Сучасний стан оздоровчої рекреації в Закарпатській області

            Природній національний парк «Синевир» розташован у центральній частині Українських Карпат, у верхів’ях рік Теребля та Ріка в Міжгірському районі. Він створений у 1989 році і має площу 40,4 тис. га. Найвизначнішим природним об’єктом є озеро Синевір. Місцева флора налічує близько 800 видів судинних рослин  із чітко вираженою висотною поясністю.

              Національний природний парк Ужанський (39,2 тис. га), заснований у 1999 році, представлений  незайманими або мало займаними бучинами, яворовими та ялицево-буковими лісами і пралісами середньо-  та високогірних районів Карпат на кордонах із Польщею і Словаччиною. Це цікава в етнографічному відношенні частина Лемківщини[24, стр. 126, 127].

                У додатку № 2 міститься відсоткове  співвідношення природно-заповідного  фонду Закарпатської області. 

Водні рекреаційні ресурси.

       В Українських Карпатах починаються річки Тиса, Дністр, Прут, Серет. Ріки Карпат не судохідні, але містять великі запаси водної енергії, яка поки що слабо використовується. Озера і штучні водоймища не отримали широкого росповсюдження, тут нараховується приблизно 1200 ставків і невелика кількість незначних за площею гірських озер (переважно в Горганах і Черногорах). Одне з найкрасивіших озер завального походження  - є Синевір ( в витоках річки Тереблі – правого притоку Тиси). Озеро Синевир справедливо називають найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку "Синевир" та однією з візитівок Українських Карпат. Розташоване поблизу с. Синевирська Поляна на висоті 987 м над рівнем моря.    Синевирське озеро утворилося у післяльодовиковий період, близько 10 тис. років тому внаслідок перекриття річкової долини зсувами. Середня площа водного плеса становить 4-5 га, глибина озера - в середньому 8-10 м. Проте місцями глибина Синевиру сягає 24 м. Синевир живиться поверхневими та атмосферними водами, з озера витікає невеликий струмок (басейн р. Теребля). Вода - слабомінералізована, чиста, прозора. Одначе, скупатися у Синевирі проблематично: окрім заборони, це не дозволить ще й температура води, яка максимально нагрівається до 11-13°С.

   Краєвиди  навкруги водного дзеркала надзвичайно  мальовничі та величні. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких сягає 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею усього кілька метрів. Звідси і народна назва Синевиру - Морське око[30, стр. 15].

     Яблуницький перевал – є головним карпатським водо розділом , за яким вже де-юре починається Закарпаття.

       Біля Рахова, лише в кілометрі  від «центру Європи», біля самої  траси, знаходиться найвищій в  Україні водоспад Труфанець, який  досягає висоти 36 метрів. Труфанець  – не класичний водоспад, а каскад з невеличких водоспадів [ 7, стр. 85].

Біотичні  ресурси 

      Природні умови Закарпатської  області дуже різноманітні, що  обумовлює також різноманітність  рослинності. Тут в розподілі  рослинності основне значення  має висота над рівнем моря, ускладнена місцевими змінами  рельєфу, а також мікрокліматичними  і грунтовими умовами. 

       Основними лісовими породами  Закарпаття є бук, ялина, дуб,  граб, смерека, поширені також  явір, ясень, клен, в’яз, липа, вільха, осика тощо. Крім того тут зустрічаються  такі релікти, як кедрова сосна,  модрина (Горгами), тис (Рахівський  район), береза (перед гір’я).   Хвойні ліси, що знаходяться у південно-східних районах, утворюють верхній лісовий пояс. На низовині найбільш поширені дубові та дубово-грабові ліси.

       Звірі Закарпаття представлені  численною кількістю видів. Найрізноманітніші  з них – це гризуни (миші, полівки, пацюки, соні, зайці). У горах  зустрічаються миші та снігові  полівки, а на рівнині хом’яки і ондатри. На Закарпатті є понад 180 видів птахів. З птахів, які гніздують на Закарпатті, найбільш характерними є: глухар, тетерев, рябчик, горішанка, чиж, снігур, шишкар, синиця, дятел, пугач, сова, лелека чорний, плиска гірська, пронурок, сапсан та ін. З плазунів тут водяться: гадюка звичайна, ящірка живородна; земноводних: тритон гірський,  саламандра плямиста та ін. Крім того в області водяться: болотна черепаха, безнога ящірка, водяний вуж і неотруйна змія – мідянка. Зустрічається ескулапова змія. З комах найбільш поширеними є: короїд, вусач ялиновий, плодожерка букова, шовкопряд непарний та ін. Крім того в Закарпатті водяться: лисиця, дикий кіт, гірський козел. Дуже рідко зустрічається бурий ведмідь, частіше дикиі кабани і вовки. Окреме місце в тваринному світі Закарпаття займає карпатський олень.

