Аналіз використання трудових ресурсів

В економічному плані виробничі ресурси – це природні, людські і створені людиною чинники виробництва життєвих благ. Вони включають безліч об'єктів: обладнання і інструменти, машини і механізми, будівлі і споруди виробничого призначення, сировину і матеріали, паливо і енергію, засоби транспорту і зв'язку, землю і дороги, трубопроводи і лінії електропередач, нарешті, незліченні види праці та інше, словом, все, що застосовується у виробництві. Науковий аналіз ресурсів виробництва, виходячи із їх незліченності, вимагає класифікації цих чинників. 

Передусім виробничі ресурси можна поділити на дві категорії:

матеріальні ресурси (природні та інші матеріальні об'єкти, що застосовуються у виробництві);

людські ресурси (чинники виробництва, пов'язані із властивостями людини). 

Матеріальні ресурси включають землю, або природні ресурси, і капітал, а людські ресурси – працю і підприємницькі здібності людини. Отже, можна виділити чотири види виробничих ресурсів: земля (природні ресурси), капітал, праця і підприємницькі здібності. 

Земля в економічній теорії об'єднує усю сукупність природних ресурсів. Це і корисні копалини, і багатство ґрунтів, вод, атмосфери і клімату, і власне земельні ділянки, на яких розташовується виробництво, їх можна згрупувати таким чином: земля, сировинні матеріали, паливо і енергія. 

Капітал, або інвестиційні ресурси – це матеріальні чинники виробництва, створені людиною, тобто інструменти і обладнання, машини і механізми, виробничі будівлі і споруди, транспорт і комунікації тощо. Процес виробництва нагромадження названих чинників називають інвестуванням.

 Варто наголосити, що капітал у грошовій формі не є виробничим ресурсом. Гроші, як такі, нічого не виробляють, вони стають реальним капіталом – інструментами, устаткуванням, технікою та іншим – лише коли інвестуються у виробництво. 

Виробничі ресурси (земля, праця людей, обладнання, устаткування) у кожний конкретний момент часу обмежені за кількістю, а також за виробничими потужностями. Бажання ж людей задовольняти свої потреби якомога повніше необмежені. Проте як би ми не бажали забезпечити вищий рівень споживання, це наше бажання наштовхується на межу наявних ресурсів. 

Аналіз ефективності використання трудових ресурсів 

Економічний аналіз має велике значення у вирішенні проблем використання трудових ресурсів на сучасному етапі розвитку економіки. До цих проблем передовсім відносяться наступні: приховане безробіття. неефективне використання робочого часу; спад продуктивності праці, низький ступінь зайнятості у виробництві, плинність кадрів на підприємстві тощо. 

Основний об’єкт аналізу – трудові ресурси. Використовуючи існуючі теоретичні підходи та беручи за основу власні дослідження, можна дати наступні визначення поняття трудових ресурсів:

трудові ресурси - промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, який володіє певною освітою та кваліфікацією, і вагомою складовою якого є робітники;

трудові ресурси беруть участь у процесі виробництва шляхом взаємодії з основними засобами і матеріальними ресурсами, створюючи при цьому продукт, вартість, додаткову вартість.

трудові ресурси – це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, чисельність якого може змінюватись в разі потреб виробництва. 

На мікрорівні трудовими ресурсами є персонал підприємства. Від забезпеченості господарюючих суб’єктів персоналом, його раціонального використання залежать обсяг виробництва, ефективність використання основних засобів, собівартість, прибуток. 

Мета аналізу ефективності використання трудових ресурсів – визначення резервів, їх більш ефективного використання, а також обчислення резервів збільшення обсягу продукції внаслідок зростання ефективності праці на підприємстві. 

Завдання аналізу наступні:

вивчення складу, структури, інтенсивності руху персоналу на підприємстві;

оцінка забезпеченості підприємства персоналом;

аналіз використання робочого часу і визначення впливу втрат робочого часу на результати виробництва;

аналіз продуктивності праці;

визначення впливу факторів, пов’язаних з використанням трудових ресурсів, на обсяг виробництва. 

Аналіз здійснюється на основі наступних джерел інформації: "Звіту з праці" (форма № 2-ПВ), "Звіту підприємства по продукції" (форма № 1-П), звіту, "Чисельність окремих категорій працівників підприємства та підготовка кадрів" (форма № 6-ПВ), даних облікового складу, інших оперативних даних, первинних документів: наказів та розпоряджень про приймання, переведення, звільнення, надання відпусток, а також іншої планово-нормативної, облікової та оперативної інформації). 

Ефективність господарської діяльності досягається за умови поєднання засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів. 

