Аналіз доходів і витрат підприємства

    Таке  групування пов'язане з різною економічною  сутністю названих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінансового та банківського контролю.

    Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в  них відкрито рахунки суб'єктів  підприємницької діяльності.

    Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

    Одним із головних факторів нормалізації розрахунків  у народному господарстві є запровадження  єдиних розрахункових правил, які  визначаються відповідними нормативними актами [43].

    Грошові потоки підприємства у всіх формах і видах, а відповідного і сукупний потік, без сумніву являються  найважливішими самостійними об’єктом фінансового менеджменту, що потребують поглибленого вивчення теоретичних основ та розширення практичних рекомендацій. Це визначається тією роллю, яку грошові потоки грають в розвитку підприємства та формування кінцевих результатів його фінансової діяльності. 

    Поняття грошового потоку являється агрегованим, що включає в свій склад багаточисельні види цих потоків, які обслуговують господарську діяльність. З метою забезпечення ефективного цілеспрямованого управління грошовими потоками вони потребують певної визначеної класифікації [5, c.114]

    Для написання даної  роботи мною буде застосовано  деякі із видів  грошових потоків, які, на мою думку, доцільно класифікувати за наступними ознаками ( додаток 1)

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ДОХОДІВ  І ВИДАТКІВ ПІДПРИЄМСТВА.

2.1. Значення управління доходами та витратами для підприємства.

 

    Під час переходу до ринкової системи  господарювання зароджується конкуренція  як важливий механізм регулювання економічних  процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям  установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку - до соціально-економічної та політичної нестабільності.

    Конкурентоспроможність  підприємства можна забезпечити правильною організацією управління грошовими потоками: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст управління грошовими потоками полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.[30]

    Вивчення  доходів та витрат підприємства дозволяє системно дослідити механізм його функціонування, оскільки за наявності власної відносно самостійної логіки розвитку грошові потоки мають зовнішні ознаки всього комплексу функціональних зв'язків, які розвиваються на підприємстві в процесі його функціонування.

    До  головних завдань  управління доходами та витратами: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання.

    Всі розглянуті задачі управління грошовими  потоками тісно взаємопов’язані  між собою, хоча окремі з них і  носять різнонаправлений характер (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку при мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку і т. ін.). Тому в процесі управління грошовими потоками окремі задачі повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети.

    Ефективність  грошових потоків підприємства є  основою його добробуту, тому головним на меті фінансовий менеджмент має знаходження розумного компромісу між завданнями, що ставить перед собою підприємство, і фінансовими можливостями реалізації цих завдань для:

    - підвищення обсягів продажів  і прибутку;

    - підтримування стійкої прибутковості  підприємства;

    - збільшення доходів власників (акціонерів).[17,c.7-8]

    За даними проведених досліджень оптимізуємо вищевикладене та складемо схему управління грошовими потоками підприємства. 

 

    Рис.2.1. Схема управління грошовими потоками підприємства 

    Процес  управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні  етапи:

1. Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності.
2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді.
3. Оптимізація грошових потоків підприємства. Найважливішими задачами, розв'язуваними в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є: виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів; забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і по обсягах; забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства; підвищення суми і якості чистого грошового потоку, що генерується господарською діяльністю підприємства.
4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їхніх видів.

    Забезпечення  ефективного контролю грошових потоків  підприємства.

    Управління  грошовими потоками включає також  сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівники - від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку[21]. 
 

2.2. Розподіл доходів підприємства

 

     Прибуток, який підприємство одержує від усіх видів діяльності необхідно розподілити  і використати. При розподілі  прибутку певна його частина, встановлена  законодавчо (25% за основною ставкою), повинна бути спрямована до бюджету у вигляді податку на прибуток. Частина прибутку, яка залишилась, використовується на підприємстві. Схема розподілу і використання прибутку показана на рис.2.2.

