Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт (AT) — це матеріальна основа виробничого  процесу автотранспортних

 За КВЕД автомобільні  перевезення відносяться до секції  І:

 — код 60.22.0 — пасажирські транспортні перевезення;

 — код 60.24.1 — діяльність автомобільного  вантажного транспорту.

 Продукція автотранспорту  вимірюється в тонно-кілометрах  або пасажиро-кілометрах.

 Виробничі процеси  автотранспортних підприємств (АТП) значно відрізняються від будь-яких інших підприємств. Діяльність AT не пов'язана з сировиною. Предметом його праці є вантаж.

 Функції AT:

 — самостійне  здійснення пасажирських і вантажних  перевезень;

 — сприяння  роботі залізничного транспорту  з вивезення вантажів зі станції;

 — заміна у містах і приміських зонах іншого виду транспорту (рейкового, гужового).

 Види господарських  операцій в АТП:

 — експлуатаційні  перевезення пасажирів і вантажів;

 — гаражне  обслуговування і зберігання  рухомого складу, технічне обслуговування  і ремонт автомобілів, причепів  та їх агрегатів;

 — транспортно-експедиційне  обслуговування;

 — навантаження  порожніх автомобілів; 

 — перегін  нових автомобілів із заводів;

 — утримання  і експлуатація транспортних  агрегатів станцій технічного  обслуговування вантажних автостанцій.

 Основні складові  елементи транспортного процесу  на всіх підприємствах незалежно від роду діяльності такі:

 — навантаження  вантажів або посадка пасажирів  на рухомий склад у пунктах відправлення;

 — переміщення  вантажів і пасажирів дорогами між пунктами відправлення їх призначення;

 — розвантаження  вантажів або висадка пасажирів  у пунктах призначення;

 — технічне  обслуговування транспортних засобів.

 В АТП висуваються  особливі вимоги до водіїв  та автомобілів: обов'язкове проходження  медичного огляду водіїв —  не рідше ніж раз у 2 роки, а також щоденний огляд лікаря перед виїздом із гаража; автомобіль також щоденно перевіряється механіком перед виїздом, про що робиться відповідний запис у подорожньому листі автомобіля.

 В АТП здійснюється  нормування роботи водія згідно  з Положенням.[13] та нормування  витрачання палива та автомобільних  шин залежно від пори року, кількості жителів у місті, поворотів маршруту на дорозі, типу двигуна, маси автомобіля, наявності кондиціонера тощо згідно з нормами [10, 11].

 Вантажо- та пасажироперевезення підлягають обов'язковому ліцензуванню відповідно до Закону [4].

 Перевізники зобов'язані  проводити обов'язкове страхування  цивільної відповідальності власників  транспортних засобів. Це передбачено  Законом України [5] та Постановою  Кабінету Міністрів України [6], де обумовлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за збиток, нанесений третім особам унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ці витрати включають до складу валових витрат і собівартості перевезень.

 Особливості обліку в АТП

1. На АТП мають  місце такі виробничі процеси  — процес постачання (купівля  бензину, запчастин, контейнерів); процес реалізації послуг; відтворення  технічного стану засобів праці.

2. Витрати АТП  визначаються за видами виробництв: основне, допоміжне, обслуговуюче.

3. Калькуляційною  одиницею є відповідні одиниці  вимірювання окремих видів перевезень (робіт, послуг).

4. Значну частину  загальних витрат становлять  витрати на паливно-мастильні  матеріали (ПММ), ремонт, технічне  обслуговування (ТО), обов'язкове проходження  технічного огляду в органах  ДАІ. Такий огляд проводиться  щорічно, за що справляються  певні платежі (транспортний збір, розмір якого залежить від літражу двигуна і типу транспортного засобу (ТЗ), збори за проходження технічного огляду та за отримання талона).

5. Для нарахування  амортизації рухомого складу  в бухгалтерському обліку часто обирають виробничий метод.

6. АТП є платниками  податку з власників транспортних  засобів та інших самохідних машин та механізмів і збору за забруднення навколишнього середовища.

7. Водіям та технічному  персоналу видається спеціальний  одяг, згідно з наказом [12], який  обліковується на рахунку МШП або МНМА (залежно від облікової політики підприємства).

7.2. Оподаткування  автотранспортних підприємств

  

Оподаткування підприємств, які здійснюють перевезення автомобільним транспортом, здійснюється згідно із чинним законодавством.

 Особливості оподаткування  полягають у сплаті специфічних  податків і зборів: податок із  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин  і механізмів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір до Пенсійного фонду (ПФ) при купівлі автомобіля, митні збори.

 Істотних відмінностей  при обкладанні ПДВ і податком  на прибуток вантажних перевезень, здійснюваних в Україні, від  інших операцій немає. Відповідно до підпункту 3.1.1 Закону про ПДВ, послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Від оподатковування звільнені тільки операції із перевезення пасажирів міським транспортом і автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, за винятком операцій із надання пасажирського транспорту в оренду (підпункт 5.1.13 Закону про ПДВ).

 Слід мати на  увазі, що згідно з п. 4.2 Закону  про ПДВ, вартість послуг невиробничого  призначення, витрати на які  не відносяться до валових  витрат виробництва, обкладається  ПДВ виходячи з фактичної ціни  операції, але не нижче звичайних  цін. Витрати, пов'язані зі здійсненням перевезень вантажів у виробничих цілях, включаються до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.2.1 Закону про прибуток. Клас професійного ризику виробництва для сплати збору на страхування від нещасних випадків — 33.

