Форми міжнародних розрахунків

Якщо пред'являючи  чек, виписаний, як правило, в іноземній  валюті, покупець вимагає національну  валюту, сума виплачується за касовим  курсом, який котирується на день оплати чека на валютній біржі чи на міжбанківському  валютному ринку з даного виду розрахункових документів. 

Іншим видом чека в міжнародному обігу є клієнтський  чек, за допомогою якого чекодавець здійснює платіж безпосередньо своєму партнеру, що в цілому виявляється  швидше, ніж платіж за допомогою  переказів. На відміну від банківського, клієнтський чек виставляється  клієнтам на їхній банк. Це в більшості  випадків розрахункові чеки на пред'явника, виписані в національній чи іноземній  валюті залежно від домовленості сторін. Чекодавець пересилає чек  своєму партнеру за кордоном, який пред'являє  його своєму банку для кредитування рахунку. Якщо пред'явник чека визначається банком кредитоспроможним, йому одразу ж записується на кредит рахунку  дана сума з відміткою "З умовою отримання". У даному випадку запис  на кредитування рахунку отримувача здійснюється швидше, ніж при переказі. Якщо на думку банку, якому пред'явили  чек, пред'явник не володіє відповідною  платоспроможністю, банк не кредитує його рахунок відразу, а бере чек на інкасо і оплачує його після підтвердження  свого кореспондента[14]. 

За способом передачі розрізняють три види чеків: 

чек на пред'явника - кожен власник чека вправі пред'явити  його для оплати чи подати на інкасо. Його правомірність не підлягає перевірці; 

ордерний чек - у  ньому однозначно названо одержувача, який може передати свої права на чек  з допомогою так званого індосаменту  третій особі. Для цього він пише на звороті текст: "Для мене на ордер фірми "Альфа" і підпис. Таким чином, фірма "Альфа" стала  правомірною і може, в свою чергу, скористатися правами, які надає  наявність чека, щодо банку платника чи особи, що виписала чек. Вона може також  передати чек через механізм індосаменту  іншим особам чи фірмам (за ордером). Останній, хто отримає чек, зобов'язаний довести своє право, пред'явивши безперервний ланцюг індосаментів. Цей вид чеків, як правило, використовується на міжнародному рівні; 

іменний чек. 

За способом оплати розрізняють: 

наявні чеки; 

розрахункові чеки; 

кросовані чеки. 

Відомі також дві  форми закреслення: 

звичні кросовані  чеки; 

специфічно кросовані  чеки. 

Особливим видом  чеків у некомерційному міжнародному обігу є єврочек – це національні  чеки, які можуть використовуватися  і за кордоном. 

Іншим видом чеків  є дорожній (туристський) чек, який виписується  як в національній валюті, так і  в доларах США. 

Ризик неплатежу  при чековому обігу суттєво вищий, ніж при переказі, особливо за клієнтськими чеками, коли немає гарантій, що банк, на який вони видані, здійснив платіж. 

2.6. Розрахунки пластиковими  картками 

Пластикові картки. Пластикова картка — це: персоніфікований платіжний інструмент, який надає  особі, що нею користується, можливість безготівкової оплати товарів та/або  послуг, а також отримання готівки  у відділеннях (філіях) банків і банківських  автоматах (банкоматах); 

інструмент безготівкових  розрахунків і засіб отримання  кредиту, а також фінансовий інструмент, який дозволяє її власникові управляти  своїм банківським рахунком прямо  з торговельної чи сервісної організації. 

Приймання карток до оплати та видача за ними готівки здійснюється тільки на підприємствах торгівлі/сервісу  та в банках, що входять до платіжної  системи, яка обслуговує ці картки[11]. 

До складу платіжної  системи входять: точки обслуговування, які безпосередньо приймають  картки; банки-емітенти, що здійснюють випуск пластикових карток і надають  їх у розпорядження клаєнтів. При  цьому картки залишаються у власності  банку, а клієнти одержують право  їх використовувати; еквайзер-центри, які здійснюють первинну обробку  запитів на авторизацію, що супроводжує  приймання картки до оплати або видачу готівки (банк-еквайзер є водночас банком-емітентом, але банк-емітент не обов’язково  є банком-еквайзером); процесінговий  центр — веде базу даних платіжної  системи. Тут зберігається інформація про ліміти держателів карток; розрахунковий (кліринговий) банк (або кілька банків) — здійснює оперативні взаєморозрахунки банків — членів системи, які для  цього відкривають кореспондентські рахунки у розрахунковому банку. 