     

     Рис.2.2. Схема розподілу і використання прибутку підприємства 

     Прибуток, який залишається після сплати податку  на прибутку до державного бюджету  та штрафних санкцій, складає його чистий прибуток. Чистий прибуток надходить  у розпорядження власників (власника) підприємства або його трудового  колективу, а тому він повинен бути розподілений. За чинним законодавством підприємство розподіляє чистий прибуток на свій розсуд відповідно до відпрацьованої фінансової стратегії розподілу прибутку чи запланованих напрямів використання. Порядок розподілу і використання чистого прибутку передбачається статутом підприємства. Для забезпечення подальшого розширеного відтворення на підприємстві повинно бути визначене оптимальне співвідношення між формуванням фонду накопичення і фонду споживання за рахунок чистого прибутку. Якщо підприємство є акціонерним товариством, то за рахунок чистого прибутку воно формує фонд виплати дивідендів. У процесі розподілу чистого прибутку підприємство може сформувати такі фонди спеціального призначення (грошові фонди, які мають цільове спрямування).

     На досліджуваному підприємстві отриманий прибуток розподіляється в фонд розвитку підприємства, зокрема -  дана сума використовується для придбання товару під реалізацію. 

2.3. Нормативно-правова база регулювання  доходів і витрат підприємства

 

    Основним  нормативним документом, що визначає сутність  фінансових результатів є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».  В даному  законі визначено перелік доходів та витрат, що відносяться до валових, та  ставки оподаткування прибутку підприємства.

    Згідно даного закону прибуток підприємства формується як різниця між валовими доходами та валовими витратами + амортизаційні відрахування підприємства.

    Прибуток, що відображається в фінансовій звітності  регулюється положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. 

    Розглянемо  інші нормативні джерела, що регулюють  дане питання  в додатку 2.

    Охарактеризуємо основні положення перелічених  нормативних актів.

    Закон України “Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні”  визначає такі основні принципи фінансового обліку взагалі, у тому числі обліку доходів та витрат:

    Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності  є надання користувачам для прийняття  рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

    Бухгалтерський  облік є обов'язковим видом  обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична  та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

    Дохід підприємства з 1 січня 2000 р. формують у  бухгалтерському обліку і фінансовій звітності про доходи від звичайної  діяльності на основі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290.

    Норми цього положення стосуються підприємств (організацій) та інших юридичних  осіб незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).

    Дохід є надходженням економічних вигод, які виникають у результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції (товарів, послуг), гонорарів, відсотків, дивідендів тощо. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, яке приводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

    Норми П(С)БО 15 поширюються:

    на  доходи підприємств від звичайної  діяльності: реалізації продукції (товарів, інших активів); надання послуг; отримання  цільового фінансування; використання активів підприємства іншими сторонами, результатом чого є отримання відсотків, роялті та дивідендів.

    Норми П(С)БО 15 не поширюються:

• на реалізацію цінних паперів;
• договори оренди;
• дивідендів, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються за методом участі в капіталі;
• страхову діяльність;
• зміни у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов’язань, також з ліквідації (продаж, погашення ) названих активів, зобов’язань;
• зміни вартості інших поточних активів;
• природний приріст поголів’я  худоби, вихід продукції сільського та лісового господарства;
• видобуток корисних копалин.

    Норми стандарту виходять з принципу нарахування  відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового  результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійсненні для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошових коштів.

    Для визнання доходу необхідне не тільки надходження активу або зменшення зобов’язання, а й фінансовий наслідок цих подій. Таким наслідком є збільшення власного капіталу (крім внесків учасників). Тобто дохід визначається в момент збільшення активу або зменшення зобов’язань, які зумовлюють збільшення власного капіталу.

    Доходи  відображаються в обліку та звітності  згідно з принципами нарахування  та відповідності доходів і витрат.

    Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах цих періодів, до яких вони відносяться.

    Принцип нарахування має застосовуватися  одночасно з принципом відповідності, відповідно до якого витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.