Біржове право

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Февраля 2013 в 01:08, контрольная работа

Краткое описание

В наш час біржа - юридична особа, що забезпечує регулярне функціонування організованого ринку товарів, валют, цінних паперів, похідних фінансових інструментів. Біржа гарантує виконання угод, кожен член біржі проходить процедуру лістингу, де перевіряється повністю всі дані про компанію - від фінансової звітності, до моральних якостей керівника. Все це мінімізує ризики щодо невиконання угод та робить торгівлю на біржі більш зручною та впевненою.
Біржа (нім. Börse, від пізньолат. bursa — гаманець) — організований торгівельний майданчик, на якому відбувається оптова торгівля товарами або цінними паперами у вигляді стандартизованих біржових угод. На біржі укладаються угоди по біржових товарах, в результаті чого утворюється динаміка ціни тільки під впливом ринкового попиту та пропозиції, що дає змогу орієнтуватися учасникам ринку та прогнозувати хід торгів в майбутньому, саме у цьому полягає актуальність даної роботи, щоб побачити як це розвивалось з самого початку.

Содержание работы

Вступ.
Особливості становлення і розвитку біржової діяльності в Україні.
Правовий механізм здійснення операцій на Українській міжбанківській валютній біржі.
Особливості ф’ючерсних угод.
Висновок.
Список використаної літератури.

Содержимое работы - 1 файл

Біржове пр.doc

— 116.50 Кб (Скачать файл)

а) від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за кошти резидентів та нерезидентів;

б) від свого  імені і за власні кошти купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Резиденти і  нерезиденти - це фізичні особи, які  мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим  кредитно-фінансовим установам, що одержали ліцензію Нацбанку України, або за їх посередництвом іншим фізичним особам – резидентам (Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. зі змінами і доповненнями).

Реалізація  угод купівлі-продажу на міжбанківському  валютному ринку опосередковується через валютний курс, тобто ціну, за якою можна купити або продати валюту однієї країни, що виражена у валюті іншої країни. 
Згідно з чинним законодавством України:

1. Для здійснення  валютних операцій використовуються  валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України (пункт 1 ст.8 змінено згідно із Законом № 3651-12 від 25.11.1993 p.).

2. Національний  банк України може встановлювати  граничні розміри маржі за  операціями на міжбанківському  валютному ринку України уповноважених  банків та інших кредитно-фінансових  установ, що одержали ліцензію  Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних зі строковими (ф’ючерсними) угодами (Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19. 02.1993 р. зі змінами і доповненнями).

Валютні біржі  діють у ряді країн Західної Європи і здійснюють торгівлю валютою у значних обсягах. Курси валют встановлюють маклери бірж за участю представників державних органів і використовують на даній біржі саме цей рівень для розрахунку з клієнтами.

У США, Великобританії, Швейцарії інститут валютних бірж відсутній, оскільки у цих країнах знаходяться найбільші банки світу. Тут формується середній курс, який базується на встановленні курсів продавця і покупця. Характерно, що при обміні банками іноземних валют комісійні не відраховуються, а прибуток формується за рахунок різниці курсів продавця і покупця.

Валютні біржі, беручи до уваги їх специфіку та роль на сучасному етапі, є найбільш контрольованими з боку держави, особливо на етапі становлення ринкових відносин.

Світовий досвід показує, що в майбутньому торгівля валютою не буде відокремленою від торгівлі цінними паперами.

Надання підприємствам і  комерційним банкам права проведення валютних операцій і міжнародних  розрахунків сприяло створенню  внутрішнього міжбанківського валютного ринку. Тому у 1991 р. Держбанк СРСР (пізніше Нацбанк України) утворив структурний підрозділ - Центр проведення міжбанківських валютних операцій (валютну біржу). У 1992 р. інтереси подальшого розвитку внутрішнього ринку, а також розпад СРСР сприяли зміні статуту валютної біржі. З підрозділу Національного банку України вона перетворилася, згідно з Постановою Правління НБУ №50 від 08.07.1993р, в загальнонаціональну форму організації міжбанківського валютного ринку-Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ).

