Характеристика валютної системи ЄС

     Резервна  валюта центральних  банків. Якщо в 1996 р. частка офіційних валютних резервів світу в доларах США дорівнювала 63,7 %, у валютах ЄС — 19,5 %, японських ієнах — 6,2 %, то на початку 1999 р. резерви в доларах, євро та єнах співвідносилися як 57,1% : 19,6% : 4,9%, а на кінець 2001 р. - 68,3 % : 13% : 4,3 %.

     Таким чином, очікуваної диверсифікації валютних резервів на користь євро не відбулось. За даними опитування, проведеного в середині 2008 р. журналом "Central Banking" (Лондон), лише 8 із 40 провідних центральних банків світу протягом року збираються збільшити частку євро у своїх валютних резервах. Відповідно до ст. 30 статуту ЄСЦБ члени ЄВС передали до ЄЦБ частину своїх резервів у розмірі 50 млрд. євро (65 млрд. дол. США за курсом 1996 p.).

     Капітал ЄЦБ формується лише за рахунок валют  третіх країн, передусім долара США, та золота. Резервні позиції в МВФ, СПЗ і валюти країн ЄС згідно з Маастрихтським договором забороняється використовувати для формування капіталу ЄЦБ. Золотовалютні резерви ЄЦБ склали на початку 2003 р. близько 360 млрд. євро. 

     Валюта  прив'язки, або "якоря". На середину 2008 р. 54 країни мали режим валютного курсу, що тим чи іншим чином був прив'язаний до євро.

     По-перше, євро відіграє роль "якоря" при  визначенні режимів валютних курсів інших країн ЄС. Таку прив'язку здійснила  Данія.

     По-друге, країни ЦСЄ, які стоять напередодні  вступу до ЄС, прив'язали свої валюти до євро або використовують останній як референцію.

     За  умов стабільності євро та з огляду на значні розбіжності в темпах інфляції в країнах Східної та Західної Європи прив'язка до євро теоретично мала б сприяти стабілізації економік держав Центральної та Східної Європи за рахунок "імпорту" зовнішніх конкурентних переваг, зниження процентних ставок та залучення нових інвестицій.

     По-третє, зважаючи на інтенсивність торговельних відносин між країнами ЄВС та країнами—членами Європейської асоціації вільної торгівлі (серед них є і країни ЦСЄ), можна стверджувати, що і для цих країн прив'язка до євро мала б позитивні наслідки.

     По-четверте, прив'язка валют країн Середземноморського  регіону до євро також може стати  чинником їхньої макроекономічної стабілізації. У 1995 р. ЄС підписав з 12 країнами Середземноморського регіону так звану Барселонську декларацію. Такі країни, як Мальта, Ізраїль, Йорданія, Саудівська Аравія та ОАЕ, вже здійснили часткову прив'язку своїх валют до євро.

      2. Діяльність європейської системи центральних банків.

     До 1999 р. засади монетарної політики країн  ЄС розробляли національні центральні банки. З початком третього етапу  формування ЄВС компетенція з розробки і контролю монетарної політики перейшла до Європейської системи центральних банків, а головні повноваження отримав Європейський центральний банк (ЄЦБ).

     Відповідно  до ст. 2 Протоколу "Про Статут ЄСЦБ та ЄЦБ" головна мета ЄЦБ полягає  у підтриманні цінової стабільності в ЄВС. Маастрихтський договір закріплює  незалежність ЄЦБ від європейських та національних політичних органів. Разом з цим ЄЦБ має забезпечувати спільну економічну політику в ЄС, якщо це не загрожує досягненню його першочергової мети — підтриманню цінової стабільності.

     У ст. З Протоколу "Про Статут ЄСЦБ та ЄЦБ" визначаються такі основні завдання ЄСЦБ:

• розробка та реалізація грошової політики;
• проведення валютних операцій;
• зберігання та управління офіційними валютними резервами членів ЄВС;
• сприяння безперешкодному функціонуванню платіжної системи;
• підтримання дій компетентних органів банківського нагляду з розробки   директив та здійснення  наглядових функцій за діяльністю кредитних інституцій та із забезпечення цінової стабільності.