Здійснюючи розрахунки, держатель пластикової картки обмежений  одним або кількома лімітами. Характер лімітів та умови їх використання досить різноманітні, але їх можна  звести до двох основних сценаріїв: 

1. Держатель дебетової  картки мусить заздалегідь внести  на свій банківський рахунок  певну суму. ЇЇ розмір і визначає  ліміт картки, тобто суму, якою  може користуватися держатель. 

2. Держатель кредитної  картки, не вносячи в банк кошти  заздалегідь, може отримувати  кредит. У такому випадку клієнту  встановлюється ліміт кредиту,  в межах якого він має право  використовувати кошти. Кредит  буває разовим, так і відновлювальним  (револьверним). Відновлення кредиту  відбувається після погашення  всієї заборгованості або її  частини. При використанні кредитної  картки авторизація здійснюється  лише у випадку, коли сума  платежу перевищує певну обумовлену  величину. Слід зазначити, що, видаючи  кредитну картку, банк-емітент може  вимагати від клієнта надання  гарантій повернення боргу. Форма  гарантій визначається індивідуально.  Нерідко нею може бути страховий  депозит, розмір якого, як правило,  перевищує ліміт кредиту. Кредитна  та дебетова картки бувають:  сімейними — право здійснення  платежів у межах установленого  ліміту надається членам сім’ї  утримувача картки; корпоративними  — використовуються працівниками  компанії для оплати потреб  корпорації. 
 

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ І  ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ  РОЗРАХУНКІВ ПРИ ЕКСПОРТІ І ІМПОРТІ  ТОВАРІВ 

3.1 Фінансова глобалізація  і ризики при міжнародних розрахунках 

На світову економіку  у все більшому ступеню розповсюджуються всі властивості ринкової економіки  як системи, що самоорганізуються, із слабким  регулюванням процесів. У цьому полягає  головний системний чинник риски, що впливає на проведення міжнародних  розрахунків. 

Інший тип рисок  фінансової глобалізації пов'язаний з  особливостями інформаційних систем і їх використанням при проведенні документарних операцій. Сучасна  фінансова система будується  навколо інформаційних мережевих  структур. Внаслідок цього ризики такого типу організації стають ризиками фінансової системи. 

І, нарешті, головним ризиком в міжнародних розрахунках  є легалізація грошових коштів, отриманих  злочинним шляхом. На сьогоднішній день це найактуальніший тип рисок  в міжнародних розрахунку, який несе фінансова глобалізація [14]. 

Як правило, всі  міжнародні фінансові операції пов'язані  з валютним обміном. Потік товарів  і послуг з однієї країни в іншу породжує зустрічні грошові потоки, гроші різних країн повинні якось  обмінюватися один на одного, виникають  проблеми курсів валюти, вибору форми  платежу і конкретних фінансових установ, що здійснюють розрахунки (як правило, банків). Розрахунки часто  пов'язані з кредитними і страховими операціями. Особливе питання - співвідношення національних і міжнародних правил розрахунків, тут теж бажаний  поступовий перехід до єдиних міжнародних  правил. Тому йде безперервний пошук  напрямів поліпшення міжнародних розрахунків. За останні роки вирішальне значення придбало впровадження електронних  технологій в сферу розрахунків, що створює принципово нові можливості їх розвитку. 

Важливість розрахунків  як сфери міжнародних фінансів виявляється  і в тому, що в процесі їх вдосконалення  можуть виникати платіжні союзи декількох  держав, об'єднаних єдиною, розробленою  ними, системою міжнародних розрахунків. Такі союзи можуть бути початком або  складовою частиною інтеграції економіки  і фінансів цих держав, тобто створюють  можливості для розвитку фінансової глобалізації. 

Найважливішим напрям пом'якшення рисок глобалізації може послужити розвиток міжнародної  інтеграції ринку страхових послуг. 

Фінансова глобалізація виникла як наслідок і складова частина  економічної інтеграції, що інтенсивно розвивалася протягом другої половини XX сторіччя. Проте багато елементів фінансової глобалізації виникли як результат розвитку власне фінансової сфери: зростання вільних грошових капіталів і їх переміщень між країнами, поява нових фінансових інструментів, утворення колективних валют і інше. 