Й УМВБ має статус акціонерного товариства закритого типу. Акціонерами біржі є виключно юридичні особи (40 українських банків). УМВБ має статутний фонд, сформований за рахунок власних коштів акціонерів у грошовій формі. Загальний розмір статутного фонду дорівнює 3 000 000 (три мільйони) гривень. Статутний фонд розподіляється на сорок простих іменних акцій. Відповідно, кожна проста іменна акція має номінальну вартість в 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень, а кожен акціонер УМВБ володіє однією акцією.

УМВБ є організацією, яка:

1) створена без мети  отримання прибутку;

2) спрямовує свою діяльність  на організаційне оформлення  постійно діючого, централізованого  ринку, в межах якого здійснюється  укладання угод купівлі-продажу  валютних цінностей, зокрема банківських металів, цінних паперів та їх похідних, а також інших фінансових інструментів та біржових активів, торгівля якими може здійснюватися на УМВБ згідно вимог чинного законодавства;

3) зосереджує попит та  пропозицію валютних цінностей,  банківських металів, цінних паперів та їх похідних, а також інших фінансових інструментів та біржових активів, сприяє формуванню їх біржового курсу;

4) організовує та забезпечує  здійснення розрахунків та надання  клірингового та депозитарного  обслуговування угод і контрактів, укладених на торговельних майданчиках УМВБ.

Завдання УМВБ полягає у створенні належних умов, включаючи прозорість, відкритість  та доступність інформації, для забезпечення рівних умов у здійсненні біржової торгівлі всім учасникам валютного, фондового та інших сегментів фінансового та товарних ринків, для нормальної і регулярної роботи цивілізованого міжбанківського валютного ринку, а при появі відповідних передумов - розвинути різні інструменти валютної торгівлі (опціони, строкові угоди, сучасні методи страхування валютних ризиків).

Основні функції  УМВБ полягають в:

  • акумулюванні попиту і пропозиції на валютні ресурси;
  • встановленні єдиного ринкового курсу гривні безготівкових операцій банків;
  • забезпеченні додаткових гарантій при здійсненні валютних операцій; 
    * організації торгів і укладенні угод з купівлі і продажу іноземної валюти з учасниками торгів;
  • організації і проведенні розрахунків в іноземній валюті та в гривні;
  • визначенні поточного курсу іноземних валют до гривні;
  • зборі й аналізі інформації про процеси, що відбуваються на валютному ринку.

Члени (акціонери) валютної біржі мають право:

  • брати участь в роботі органів управління та внутрішнього контролю УМВБ згідно чинного законодавства України та статуту;
  • негайно після запиту отримувати від УМВБ будь-яку інформацію стосовно діяльності та спрямування нерозподіленого прибутку УМВБ;
  • користуватися послугами УМВБ на договірній основі на умовах, що не є гіршими від тих, що пропонуються третім особам;
  • першочергово отримувати пропозицію від біржі на придбання додатково випущених акцій;
  • отримувати пільги щодо сплати послуг, які надаються акціонерам від біржі та визначаються Біржовим Комітетом;
  • у випадку ліквідації УМВБ, отримати частину майна біржі пропорційно кількості належних їм акцій.

Кожен з акціонерів зобов'язаний виконувати свої обов’язки згідно Статуту у відповідності з чинним законодавством та вживати максимальних зусиль для сприяння біржі в тому, щоб її діяльність відповідала вимогам законодавства України.

Українська  міжбанківська валютна біржа  має такі органи управління та внутрішнього контролю:

  • загальні збори акціонерів;
  • біржовий комітет (спостережна рада);
  • раду директорів;
  • арбітражний комітет та ревізійну комісію.

Загальні збори  акціонерів є вищим органом УМВБ. Кожен акціонер, незалежно від  кількості акцій, має право брати  участь у Загальних зборах особисто, або через представника. Брати  участь у Загальних зборах акціонерів з правом дорадчого голосу можуть також і члени Ради директорів, які не є акціонерами, а також Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України та міністерства і відомства, через своїх представників, визначених персонально за поданням керівництва зазначених установ. Загальні збори акціонерів визначаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту більш як 60% голосів (акцій).

