Розробка зовнішньоторговельної угоди (на прикладі экспорту колод хвойних порід)

*Складено  на основі джерела ^[10]

 

Коефіцієнт покриття імпорту експортом  по товарних групах продукції деревообробної промисловості має тенденцію  до збільшення. У 2011 році склав 274.5 %, що свідчить, в цілому, про високу конкурентоспроможність цієї продукції. (див. табл. 1.8). Розглядаючи більш детально, можна зробити висновки, що найбільш конкурентоспроможною є група "деревина и вироби з Деревини", її коефіцієнт покриття, у середньому, склав 263,3%. Група "пробка та вироби з неї" має,в середньому, найнижчий коефіцієнт покриття імпорту експортом –0,72%, не дивлячись на те що з 2009 року він збільшився більш ніж в 7 разів.

Переважна більшість показників конкуренто спроможності базуються на інформації про обсяги зовнішньої торгівлі і призначені для міжнародних порівнянь, хоча їх можна використовувати також для визначення конкурентоспроможності окремих регіонів і розраховувати для окремого товару або товарної групи. В цілому, показники зовнішньої торгівлі України продукцієютоварів групи "Деревина і вироби з деревини" наведені в таблиці 1.9. 

Таблиця 1.9

Основні показники зовнішньої торгівлі України продукцією товарів групи "Деревина і вироби з деревини"

Найменування показників	2009р.	2010р.	2011р.
Експорт продукції, млн. дол. США	669.9622	828.204	1078.554
Імпорт продукції, млн. дол. США	281.2209	341.5305	392.8839
Зовнішньоекономічний оборот, млн. дол. США	951.1831	1169.735	1471.438
Зовнішньоекономічне сальдо, млн. дол. США	388.7413	486.6735	685.6697
Індекс покриття експортом імпорту, %	238.2334	242.4978	274.5222
Індекс покриття імпорту експортом, %	41.97564	41.23748	36.42692

*Складено автором на основі джерела ^[10]

 

Створений на підприємствах галузі промисловий потенціал сьогодні повністю забезпечує потреби внутрішнього ринку в лісопильної продукції, плитних матеріалах, меблів та інших  видах продукції з деревини. Однак  більшість товарів через високу їх собівартості внаслідок високих  цін на енергоносії, сировину і матеріали  виявилися неконкурентоспроможними  на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Основними експортерами продукції  галузі з країн ближнього зарубіжжя  є Росія, Білорусь, Киргизстан, Латвія, Молдова та інші держави. З країн  далекого зарубіжжя - Німеччина, Бельгія, Польща, Великобританія, Італія, Швейцарія, Чехія, Угорщина, Іспанія, США та інші. За 10 місяців 2011 р. вітчизняні підприємства експортували деревну продукцію більш ніж у 100 країн світу усіх континентів (окрім Антарктиди). Так на країни Європи (окрім країн СНД) припадає 59,61% експорту або $541,33 млн, Азії (окрім країн СНД) – 20,29% ($184,23 млн), країни СНД – 19,44% ($176,55 млн). Решта 0,66% – країни Америки, Африки, Австралія та Океанія.

Експорт продукції і товарів  з деревини в країни далекого зарубіжжя  розширює можливості залучення у  вітчизняну економіку зарубіжних виробничих і наукових досягнень вищого рівня.

Рис. 1.4.Основні показники зовнішньої торгівлі України продукцією товарів групи "Деревина і вироби з деревини"

*Складено автором на основі джерела ^[10]

 

Важливим аспектом державної промислової  політики за останні 5 років стало  посилення уваги до розгортання  на підприємствах галузі ринкової інфраструктури і створення високорозвиненого  і конкурентоспроможного промислового комплексу за рахунок залучення  недержавних інвесторів, зокрема закордонних.

У галузі вже створений ряд спільних підприємств з виробництва меблів, продукції деревообробки і т.п. Але їх частка у валовому продукті галузі незначна.

Найбільш динамічний з деревообробних виробництв - випуск деревоплити. Лідери цього виробництва - ЗАТ "Солоницівський КМД", ТОВ "Кроно-Львів" і ЗАТ "Аверс". Виробництвом фанери займаються компанії ТОВ "Ліфан", ТОВ "Уніплит", ТОВ "Черкаський ДОК" - вони випускають майже 90% української фанери.