         У численних річках і невеликих озерах є близько 50 видів прісноводних риб. З інших риб особливо цікавими є лососеві: лосось дунайський, форель, харіус, які водяться в чистій і багатій на кисень воді гірських річок.

        Закарпаття має багате різноманіття  як рослинного так і тваринного  світу. 

2.4 Історико-культурні  рекреаційні ресурси  Закарпатської області

    Загальна кількість пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва в області – 674.

   Серед об'єктів туризму найбільшу атрактивність мають пам'ятки архітектури: замки - ум. Ужгороді (ХІП ст., перебудова XVI - ХУІП ст.), поблизу м. Ужгорода (Середнянський, XII - ХПІ ст.; Невицький, XIV ст.), в м. Мукачевому ("Паланок", XIV ст., перебудова до XVIII ст.); Миколаївська церква-ротонда (XIII - XV ст., фрески XIV ст.) у м. Ужгороді, руїни замку в м. Хусті (XIV ст., перебудови XVI - XVII ст.); Єлизаветинська церква в м, Хусті, каплиця в м. Мукачево (обидві - XIV ст.); костели - у мм. Виноградові (XIV - XVI ст., XVIII ст.), Береговому (1418 р.), Тячеві (XV - XVI ст.), Ужгороді (1762 -1767 рр.); дерев'яні церкви в с. Середньому Водяному (1428 р.), Крайниковому (1688 р.), Ужці (XVII ст.), Діброві (1604 р.); єпископський палац (1646 р., нині бібліотека університету), кафедральний собор (1646 р., перебудова 1878 р.), гімназія (1784 р.) у м. Ужгороді; Микільський монастир у м. Мукачевому (XVIII - поч. ХЗХ ст.); ратуші в мм. Ужгороді (1810 р.) і Мукачевому (1904 р.); юмітатський будинок у м. Береговому (кін. XIX ст.).

     В області створено 3 театри, 4 державні музеї (всі - у м. Ужгороді), серед яких - Закарпатський краєзнавчий музей (заснований у 1945 р.) з історичними від ділами у мм. Мукачевому, Виноградові, Сваляві, Хусті, Береговому, Бабичах, Тернові, Великому Бичкові, Ясінях та філіями - Закарпатським художнім музеєм (відкрито у 1947 р.) і Меморіальним музеєм народного художника Ф.Ф.Манайла[16, стр. 89 ].

    Серед туристичних ресурсів важливу  роль відіграють місця, які  пов’язані з життям і діяльністю  видатних людей, де створено  меморіальні музеї-садиби. В Закарпатській  області народилися таки видатні  особи:Й.  Бокшай, А. Волошин, В  Демян, А. Дьєрдь, А. Ерделі, Ф.  Макайло, М. Мункачі, І. Орлай,  Ф. Потушняк, І Чендей, Г. Ципола [24, стр. 142].

       Основні  пам’ятки Закарпатського регіону наведені у додатку №3; також у додатку № 4 представлена сумарна бальна оцінка природно-рекреаційних ресурсів області. 

2.3 Інфраструктура Закарпатської  області

         Транспортна система.

    Закарпатська область – своєрідне вікно в Європу. В силу географічних особливостей регіон з давніх времен був зручним зв’язуючим шляхом між державами Північної, Південної, Північно-Східної та Північно-Західної Європи.

    Протяжність автомобільних доріг загального користування Закарпатської області складає 3,5тис.км., 97% яких мають тверде покриття (цементно-бетонні, асфальтобетонні, чорне шоссе, білі щебеневі, гравійні). Середньо-зважена величина категорійності (є 5 категорій автодоріг) склала 4,11 при середньому рівні на Україні 3,73.

      Крім автомобільних доріг загального  користування в області нараховується  біля 7,5 тис.км. відомчих і внутрігосподарських  доріг, які належать сільськогосподарським  підприємствам, лісокомбінатам, комунальним  господарствам та іншим організаціям. Найбільша питома вага до загальної  протяжності автодоріг області  у Рахівському (75,2%), Свалявському (66,8%), Міжгірському (63,7%), Воловецькому (65,5%), Хустському (59,5%) районах. Саме  в цих районах знаходиться  багато рекреаційних установ  для населення в санітарно-курортному  лікуванні, відпочинку і туризму.

