Економічна ефективність рослинницьких галузей

 

       Рівень  електрозабезпеченості також порівняно  з 2003роком дещо знизився (з 19 до 12,5 грн.), що теж впливає на рівень інтенсифікації.

       Отже, виходячи з того, що всі показники  рівня інтенсифікації зросли можна  сказати, що й сам рівень інтенсифікації теж зріс.

       Зменшення собівартості продукції обумовлене зменшенням різного роду витрат і  є досить значним, що також свідчить про підвищення ефективності інтенсифікації.

       Прибуток  з 1 га ріллі та рентабельність підприємства по продукції рослинництва знизилась у 2005 році порівняно з 2003 на 19,6%, але залишаються на відносно високому рівні зважаючи на стан сільського господарства в Україні в цілому.

       Отже, говорячи про стан інтенсифікації рослинництва в цілому по  СФГ “Центр”, то можна  сказати, що він задовільний, хоча певні  показники свідчать про зниження як рівня так і економічної  ефективності інтенсивності.

      Шляхами підвищення економічної ефективності в сільському господарстві є :

- збільшення  урожайності сільськогосподарських  культур на основі впровадження  інтенсивних і ресурсозберігаючих  технологій (комплексна механізація  та хімізація галузі, меліорація  земель, застосування прогресивних методів селекційної роботи та ін.);

- поглиблення  спеціалізації та посилення концентрації  виробництва на основі міжгосподарської  кооперації й агропромислової  інтеграції;

- комплексний  розвиток виробничої і соціальної  інфраструктури сільського господарства та інших галузей АПК;

-   тісна інтеграція науки і виробництва;

- підвищення рівня забезпеченості підприємств основними і оборотними фондами. Застосування прогресивних видів обладнання  і значне розширення використання нетрадиційних джерел енергії;

-  встановлення  взаємовигідних економічних відносин  із галузями, що виробляють засоби  виробництва для сільського господарства  і тими, що переробляють та  реалізують сільськогосподарську  продукцію; 

- пошук  і освоєння нових ринків збуту виробленої продукції. Адже більшість виробників у сільському господарстві не вміють, реалізовувати свою продукцію.

- підвищення  кваліфікації працівників виробничої  сфери та управлінського  апарату,  особливо керівників підприємств,  які повинні бути  не просто висококваліфікованими менеджерами, але й мати підприємницькі здібності;

-    раціональне використання виробничих  фондів і трудових ресурсів;

-     підвищення якості і збереження  виробленої продукції;

-  широке  використання прогресивних форм  організації виробництва і оплати праці;

-  розвиток  сільськогосподарського виробництва  на основі різноманітних форм  власності і створення для  них необхідних умов для самостійної  та ініціативної роботи.  
 
 

 

        Впровадження комплексної  механізації і  прогресивних технологій в рослинницьку галузь

       Неодмінною  умовою розвитку сільського господарства нашої країни є інтенсифікація галузі на основі науково-технічного прогресу. Вона повинна здійснюватися шляхом впровадження комплексної механізації та автоматизації всіх галузей землеробства і тваринництва, всебічної їх хімізації, меліорації земель, використання прогресивних технологій, створення сортів культур та порід худоби, що мають комплекс цінних біологічних і господарських властивостей, концентрації та спеціалізації виробництва, вдосконалення форм організації та ін. Такі перетворення в сільському господарстві стають можливими лише завдяки науково-технічному прогресу.

      Для збільшення виробництва сільськогосподарської  продукції та підвищення її економічної ефективності необхідно здійснювати фундаментальні і прикладні наукові дослідження, спрямовані на створення нової та вдосконалення існуючої техніки, поліпшення селекційно-племінної роботи щодо створення нових і поліпшення існуючих сортів та гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин, розробку нових і вдосконалення існуючих технологічних процесів виробництва (утримання і годівлі худоби, поліпшення якості кормів), переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, вдосконалення всього господарського механізму.