     Стратегія ЄЦБ підпорядковується меті дотримання грошової стабільності в Європі.

     До  створення ЄВС грошова політика країн ЄС мала однакову мету — підтримання стабільності національної валюти. Однак шляхи окремих країн щодо досягнення цієї мети були доволі різними. Так, деякі країни намагалися досягти цінової стабільності шляхом регулювання зростання монетарних агрегатів (монетарний цільовий орієнтир), виходячи з того, що регулювання обсягу грошової пропозиції за достатньо стабільного попиту на гроші відповідним чином впливатиме на рівень цін та процентних ставок.

     Інші  країни віддавали перевагу прив'язці національної валюти до більш стабільної іноземної валюти (країни "блоку німецької марки" та ін.).

     Треті країни обрали шлях прямого регулювання  інфляції без офіційного встановлення проміжних цілей. Цей метод використовувався переважно в країнах, у яких регулювання грошової маси та процентних ставок утруднювалося через нестабільний грошовий попит.

     ЄЦБ використовує режим регулювання  інфляції, хоча явно, виразно поряд  із цільовим орієнтиром інфляції встановлює монетарну ціль.

     Концепцію регулювання інфляції можна описати у загальних рисах так: на відхилення між метою та прогнозами розвитку цін емісійний банк реагує відповідною зміною своїх процентних ставок. Безпосереднє відношення до розвитку цін, виразний зв'язок між загрозливим порушенням цілей та застосуванням інструментів треба розуміти як принципові переваги такого підходу. Той факт, що емісійний банк гнучко враховує всю інформацію щодо майбутнього розвитку цін, оцінюється як перевага. Це робить таку стратегію менш чутливою до порушень у попиті на гроші.

     Цінова  стабільність у Єврозоні вважається досягнутою тоді, коли річне зростання  цін у країнах-членах, виражене через  гармонізований індекс споживчих цін, не перевищує 2% порівняно з попереднім роком.

     Гармонізований  індекс споживчих цін (ГІСЦ) служить для Ради управляючих ЄЦБ інструментом оцінки цінової стабільності в єврозоні. ГІСЦ був розроблений Європейською комісією (Євростатом) разом із національними статистичними інститутами та Європейським валютним інститутом, а згодом ЄЦБ з тим, щоб виконати вимоги Маастрихтського договору щодо розробки індексу споживчих цін на порівняльній базі, яка б ураховувала відмінності в національних дефініціях цінових індексів. ГІСЦ єврозони складається з 77 компонентів, які упорядковано у п'ять основних груп: перероблені продукти харчування — 13,4 %, неперероблені продукти харчування — 9,0 %, неенергетичні промислові вироби — 32,5 %, енергетичні продукти — 8,8 %, послуги — 36,3 %.

     Для підтримання цінової стабільності ЄЦБ використовує комбіновану стратегію  грошової політики, яка має два  напрями. Перший — регулювання широкої  грошової маси МЗ, річний "маяк" зростання  якої встановлено на рівні 4,5 %. При  цьому ЄЦБ не має на меті контролювати зростання таким чином, щоб досягти "маяка"—він виконує роль інструменту. Передумовами дотрима-ння монетарного "маяка" є щорічне зростання реального ВВП на 2-2,5% і щорічне уповільнення темпу зростання грошового агрегату МЗ на 0,5-1%.

     Другий  напрям — широка оцінка загального розвитку цін та ризиків, їх стабільності в Єврозоні. Ця оцінка здійснюється ЄЦБ шляхом аналізу численних кон'юнктурних та фінансових індикаторів.

     У відповідності до міжнародних стандартів ЄСЦБ визначила власну структуру  агрегатів грошової маси. Вона складається з грошових агрегатів Ml, M2 та МЗ.  