3.2 Перспективи розвитку  діяльності банків на міжнародному  ринку 

Аналіз інтернет-сайтів ведучих вітчизняних банків дозволив визначити наступний перелік  міжнародних банківських послуг, які українські банки можуть надати своїм кліентам 

Фінансові ринки  усередині України ростуть і  стають перспективними об'єктами вкладення  капіталу, що обусловлюе небезпека  неконтрольованого нарощування  зовнішніх запозичень в іноземній  валюті. 

Розглядаючи значення фінансової стабільності банків, можна  відзначити, що зміни, що відбуваються в світовій банківській системі  останнім часом, такі як посилення конкуренції, глобалізація фінансових ринків, впровадження нових інформаційних технологій, пропозиція нових банківських операцій і послуг, ведуть до зростання ризиків  і, внаслідок цього, до посилювання  вимог до надійності і фінансової стабільності банків. 

Для підвищення стабільності комерційних банків і банківської  системи в цілому першочерговим  представляється вживання наступних  заходів: 

Розвиток систем контролю і внутрішніх банківських  рейтингів, які стимулювали б  новими правовими нормами спостереження, порівняльними, з типовими міжнародними стандартами власного капіталу; 

Повний перехід  на міжнародні стандарти звітності  з метою подальшого поліпшення прозорості і оцінки ризиків української  економіки. 

В даний час в  своїй переважній більшості ті українські банки, які орієнтуються на зовнішньоекономічну  діяльність, в основному займаються акумуляцією дешевих ресурсів українських  експортерів і їх розміщенням  в малоризиковані іноземні активи (депозити, держпапери і так далі). Як відомо, ці активи хоча і приносять стабільний дохід, але незначні. До того ж далеко не кожен український комерційний  банк може собі дозволити навіть таку діяльність, оскільки достатньо солідних корпоративних клієнтів у нас не дуже багато. Тому тими банками, про які йде мова, як правило, є або «кишенькові» банки крупних експортерів, або банки з іноземним капіталом. 

Якщо ж мати на увазі які-небудь складніші міжнародні банківські послуги, наприклад такі, як секюритизація клієнтських активів, організація позик єврооблігацій, залучення синдикованих кредитів для  своїх клієнтів, організація випуску  акцій, облігацій, то в своїй переважній більшості українські банки практично  їх не надають. А компанії на міжнародних  ринках звертаються, як правило, до крупних  кредитних організацій, враховуючи ризики і перш за все страновий  ризик. У більшості ж українських  банків немає ні належних технологій, ні достатньо досвідчених фахівців, ні крупних капіталів. Природно, залишаючись  незатребуваними, банки як фінансові  посередники втрачають можливі  доходи. Адже навіть українські промислові гіганти часто, виходячи з корпоративних  інтересів, звертаються не до вітчизняних, а до іноземних банок. 

Низька капіталізація  і відповідно висока ризикована —  одна з основних причин низької конкурентоспроможності українських банків. Для того, щоб  підвищити ступінь конкурентності українських кредитних організацій, як і банківської системи в  цілому, існують три шляхи. 

По-перше, можна йти  по шляху нарощування капіталу за рахунок того прибутку, який залишається  в банках. Але це дуже довгий шлях, оскільки прибутковість в банківському секторі у нас невисока. 

По-друге, можна привернути зовнішніх інвесторів, як українських, так і іноземних. 

І, нарешті, є третій шлях — це шлях злиття і поглинання. 

Крім того, потрібно активніше працювати і з тими нечисленними іноземними банками, які  вже працюють в Україні до теперішнього часу. Цим банкам важливо, використовуючи поки що сприятливу для України кон'юнктуру  світового ринку, нарощувати свої інвестиції за кордоном, роблячи акцент на роботу з тими вітчизняними підприємствами, чия продукція має попит за кордоном. 
 

Висновок 

Питання розрахунків  є одним з ключових питань в  міжнародному торговому обороті. Законодавство  і банківська система повинні  надавати підприємствам достатню кількість  інструментів, які забезпечували  як здійснення розрахунків, так і  покриття рисок які виникають  у зв'язку з цим. При цьому інструменти  повинні забезпечити гнучкість  і можливість швидкого реагування підприємств  на постійно змінні зовнішні умови. 

Значну частину  зовнішньоекономічних відносин складає  зовнішня торгівля. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній  торгівлі товарами і послугами, а  так само некомерційним операціям, кредитам і руху капіталів між  країнами, зокрема пов'язані з  будівництвом об'єктів за кордоном і наданням допомоги країнам, що розвиваються.