Державне управління освітою в Україні

  Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.

  Управління  вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

  Держава в особі відповідних органів  державної влади забезпечує діяльність вищих навчальних закладів шляхом:

• визначення перспектив та напрямів розвитку вищої освіти;
• створення нормативно-правової бази їх діяльності;
• затвердження державного та галузевих стандартів вищої освіти;
• здійснення ліцензування освітньої діяльності та акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів;
• надання законами особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників акредитованого вищого навчального закладу, гарантій;
• встановлення для педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів посадових окладів, а також додаткових доплат, диференційованих відповідно до їх наукових ступенів, вчених і педагогічних звань, кваліфікаційних категорій та стажу роботи;
• визначення обсягів фінансування вищих навчальних закладів з Державного бюджету України, встановлення нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів однакових для вищих навчальних закладів одного статусу (в тому числі статусу національного), рівня акредитації та типу;
• охорони здоров'я працівників та осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.

  Освітня діяльність на території України  здійснюється вищими навчальними закладами  на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

  У ліцензіях на освітню діяльність зазначаються назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

  Ліцензування  освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення ліцензійної експертизи.

  Спеціально  уповноважений центральний орган  виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення ліцензійної експертизи у двомісячний термін приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі.

  Обов'язковою  умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам є наявність у них  необхідної матеріально-технічної, науково-методичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

  Вищому  навчальному закладу, що успішно  пройшов ліцензійну експертизу, видається  ліцензія на освітню діяльність, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ніж на три роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу видана ліцензія втрачає чинність.

  Вищі  навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки  до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

  За  результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати  у порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України.

  Спеціально  уповноважений центральний орган  виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення акредитаційної експертизи приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу чи про відмову в його видачі.

  Вищі  навчальні заклади, що успішно пройшли акредитаційну експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність.

  Форми ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів, порядок їх оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

  Ліцензії  на освітню діяльність та сертифікати  про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону.

  Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені  до суду. 

  4.2. Управління післядипломною  освітою

  Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає:

  перепідготовку  — отримання іншої спеціальності  на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

  спеціалізацію — набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

  розширення  профілю (підвищення кваліфікації) —  набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в  межах спеціальності;

  стажування  — набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.

  Особа, яка пройшла перепідготовку і  успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про  вищу освіту.

  Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила  профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.

  Зразки  документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

  Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів. 

Висновки 

  Отже, на сучасному етапі розвитку державного управління освітою в Україні актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше утвердження її національного характеру.

  В Україні повинні забезпечуватися  прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом життя.

  Мета  державної політики щодо розвитку освіти, за Національною доктриною, полягає  у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

  Центральним органом виконавчої влади в галузі освіти є Міністерство освіти і науки  України. Його діяльність спрямовується  і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

  Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

  Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції МОН України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.

  Місцевими органами управління освітою є Головне  управління освіти і науки Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділи освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій.

  В Україні існують такі системи  освіти, як:

• дошкільна освіта, яка є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти України. Дошкільна освіта — цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.Загальна середня освіта — цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.
• професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності.
• вища освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
• Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Список  нормативно-правових актів та використаної літератури:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.
2. Закон України “Про вищу освіту” від 17 січня 2002 року № 2984-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 20, ст.134.
3. Закон України “Про дошкільну освіту” від 11 липня 2001 року № 2628-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 49, ст.259.
4. Закон України “Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 року № 651-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 28, ст.230.
5. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, № 24, ст.170.
6. Закон України “Про освіту” від 23 травня 1991 року № 1060-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 34, ст.451.
7. Закон України “Про позашкільну освіту” від 22 червня 2000 року № 1841-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 46, ст.393.
8. Закон України “Про професійно-технічну освіту” від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, № 32, ст.215.
9. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. — Харків: Право, 2001. — 528 с.
10. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896с.
11. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України. Навчально-методичний посібник. — Одеса: Юридична література, 2001. — 302 с.
12. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 736 с.
13. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.
14. Луговий В.І. Управління освітою. Навч. посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності «державне управління». – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 302 с.