      Не дивлячись на кількісні  вимірники, за рівнем техніко-економічних  показників, благоустрою та архітектурного  оформлення автомобільні дороги  і організація сервісного обслуговування  не відповідають світовим стандартам. В значно гіршому стані знаходяться  відомчі і внутрігосподарськи дороги[23, стр.197].

      Стан автомобільних доріг, поблизу яких розташовані санаторії-профілакторії, туристичні бази та інші рекреаційні установи, в основному задовільний.

       В області за останні роки багато зроблено для поліпшення шляхового забезпечення і благоустрою автомобільних доріг, будівництву автопавільйонів, облаштуванню майданчиків для стоянки легкового автотранспорту і відпочинку пасажирів, бесідок мінеральних джерел для пиття води.

         Однак, розвиток рекреаційного комплексу вимагає значно вищого рівня благоустрою та організації сервісного обслуговування на автомобільних дорогах. Необхідно побудувати біля рекреаційних установ стоянки для автотранспорту, майданчики для відпочинку, забезпечити автотехнічне осблуговування[23, стр.199].

          Загальна довжина залізниць – 652км. Головна залізнична магістраль в Закарпатській області проходить уздовж Тиси від м.Чопа до Берегового  (ч-з станцію Вузлове) і далі на Віноградів, Хуст, Солотвину.

         Друга залізнична магістраль проходить долиною р.Ужа також від Чопа через Ужгород, Перечин, Великий Березний, Ужоцький перевал і сполучає закарпаття з Львовом.

        Третя залізнична магістраль пролягає долиною р.Латориці від станції вузлове ч-з Мукачеве, Сваляву, Воловець, Воловецький перевал до Стрия і Львова.

         Поїздами приміського та місцевого сполучення з обласного центру можна доїхати до Солотвини, Мукачевого та ін. Поїзди курсують на дільницях Вузлове, Королеве, Мукачеве[6, стр92].

         В обласному центрі, Ужгороді, є аеропорт. 
 
 
 
 
 
 

Готельна  база

      В Закарпатській області розвинені майже всі види рекреаційної діяльності: від санаторно-курортного лікування до відпочинку і різних видів туризму, що здійснюються практично протягом цілого року. Закарпаття є лідером розвитку туризму України, що відзначено на всеукраїнських нарадах з питань розбудови туристичної інфраструктури, створення нових туристичних продуктів та ринків.

    Туристичну  діяльність у 2008 році здійснювали 300 організацій, які обслужили близько 63 тис. Туристів і надали туристичних послуг на 22,1 млн. грн.

    Мережа  санаторно-курортного і оздоровчих закладів області за станом на 1 сечнґ 2009 року нараховувала 61 об’єкт на 6100 ліжок  максимального розгортання. За останнє  десятиріччя кількість санаторно-курортних  і оздоровчих закладів Закарпатської  області зменшелось на 12,8%, за рахунок  санаторієв-профілакторієв, кількість  яких зменшелась у 2 рази – з 14 у 1999 році до 7 у 2009 році. Протягом аналізую цього періоду кількість закладів кратко- і довгострокового періоду розміщення, які враховуються відділом по питанням курортів і туризму Закарпатської ОГА виросла на 74%.

    Збільшення  обсягів міжнародного туризму позитивно  впливає на розвиток туристично-рекреаційної інфраструктури, сприяє збереження та модернізації мережі об'єктів готельної  інфраструктури.

    Готельні   господарство   є   одним   з   найбільш   важливий   елементів   інфраструктури туристично-рекреаційного комплексу. У 2006 році в області діяло 39 закладів готельного господарства,   суб'єктів  господарювання - юридичних осіб (у   т.ч. 27   готелів, 3 мотелі, 1 готельно-офісний центр, 2 молодіжні   туристичні бази   та   гірські притулку, 2   гуртожитки для приїжджих, 4 - інші заклади).  

    Найбільша   кількість   готелів   розташована   у   містах   Ужгород   і   Мукачеві   та Рахівському, Мукачівському та Міжгірському районах, які є центрами ділової активності в   регіоні,   мають   розвинені  мережу   промислових   підприємств,   або   забезпечують приваблення масових туристичних  потоків.