Що повинні знати батьк про збереження психічного здоровя дитини

    На емоційну атмосферу в сім'ї і на психічний стан її членів впливають також соціально-економічні чинники, серед яких можна виділити такі, як:

 · незадовільні житлово-побутові умови;

· зайнятість батьків;

Стилі батьківського виховання

     Психічне здоров'я або нездоров'я дитяти нерозривно пов'язані також із стилем батьківського виховання, залежать від характеру взаємин батьків і дітей .

Петровський А.В. у своїй літературі виділяє наступні стилі батьківського виховання :

1.Демократичний 

2.Контролюючий 

3.Змішаний 

     Демократичний характеризується високим рівнем прийняття дитини, добре розвиненим вербальним спілкуванням з дітьми, вірою в самостійність дитини у поєднанні з готовністю допомогти їй у разі потреби. В результаті такого виховання діти відрізняються умінням спілкуватися з однолітками, активністю, агресивністю, прагненням контролювати інших дітей (причому самі не піддаються контролю), хорошим фізичним розвитком.

     При контролюючому стилі виховання батьки беруть на себе функцію контролю за поведінкою дітей: обмежують їх діяльність, але пояснюють суть заборон. В цьому випадку дітям бувають властиві такі риси, як слухняність, нерішучість, неагресивність.

    При змішаному стилі виховання діти найчастіше характеризуються як слухняні, емоційно чутливі, такі, що вселяються, неагресивні, байдужі, з бідною фантазією .

Типи  неправильного виховання

      Особливий інтерес представляють вивчення і класифікація неправильних типів виховання, які наводять до формування різних неврозів. Виділяється три типи неправильного виховання.

1. Неприйняття,  емоційне відкидання дитини (усвідомлюване  або неусвідомлюване), присутність  крутих регламентуючих і контролюючих  заходів, нав'язування дитяті  певного типа поведінки відповідно  до батьківських понять про  «хороших дітей». Інший полюс відкидання характеризується повною байдужістю, потуранням і відсутністю контролю з боку батьків.

2. Гіперсоціальне  виховання – недовірливе відношення  батьків до здоров'я, успіхів  в навчанні свого дитяти, його статусу серед однолітків, а також надмірна заклопотаність його майбутнім.

3. Егоцентрична  – надмірна увага до дитяти  всіх членів сім'ї, привласнення йому ролі «кумира сім'ї», «сенсу життя» [4].

     Всі негативні чинники пов'язані з проблемою невротизації дитини , тобто з причинами виникнення і перебігу хвороби. Безумовно, самим кращим профілактичним засобом є хороші стосунки батьків з дітьми, розуміння батьками внутрішнього світу свого дитяти, його проблем і переживань, уміння поставити себе на місце своїх дітей.

     Проблема збереження психічного здоров'я дітей і профілактики його порушень є предметом пильної уваги фахівців різних областей: медиків, педагогів, психологів. Проте не менш важлива роль в її рішенні належить і тим, хто бере в життя дітей безпосередню участь і має з ними щоденний контакт – батькам.

Способи поведінки в тяжких ситуаціях в родині

     З точки зору обговорюваної проблеми – важкі ситуації у дітей – роль батьків представляється двоякою: по-перше, саме батьки нерідко створюють своїм дітям важкі життєві ситуації. Переважне число психотравмуючих ситуацій спровоковане сім'єю, і батьки є тими дорослими, які учать дітей долати труднощі життя [6].

    Вплив батьків на становлення у дітей способів поведінки у важких ситуаціях украй великий. Можна виділити, щонайменше, три аспекти такого впливу:

1. Стиль родинного  виховання, який багато в чому  формує особу дитини. Так, психологами  виділено 3 групи дітей, склад  характеру яких відповідав певним  типам виховних дій, що практикуються  в сім'ї. 

Були встановлені наступні залежності :

 А) авторитетні  батьки – ініціативні, товариські, добрі діти;

 Б) авторитарні  батьки – дратівливі, схильні  до конфліктів діти;

 В) поблажливі  батьки – імпульсивні, агресивні  діти.

2. Власна поведінка  батьків в різних важких ситуаціях,  яке дитя (свідомо або несвідомо)  приймає для себе як приклад  для наслідування.

3. Цілеспрямоване  навчання дітей конструктивним  способам подолання важких ситуацій .