Разом з тим на переважному  більшості підприємств ще немає сьогодні власника. Їм, як правило, виступає трудовий колектив, і тому при поділі прибутку перевага віддається формуванню фондів споживання, не відбувається оновлення основних фондів, модернізації устаткування, впровадження нових технологій.

Спад виробництва основних видів  продукції привів до зменшення сукупного  попиту на ринку праці. За останні  роки зайнятість інженерно-технічних  працівників та робітників на підприємствах  галузі скоротилася більш ніж  в 2 рази. Значна частина працівників  трудиться в режимі неповного  робочого дня (тижня) або перебуває  у вимушених відпустках без збереження або з частковим збереженням зарплати.

Через відсутність інвестицій кількість  нових робочих місць, створюваних  у приватному секторі, не компенсує  числа робочих місць, втрачених  внаслідок корпоратизації та приватизації державних підприємств. Все це створює  певні проблеми у сфері підготовки для потреб галузі фахівців вищої  і середньої ланки, а також  їх працевлаштування.

Частка державних підприємств  складає трохи більше 7%. Це в основному  сфера науково-технічного та організаційно-інформаційного забезпечення. У недержавному секторі  домінують переважно акціонерні товариства відкритого та закритого  типу. На ефективність їх роботи впливають  недоліки державної інвестиційної  політики, недосконалості фінансово-кредитної  системи, вага податків, а також неузгодженість законодавчої бази і її відставання  від вимог часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Перспективи та напрями удосконалення зовнішньої торгівлі товаром групи "Деревина і вироби з деревини"України на світовому ринку.

 

Для підвищення конкурентоспроможності товарів продукції групи «Деревина і вироби з деревини» України на світовому ринку, необхідним, перш за все, є удосконалення лісової промисловості держави та розширення лісового господарства в цілому.

На даний час основні пріоритети розвитку лісового господарства України  закріплені в Державній програмі «Ліси України» на період 2002-2015 рр. До них належать:

• Збільшення лісистості території до науково обґрунтованого оптимального рівня в 19%
• Нарощування природоохоронного потенціалу лісів і збереження біологічного різноманіття лісових екосистем
• Підвищення стійкості лісових екосистем до негативних чинників навколишнього середовища – зміна клімату, зростаюче антропогенне навантаження, лісові пожежі, хвороби і шкідники лісу
• Розширення робіт захисного лісорозведення і агролісомеліорації ^[8]

Таблиця 1.10

Плани щодо відновлення і насадження лісів

	2002р.	2005р.	2010р.	2015р.
Загальна площа лісів, млн га	10,80	10,90	11,10	11,30
Загальний запас деревини, млрд куб. м	1,74	1,86	1,97	2,03
Середній запас деревини, куб. м/га	186,0	200,0	205,0	210,0
Лісистість, %	15,6	15,6	15,8	16,1

*Складено на основі джерела ^[9]

 

Згідно з програмою, площа лісів  до 2015 р. збільшиться на 400-600 тис. га (в середньому до 4%) на землях, виведених  з сільгоспобороту через їхню низьку родючість. Тут будуть створені лісові плантації – ділянки лісових земель, на яких за допомогою штучних насаджень вирощують цінні породи деревини. Виконанню цієї програми приділяється велика увага, оскільки за роки незалежності України частка молодняку по хвойних лісах знизилася з 55% до 40%, а по твердолистяних породах – з 35% до 20%. За час реалізації держпрограми «Ліси України» площа лісів має збільшитися майже на 5%. ^[8]