Біржовий комітет  створюється з числа представників  акціонерів. Він представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням  загальних зборів і в межах  компетенції, визначеної статутом біржі. Біржовий комітет здійснює контроль та регулює діяльність Ради директорів. Комітет складається з не менш ніж 5 осіб, призначених на п'ятирічний термін Загальними зборами. Члени комітету можуть бути переобраними на свою посаду необмежену кількість разів. Жоден член Біржового комітету не може одночасно бути членом Ради директорів та/або Ревізійної комісії, а також Арбітражного комітету. Голова Біржового комітету за рекомендацією НБУ обирається Біржовим комітетом на певний строк, але не менший, ніж до проведення наступних Загальних зборів акціонерів. 
Засідання Біржового комітету проводяться не рідше одного разу на два місяці. Засідання вважаються правомочними, якщо в них беруть участь 2/3 від загальної кількості членів Біржового комітету, за умови, однак, що серед них є присутнім голова Біржового комітету, або його заступник.

Рада директорів є виконавчим органом і приймає  рішення по всіх питаннях щодо діяльності біржі, які не входять до компетенції  загальних зборів та Біржового комітету.

Рада підзвітна  Загальним зборам і Біржовому  комітету та організовує виконання  їх рішень. Керівництво Радою здійснює голова Ради директорів, який затверджується на посаду Біржовим комітетом. Голова Ради без довіреності здійснює представництво інтересів УМВБ перед усіма органами державної влади, організаціями, юридичними особами та громадянами з усіх питань, пов'язаних з діяльністю біржі в Україні та за кордоном.

З метою контролю за фінансовою та господарською діяльністю УМВБ Загальні збори акціонерів створюють  Ревізійну комісію, яка обирається з числа акціонерів. Ревізійна  комісія складається з трьох членів, призначених Загальними зборами на термін 2 роки. Члени Біржового комітету, Ради директорів, Арбітражного комітету, голова та секретар Загальних зборів не можуть бути членами Ревізійної комісії.

Ревізійна комісія  звітує за результатами своїх перевірок Біржовому комітету та Загальним зборам відповідно до чинного законодавства. Загальні збори акціонерів не мають права затверджувати щорічні звіти та баланси біржі без висновків Ревізійної комісії.

Крім Ревізійної комісії, для створення відповідного внутрішнього аудиторського контролю та з метою дотримання чинного законодавства України УМВБ створює відділ внутрішнього аудиту.

Вирішення всіх спорів з приводу: надання послуг УМВБ, укладання та/або виконання  угод на біржі, що виникають між акціонерами, а також між ними та біржею, здійснюється Арбітражним комітетом. Арбітражний комітет діє згідно з Положенням про Арбітражний комітет. Персональний склад Арбітражного комітету та Положення про Арбітражний комітет затверджується Загальними зборами акціонерів.

Контроль за діяльністю УМВБ з метою забезпечення дотримання нею чинного законодавства  України та відповідних нормативних  актів здійснюють Нацбанк України, Державна комісія з цінних паперів  та Фондового ринку. Крім цього, перевірки  фінансової діяльності УМВБ здійснюються представниками державних податкових адміністрацій та іншими органами державної влади, як це передбачено чинним законодавством України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Особливості ф’ючерсних угод.

 

Ф’ючерсна угода  — це стандартний документ, який засвідчує  зобов’язання придбати (продати) кошти у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Ця угода  здійснюється на підставі підписання ф’ючерсного контракту або ф’ючерса.

Фінансовий ф’ючерс — це контракт на купівлю або продаж того чи іншого фінансового інструменту за завчасно узгодженою ціною протягом визначеного місяця у майбутньому (у визначений день цього місяця).

Види фінансових ф’ючерсів:

за суб’єктами

за об’єктами

угоди хеджерів

угоди спекулянтів 

арбітражні 

торгівля спредами

відкриття позицій

процентні

короткострокові

довгострокові

валютні


Валютний ф’ючерс  — це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за який продавець  приймає зобов’язання продати, а  покупець – купити визначену кількість за встановленим курсом у зазначений строк.

Однак ф’ючерсний контракт може перепродаватися покупцем, тобто переходити від одного покупця  до іншого аж до вказаної в ньому  дати виконання.

Тому під  час торгівлі ф’ючерсами важливо:

  • передбачати зміну курсу валюти в майбутньому порівняно з датою її купівлі;
  • постійно стежити за зміною курсу протягом усього строку дії ф’ючерса та, вловивши небажану тенденцію, своєчасно звільнитися від контракту.

Особливості фінансових ф’ючерсів:

Торгуються тільки централізовано на біржах з додержанням певних правил за допомогою відкритої пропозиції цін голосом.

Информация о работе Біржове право