     Таблиця 1.

     Складові  грошових агрегатів  ЄСЦБ  

      ЄСЦБ  застосовує три категорії інструментів:

• операції на відкритому ринку
• постійні механізми рефінансування
• обов'язкові резерви.

     Операції  на відкритому ринку є важливим елементом  грошової політики ЄСЦБ і служать для регулювання рівня відсоткових ставок та банківської ліквідності євроринку. ЄСЦБ розрізняє 5 типів інструментів для проведення операцій на відкритому ринку:

• зворотні операції – це операції базуються на заставі або продажу цінних паперів з правом викупу (форвард);
• прямі операції, під час яких  центральні банки здійснюють остаточний продаж або купівлю цінних паперів з повним переходом права власності;
• емісія боргових сертифікатів ,з метою отримання додаткової ліквідності ЄСЦБ може випускати для банківського сектору боргові сертифікати з максимальним терміном дії до 12 місяців;
• валютні свопи, в рамках яких вимоги в євро обмінюються шляхом купівлі/продажу на вимоги в іншій валюті. Одночасно укладається форвардна угода про зворотні продаж/купівлю у майбутньому;
• акцепт строкових депозитів, у межах яких ЄСЦБ приймає від комерційних банків країн ЄВС через відповідні центральні банки строкові депозити з фіксованим терміном дії та під фіксовані ставки відсотків.

     Операції  на відкритому ринку ініціюються  ЄЦБ, який визначає інструменти, строки та умови їх здійснення. Операції на відкритому ринку здійснюються шляхом стандартного аукціону (протягом 24 годин), швидкого аукціону (протягом 1 години) та на основі взаємних угод. В залежності від цілі, регулярності та механізму, операції на відкритому ринку діляться на чотири категорії:

• основні операції з рефінансування – регулярні зворотні операції з терміном дії до двох тижнів;
• продовжені операції з рефінансування – зворотні операції з терміном дії до трьох місяців;
• операції тонкого настроювання, які проводяться національними центральними банками з метою згладжування непередбачених коливань на грошовому ринку;
• структурні операції що здійснюються за допомогою емісії боргових сертифікатів, зворотних і прямих операцій шляхом стандартного аукціону або на основі взаємних угод.

            Система обов'язкових  резервів була введена в країнах єврозони за рішенням Ради ЄЦБ у липні 1998 року. Вона виконує три функції:

• стабілізація ринкових відсоткових ставок;
• підвищення попиту на гроші центрального банку та забезпечення ефективного регулювання ліквідністю, зокрема, з огляду на 
  розвиток електронних платежів;

  ♦ збільшення відсоткової еластичності щодо попиту на гроші. 
Вимога обов'язкових резервів розповсюджується на всі кредитні інститути єврозони. Обов'язковому резервуванню підлягають такі статті банківського пасиву, як „депозити", „боргові зобов'язання" та „короткострокові цінні папери". Резервна ставка коливається у діапазоні від 0 до 2% в залежності від типу пасивів банку і визначається на місячній основі, що дає банкам можливість більш гнучко формувати свою ліквідність.

    Для конкурентного врівноваження між країнам ЄВС та іншими країнами ЄС, в яких відсутні вимоги обов'язкових резервів (Велика Британія, Данія, Швеція), на залишки на рахунку обов'язкових резервів нараховуються відсотки, рівень яких відповідає відсотку з основних операцій з рефінансування.  
 
 
 

     3. Переваги і недоліки євро

     Проаналізувавши, якою мірою євро виконує функції  ключової міжнародної валюти. За кількістю  населення та розмірами ВВП країни ЄВС є порівнянними зі США. Розглянемо тепер, яким вимогам має відповідати євро, щоб претендувати на роль, яку сьогодні відіграє долар США в міжнародній валютно-фінансовій системі. Як кваліфікаційну основу світового статусу валюти американський дослідник Ф. Бергстен висунув п'ять критеріїв до країни, що випускає цю валюту: