Спеціалізований туризм

1. Поняття релігійного туризму.

Релігія – це певні погляди  і уявлення людей, відповідні обряди і культи. Походження слова «релігія»  пов’язують із латинським дієсловом  relegere – «відноситися з повагою»; за іншою версією, воно зобов’язане своїм виникненням дієслову religare – «зв’язувати» (небо і землю, божество і людину).

В сучасному світі існує  різноманіття вірувань, сект, церковних  організацій. Це і різні форми  політеїзму, традиції якого походять від первісних релігій, і різноманітні форми монотеїзму. Тут і національні  релігії – конфуціанство (Китай), іудаїзм (Ізраїль), синтоїзм (Японія), і  світові релігії: буддизм, християнство, іслам, індуїзм. Саме світові релігії  найбільше впливають на розвиток сучасних цивілізацій. Їх релігійні  центри є основними об’єктами релігійного туризму.

Туризм – це активна форма людського спілкування, що допомагає взаємопізнанню націй, розвику взаєморозуміння та встановленню культурно-економічних зв’язків між народами, а відтак – розвитку співробітництва між державами, покращенню міжнародного становища в цілому. За своєю сутністю туризм – явище багатофункціональне. Він активно впливає на життя людей, організацію їх праці та відпочинку, а відтак – на економічний і соціальний розвиток суспільства.

Одна з важливих функцій туризму – оздоровча і рекреаційна. У спеціальній літературі цю функцію визначають ще як «відтворювальну», «репродуктивну» тобто таку, що дозволяє відновити сили та внутрішні резерви людини, затрачені в ході трудової діяльності. Але серед різноманітних видів туризму за метою можна виокремити такий вид туризму як релігійний, адже він забезпечує задоволення таких потреб людини, які істотно відрізняються від вищезазначених.

Туристом, який подорожує  з релігійною метою, є людина, що виїжджає за межі звичного середовища на термін не більше року для відвідин святих місць і центрів релігій.

Під релігійним туризмом слід розуміти види діяльності, пов'язані  з наданням послуг і задоволенням потреб туристів, що прямують до святих місць і релігійних центрів, що знаходяться  за межами звичного для них середовища. 
Релігійний туризм є одним із найстаріших видів туризму. Він бере свої витоки з часів формування основних світових релігій і здійснюється в таких двох основних формах:

- паломницький туризм;

- релігійний туризм екскурсійної  пізнавальної спрямованості. 
Паломницький туризм – це сукупність поїздок представників різних конфесій з паломницькими цілями.

Паломництво – прагнення  віруючих людей поклонитися святим місцям. 
Серед причин для здійснення паломництва можна виділити наступні:

- бажання зцілитися від душевних і фізичних недуг;

- помолитися за рідних і близьких;

- знайти благодать;

- відмолити гріхи;

- виразити подяку за  блага послані зверху;

- проявити відданість  вірі;

Паломництво передбачає певне  ставлення людини до дійсності. Це символізує готовність людини пожертвувати скороминущими  матеріальними цінностями в ім'я  вічних духовних. У індуїзмі, православ'ї  і католицизмі отримали розвиток піші паломництва. Люди відправляються в паломництва, коли їм недостатньо  ритуальних дій в місцях звичайного середовища мешкання.

Термін «паломництво», як вважають філологи, походить від слова «пальма» – гілку саме цього дерева привозили перші паломники християни, що побували на Святій землі під час свята «Входження Господнє до Єрусалиму». Під час тріумфального входження Ісуса Христа до Єрусалиму віруючі усипали його шлях гілками пальми.

У науці зазвичай виділяють  декілька видів паломництва, що класифікуються за різними ознаками:

1) за кількістю учасників  і сімейною приналежністю –  індивідуальні, сімейні і групові паломництва;

2) за сезонністю – цілорічні  паломництва, а також приурочені до релігійних свят;

3) за місцерозташуванням об'єкту паломництва – внутрішні (в межах державних кордонів) і зарубіжні паломницькі тури;

4) за ознакою обов'язковості  – добровільні і обов'язкові  паломницькі тури (наприклад, в  ісламі паломництво хадж є  обов'язковим для кожного правовірного).  
Духовно паломницький туризм тісно пов'язаний з лікувально-оздоровчим туризмом. Наприклад, багато духовних центрів в Індії є центрами аюрведичного лікування. У Індії аюрведа – це комплексна наука лікування, омолоджування організму і запобігання захворюванням, які виникають як наслідок порушення гармонії між енергією людини і Всесвітом. Слід зазначити духовну близькість паломницького туризму і інших видів туризму. Наприклад, щорічно багато туристів відвідують Китай для занять цигун. Цигун – це комплекс рухових і дихальних вправ. Цигун допомагає людині набрати великий запас життєвих сил, або енергії ци, як вважають китайці. Отже така поїздка також містить елементи релігійного, спортивного і лікувально-оздоровчого туризму. 