Згідно з даними Державного агентства  лісових ресурсів України, загальна площа земель лісогосподарського призначення  та лісів на інших категоріях земель становить 11,8 млн га, лісистість території країни близько 15,7%, а загальний запас деревини в лісах України – 1,8 млрд м3. Наведеним даним притаманні деякі особливості, оскільки, з одного боку, за площею та запасами Україна займає восьме місце у Європі (за винятком Російської Федерації), а з другого боку – лісистість в Україні є однією з найнижчих (середній відсоток вкритої лісом площі у світі становить 31%, у Європі – 44%). Що стосується максимального річного об’єму деревини, який може заготовляти Україна, то за оцінками різних експертів ця цифра коливається від 20 до 30 млн м3. Слід зауважити, що середньорічним обсягом лісозаготівель в Україні за останні кілька років можна вважати цифру 15 млн м3, яка, за прогнозами експертів, збільшуватиметься. Логічним у цьому сенсі видається висновок про те, що, враховуючи оптимістичні прогнози розвитку промисловості України у майбутньому і, як наслідок, можливе збільшення потреб у деревині та незначний показник лісистості, Україну не можна вважати країною, що має суттєвий резерв ресурсу під загальною назвою «ліс». 

У даній ситуації шлях вирішення  цього питання, як на мене, є очевидним. Логічним видається необхідність певної координації та реалізація системної й обґрунтованої політики у рамках держави. Ці засади відомі та мають назву «засади сталого розвитку». ^[7]

Для того що б витримати конкуренцію  на міжнародному ринку необхідно  приділити пильну увагу не тільки екстенсивному розвитку галузі, але також інтенсивному тобто, технологічним аспектам, що впливають на собівартість та конкурентоспроможність продукції. Для вирішення таких питань необхідні кваліфікованим фахівцям, які досконало володіють знаннями технології деревообробки. Вони потрібні не тільки на виробництві: для успішного розвитку галузі потрібні грамотні маркетологи, дизайнери, менеджери, конструктори, вчені.

Недосконалість технологій та законодавства є так само одними з най значущих стримуючих факторів розвитку вітчизняної деревообробної і лісової промисловості.

Але для того що б усунути цю проблему, українська лісова промисловість потребує, по-перше, значних інвестиційних кошт.

Вигідне географічне розташування України і промисловий потенціал, створений на підприємствах лісової  і деревообробної промисловості, наявність  якісних місцевих лісосировинних ресурсів і кваліфікованих робітників, а також  інженерно-технічних кадрів додають  підприємствам галузі інвестиційну привабливість. Підготовлені підприємствами попередні інвестиційні заявки на залучення  інвестицій підтверджують, що при незначних  фінансових вкладеннях можна одержати в короткий термін прибуток за рахунок  швидкого обороту засобів.

Залучення інвестицій дало би можливість за короткий проміжок часу докорінно  реструктуризувати деформовану  економіку галузі, упровадити на більш  високому рівні досягнення науки  і техніки інших країн, реалізувати  українські товари з деревини як на внутрішньому, так і зовнішньому  ринках, зав'язати взаємовигідні  стратегічні відносини між українськими й іноземними підприємствами. ^[5]

По-друге, я вважаю що в Україні  існує необхідність створення «Лісного сектору», який, на мою думку, мав би брати на себе відповідальність, розробляючи низку рекомендацій і обґрунтувань, враховуючи державні інтереси з позицій сталого розвитку. Суттєвим кроком на шляху координації зусиль, на мою думку, може стати, наприклад, створення Національної ради «лісового комплексу», до складу якої повинні увійти представники всіх основних підгалузей, виробничих асоціацій, представники державних органів влади, науки й освіти. Думаємо, що обґрунтовані, вмотивовані та стратегічні рішення такого органу мали б рекомендаційний характер, але, враховуючи високий рейтинг довіри до цього органу, його авторитет у суспільстві, реалізація таких рішень виглядає цілком реальною. Ймовірно, ця Національна рада мали б стати консультаційним органом при Кабінеті Міністрів України.

Ефективність всіх вище зазначених заходів можна встановити за допомогою  прогнозу. Результати прогнозу дозволять визначити тенденції, які можуть скластися у сфері зовнішньої торгівлі товарною групою «Деревина і вироби з деревини» у найближчій перспективі, під впливом позитивних чи негативних чинників.

Прогнозування - це процес, елементами якого є аналіз основних тенденцій  розвитку об'єкта, виділення основних факторів, які визначають динаміку цього розвитку, моделювання мети розвитку і засобів її досягнення.