       Сільському господарству потрібна матеріально-технічна база, яка б забезпечувала економію живої та уречевленої праці, відповідала сучасним вимогам спеціалізованого виробництва, передбачала, комплексне й ефективне функціонування всіх її елементів (сприяла підвищенню продуктивності праці, зниженню витрат паливно-мастильних матеріалів, виконанню робіт в оптимальні строки.).  Нині стан с.-г. машин, які залишились в господарствах, є незадовільним. Багато техніки працює понад два строки, передбачені технічними нормами. Це викликає значні перевитрати пального і мастил, зменшується обсяг виконаних робіт в розрахунку на одну машину. В результаті виникають істотні збитки від невиконання або від несвоєчасного та неякісного проведення сільськогосподарських робіт, тобто від втрат урожаю і погіршення його якості.

      За  радянських часів основну частину  тракторів, автомобілів та збиральної техніки, а також інших сільськогосподарських  машин Україна одержувала з-за своїх  меж. В зв’язку з цим, з перших днів самостійності Україна опинилась перед необхідністю імпортувати дорогі сільськогосподарські машини, на придбання яких у господарств не вистачає необхідних коштів.

       Тому  важливим напрямом в удосконаленні  української інтенсивної технології вирощування цукрових буряків є  розробка нових робочих органів і машин, створення та розповсюдження комбінованих агрегатів для передпосівного обробітку і сівби. Одночасно необхідно підвищувати якість і надійність існуючої с.-г. техніки. Таким чином, необхідно створити і впровадити високоефективні системи машин, обладнання та технологій, які забезпечують механізацію й автоматизацію виробничих процесів.

       Одним з головних напрямків розвитку сільськогосподарського виробництва є хімізація, наукове  забезпечення якої призвана здійснювати  агрохімічна наука. Хімізація сільського господарства — це всебічно-обгрунтоване використання хімічних речовин в сільському господарстві. Хімізація поєднує виробництво добрив і науково-обгрунтоване їх використання, хімічну меліорацію ґрунтів, захист рослин від шкідників і хвороб, боротьба з бур'янами, широке використання продуктів хімічного виробництва в рослинництві і тваринництві.

       Ефективність  мінеральних добрив підвищується на фоні застосування органічних добрив. Багаточисельні досліди в нашій  країні і за кордоном свідчать про великий вплив органічної речовини на біологічні, агрохімічні і фізико-хімічні фактори родючості. Тому вірно розроблена система удобрення культур в сівозміні обумовлює одержання високих і стабільних врожаїв всіх сільськогосподарських культур сівозміни з високою окупністю одиниці добрива.

       Виконання завдань по хімізації покладено  на пункти хімізації і агрохімічні  об'єднання, агрохімічні центри.

       Говорячи  про роль мінеральних добрив, неможливо  забувати, що для отримання високих  та сталих врожаїв велике значення має застосування органічних добрив, вапнування кислих ґрунтів, гіпсування солонцюватих ґрунтів і інші прийоми окультурення орного шару. Підвищення ефективності добрив в більшій мірі залежить від конкретних умов, доз добрив, строків і способів їх внесення. При широких масштабах застосування в сільському господарстві мінеральних і органічних добрив, меліорантів, пестицидів, стає необхідність комплексного вивчення їх впливу не тільки на родючість ґрунтів, урожай і якість продукції, а й на навколишнє середовище. Стоїть завдання розробити екологічно допустимі дози внесення добрив і пестицидів в сівозміні, застосувати природозберігаючі технології їх внесення.

       Велике  значення має запобігання деградації ґрунтів, яка проявляється у явищах техногенного підкислення ґрунтів, дегуміфікації, зміні агрегатного складу.

       Необхідно забезпечити бездефіцитний баланс органічної речовини. Обов'язково треба  боротися з ерозією, оскільки вона завдає значної економічної шкоди і  оцінювати її розміри.