 Податок із  власників транспортних засобів

 Порядок нарахування  і сплати податку із власників  транспортних засобів регулюється  Законом [2]. Платники податків (юридичні  особи) самостійно обчислюють  суму зобов'язання по податку  за ставками, зазначеними у ст. З Закону [2].

 При придбанні  автотранспортного засобу податок  сплачується перед його державною  реєстрацією за строками сплати, що не настали, починаючи з  кварталу, у якому відбувається  реєстрація. Тобто якщо автотранспортний  засіб підлягає реєстрації в червні, то податок сплачується в повному обсязі за II квартал і, отже, наступні квартали звітного року. Протягом 10 днів із дня реєстрації автотранспортного засобу підприємство-власник зобов'язане подати Розрахунок податку затвердженої форми у податкові органи за місцезнаходженням підприємства і за місцем постійного базування автотранспортного засобу.

 Ставки податку  з власників транспортних засобів  залежать від обсягу циліндра  двигуна чи потужності електродвигуна  і встановлені Законом [2]; цим  самим Законом передбачено і  пільги зі сплати транспортного податку.

 Податок із  власників транспортних засобів  не є платежем, пов'язаним винятково  з придбанням автомобіля, і має  сплачуватися щорічно, тому сума  сплаченого податку при придбанні  автомобіля включається до складу  витрат звітного періоду як  у бухгалтерському, так і в  податковому обліку.

 Розрахунок податку  складається на підставі бухгалтерських  звітних даних про кількість  транспортних засобів та інших  самохідних машин і механізмів  станом на 1 січня поточного року  і подається платником податків  в орган державної податкової служби за місцезнаходженням і місцем постійного базування транспортних засобів у такі строки:

 — для річного звітного періоду — у строк 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного (податкового) року;

 — за придбані  протягом року транспортні засоби  Розрахунок подається в орган  державної податкової служби  в 10-ден-ний строк після їхньої реєстрації у відповідних органах;

 — за транспортні  засоби, придбані протягом року, податок сплачується перед їхньою  реєстрацією за термінами сплати (кварталами), що не настали, починаючи  з кварталу, в якому проведено  реєстрацію транспортного засобу.

 Платник податків  може подати Розрахунок в орган  державної податкової служби  на паперовому носії чи в  електронній формі.

 На титульному  листі Розрахунку платник податків  вказує назву підприємства, установи, організації, місцезнаходження, телефон, поточний рахунок, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, назву органу державної податкової служби, куди подається цей Розрахунок.

 Форма Розрахунку  заповнюється в такому порядку: у графи вносяться:

 — гр. 1 — порядковий  номер;

 — гр. 2 — код  транспортного засобу за Гармонізованою системою опису і кодування товарів;

 — гр. З і 4 — назва марки і модель транспортного засобу;

 — гр. 5 — об'єм  циліндрів двигуна в розрізі  кожної марки і моделі транспортного засобу;

 — гр. 6 — дані про кількість однорідних транспортних засобів у розрізі марок і моделей;

 — гр.7 — ставка  податку, застосовувана при розрахунку  податку з кожних 100 см3 обсягу  циліндрів двигуна;

 — гр. 8 — сума  нарахованого податку окремо  за кожним транспортним засобом,  обчислена за формулою 

 За транспортними  засобами з електродвигуном податок  нараховується множенням ставки  податку на кількість кіловатів потужності електродвигуна;

 — гр. 9 — код  пільги (відповідно до довідника пільг), за якою цілком чи частково транспортний засіб звільняється від сплати податку;

 — гр. 10 — сума  пільг, наданих за транспортними засобами;

 — гр. 11 — загальна  сума податку, що підлягає сплаті за звітний рік при поданні загального чи уточненого Розрахунку (гр. 8 - гр. 10).

 Сума податку,  що підлягає сплаті (гр. 11), округляється (менше 50 коп. — відкидається, а 50 коп. і більше — округляється  до 1 гривні і розбивається платником  на чотири рівні частини, кожна  по 25 відсотків від загальної суми податку підсумкового рядку) і відображається платником податків у Розрахунку за поквартальними строками сплати.

 Розрахунок податку  підписується керівником підприємства і головним бухгалтером (вказуються їхні прізвища, імена і по батькові, проставляються дата, місяць і рік складання Розрахунку), скріплюється печаткою і подається в орган державної податкової служби. 

 Збір за забруднення навколишнього природного середовища

 Об'єктом нарахування  цього збору для автотранспорту  є обсяг фактично використаних  видів пального, внаслідок спалю-» вання якого утворюються забруднюючі речовини. При Розрахунок суми збору до сплати здійснюється платниками; самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку; звітного року, виходячи з фактично використаного пального Ц його виду, на підставі нормативів збору і коригуючих коефіцієнтів, що враховують чисельність жителів населеного! пункту і його народногосподарське значення. При розрахунку суми збору використовується така одиниця! вимірювання, як тонна. Зазначимо, що механізм перерахунку! літрів у тонни ґрунтується на використанні показника щільності! конкретного виду бензину. Як правило, інформацію про коефіцієнти

 Збір сплачується двома платіжними дорученнями: ЗО % від загальної суми спрямовується до Державного фонду охороні навколишнього середовища в складі державного бюджету, 70 % — до місцевих фондів охорони навколишнього середовища.

 Розглянемо відображення  в податковому і бухгалтерському  обліку нарахування і сплати збору за забруднення навколишнього середовища на прикладі.

 Протягом І  кварталу 2002 р. підприємством було витрачено бензину неетилованого 500 кг і дизельного палива 1800 кг.