Неефективне використання трудових ресурсів значно знижує рівень кваліфікації і працездатності працівників, продуктивність праці, збільшує матеріальне та моральне старіння основних фондів, підвищує матеріалоємність продукції, призводить до значного підвищення собівартості продукції та зниження ефективності виробництва. 

Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність починається з вивчення забезпеченості підприємства робітниками за складом, структурою, кваліфікацією і культурно –освітнім рівнем та характеристики руху робочої сили. 

Забезпеченість робочою силою визначається як відхилення фактичної чисельності працюючих від планової. Оцінка забезпеченості здійснюється по всьому персоналу і основних його групах та категоріях. 

Для оцінки забезпеченості підприємства робочою силою визначаються як абсолютні так і відносні відхилення від планової потреби в ній. 

Абсолютне відхилення розраховується шляхом порівняння фактичних показників за звітний період з відповідними показниками за планом. Відносне відхилення визначається як різниця між фактичною чисельністю робітників та плановою, скорегованою на процент виконання плану з обсягу випуску продукції (в разі потреби у вартісному або трудовому вимірнику). 

Розрахунок відносного відхилення дозволяє зробити висновки щодо забезпеченості підприємства робочою силою відповідно до виконання плану з обсягу випуску продукції та зміни її структури за трудомісткістю. Важливо відзначити, що відносне відхилення розраховується по категорії робітників, оскільки вони безпосередньо зайняті випуском продукції. 

Велике значення має аналіз динаміки чисельності персоналу за 2-3 роки. Він дає змогу оцінити як підприємство вписується в ринкові умови господарювання і наскільки успішно витримує конкурентну боротьбу на ринку продукції і трудових ресурсів. 

Порівняння чисельності з минулими періодами слід здійснити в ув’язці з динамікою виробничих потужностей підприємства та їх використання, динамікою продуктивності праці.. 

Якщо за незмінності виробничих потужностей на підприємстві скорочується чисельність персоналу і це скорочення не супроводжується зростанням продуктивності праці, то можна говорити про недоліки в організації виробництва, а також про неспроможність власників і керівників зберегти свій трудовий колектив. 

Вивчаючи структуру персоналу здійснюють оцінку:

співвідношення персоналу основної та неосновної діяльності в загальній чисельності;

зміни питомої ваги окремих категорій в складі персоналу основної діяльності;

зміни постаттевої структури колективу;

співвідношення основних та допоміжних робітників в загальній їх кількості. 

Особливу увагу приділяють вивченню зміни питомої ваги робітників в чисельності персоналу, так як від цього залежить продуктивність праці одного працюючого. 

Рух робочої сили характеризують коефіцієнти частоти прийому на роботу, звільнення, плинності кадрів. 

Коефіцієнти обороту по прийому на роботу та звільненню, визначаються співвідношенням кількості прийнятих (звільнених) робітників і середньоспискової чисельності. 

Коефіцієнт плинності кадрів обчислюється шляхом ділення чисельності працівників, звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації, за власним бажанням, до середньооблікової чисельності. 

Обсяг випуску продукції залежить не тільки від чисельності працюючих, а й від кількості затраченої на виробництво праці, тобто від величини робочого часу. 

В процесі проведення аналізу важливо проаналізувати відхилення фактичного фонду робочого часу від планового. Якщо фактичний фонд часу менший, ніж плановий, це свідчить про наявність втрат робочого часу. Втрати робочого часу поділяються на цілодобові та внутрішньозмінні. 

Найважливішим показником ефективності трудових ресурсів є продуктивність праці. Продуктивність праці вимірюється виробітком продукції за одиницю часу і витратами часу на одиницю продукції. Звідси маємо два показники:

середній виробіток,

трудомісткість. 

В економічних розрахунках використовують такі показники виробітку:

середньорічний виробіток одного працюючого;

середньорічний виробіток одного робітника;

середньоденний виробіток одного робітника;

середньогодинний виробіток одного робітника. 

Трудомісткість визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів. Показник трудомісткості можна розрахувати і по загальному випуску продукції, як відношення загальної кількості людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками, до обсягу продукції. Цей показник обернено пропорційний показнику годинного виробітку одного робітника. 

Показники продуктивності праці можуть відображатися в різних вимірниках (натуральному, трудовому, вартісному). 

Література

Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбатюк; За ред. акад.. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. – Навч. посіб.. - 3тє вид., перероб. і доп. К:" Знання-Прес", 2002. - 190 с.

Коробов М. Я. Фінансовоекономічний аналіз діяльності підприємств. Навч. посіб. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. – 378 с.

Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства.: КНЕУ, 1999. – 132 с.

Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. - Вид. 3-є, перероблене і доповнене. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 209 с.