       До  провідних напрямів інтенсифікації сільського господарства на основі науково-технічного прогресу належить хімізація, яка передбачає широке використання різних видів продукції хімічної промисловості в усіх його галузях.

Вона  включає:

    - застосування мінеральних добрив.

    - використання засобів захисту  і стимуляторів росту рослин.

     - вапнування ґрунтів.

           Важливим   напрямом   підвищення ефективності сільського  господарства є  меліорація — комплексний і тривало діючий фактор, який сприяє підвищенню економічної родючості ґрунту. Нині відомо близько 40 видів меліорації, але найчастіше використовують лише 2 – зрошення і осушення (водна меліорація). Зрошення земель під сільськогосподарськими культурами, лук, пасовищ забезпечує збільшення їх продуктивності внаслідок збирання двох урожаїв за рік. Застосування меліорації в поєднанні з впровадженням науково обґрунтованих систем землеробства, які враховують  грунтово-кліматичні  умови   підприємства,  дозволяє істотно підвищити ефективність рослинницької галузі.

          Використання  прогресивних форм  організації й оплати праці.

          Рівень ефективності сільськогосподарського  виробництва підвищується при  поглибленні спеціалізації та посиленні концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції.

          Спеціалізовані підприємства порівняно з неспеціалізованими мають змогу зосередити ресурси на виробництві основного продукту і таким чином підвищити продуктивність праці й знизити собівартість продукції.

          Агропромислова інтеграція дозволяє вчасно і без втрат переробити сільськогосподарську продукцію, що зумовлює зниження її собівартості.  Вона також створює необхідні умови для підвищення рівня забезпечення і ефективності використання виробничих ресурсів. На основі інтеграції створюються нові типи сільськогосподарських об'єднань та агропромислових підприємств.

         Однією з перспективних форм  господарювання в сучасних умовах  стають агрофірми — підприємства, які організовують не тільки виробництво сільськогосподарської продукції, а й її зберігання, переробку та реалізацію. У таких умовах забезпечується оптимальне поєднання в часі та просторі різноманітних елементів сільськогосподарського та промислового виробництва, що сприяє підвищенню ефективності функціонування всього агропромислового комплексу.

         При інтенсифікації необхідним  є також підвищення рівня  кваліфікації кадрів, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці.

         Необхідною передумовою підвищення  економічної ефективності сільського господарства є мотивація трудової діяльності – психологічний процес формування зацікавленого ставлення людини до праці, шляхом задоволення її потреб. ^{[ 12}

              Оскільки сучасні умови праці в сільському господарстві досить важкі (несприятливі умови роботи, надмірна тривалість робочого дня), то необхідно формувати у працівників ефективні мотиви до високопродуктивної діяльності.

        В умовах економічної кризи  на селі на перший план виходять  матеріальні стимули до праці.  Тому найперспективнішим напрямом формування мотивації в АПК є вдосконалення системи винагород, залежно від продуктивності праці.

     Незважаючи на те, що аграрна  продукція користується сталим  попитом і є конкурентоспроможною, аграрна праця залишається низькооплачуваною. Оплата праці в АПК – чи не найнижча в Україні, до того ж здійснюється нерегулярно, з великим запізненням. Тому вона аж ніяк не забезпечує нормальне відтворення робочої сили і перестає виконувати свою стимулюючу функцію. Але оскільки можливості організацій у підвищенні заробітної плати обмежені, необхідно розробляти інші механізми мотивації праці (внутрівиробничі пільги, заходи соціального захисту, задоволення потреб у спілкуванні тощо). Також в основу мотиваційного механізму може бути покладено участь працівників у розподілі прибутку та одержання дивідендів.

            Але необхідно зважити, що складні проблеми продуктивності праці, зайнятості, заробітної плати успішно розв’язуватимуться тільки при зростанні обсягів сільськогосподарського виробництва.

 

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