Релігійний туризм екскурсійної пізнавальної спрямованості припускає відвідини релігійних центрів, в яких туристи можуть побачити релігійні об'єкти, – культові пам'ятники, що є діючими, музеї, відвідати богослужіння, взяти участь в хресних ходах, медитаціях і інших релігійних заходах. Релігійний туризм також тісно взаємопов'язаний з науковим туризмом релігійної спрямованості. Учені відвідують центри існуючих релігій, країни і регіони з багатими релігійними традиціями. Такі поїздки нечисленні, але вони розширюють географію туристичних поїздок. Учених цікавить релігійна спадщина – рукописи, різні культові предмети, архітектурні форми як сучасних, так і зниклих релігій і багато іншого.

Індустрія релігійного туризму  є складовою частиною індустрії  туризму в цілому. У індустрії релігійного туризму можна виділити наступні чотири сектори

1. Розміщення. Це сукупність  засобів розміщення – готелів,  кемпінгів, гуртожитків і так  далі

2. Харчування. Туристи, що  вирушають в поїздки по святих  місцях і релігійних центрах,  користуються послугами підприємств  громадського харчування. Це можуть  бути:

- ресторани, кафе, закусочні  (у релігійних центрах, ряду  святих місць паломники і екскурсанти  можуть користуватися послугами  цих закладів і мають можливість  вибору блюд).

- монастирські, ашрамовські і інші їдальні, в яких готується їжа для відвідувачів. Асортимент блюд тут відрізняється від пропонованого в кафе і ресторанах. У ряді випадків їжа може бути простішою, пісною під час православного поста, вегетаріанською.

3. Транспорт – транспортні  підприємства і послуги різних  видів транспорту.

4. Релігійні об'єкти. У  цей сектор входять:

- культові споруди –  монастирі, святилища, храми і  храмові комплекси, капели, каплиці;

- природні об'єкти –  святі джерела, колодязі, гори

- водоймища (річки, ставки), гаї;

- невеликі об'єкти культу  – придорожні хрести, вівтарі  божеств на узбіччях доріг,  троп.

 

В світі можна виділити наступні основні регіони паломницького туризму:

- православні республіки  СНД: Росія, Україна, Білорусь, Молдова;

- зарубіжна Європа (католицизм, протестантизм);

- Північна Америка (християнство);

- Латинська Америка (християнство);

- Північна Африка (іслам);

- Східна і частково Західна Африка (іслам);

- Західна Азія (ісламу  і анклави християнства і іудаїзму);

- Південна Азія (індуїзм, буддизм, сикхізм, джайнізм);

- Південно-Східна Азія (буддизм, іслам і анклави індуїзму);

- Східна Азія (буддизм, конфуціанство і синтоїзм);

- Середня Азія (Тибет), де  домінують іслам і ламаїзм, релігія бон;

- Центральна Азія (буддизм і окремі анклави ісламу).

 

Найбільшим релігійним центром  світу, по праву, вважається Єрусалим. Його особливе місце серед інших  центрів паломництва обумовлене тим, що Єрусалим вважається святим серед  представників відразу трьох  релігій – іудаїзму, християнства і ісламу.

 

Паломництво для християн - відвідання релігійних святинь з метою молитовного спілкування, праці та збору пожертвувань на відновлення і розвиток монастиря чи храму . За релігійними канонами паломницька поїздка повинна тривати не менше 10 днів і найчастіше припадає на релігійні свята.

Для католиків Свята Земля - ​​Ізраїль, католицькі святині розташовані також в Італії, Ватикані, Франції, Португалії та інших країнах Західної Європи. Святі місця для відвідувань іуцаізма зосереджені в Ізраїлі, Румунії, Чехії, Німеччини, Іспанії та на Україні.

Для послідовників ісламу - сунітів священними містами вважаються Мекка і Медіна в Саудівській Аравії. Місцем паломництва шиїтів є у першу чергу міста Ен-Наджарф і Кербела в Іраку. Основні святині буддистів розташовані в Індії, Китаї і Тибеті. Російський регіон буддизму визначається дацаном, розташованим близько Улан-Уде (Бурятія).

В іудаїзмі паломництво не є обов'язковим обрядом, за винятком нечисленного за своїм складом релігійного спрямування брацлавських хасидів. Однак місць, шанованих у релігійних євреїв, досить багато. Основні з них розташовані в Західній Європі, на Україні, в Білорусії, Литві та Латвії. Але самим шанованим і найбільш відвідуваним місцем є Свята Земля Ізраїлю. В Єрусалимі популярні серед паломників Західна стіна Храму (Стіна Плачу), Синагога Рамбана,

Синагога Іуди ха хасидів, в Хевроні - могила Патріархів, в Тверії - могила Мойсея Маймоніда і могила Рабі Менр, в місті Цфат - могила Арізаль, могила Есев Каре, а також гробниця Рахелі. У традиціях іудаїзму паломництво не зв'язується з якими конкретними датами. Навпаки, у святкові дні іудеї прагнуть не залишати місця свого постійного проживання, а паломництво здійснювати в час, який не доводиться на свята і пости.