     Природне бажання всіх батьків – уберегти, застерегти свого дитину від можливих неприємностей в житті. Проте постійно контролювати і поправляти кожен його крок, вирішувати за нього його власні проблеми – справа нереальна і абсолютно неефективна. Тому єдине і найбільш розумне, що можуть зробити батьки – це підготувати своїх дітей самостійно долати труднощі життя . 
 
 

ВИСНОВКИ

        У формуванні самосвідомості підлітків значну роль відіграє сім'я, стиль родинного виховання, який визначається батьківськими ціннісними орієнтаціями, установками, емоційним відношенням до дитини. Особливості сприйняття батьків дитини і способи поведінки з ними обумовлюють засвоєння підлітками основних правил і норм поведінки, виробляють їх позицію по відношенню до світу і самого собі.

       На жаль, необхідно відзначити, що сьогодні одній з проблем, що найчастіше зустрічаються, з якими стикаються психологи, є проблема порушення внутрішньосімейних взаємин. Взаємовідносини дітей і батьків складаються під впливом ряду чинників: психологічний мікроклімат в сім'ї, особисті властивості і якості самих дітей.

1. В курсовій  роботі розглянули фактори, що  впливають на психічне здоров’я  підлітка, стилі батьківського виховання  та його вплив на формування  особистості підлітка, а також  педагогічні рекомендації щодо  сімейного виховання. Велика увага  приділяється емоційному розвитку  підлітка в неповних і змішаних  сім’ях.

2. При демократичному  стилі виховання діти відрізняються  умінням спілкуватися, активні, мають  хороший фізичний розвиток. При  контролюючому стилі діти слухняні, нерішучі, неагресивні. При змішаному  стилі виховання діти характеризуються  як слухняні, емоційно чутливі,  байдужі, мають бідну фантазію. Неправильно обраний батьками  стиль виховання приводить до  таких емоційних станів, як депресія, агресія, стрес та замкнутість. 

3. Дослідження  сімейних відносин, які панують  в сім’ї виявило, що в сім’ях  недостатньо доброти і згоди  між батьками і підлітками. Ці  непорозуміння можуть виникати  і з боку дорослих, и з боку  підлітків, а також з обох  сторін водночас.  
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева А.Д., Вохмянина Т.В., Воронова А.П., Чуткина  Н.И. /под ред. Дубровиной М.В./. Руководство практического психолога.  Психическое здоровье детей и  подростков. М., 1995 г. 

2. Бардиан А.Н.  Воспитание детей в семье. /Психол. - пед. очерки. - М., 1972. - 236с. 

3. Беляускайте  Р.Ф. Рисуночные пробы, как средство  диагностики развития личности  ребенка. М., 1987 г. 

4. Виннескотт  Д.В. Разговоры с родителями. - М., 1995. - 186 с. 

5. Гребенников  И.В. Воспитательный климат семьи.  М., - 1975. - 204 с. 

6. Ковалев С.В.  Психология семейных отношений. - М., 1986.

7. Общая психология: Учеб. для студентов пед. ин-тов  /А.В. Петровский, А.В. Брушлинский,  В.П. Зинченко и др.; Под. ред.  А.В. Петровского – 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - 464 с. 

8. Овчарова Р.В.  Справочная книга школьного психолога. - 2-е изд., дораб. - М.: Просвещение, 1996. - 352 с. 

9. Островская  Л.Ф. Педагогические знания родителя: (Материалы семинаров для родителей). Пособия для воспитателя д/у. - М.: Просвещение, 1983.- 76с. 

10. Петровский  А.В. Дети и тактика семейного  воспитания.- М, 1981. - 216с. 

11. Психологическая  диагностика. /под ред. Гуревича  К.М., Борисовой Е.М./, М., 1997 г. 

12. Платонов К.К.  психологический практикум. М., 1980 г. 

13. Подольский  А. И. , О.А. Идобаева. Подросток  в современном мире. Заметки психолога.  – С.Пб.КАРО, 2007.

14. Прохорова  О.Г. Мы и наши дети: как построить  отношения в семье. С. Пб.: Издатель  «КАРО», 2007.

15. Рувинский  Л.И., Соколова А.Е. Психология  самовоспитания. - М., 1982. -286с.