Система державної служби в США

За законом 1978 р. систему призначень адміністраторів  затверджено як юридичний інститут. Сьогодні в США служба вищих адміністраторів  являє собою закритий корпус чиновників, що формується не тільки із службовців категорій 16-18, але і частково з  осіб, які займають «патронажні» посади. Однією з характерних ознак цієї служби є встановлення особливих матеріальних стимулів: високої заробітної плати, преміальної системи, а також створення більш широких можливостей для кар'єри. Одночасно влада прагне наблизити «верхівку» чиновництва до політичної еліти і цим запрограмувати певну політичну орієнтацію вищого ешелону адміністраторів.

Особлива увага  приділяється характеристиці політичної діяльності державних службовців у  США. Закон про реформу цивільної  служби 1978 р. дозволяє американському чиновнику:

- реєструватися  і голосувати на будь-яких виборах;

- висловлювати  свою думку як приватна особа  у вузькому колі і привселюдно  з усіх політичних питань і  всім кандидатам доти, доки він  не бере активної участі в  політичному управлінні чи політичній кампанії як прихильник одного з кандидатів;

- носити   значки   чи   ґудзики   з   політичною   символікою   чи прикріплювати наклейки на  свій особистий автомобіль, але  не в робочій обстановці;

- робити   вклад  у  добровольчі   кампанії  політичної  партії  чи організації;

- обіймати посаду  в громадській організації, надавати  будь-якій із громадських організацій  допомогу, якщо це не вступає  в конфлікт або не перешкоджає  виконанню службових обов'язків;

- виконувати  канцелярські чи суддівські функції, що не мають партійного характеру під час виборів відповідно до законодавства штату чи місцевого законодавства;

- виявляти політичну  активність з питань, не пов'язаних  з тією чи іншою партією,  наприклад, в обговоренні конституційних поправок, на референдумах, під час схвалення муніципальних указів;

- бути членом  політичної партії чи іншої  політичної організації, бути  присутнім на її зборах, голосувати  з окремих питань, але не брати  активної участі в управлінні  цією організацією;

- бути присутнім на політичних з'їздах (але не як делегат чи кандидат), заходах щодо поповнення партійних фондів та інших політичних зборах, але не брати активної участі в їх підготовці та проведенні;

- висловлювати  своєму сенатору чи конгресмену  своє бачення того, як він повинен голосувати з того чи іншого питання.

За порушення  закону службовець може бути відсторонений  від роботи на ЗО днів без оплати, а за активну політичну діяльність навіть звільнений з посади.

Таким чином, на відміну від Німеччини, у США  політична активність більшості державних службовців дуже обмежена. Винятком є лише вищі посадові особи з найближчого оточення президента.

Цікаво, що в  Сполучених Штатах немає системи  адміністративних судів, як у Німеччині. їх функцію виконує Рада із захисту системи заслуг. Головне завдання Ради - захист службовців від зловживань і невиправданих кадрових дій. Вона заслуховує і приймає рішення щодо скарг службовців і за потреби дає наказ про корегувальні і дисциплінарні дії щодо державного службовця чи установи.

Існує також  Служба (бюро) спеціальної ради, яка  у своїй діяльності тісно пов'язана  з Радою із захисту системи  заслуг. Вона займається розслідуванням пропозицій про певну заборонену законом кадрову практику. Це стосується випадків, коли:

— заборонена   кадрова   політика   має   місце   у   федеральних установах;

— федеральний службовець подає «сигнал тривоги» про порушення  закону, неправильне управління, розтрати, зловживання владою чи небезпеку  суспільному благополуччю;

— федеральні службовці  піддаються політичному тиску, залучені в заборонену політичну діяльність, чи навпаки, необгрунтовано обмежується їх політична діяльність.

Кожний державний службовець захищений від покарання за «сигнал  тривоги», за винятком розкриття інформації, визнаної секретною і забороненої до розголошення законом, однак і така інформація може бути розкрита Головному інспектору. Письмовий звіт про результати розслідування Спеціальна рада подає конгресу і президенту, а копію звіту - службовцю, що подав «сигнал тривоги».