Отже, релігійний туризм є складовою частиною сучасної індустрії туризму. Собори, мечеті, культові музеї і духовні центри - це туристичні об'єкти, які користуються все зростаючим попитом. Пам'ятники релігії, історії та культури представляють істотну мотивування відвідування того чи іншого регіону або міста. У Франції близько 60% пам'яток, що знаходяться під охороною держави, є і туристськими релігійними об'єктами

Релігійний туризм має три форми: паломництво, екскурсійні тури по релігійній тематиці і спеціалізовані тури, у яких об'єднуються прочани й екскурсанти.

Екскурсійні тури по релігійній тематиці проходять, як правило, за один день і становлять інтерес не тільки для дорослих туристів, але і для дітей. Спеціалізовані тури розраховані як мінімум на три дні з відвідуванням релігійних святинь і архітектурних пам'яток минулого. Іноді для організації таких турів необхідно дозвіл (благословення) настоятеля монастиря.

У туристському бізнесі весна вважається міжсезонням, в релігійному ж туризмі вона - високий сезон. У цей проміжок часу мешканці деяких країн стають потенційними туристами з-за великої кількості неробочих і святкових днів. Вважається, що одними з найбільш зручних місяців для проведення релігійних подорожей є грудень і січень. Одним з важливих факторів зменшення впливу сезонності та збільшення потоку паломників вважаються релігійні свята. У деякі з них паломництво обов'язкове або вітається, в інші цьому не надається особливого значення.

 

1.1 Зародження та розвиток подорожей з релігійною метою

 

Починаючи із найдавніших часів релігійний туризм був пов'язаний насамперед із паломництвом.Паломництво завжди вважалось найвищим проявом особистої духовності, служіння вірі та ідеї. Паломники сприймаються як люди втаємничені, осяяні небесною благодаттю, які своїм діянням прислужилися вірі і принесли з собою, у собі цю частку сакрального. Саме тому сприяння, допомога паломникам є здавна неодмінною рисою моральності. Ще з часів перших цивілізацій дійшли свідоцтва про вірування у те, що молитва більш дієва у певних місцевостях, що мають те чи інше відношення до божества. Сакральність певних місць визначається їх роллю у становленні релігії. Вона пов’язана з подіями, що впливали на становлення віри, з діяннями святих, з певними чудесами тощо. Здавна вважалось, що їх відвідання наближає людину до Бога, тому що ці місця ніби обрані Ним для спілкування з людьми і на знак цього певним чином позначені (чудесами та іншими проявами). А люди, в свою чергу, позначали ці місця різними символами віри (камені, хрести, храми тощо). Тобто сакралізація певних місць є невід’ємною часткою кожної релігії. 
Сакральні святині у свідомості віруючих чітко ієрархізовані й ієрархія ця закріплена в традиції. Святинею світового значення є Свята Земля. Відповідно, інші місця паломництва можна як за значенням для кожної релігії, так і за потоком паломників поділити на регіональні і локальні. 

Історія паломництва сягає  значної давнини. Відомо, що вже давні  євреї кожного року відвідували  Храм в Єрусалимі. Відвідини ці були обов’язкові у певні іудейські  свята і на цей час припинялися  конфлікти, знімалися митні обмеження, облаштовувались мости і дороги до Храму, а біля Храму збиралися  торговці святим крамом та міняйли, що обмінювали гроші для купівлі  жертовних тварин, що їх приганяли до Храму селяни. Для спілкування з богами відправлялись у найвіддаленіші храми греки та римляни і не тільки вони, а й представники інших народів, що сповідували ту ж віру. 

У християнському світі паломництво  до країни, де відбувались діяння земного  життя Спасителя, стало звичним  з IV ст. н. е. під впливом прикладу св. Олени, діяльність якої сприяла  дослідженню Святої Землі, її значній  сакралізації. З цією землею пов’язані  діяння пророка Магомета (іслам) та історія іудаїзма. Свята Земля – ця "колиска трьох релігій" – є найвизначнішою сакральною святинею нашої цивілізації.

Масового характеру набуло паломництво до Святої Землі, в Палестину  за часів хрестових походів. В  Єрусалимському королівстві, зважаючи на потреби паломників, утворилась відповідна сфера діяльності для  задоволення потреб віруючих, що окрім  відвідування святинь включала транспортування  з наданням безпеки та певної комфортності, надання послуг розміщення та харчування. З’явилось відповідне інформаційне забезпечення: з IV ст. стали відомі путівники по Святій Землі (Бордоський путівник 333 р. з описами Святої Землі),