських прав, наукових досліджень, а також в діяльності Європейського фонду регіонального розвитку.

Євроатлантика.info, за матеріалом "День" 

    Учасники П'ятнадцятого засідання Комітету з парламентського співробітництва (КПС) між Україною та Європейським Союзом, яке відбулося у листопаді 2010року, прийняли Заключні Заяву та Рекомендації.

     Під час виїзної частини було обговорено питання щодо перспектив для співпраці з Європейським Союзом у проектах регіонального розвитку в Одеській області, транскордонного співробітництва на кордонах України з Румунією та Молдовою.

Комітет Верховної  Ради України з питань європейської інтеграції в рамках своєї компетенції приділяє неабияку увагу питанням транскордонної співпраці, її законодавчого забезпечення та розвитку єврорегіонів.

      Зокрема, щодо стану відносин між Україною та ЄС у документі зазначається, що КПС: закликає до спільного підходу в Україні та ЄС на шляху до процесу європейської інтеграції України, який має бути підтриманий шляхом політичних, економічних та практичних заходів й інструментів. В документі йдеться, що КПС вітає чергові підтвердження української влади, що європейська інтеграція залишається стратегічним пріоритетом України у її зовнішній та внутрішній політиці.

     Учасники засідання наголошують на необхідності поглиблення співробітництва між Україною та ЄС у торговельно-економічній сфері як невід’ємній частині майбутньої Угоди про асоціацію та закликають обидві сторони до тісної співпраці над поглибленою та всеохоплюючою зоною вільної торгівлі, а також "закликають ЄС до поширення чотирьох свобод на Україну".

      Згідно із документом, КПС вважає, що приєднання України до Договору про Енергетичне Співтовариство може суттєво поглибити енергетичне співробітництво між Україною та ЄС і ефективно посилити безпеку постачань енергоносіїв до України та ЄС.

     Окрім того, щодо внутрішнього розвитку в Україні у Заключних Заяві та Рекомендаціях зазначається, що КПС бере до уваги зміну влади після проведення президентських виборів в Україні та створення нової більшості в Верховній Раді та нового уряду.

      У документі також зазначається, що реформи в Україні, спрямовані на вдосконалення політичної та економічної сфер у країні, а також на досягнення стандартів ЄС, будуть успішними, лише якщо вони супроводжуватимуться діяльністю зі зміцнення демократії та верховенства права у системі, що характеризується ефективним розподілом повноважень.

http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/article/news_left?art_id=221697&cat_id=37486 

2) Євроатлантична інтеграція  — захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Членство в НАТО вирішує багато важливих для майбутнього України як незалежної суверенної європейської держави питань: надає міцні гарантії її національної безпеки, територіальної цілісності та державного суверенітету; зміцнює національну обороноздатність країни, змушуючи її приводити свої збройні сили у відповідність до сучасних стандартів; посилює внутрішньополітичну та соціальну стабільність країни; сприяє підвищенню міжнародного авторитету України, активнішій участі в загальноєвропейських процесах, посиленню ролі в зміцненні стабільно.

 Участь  в ООН спрямована перш за  все на просування інтересів  України у процесі прийняття  найважливіших для усієї світової  спільноти рішень. Діяльність у  рамках ОБСЄ залишатиметься важливим чинником доповнення та розширення регіональної та загальної стабільності і безпеки в Європі.

     Важливим пріоритетом для забезпечення  стратегічних інтересів України  є економічна експансія як  на традиційних, так і нових  ринках для українських товарів та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці.сті та безпеки в Східноєвропейському та Чорноморському регіонах.

3) Євразійська інтеграція (Україна — Росія). Одним з найважливіших напрямків зовнішньої політики України є збереження та подальше зміцнення добросусідських стосунків з колишніми республіками СРСР. Україна дуже зацікавлена у добрих стосунках з усіма країнами колишнього СРСР та особливо з Росією

     Важливий пріоритет зовнішньої політики України - розбудова відносин з нашим основним стратегічним партнером - Росією.  Нас зв'язують спільні традиції та мова, економічні, соціальні, територіальні сфери, одже країни залежать одна від одної.

      З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі перебувають у напруженні.

     Відносини двох держав за президентства Л. Кучми були найбільш сприятливими і певною мірою добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.

      Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. Офіційна Москва розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України. Це знайшло своє продовження у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України.

     Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого позитивними та добросусідськими. Особливо після президентських виборів у 2010 році відносини на рівні влади почали налагоджуватися, дійшли згоди про постачання газу та інших проблем

http://pidruchniki.com.ua/12090810/politologiya/mizhnarodni_vidnosini_zovnishnya_politika_derzhavi 

Висновки